Господарські об’єднання: поняття, види. Підстави припинення трудового договору

Міністерство  культури і туризму України

Харківська  державна академія культури 
 
 
 

Контрольна  робота

Варіант 4

Господарські  об’єднання: поняття, види.

Підстави  припинення трудового договору. 
 
 
 
 

Виконала:

Студентка 4 курсу

Ф-ту культурології

Менеджменту СКД

Бойко Л.М.

Перевірила: 
 
 
 

Харків  – 2010 р.

Зміст 
 

Господарські  об’єднання: поняття, види………………………………..

Висновок…………………………………………………………………...

Підстави  припинення трудового договору……………………………..

Висновок……………………………………………………………………

Задача……………………………………………………………………….

Загальний висновок………………………………………………………..

Список  використаних джерел……………………………………………. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Господарські  об’єднання: поняття, види. 

     Для того, щоб успішно працювати в  умовах ринкової конкуренції, підприємства прагнуть об’єднуватись у промислові, промислово-фінансові та інші групи. Закон “Про підприємства в Україні” (ст.. 3) надає підприємствам право  об’єднуватись у групи підприємств  за галузевим територіальним чи іншим  принципом, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України. [2]

     Такі  групи підприємств визначаються в теорії господарського права як господарські об’єднання, які слід відрізняти від господарських товариств, що є підприємствами, а не об’єднаннями. Наведене визначення з юридичної  точки зору означає, що господарське об’єднання – це один з видів  суб’єктів господарського права. Підприємства, які ввійшли до об’єднання, є  його членами або його  учасниками (ст.. 3 Закону “Про підприємства в Україні”, ст.. 27 Закону “Про власність”). [2]

     Господарське  об’єднання – це організаційно-правова  форма юридичної особи, яка утворена на невизначений строк або як тимчасове  об’єднання для досягнення певної мети двома або більше суб’єктами господарювання (учасниками) з метою  координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення  спільних економічних та соціальних завдань.

     Види  об’єднань – це їх класифікація за певними матеріальними та юридичними критеріями з урахуванням законодавчих визначень.

     Залежно від взаємозв’язків між учасниками господарського об’єднання та учасниками господарського об’єднання і господарським  об’єднанням утворюються такі види господарських об’єднань:

       асоціація - договірне господарське об’єднання, утворене з метою постійної координації  господарської діяльності учасників, шляхом централізації однієї або  кількох виробничих та управлінських  функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації  повинно  бути  зазначено,  що  вона   є   господарською асоціацією.  Асоціація  не  має  права  втручатися  у господарську  діяльність  підприємств  -  учасників   асоціації.   За   рішенням 
учасників   асоціація   може  бути  уповноважена  представляти  їх 
інтереси у відносинах з органами влади,  іншими підприємствами  та 
організаціями;

     корпорація - договірне господарське об’єднання, утворене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів  учасників, з делегуванням ними окремих  повноважень централізованого регулювання  діяльності кожного з учасників  органам управління корпорації;

       консорціум – тимчасове статутне об'єднання підприємств для 
досягнення  його  учасниками  певної спільної  господарської  мети 
(реалізації   цільових  програм,  науково-технічних,   будівельних 
проектів   тощо).  Консорціум  використовує  кошти,   якими   його 
наділяють   учасники,   централізовані   ресурси,   виділені    на 
фінансування відповідної програми, а також кошти, що  надходять  з 
інших  джерел,  в  порядку,  визначеному  його  статутом.  У  разі 
досягнення   мети   його   створення  консорціум   припиняє   свою 
діяльність;

       концерн - статутне господарське об’єднання, утворене на основі фінансової залежності учасників  від одного або групи учасників  об’єднання, з централізацією функцій  регулювання науково-технічної, виробничої, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності учасників. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими юридичними особами. Учасник концерну не може бути одночасно учасником іншого концерну.

       Державні  і комунальні господарські об'єднання  утворюються 
переважно  у  формі  корпорації  або   концерну,   незалежно   від 
найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).

       Найменування  господарського об’єднання повинно  містити інформацію про вид господарського об’єднання.

     Господарські  об’єднання, утворені суб’єктами господарювання, що засновані на державній власності (далі – державні суб’єкти господарювання), діють як державні господарські об’єднання.

     Господарські  об’єднання, утворені суб’єктами господарювання, що засновані на комунальній власності, діють як комунальні господарські об’єднання. Особливості утворення і діяльності комунальних господарських об’єднань  визначаються з урахуванням положень, передбачених цим Законом для  державних господарських об’єднань.

