Фіскальні дисбаланси в Україні

 

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА  АКАДЕМІЯ

Кафедра міжнародної економіки  і теорії фінансів

 

 

 

 

 

Індивідуальне науково  - дослідне завдання

з курсу “ Місцеві фінанси”

на тему:

“ Фіскальні дисбаланси в Україні ”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів - 2011

 

 

 

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………………………3

1. Сутність горизонтального і вертикального фіскального дисбалансу……...4
2. Фінансове вирівнювання і його об'єктивна необхідність ……………..…….6
3. Шляхи усунення фіскальних дисбалансів в Україні………………………..10

Висновки……………………………………………………………………………13

Список використаних джерел…………………………………………………….14

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність теми дослідження

Збільшення фіскальних дисбалансів  у соціально-економічному розвитку територій України актуалізує питання  розробки ефективних механізмів їх скорочення. Збалансованість міжтериторіального розвитку досягається різними засобами державного регулювання, серед яких важливе місце надається механізму фінансового вирівнювання місцевих бюджетів. Об’єктивна необхідність здійснення державою фінансового вирівнювання зумовлена наявністю різних фіскальних дисбалансів, спричинених дією природно-кліматичних, історичних, географічних, соціально-демографічних, економічних та багатьох інших факторів.

Аналіз наукової літератури свідчить, що в Україні до сьогодні не було спроби комплексно дослідити механізм фінансового вирівнювання як самостійний  елемент системи механізмів державного регулювання економіки, визначивши його сутність, основні складові, особливості  конструкції, процес дії.

Для забезпечення стабільності і повернення до сталого зростання Україні необхідно терміново вирішити структурні фіскальні дисбаланси.

Саме тому проблема подолання фіскальних дисбалансів на даному етапі економічного розвитку є дуже актуальною.

Мета даної  роботи полягає в тому, щоб всебічно та комплексно вивчити та проаналізувати основні причини та шляхи подолання вертикальних та горизонтальних дисбалансів в Україні.

Відповідно до мети дослідження  визначені такі основні завдання:

• розкрити сутність поняття фіскальних дисбалансів адміністративно-територіальних одиниць;
• здійснити аналіз об’єктивної необхідності фінансового вирівнювання;
• охарактеризувати методи та інструменти здійснення фінансового вирівнювання;
• дослідити шляхи усунення фіскальних дисбалансів в Україні.

Предметом даної роботи є принципи, інструменти та механізм здійснення фінансового вирівнювання територій України.

Об’єктом дослідження є фіскальні дисбаланси в Україні.

 

1. Сутність горизонтального і вертикального

фіскального дисбалансу

 

Ефективність функціонування суспільного  сектора економіки вимагає створення  дієвих механізмів регулювання різних сфер господарського життя держави.

Однією з головних цілей державної  регіональної фінансової політики щодо зближення рівнів соціально-економічного розвитку територій є подолання вертикальних і горизонтальних фіскальних дисбалансів і фінансове вирівнювання.

Коротко визначимо зміст понять вертикальні та горизонтальні фіскальні дисбаланси.

У вітчизняному законодавстві ці поняття не використовуються. Застосування їх пов'язане з практикою розвинутих зарубіжних країн Європи та інших континентів.

Вертикальні фіскальні дисбаланси — це невідповідність між обсягами фінансових ресурсів того чи іншого рівня влади, регіонального або місцевого, і обсягами завдань та обов'язків, які на нього покладаються в процесі розподілу компетенції між центральною, регіональною і місцевою владою.

Вертикальний фіскальний дисбаланс означає недостатність фінансових ресурсів і певного рівня влади для забезпечення громадських і державних послуг у межах його завдань.

Вертикальні фіскальні дисбаланси в Україні важко відстежити, оскільки в державі не здійснено чіткого  розмежування функцій та обов'язків  різних рівнів влади в сфері надання  соціальних послуг. Управління фінансами по вертикалі здійснюються в ручному режимі.

