Характеристика фінансів як історичної категорії, передумови їх виникнення

Міністерство  освіти і науки України

Київський університет туризму, економіки  і права 
 
 
 
 

Контрольна  робота

з дисципліни «Фінанси»  
 
 
 

Виконала  студентка групи 21- МОз

Албаєва Марія Вячеславівна 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2012

 

Варіант 2

1.Характеристика  фінансів як історичної  категорії, передумови  їх виникнення.

2. Економічна сутність  категорії «страхування»,  її ознаки.

3. Саморегулюючі організації  ринку цінних паперів. 

 

  1.Характеристика  фінансів як історичної  категорії, передумови  їх виникнення.

  Фінанси (від лат. finantia – обов'язкова сплата грошей) виникли в 14-15 ст.

  Фінансові відносини виникли раніш і  історики точно не називають дату їхнього зародження. Одні вважають, що це відбулося, коли держава стала  збирати податки і данину в  грошовій формі - Древній Рим, Вавилон, Єгипет - де визначена частина доходів  держави формувалася за рахунок  податків у грошовій формі. Інші думають, що це відбулося ще раніш - при сплаті обов'язкових грошових внесків у  релігійні організації. У Росії (Київська Русь) фінансові відносини слабко розвиті, в основному ресурси  держави формувалися за рахунок  натуральних податей. З приходом на Русь монголо-татарів відбулися зміни; Золота Орда вимагала сплату данини(викупу) у формі дорогоцінних металів - золота, срібла, що в якомусь ступені стимулювало розвиток фінансових відносин.

  За своєю  політекономічною сутністю фінанси являють собою сукупність економічних відносин між державою, організаціями, підприємствами і громадянами, які виникають при розподілі іперерозподілі товарів та послуг, вироблених в державі і пов’язаних із системою утворення та використання фондів грошових ресурсів для задоволення потреб розширеного відтворення суспільного виробництва.

  За філософською сутністю фінанси являють собою  явище, яке відбувається у суспільній свідомості або у свідомості особи  з приводу руху вартостей і  виявляється у відносинах з іншими фізичними або юридичними особами, коли для однієї особи вартість (частина  вартості) є здобуттям і вона визначає її як набуте й привласнене «своє», а для іншої особи є здобуттям, втратою, яку вона визначає як їй неналежне, «чуже».

  Історичний  характер фінансових відносин полягає  в тому, що виникнення фінансів пов’язане  з 2-ома суспільно-економічними передумовами:

  1. Виникнення  держави і розвиток державності 

  2. Розвиток  товарно-грошових відносин.

  Фінансові відносини виникли з розвитком  товарно-грошових відносин, коли натуральні податки почали справлятися в  грошовій формі. Початком фінансових відносин є створення додаткового продукту у сфері виробництва та його послідовний  розподіл. Через первинний розподіл суспільного продукту забезпечується відтворення використаних в процесі  виробництва, засобів виробництва (основних фондів та обігових коштів) та робочої  сили.

  Фінансова наука тривалий час розглядала категорію "фінансів" спрощено, як якусь  суму коштів, використовувану державою і деякими іншими учасниками грошових відносин. У дореволюційному словнику приведене наступне визначення фінансів: фінанси - сукупність засобів, необхідних для задоволення потреб державами  різних суспільних груп. У Радянський час: радянські фінанси - грошові  ресурси, що зосереджують ся в розпорядженні  радянської держави для здійснення його функцій по господарсько-організаційній і культурно-виховній роботі, охороні  соціалістичної власності й обороні  країни.

  Для наукового  визначення зведення фінансів до коштів неправомірно, адже насправді маються  на увазі визначені операції з  коштами, їхній рух. Будь-яка фінансова  операція має через переміщення  коштів між суб'єктами господарства, користувачами коштів або переміщення  коштів у ті або інші грошові фонди. У процесі цього переміщення  виникають економічні відносини (наприклад  при виплаті пенсій, сплаті податків). Таким чином, фінанси - економічна категорія, вона виражає частину економічних  відносин.

