Характеристика фінансів як історичної категорії, передумови їх виникнення

  Безумовно, за будь-якої форми основним елементом  є законодавче регулювання РЦП  державою. Саме цей елемент створює  необхідну нормативно-правову базу для ринкових відносин учасників  РЦП.

  В основу регулювання РЦП саморегулюючими організаціями (СРО) покладено такі принципи: зацікавленість учасників ринку у підтриманні порядку; перенесення частини витрат з регулювання безпосередньо на ринок. У світовій практиці саморегулюючі визнаються не комерційні, не державні організації, створені професійними учасниками РЦП на добровільній основі з метою регулювання окремих аспектів ринку на базі державних гарантій, що відображені в наданні їм державного статусу СРО. Вперше СРО виникли у США після прийняття в 1934 р. закону про фондові біржі. Згідно з цим законом фондові біржі використовувались як засіб регулювання на РЦП. Саморегулюючі організації існують як на міжнародному рівні (Міжнародна федерація фондових бірж), так і на національному (NASD у США, ПАРТ АД у Росії, ПФТС в Україні). До прав СРО належать такі:

  • розробка обов'язкових правил і стандартів професійної діяльності й операцій на ринку;

  • професійна підготовка кадрів і встановлення вимог, обов'язкових для функціонування на певному ринку;

  • контроль за дотриманням учасниками ринку  правил і нормативів;

  • інформаційна діяльність на ринку;

  • забезпечення зв'язку, представництва і захисту  інтересів учасників ринку в  державних органах управління.

  Переваги  регулювання СРО: розробка стандартів діяльності учасниками ринку відповідно до його особливостей; зменшення витрат держави на утримання бюрократичного апарату; створення етичних норм взаємодії, що неможливо шляхом правового  регулювання; контроль з боку учасників  ринку, що значно вимогливіший, оскільки учасники безпосередньо зацікавлені  в нормальному функціонуванні ринку.

  До недоліків  такої форми регулювання належать можливість зловживань з боку СРО  з метою перешкоджання проникненню  конкурентів на ринок; можливе дублювання державного регулювання, оскільки уряд може контролювати ті ж питання; СРО  можуть виявляти небажання застосовувати  санкції проти своїх членів. Нині форма інституційно-правового регулювання  вважається допоміжною, а її застосування на ринках, що розвиваються, потребує особливих  застережень.

  Регулювати  РЦП переважно на рівні рекомендацій можуть також міжнародні організації  з метою зближення національних законодавств, інтеграції національних ринків у світовий фінансовий ринок, створення умов для захисту інвесторів. До таких організацій належать IOSCO — Міжнародна організація комісій з цінних паперів і згадувана FIBS — Міжнародна федерація фондових бірж.

  Відповідно  до ст.1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів  в Україні»  саморегулююча організація  – це добровільне об’єднання професійних  учасників ринку цінних паперів, яке не має на меті одержання прибутку і створюється з метою захисту інтересів своїх членів, інтересів власників цінних паперів. Професійні учасники ринку цінних паперів об’єднуються у СРО за видами професійної діяльності. Кожний учасник ринку може входити до складу кількох СРО згідно з функціями, які він виконує відповідно до дозволів, або бути учасником однієї саморегулюючої організації.

  На сьогодні в Україні зареєстровано Комісією і здійснюють свою діяльність 9 саморегулюючих організацій:

   · Професійна  асоціація реєстраторів та депозитаріїв (свідоцтво № 1 від 31.10.97) включає  265 членів.

   · Асоціація  «Позабіржова Фондова Торговельна  Система» (свідоцтво № 2 від 31.10.97) включає 263 члени.

   · Українська  Асоціація інвестиційного Бізнесу  (свідоцтво № 3 від 31.10.97) включає  91 члена.

   · Асоціація  «Південноукраїнська торговельно-інформаційна  система» (свідоцтво № 4 від 31.12.97) включає 155 членів.

   · АТ  «Київська міжнародна фондова  біржа» (свідоцтво № 5 від 28.05.98) включає 159 членів.

   · ЗАТ  «Українська фондова біржа» (свідоцтво  № 6 від 11.06.98) включає 140 членів.

   · Придніпровська  фондова біржа (свідоцтво №  7 від 28.05.99) включає 30 членів.

   · Донецька  фондова біржа (свідоцтво №  8 від 28.05.99) включає 25 членів.

   · Асоціація  учасників фондового ринку України  (свідоцтво № 9 від 28.05.99) включає  110 членів.

  Основні ознаки організацій, що саморегулюють ринок:

   добровільність  об’єднання;

   наявність  різноманітних видів діяльності;

   захист  інтересів членів організації;

   встановлення  для своїх членів «правил гри»  на ринку;

   виконання  ряду регулюючих функцій, які  недоцільно виконувати державі.

  Список  використаної літератури:

  Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. — К.: Товариство "Знання", КОО, 1997. — 216 с.

  Закон України "Про страхування" // Уряд, кур'єр. — 1996. — 18 квіт.

  ЛукіновІ. І. Інвестиційна діяльність в забезпеченні стабільного розвитку // Персонал. — 2000. — № 1(2). — 200 с.

  Страховое дело: Учебник/Под ред. РейтманаЛ. И. —М.: Рост.н/Д., 1992. — 530 с.

  Страхование: Учеб. для вузов. — М.: Страховой полис, ЮНИТИ, 1997. —311с.

  Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. С. С. Оса-дець, д-р екон. наук, проф. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998. — 528 с.

  Статистичний  щорічник України за 1998 рік / За ред. О. Г. Оса-уленка. — К.: Техніка, 1999. — 576 с.

  Степанов Д. В. Страховий ринок України: 1995-1998 pp.//Фінансові послуги. — 2000. — № 1-2. — С. 17-19.

  Степанов Д. В. Сходные пути развития // Страховое ревю. — 2000. — № 4 (72). — С.41^4.

  Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент: Навч. посіб.— К.: МАУП, 1999. —184с.