Проблеми подолання вертикальних фіскальних дисбалансів розглядаються в зарубіжних виданнях, зокрема в деяких публікаціях російських економістів. В українській літературі подібних публікацій поки що немає.

На сьогоднішній день в Україні  склалися значні горизонтальні фіскальні  дисбаланси.

На відміну від вертикальних фіскальних дисбалансів, горизонтальні фіскальні

дисбаланси пов'язані з різними фінансовими можливостями органів влади одного

 

територіального рівня.

Горизонтальна незбалансованість бюджетної системи обумовлена об'єктивними відмінностями розташування територіальних одиниць, що пов’язані з історичними, географічними, економічними, природними та іншими особливостями розвитку. Горизонтальна незбалансованість проявляється насамперед відмінностями у податковому потенціалі територій. З іншого боку, впливають різні потреби в соціальних послугах.

Горизонтальні фіскальні дисбаланси виникають тому, що є бідні і  багаті території. Ці дисбаланси можуть виникати й тому, що деякі території мають більші потреби, ніж інші. Наприклад, у структурі населення окремих територій може бути більшою частка дітей шкільного віку, а це зумовлює додаткову потребу в школах, або більшою частка пенсіонерів, що викликає додаткові видатки на соціальні потреби.

Ще однією причиною горизонтальних дисбалансів адміністративно-територіальних одиниць може бути вища вартість державних і громадських послуг у межах одних територій порівняно з іншими.

Можна виділити такі основні причини виникнення горизонтальних дисбалансів:

• різні можливості територій у формуванні дохідної частини бюджетів; території одного адміністративного рівня мають різні рівні економічного розвитку і, відповідно, неоднакову податкову базу:
• різні обсяги соціальних послуг; адже обсяг послуг є функцією від таких показників, як чисельність населення, чисельність груп соціально незахищеного населення, кількість школярів тощо;
• однакові соціальні послуги на різних територіях можуть мати різну собівартість; наприклад, собівартість навчання дітей у малокомплектних школах у розрахунку на одну дитину більша, ніж у повністю укомплектованих школах;

 

 

 

2. Фінансове вирівнювання і його об'єктивна необхідність

 

Горизонтальні і вертикальні фіскальні дисбаланси можна усунути вищими податковими ставками в межах відповідних територій. Але це буде несправедливо щодо населення цих територій. Тому держава повинна долати такі дисбаланси в рамках політики фінансового вирівнювання.

Фінансове вирівнювання – це процес усунення вертикальних і горизонтальних фіскальних дисбалансів.

У процесі фінансового вирівнювання здійснюються заходи з перерозподілу  фінансових ресурсів як між ланками  бюджетної системи по вертикалі, так і між багатими і бідними  територіями по горизонталі.

Об'єктивні причини необхідності фінансового вирівнювання:

1) нерівномірність територіального розміщення продуктивних сил зумовлює диференціювання податкової бази регіонів на території України. Причому, як засвідчує досвід, диференціація податкової бази зростає. Зміщуються центри її розміщення. Порівняно зменшується роль традиційних індустріальних областей і зростає значення столиці держави. Ще більш занепадає податкова база аграрних регіонів України;

2) необхідність фінансового вирівнювання зумовлюється значною диференціацією обсягів витрат у сфері надання державних і громадських послуг та цін на ці послуги. Так, у шахтарських регіонах додаткове фінансове навантаження несуть такі фактори, як високе екологічне забруднення територій, високий ступінь професійних захворювань та інвалідності порівняно з іншими територіями, ранній пенсійний вік для багатьох гірничих професій тощо;

3) гарантовані Конституцією України соціально-економічні права громадян України зумовлюють проведення центральною владою ефективних заходів із забезпечення єдиних стандартів державних і громадських послуг на всій території держави. Поки що таких стандартів не розроблено і вони не забезпечуються. Внаслідок цього сформувався і поглиблюється розрив у рівнях життя в окремих регіонах України, в міській і сільській місцевості.