  Державні  фінанси виникають в процесі  вторинного розподілу і перерозподілу  суспільного продукту. Фінанси як історична категорія розвивається як кількісно так і якісно. На початковому етапі розвитку державні фінанси включали лише один бюджет, а потім стали формувати соціальні  фонди.

  Якісний розвиток фінансів – це виникнення нових форм фінансових відносин. З’являються  нові податки, платежі. Передумовою  виникнення фінансів є наявність  товарного виробництва, товарно-грошових відносин, суспільного розподілу  праці, дії економічних категорій  та законів, а також наявність  держави.

  Вихідний  момент появи фінансових відносин - процес первинного розподілу вартості на складові її елементи і утворення  різних форм грошових доходів і нагромаджень. Щоб цей процес почався, створена в суспільстві вартість повинна  бути реалізована.

  Економічним інструментом, завдяки якому вартість продукту одержує грошове вираження  і стає об'єктом розподілу є "ціна". Ціна визначає конкретну величину коштів, що надходять у той або інший  сектор економіки, тому або іншому власникові. Але ціна не може забезпечити ні розподіл по суб'єктах, ні функціональне відокремлення різних частин власності.

  Щоб розподіл відбувся, повинний відбутися обмін  і відбутися вартісний розподіл, щоб усі частини вартості одержали конкретне втілення у визначених кількісних пропорціях.

  Процес  формування різних частин вартості розпадається на 2 етапи:

  – відбувається перенос авансованої собівартості і створення доходів;

  – здійснюється виділення фонду розміщення і  різних первинних доходів у конкретних формах, здійснюється не за допомогою  ціни, а інших економічних категорій.

  Тільки  на 2-м етапі руху вартості суспільного  продута реально розділяється на рух фонду відшкодування і  валового доходу .

   Частини  вартості, що не відокремилися,  якими він були в стадії  матеріального виробництва, перетворюються  на стадії розподілу в основні  форми фонду відшкодування (аморт. фонд, обор. засоби) і різні види доходів, що розподіляються між учасниками виробництва . Це перетворення різних частин вартості зі схованих форм у явні здійснюється не за допомогою ціни, а за допомогою фінансів і зар. плати. Саме завдяки їм у процесі первинного розподілу утворяться різні види грошових доходів, нагромаджень, відрахувань, структурне співвідношення між якими визначається відповідно до суспільних законів.

  Функції ціни і фінансів здійснюються в тісному  взаємозв'язку: ціна є основою фінансового  методу розподілу вартості, а фінанси  виступають інструментом, що реалізує ці пропорції.  

  2. Економічна сутність  категорії «страхування»,  її ознаки.

  Економічна  суть страхування

   Нова  система економічних і соціальних  відносин, зумовлених переходом  до ринку, породжує об'єктивну  потребу в розвитку страхування  як засобу захисту виробництва,  майна, добробуту громадян.

  Економічна  природа виникнення і змісту страхування  пов'язана з передачею зацікавленими  особами за певну плату іншій (юридичній) особі, як правило, страховій  організації (комерційній організації  або товариству взаємного страхування) ризику можливого збитку і подальшого відшкодування фактичних збитків  при настанні страхового випадку  такою особою учасникам страхування. Страхування завжди передбачає акумулювання коштів багатьох осіб (учасників страхування) у спеціальних цільових фондах, які  управляються юридичною особою, що має на це право за законом чи в установленому законом порядку, і використовуються виключно з метою  компенсації збитків постраждалим при настанні нещасних випадків. Тому страхові відносини завжди складаються  з приводу умов формування і використання коштів цільового страхового фонду.

