Фіскальні дисбаланси в Україні

У загальному обсязі цільових трансфертів  переважають субвенції на компенсацію  витрат з соціального захисту  населення (приблизно 25-30 %). Субвенції капітальної спрямованості, надані регіонам, істотно збільшилися лише у 2007-2009 рр., що пов’язано з започаткуванням фінансування урядом низки програм та проектів соціально – економічного розвитку територій. Відповідно, у ці роки їх питома вага була на рівні 10-15 % сукупних фінансових ресурсів, що спрямовувалися на фінансове вирівнювання.

 

 

Рис. 2.2. Співвідношення між поточними та капітальними трансфертами

 у 2004 – 20010 роках, %

 

3. Шляхи усунення фіскальних дисбалансів в Україні

 

Як вважають у економічно розвинутих країнах, вирівнювання різких горизонтальних відмінностей важливе само по собі з точки зору справедливості і забезпечення однакових умов життя. В той же час воно має і загальнодержавний економічний ефект, оскільки запобігає економічним втратам, пов'язаним з міграцією населення та капіталу. Вирівнювання, таким чином, здійснюється в загальнодержавних інтересах і сприяє укріпленню єдності країни.

Головним інструментом горизонтального  вирівнювання є спеціальні фонди  вирівнювання. Кошти цих фондів у  формі універсальних трансфертів  розподіляються між місцевими бюджетами  згідно з певними критеріями потреб у коштах цих бюджетів.

Область, а в перспективі й кожна територіальна громада, що відповідає критеріям території, яка потребує або особливо потребує підтримки, може отримати трансферт із такого фонду. Для розрахунку трансферту території, що потребує підтримки, можна скористатися формулою:

 T = К * [(0,95 *СД)* СДі]*Н , де

 Т — середній трансферт області, що потребує підтримки в базовому році;

СД — середній доход на душу населення бюджетів усіх областей України;

СДі — середній доход на душу населення і-тої території;

 Н — чисельність населення і-тої території;

 0,95 — знижуючий коефіцієнт (його межі становлять 0,90-0,95);

 К — коригуючий коефіцієнт видатків, що дорівнює:

 К = 0,95 * Срі / СД, де

Срі — середні видатки на душу населення бюджету економічного району, в який входить і-та область.

Знижуючий і коригуючий коефіцієнти застосовуються для підвищення зацікавленості областей, що мають право на отримання трансфертів, до найбільш повної мобілізації до бюджету власних фінансових ресурсів та раціонального їх використання .

При цьому область має статус такої, що потребує допомоги, якщо за даними базового року середній доход на душу населення нижчий від середнього по областях України. Але не потрібно ставити за мету "підтягнути" області з низьким податковим потенціалом до середнього рівня - підвищення доходів обмежується 90-95% від середнього рівня .

Об'єктивному обчисленню необхідних розмірів дотацій сприятиме становлення інформаційної бази за основними показниками не тільки місцевих бюджетів, а й соціально-економічного розвитку територіальної громади .

У перспективі показник доходів на душу населення повинен бути замінений на суму показників по кожному виду обов'язкових видатків місцевих бюджетів.

Система цих показників має такі модифікуючі коефіцієнти:

1) коефіцієнт економії на масштабах.  Застосовується коли збільшення  об'єму бюджетної діяльності супроводжується  зниженням питомих видатків;

2) коефіцієнт густоти населення. Збільшення густоти, як правило, потребує збільшення видатків;

3) спеціальні коефіцієнти, що  коригують економічні, соціальні,  інституціональні відмінності в  розташуванні територій (території,  які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи тощо);

4) зонально-кліматичні коефіцієнти (для територій з вірогідністю природних надзвичайних подій, наприклад Закарпаття);

5) коефіцієнти витрат, що мають високий темп зростання разом з чисельністю населення;

6) буферні коефіцієнти, що перешкоджають  різкому зниженню об'ємів фінансування  у випадку значного падіння  якого-небудь показника, наприклад  чисельності населення;

7) коефіцієнти бюджетної доходності територій .

Розраховані за окремими категоріями фінансові потреби надалі сумуються для отримання агрегатного показника потреб кожної території .