4) необхідність фінансового вирівнювання  зумовлюється потребами передачі  від центральної влади на місцевий  рівень значної частки видатків, невластивих для її конституційних  функцій відповідно до принципу  субсидіарності;

5) необхідність фінансового вирівнювання зумовлена зовнішніми ефектами соціальних витрат. Це означає, що послугами, які фінансуються з бюджету однієї адміністративно-територіальної одиниці, користуються жителі інших територіальних одиниць, але їхні владні органи не несуть ніяких витрат.

Основним інструментом міжбюджетного вирівнювання є міжбюджетні трансферти.

Міжбюджетні трансферти – це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

На цілі вирівнювання протягом років незалежності України концентрувалася та перерозподілялася вагома частина ВВП.

Так у 1998-2002 роках на фінансування централізованої фінансової підтримки територій витрачалося до 15 % коштів державного бюджету. У 2003 році цей показник становив 18 % видатків держбюджету. У 2004 - 2007 роках вже приблизно п’ята частина витрат держави була пов’язана з проведенням міжбюджетного регулювання. Помітно зросла частка витрат держави на фінансування трансфертної підтримки місцевої влади різних рівнів у 2008 – 20010 роках, коли вже більше ніж чверть всіх витрат державного бюджету (ДОДАТОК А) витрачалося на забезпечення трансфертів регіонам.

У 2008 році за рахунок трансфертів було сформовано від 40 % (зведений місцевий бюджет Донецької області ) до майже 72 % (Тернопільський зведений обласний бюджет) доходів місцевих бюджетів регіонів.

Кількість зведених бюджетів областей, у яких понад 30 % доходів сформовано за рахунок трансфертів, становила вже 26.

За період з 2003-2008 роки мінімальна частка трансфертів у доходах місцевих бюджетів зросла більше ніж в 10 разів. У 2009-20010 роках трансферти з державного бюджету були основою формування бюджетів у 16 регіонах, де забезпечували понад 75 % ресурсів місцевих бюджетів.

Основними інструментами політики фінансового вирівнювання в Україні є такі

міжбюджетні трансферти:

• дотації вирівнювання, – безумовні трансферти, що надаються з державного бюджету бюджетам місцевих органів влади та місцевого самоврядування на безповоротній основі для загального збалансування бюджетів. Протягом усього аналізованого періоду спостерігалося стійке зростання частки дотацій у загальному обсязі фінансової допомоги з влади національного рівня;
• соціальні субвенції – кошти, що спрямовувалися з державного бюджету бюджетам місцевих органів влади та місцевого самоврядування за цільовим призначенням з метою фінансування окремих соціальних програм, переданих для виконання на місцях;
• додаткові дотації на покриття витрат місцевих бюджетів у зв’язку зі зміною податкового законодавства, встановлення державою пільг з оподаткування, для покриття витрат з реалізації окремих програм на місцях, що не мають систематичного характеру;
• субвенції капітальної спрямованості, призначені на фінансування програм соціально – економічного розвитку на місцях ;
• субвенції регіонам на фінансування витрат з ліквідації стихійного лиха та наслідків надзвичайних ситуацій.

 

Рис 2.1. Структура фінансової допомоги, що надавалася місцевим органам влади у 2004 – 20010 роках, %

 

За рахунок прямих трансфертів  фінансується понад 45% видатків зведених місцевих бюджетів. При цьому понад 2/3 загальної суми фінансової допомоги місцевим бюджетам (Рис 2.2) від влади центрального рівня припадає на поточні трансферти, з яких біля 80 % коштів спрямовуються до місцевих бюджетів як дотації вирівнювання з метою покриття дефіциту ресурсу.

Особливістю трансфертної підтримки  місцевої влади є надання нерегулярної допомоги окремим місцевим бюджетам, обсяги якої у 2004- 2007 роках були досить значними. Головним чином така допомога здійснюється через механізми додаткових дотацій та субвенцій, на які припадало  у різні роки від 2 % до 10 % сукупних трансфертів, що надавалися місцевим бюджетам.