  Технологія  страхування —- це засіб, обраний  для фінансування збитків, яких фізичні  та юридичні особи зазнають у зв'язку із різноманітними несприятливими випадками. Характер ризиків, що відшкодовуються  через механізм страхування, спосіб дії цього механізму залежать від потреб та бажань того чи іншого суспільства. Потреба у коштах, необхідних для компенсації шкоди, теж буває  різною. В одному суспільстві ризик  бере на себе уряд, в іншому — приватні компанії. Проте ризики з великими збитками, покрити які неспроможні  приватні структури, завжди страхуються  урядом через оподаткування або  іншим шляхом. Прикладом урядового  фінансування є ризик, пов'язаний із використанням ядерної енергії  або ризик безробіття.

  Страхування є економічною категорією, перебуває  у тісному взаємозв'язку з категорією фінансів і входить в економічну систему держави. Як і фінанси  страхування зумовлено рухом  грошових форм вартості при формуванні і використанні відповідних цільових фондів грошових коштів у процесі  розподілу та перерозподілу грошових доходів і накопичень.

  Специфічність страхування як економічної категорії  обумовлюється трьома основними  ознаками випадковим характером настання страхової події, надзвичайністю нанесеного збитку (шкоди) в натуральному і грошовому  вираженні та об'єктивною необхідністю попередження та подолання наслідків  вказаної події, відшкодування матеріальних та інших втрат.

  Страховий захист може бути забезпечений лише за умови, якщо суспільство має відповідні кошти для попередження і відшкодування  матеріальних втрат. Звідси виникає  об'єктивна необхідність відокремлення  для цієї мети частини валового національного  продукту, тобто формування страхового фонду, який являє собою резервний запас матеріальних і грошових коштів для забезпечення безперервності процесу суспільного відтворення і надання допомоги людям при настанні страхових подій.

  Тому економічна суть страхової діяльності полягає  в утворенні спеціалізованими організаціями  — страховиками страхового фонду  в грошовому вираженні, який формується із внесків страхувальників з  метою відшкодування з нього  збитків, спричинених окремим страхувальникам  у результаті настання страхових  випадків, передбачених договором страхування  або чинним законодавством.

  Отже, можна  виділити такі суттєві ознаки, що характеризують специфіку страхування як економічної  категорії:

  — виникнення грошових перерозподільних відносин, зумовлених наявністю ймовірності  настання страхових випадків;

  — під  час страхування здійснюється розподіл завданого збитку між учасниками страхування;

  — страхувальниками, який завжди носить замкнутий характер (це зумовлено тим, що випадковий характер понесення збитку тягне за собою  матеріальні чи інші витрати, які, як правило, охоплюють не всі господарства, не всю територію певної країни чи регіону, а лише їх частину, що створює  умови для компенсації збитків  шляхом розподілу збитків одних  господарств між усіма застрахованими, а отже, — чим більше учасників  страхування, тим менша частка в  розподілі збитків припадає на кожного  страхувальника);

  — замкнутий  розподіл збитків передбачає повернення коштів, мобілізованих у страховий  фонд (страхові премії кожного страхувальника, що вносяться в страховий фонд, мають лише одне призначення —  компенсації ймовірної суми збитків  у визначеному територіальному  масштабі і протягом визначеного  періоду, а тому вся сума страхових  платежів повертається у формі компенсації  збитків за визначений період у тому самому територіальному масштабі);

  — перерозподіл збитків як між територіальними  одиницями, так і в часі. Для  ефективного територіального перерозподілу  коштів страхового фонду в межах  одного року необхідна досить велика територія і значна кількість  об'єктів, що підлягають страхуванню. Розподіл збитків у часі пов'язаний із випадковим характером виникнення страхових випадків. Це породжує необхідність резервувати  частину страхових премій, що надійшли, для створення запасного фонду  як джерела компенсації збитків.

  Основу  страхових відносин складають страхувальник, на якого покладаються обов'язки виплачувати  страховику страхову премію (страховий  внесок, платіж) та страховик, який зобов'язується у випадку настання певної події  відшкодувати страхувальнику збиток чи встановлену суму.