Вертикальні фіскальні дисбаланси можна усунути кількома шляхами. Центральна влада або влада вищого територіального рівня може взяти  частину обов’язків із надання державних  і громадських послуг і цим  зменшити коло

 

обов’язків  того рівня влади, де виник вертикальний фіскальний дисбаланс. Інший шлях –  це запровадження владою того територіального  рівня, де виник вертикальний фіскальний дисбаланс додаткових податків. Ще один шлях – передання центральною  владою частини своїх податків територіальному  рівню влади, що має такий дисбаланс. Вертикальні фіскальні дисбаланси можна позбутися і за рахунок  надання центральною владою грантів, субсидій та інших трансфертів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Однією з головних цілей державної  регіональної фінансової політики щодо зближення рівнів соціально-економічного розвитку територій є подолання вертикальних і горизонтальних фіскальних дисбалансів.

Вертикальні фіскальні дисбаланси — це невідповідність між обсягами фінансових ресурсів того чи іншого рівня влади, регіонального або місцевого, і обсягами завдань та обов'язків, які на нього покладаються в процесі розподілу компетенції між центральною, регіональною і місцевою владою.

Горизонтальний фіскальний дисбаланс  — це невідповідність між обсягами фінансових ресурсів однієї або кількох  територіальних одиниць одного рівня  й обсягами завдань, котрі на них  покладаються і забезпечуються іншими територіальними одиницями цього  рівня.

Горизонтальні і вертикальні фіскальні дисбаланси можна усунути за допомогою фінансового вирівнювання.

Головним інструментом горизонтального  вирівнювання є спеціальні фонди  вирівнювання. Кошти цих фондів у  формі універсальних трансфертів  розподіляються між місцевими бюджетами  згідно з певними критеріями потреб у коштах цих бюджетів.

Вертикальні фіскальні дисбаланси можна усунути кількома шляхами:

1) можливий перерозподіл навантаження з надання соціальних послуг між різними територіальними рівнями влади. Тим самим обсяг послуг приводиться у відповідність до фінансових надходжень даного територіального рівня;

2) запровадження тим рівнем влади, який має фіскальний дисбаланс додаткових податків;

3) передача центральною  владою частини своїх податків територіальному рівню влади, що має такий дисбаланс.

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Концептуальні засади державної політики фінансового вирівнювання місцевих бюджетів / Н.І Балдич // Вісник НАДУ. – 2005. – № 1. – с. 153-158.
2. Кириленко О.П. Місцеві фінанси: навч. посіб. – Тернопіль: Астон, 2004. – 192 с.
3. Кравченко В. Місцеві фінанси України: навч. посіб – К.: Знання. – 2000. – 487 с.
4. Міжбюджетні трансферти: види, характеристика, цілі застосування / Н.І Балдич // Зб. наук. пр. НАДУ. – 2006. – № 2. – с. 242-250.
5. Організація між бюджетних відносин в Україні : стан, проблеми і перспективи  / С. В. Юшко // Фінанси України. – 2009. – № 1. – с. 86-97.
6. Стеців Л. Фінанси: навч. посіб. – К.: Знання , 2007. – 235с.
7. Трансферти у системі міжбюджетних відносин / С. І. Мацюра // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 5. – с. 223-230.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК А

 

Масштаби фінансового вирівнювання в Україні

 

Рік	Трансферти місцевим бюджетам всього , % ВВП	у тому числі			Частка загальних трансфертів та чистих прямих трансфертів у видатках державного бюджету	Частка загальних трансфертів у видатках місцевих бюджетів	Частка від’ємних трансфертів у видатках місцевих бюджетів
		дотації, % ВВП	субвен- ції, % ВВП	інші трансфер ти, % ВВП
1998	1,46	1,23	0,22	0,001	5,02 / 3,47	9,78	3,02
1999	2,65	2,4	0,25	0,001	10,7/ 7,2	17,07	5,67
2000	2,15	2,1	0,05	0,001	11,9/ 8,9	14,48	3,69
2001	2,26	1,83	0,42	0,001	13,4/ 12,2	18,48	1,62
2002	2,57	2,14	0,43	0,001	12,3/ 8,3	23,72	7,71
2003	3,54	2,74	0,8	0,001	18,0/11,7	29,04	10,14
2004	3,91	2,81	1,09	0,001	19,8/ 13,2	31,74	10,59
2005	4,39	2,42	1,95	0,01	21,0/ 16,8	34,73	7,01
2006	4,87	2,7	2,13	0,05	21,2/ 19,2	41,68	3,95
2007	5,5	3,4	2,1	0	20,1/ 19,4	43,63	2,73
2008	6,37	3,37	2,98	0,02	24,9/ 23,8	45,06	2,08
2009	6,87	3,27	2,99	0,05	25,6 / 3,12	42,62	4,21
2010	6,6	3,20	3,00	0,01	24,5/3,2	45,73	5,52