Господарські об’єднання: поняття, види. Підстави припинення трудового договору

     Право розірвання за власним бажанням трудового  договору, укладеного на невизначений строк, мають усі працівники незалежно  від посади, яку вони займають. Про своє бажання звільнитись з роботи вони зобов'язані попередити власника або уповноважений ним орган, подавши йому письмову заяву про звільнення за 2 тижні до вказаної в ній дати звільнення.

     Якщо  заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням обумовлена неможливістю продовжувати роботу з  поважних причин (до яких відносяться  переїзд на інше місце проживання, переведення дружини чи чоловіка на роботу в іншу місцевість, вступ  до навчального закладу, неможливість працювати на даній роботі відповідно до медичного висновку, догляд за дитиною  до досягнення нею 14-річного віку, досягнення пенсійного віку і т. ін.), то власник  або уповноважений ним орган  зобов'язаний розірвати трудовий договір  з працівником в строк, про  який просить працівник (ст. 38 КЗпП). [3]

     Працівник зобов'язаний відпрацювати визначені  законом 2 тижні і не має права  залишити роботу без згоди власника або уповноваженого ним органу, інакше це буде вважатись прогулом, і власник  матиме право звільнити працівника не за його власним бажанням, а за своєю ініціативою як за прогул без поважної причини. Власник або уповноважений ним орган не має права звільнити працівника раніше дати, вказаної в заяві про звільнення, оскільки така дія, не відповідна бажанню працівника, буде неправомірною і працівник може претендувати (і буде мати право) на поновлення на роботі. До закінчення строку попередження власник або уповноважений ним орган має право лише видати наказ про звільнення працівника за власним бажанням, вказавши в ньому дату звільнення, зазначену в заяві працівника. Це може бути необхідним для своєчасного проведення розрахунків з працівником, який звільняється.

     Якщо  після закінчення строку попередження трудовий договір не було розірвано  або працівник не залишив роботи, тобто змінив своє рішення про  звільнення, то власник або уповноважений  ним орган не має права звільняти  його відповідно до поданої раніше заяви, за винятком випадку, коли на місце  працівника, який звільняється, запрошено іншого, якому не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

     За  ініціативою працівника може бути достроково розірваним також і строковий  трудовий договір з поважних причин, передбачених ст.38 КЗпП, про які говорилось вище. Крім того, причиною розірвання трудового  договору можуть бути хвороба чи інвалідність працівника, що перешкоджають йому виконувати роботу за договором, порушення  власником законодавства про  працю, умов колективного, трудового договору (ст. 39 КЗпП). [3]

     Відмову власника або уповноваженого ним  органу у звільненні працівника у  таких випадках останній може оскаржити, звернувшись в комісію по трудових спорах і в суд.

     Розірвання  трудового договору з ініціативи власника

     З метою захисту права громадян на працю підстави звільнення працівника з роботи чітко визначені в  Кодексі законів про працю. Загальні для всіх працівників підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним  органу передбачені статтею 40 КЗпП.

     1. Звільнення працівника за ініціативою  власника або уповноваженого  ним органу дозволяється законом  у зв'язку із змінами в організації  виробництва і праці, в тому  числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємства (установи, організації), скороченням чисельності  або штату працівників (п.1 ст. 40). [3] 
Відповідно до ст. 42 КЗпП [3] при скороченні чисельності або штату працівників переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Про розірвання трудового договору з працівником власник або уповноважений ним орган зобов'язаний під розписку попередити його особисто не пізніше ніж за два місяці до звільнення, одночасно запропонувавши йому іншу роботу на цьому ж підприємстві.

     2. Розірвання трудового договору  з ініціативи власника або  уповноваженого ним органу можливе  також при встановленні невідповідності  працівника посаді, яку він займає, або роботі, яку виконує, із-за  недостатньої кваліфікації чи  за станом здоров'я (п. 2 ст. 40 КЗпП). [3]

     3. Ще однією підставою для звільнення  працівника за ініціативою власника  або уповноваженого ним органу  може бути систематичне невиконання  працівником без поважних причин  обов'язків, покладених на нього  трудовим договором або правилами  внутрішнього трудового розпорядку (п. З ст. 40 КЗпП). [3]

     4. Підставою звільнення працівника  за ініціативою власника або  уповноваженого ним органу є  вчинений працівником прогул (ті. 4 ст. 40 КЗпП). [3] Прогул — це відсутність без поважних причин працівника на роботі протягом робочого дня, в тому числі відсутність працівника більше 3-х годин (безперервно чи сумарно) на роботі, залишення роботи без попередження власника чи безпосереднього керівника.

     Поважними визнаються, за загальноприйнятими правилами, причини, які виникли з обставин, не залежних від волі працівника.  
Звільнення може бути застосоване до працівника навіть у випадку одноразового прогулу. За прогул до працівника можуть бути застосовані інші види стягнень, такі як позбавлення (повне чи часткове) премії та інших виплат, в т. ч. матеріальної допомоги, соціальних пільг, визначених умовами колективного договору, громадські заходи впливу тощо.

     5. Відповідно до п. 5 ст. 40 КЗпП [3] підставою для звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу є також нез'явлення його на роботу протягом більше як чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, крім випадків відпустки по вагітності і пологах, тимчасової втрати працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, лікуванням хворого на туберкульоз та інших випадків, коли законодавством встановлений більш тривалий строк збереження місця роботи чи посади за працівником під час захворювання.