     Висновок

     Господарське  об'єднання - це організаційно оформлена  група підприємств, інших господарських  організацій низової ланки економіки  різних форм власності, яка створюється  з метою координації діяльності своїх учасників, об'єднання їхніх  зусиль для вирішення соціальних та економічних завдань.Таким чином, господарське об’єднання є складною господарською організацією, яка створена на основі поєднання матеріальних інтересів підприємств-учасників, діє на підставі установчого договору або статуту і реєструється як юридична особа. 
 
 
 

Підстави  припинення трудового  договору

     Реалізація  права на працю передбачає встановлення законодавством певного порядку  припинення трудового договору. Термін «припинення трудового договору»  охоплює всі випадки припинення трудових відносин і закінчення дії  трудового договору, в тому числі  і розірвання його за ініціативою однієї із сторін.

     Підставами  припинення трудового договору можуть бути певні події (наприклад, смерть працівника) або юридичні факти —  обставини, що викликають правові наслідки припинення трудового договору.

     Загальні  підстави припинення трудового договору викладені в ст. 36 КЗпП. [3] Ними є: угода сторін; закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення з настанням такого строку і фактичні трудові відносини продовжують тривати; призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу; розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу; переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці; набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; підстави, передбачені контрактом.

     Для деяких категорій працівників статтями 37, 41 КЗпП [3] встановлені додаткові підстави їх звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

       Припинення трудового  договору за угодою  сторін

     Угода сторін про припинення трудового  договору — це результат ініціативи з цього приводу однієї із сторін і згоди на це іншої сторони. Така угода може бути досягнута як стосовно строкового трудового договору (до закінчення строку, на який він укладений), так і трудового договору, укладеного на невизначений строк. Припинення трудового  договору за угодою сторін не вимагає  від працівника, щоб він обов'язково попередив власника або уповноважений  ним орган про припинення трудових відносин за 2 тижні. Дата припинення трудових відносин в цьому випадку визначається сторонами — пропозицією однієї і згодою іншої сторони, причому  не обов'язково в письмовій формі. Сторони мають право усно домовитись про припинення трудових відносин. Для цього працівникові не обов'язково подавати заяву про звільнення з  вказівкою дати звільнення, хоча наявність  такої і була б достовірним  підтвердженням його добровільного  волевиявлення, і звільнення оформляється лише виданням наказу чи розпорядження  власника або уповноваженого ним  органу з вказівкою обумовленої  обома сторонами дати. При цьому  не вимагається ніякого узгодження з будь-якими органами, крім випадків звільнення неповнолітніх до досягнення ними 18 років, яке проводиться за згодою комісії у справах неповнолітніх.

     Припинення  трудового договору в результаті закінчення строку його дії

     Така  підстава припинення трудового договору стосується лише строкових договорів. Але навіть якщо договір було укладено на певний строк або на час виконання  якоїсь роботи, то й тоді ця підстава не діє автоматично. Для її виникнення потрібна ініціатива однієї із сторін про припинення подальших трудових відносин у зв'язку із закінченням  строку трудового договору. Якщо жодна  із сторін не вимагає припинення трудових відносин у зв'язку із закінченням  строку трудового договору і фактично вони < тривають, то трудовий договір  вважається автоматично продовженим  на невизначений строк на тих же умовах, на яких укладався строковий трудовий договір.

     Припинення  трудового договору на підставі призову  або вступу працівника на військову чи альтернативну  службу

     Припинення  трудового договору за цією підставою  обумовлене виконанням загального військового  обов'язку кожного громадянина України  і службою в її Збройних силах. Практично, воно є підставою для  розірвання трудового договору з  працівником на вимогу третіх осіб. В даному випадку з вимогою  виступає Міністерство оборони України  в особі місцевого військкомату. Власник або уповноважений ним  орган зобов'язаний звільнити працівника відповідно до повістки військкомату з дати, вказаної працівником, але  не пізніше встановленої в ній  дати призову на військову чи вступу на альтернативну службу.

     Як  третя сторона може виступати  також суд. Трудовий договір може бути припинений за постановою суду про  направлення працівника на примусове лікування в лікувально-трудовий профілакторій (ст. 37 КЗпП) [3] або в результаті вступу в законну силу вироку суду (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку), яким працівника засуджено до позбавлення волі чи до іншого покарання, яке виключає можливість подальшої роботи на даному підприємстві, в установі, організації (ст. 36 п.7). [3] Днем звільнення працівника в таких випадках вважається останній день його роботи.

       Розірвання трудового  договору з ініціативи  працівника

     Право громадянина України вільно розпоряджатися своєю здатністю до праці гарантоване  йому в тому числі наданням можливості безперешкодного звільнення з попереднього місця роботи за власною ініціативою, хоча й з дотриманням певних, встановлених законодавством в інтересах обох сторін умов.