     6. Ще однією з підстав звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу є поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП). [3]

     7. На підставі п. 7 ст. 40 КЗпП [3] власник або уповноважений ним орган може звільнити працівника за появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння. Для звільнення працівника на цій підставі досить і одноразового факту такого порушення 
трудової дисципліни. Підтвердженням факту появи на роботі в алкогольному стані, стані токсичного чи наркотичного сп'яніння слугує медичний висновок за результатами освідування працівника, а також акт, складений керівництвом за участю представників громадськості.          

     8. Підставою для розірвання трудового  договору з працівником є вчинення  ним за місцем роботи розкрадання  майна власника незалежно від  кількості і вартості викраденого  (п. 8 ст. 40 КЗпП). [3]

     1. За одноразове грубе порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірваний з керівними працівниками, до яких відносяться: керівник підприємства (установи, організації), філіалу, представництва, підрозділу, його заступники, службові особи митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєні персональні звання, службові особи контрольно-ревізійної служби і органів контролю за цінами.Питання щодо застосування додаткових підстав для звільнення стосовно вказаних категорій працівників вирішується вищестоящим органом чи посадовою особою згідно підпорядкування з врахуванням характеру скоєного проступку і його наслідків, в тому числі завданих матеріальних збитків.

     2. За вчинення винних дій працівник,  який безпосередньо обслуговує  грошові чи матеріальні цінності, якщо такі дії спричинили втрату  довіри до нього, теж може  бути звільнений за ініціативою  власника або уповноваженого ним органу. Такі підстави звільнення можуть бути застосовані до працівників, з якими укладено договір (угоду) проповну матеріальну відповідальність. До них в основному відносяться продавці, касири,завідуючі складом та інші категорії працівників. 
Звільнення повинне базуватись на конкретних фактах вчинення працівниками винних дій. До винних дій, які спричинили втрату довіри, можуть бути віднесені такі: безвідповідальне виконання трудових обов'язків, наслідком якого стало неправильне ведення звітної документації; порушення вимог зберігання матеріальних цінностей; порушення правил торгівлі — обман покупців шляхом обважування, завищення цін; зловживання спиртними напоями; вчинення працівником різного роду правопорушень, таких як хабарництво, розкрадання, систематична нестача довірених йому цінностей чи вчинення одноразового грубого порушення посадових обов'язків, пов'язаних з обслуговуванням грошових чи матеріальних цінностей.

     3. Трудовий договір може бути  розірвано з працівником, для  якого основним трудовим обов'язком  є виконання виховних функцій,  у зв'язку з вчиненням ним  аморального поступку, не сумісного  з продовженням даної роботи. Тому ця підстава для звільнення  може застосовуватись до вчителів, викладачів учбових закладів, майстрів  виробничого навчання, вихователів  дитячих установ — працівників,  які безпосередньо спілкуються  з молодим поколінням громадян  суспільства і аморальна поведінка,  ганебні вчинки яких можуть  негативно вплинути на формування  світогляду, моральних поглядів дітей і молоді.

     Розірвання  трудового договору на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу

     Така  підстава передбачена ст. 45 КЗпП [3] України і обумовлена захистом трудових інтересів працівників, виробничих, суспільних та державних інтересів. Вона може застосовуватись до керівних працівників, які порушили законодавство про працю чи не виконують умов колективного договору. Протягом двох тижнів працівник, стосовно якого висунуто вимогу про звільнення, може оскаржити її в суд.

     Припинення  трудового договору в результаті переведення  працівника за його згодою на іншу роботу

     Припинення  трудового договору з цієї підстави можливе за двох умов: 
— переведення працівника здійснюється на інше підприємство, тому трудовий договір з даним підприємством припиняється, а на новому — укладається; 
— переведення здійснюється за згодою працівника і керівництва обох підприємств: того, звідки звільняється працівник, і того, куди він переводиться на роботу.

     Видання наказів відповідного змісту на обох підприємствах є підставою для  припинення трудового договору згідно п. 5 ст. 36 КЗпП [3] і внесення відповідних записів в трудову книжку працівника. 
Стаття 7 КЗпП [3] передбачає також припинення трудового договору у зв'язку з виявленими порушеннями встановленого порядку прийняття на роботу.

     Підставами  припинення трудового договору за вказаною статтею є заборона використання праці жінок і осіб, молодших 18 років, на роботах з важкими і небезпечними умовами праці.

     Додаткові підстави припинення трудового договору для деяких категорій працівників  викладені в діючих законах, які  безпосередньо стосуються їх трудової діяльності. Наприклад, Закон України  «Про державну службу» містить додаткові  підстави припинення трудових відносин з державними службовцями, Закон  України «Про статус суддів» передбачає підстави припинення повноважень суддів, Закон України «Про адвокатуру»  регулює порядок анулювання свідоцтва  на адвокатську діяльність і т. д..

     Висновок                                                                                                                     Розкрите одне з головних питань це припинення трудового договору, розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника, а також звільнення працівника з роботи тощо.

     Але неможливо розібрати весь набір  трудових відносин трудового договору, які використовуються у практиці. Чим специфічній умови праці  на підприємстві, тим більш подробиць  потребує складання трудового договору. Але саме головне не включати в  договір умови, суперечних трудовому  законодавству и ті, що погіршують положення працівника по порівнянню з ним. Якщо ж докладніше будуть внесені  умови в трудовий договір, то договір  породжує права та обов'язки сторін, за винятком прав та обов'язків, які  є недійсними з юридичної точки  зору