Фінансові механізми

Фінансовий  механізм

4

Вступ.

Необхідною умовою прибуткової діяльності будь-якого  підприємства є правильна і раціональна  організація його фінансів. Для того, щоб успішно функціонувати на ринку кожне підприємство зобов’язане  формувати, розподіляти і використовувати  фонди грошових коштів, обґрунтовано залучати зовнішні джерела фінансування.

Фінанси впливають  на кількісні і якісні параметри  будь-якого економічного явища чи процесу на підприємстві, а також  на кінцеві результати його діяльності. Кваліфіковане управління фінансами  сприяє швидкій адаптації підприємств  до роботи у конкурентному ринковому  середовищі, трансформації їх діяльності відповідно до змін чинного законодавства.

Вивчення матеріалу  цього розділу дасть Вам змогу  зрозуміти:

· сутність фінансів підприємств, їх місце у фінансовій системі держави;

· функції фінансів підприємств;

· склад фінансових відносин підприємств;

· сутність фінансових ресурсів підприємств та джерела  їх формування;

· основи організації  фінансів підприємств;

· зміст, порядок  організації і завдання фінансової роботи на підприємстві.

1. Фінансовий механізм

ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ [ФИНАНСОВЫЙ МЕХАНИЗМ] - складова господар-ського механізму, являє собою сукупність форм і методів створення та використання фондів фінансових ресурсів з метою  забез-печення потреб державних  структур, госпо-дарських суб'єктів  і населення. Складовими фінансового  механізму є фінансові по-казники, нормативи, ліміти і резерви, фі-нансове  планування, прогнозування, управ-ління  фінансами. За допомогою фінансово-го механізму здійснюють розподіл і  пере-розподіл створюваного в державі  валового внутрішнього продукту.

Фінансовий механізм – сукупність форм і методів створення  та використання фінансових ресурсів з метою забезпечення фінансування діяльності підприємства.

Для цілей ефективного  використання фінансових ресурсів підприємства та з метою реалізації процесу  управління фінансами підприємств  застосовується фінансовий механізм.

В економічній літературі поняття “фінансовий (фінансово-кредитний) механізм” використовується досить широко. Але єдиної думки щодо його визначення та його складових не існує. Серед розмаїття визначень і  підходів вчених та практиків до поняття  “фінансовий механізм” найбільшої уваги заслуговують два аспекти, два підходи до розуміння його суті.

Перший підхід полягає  в тому, що під фінансовим механізмом розуміють функціонування самих  фінансів підприємств. Матеріальним відображенням  фінансових відносин є грошові потоки. Організація цих потоків, порядок  їх здійснення відбувається за певними правилами, певними напрямами, що і характеризує фінансову “техніку”. На підставі даного підходу і виходить розуміння фінансового механізму як організаційного відображення фінансових відносин. Такий підхід до визначення фінансового механізму відображає внутрішню організацію функціонування фінансів підприємств. Однак, це цілком точно відображається в понятті “організація фінансів”, і ототожнювати дане поняття з фінансовим механізмом не доцільно.

Другій підхід до розгляду поняття “фінансовий механізм”  полягає в тому, що його розуміють  як сукупність методів і форм, інструментів, прийомів і важелів впливу на стан та розвиток підприємства. Даний підхід відображає зовнішню дію функціонування фінансів підприємств, характеризує фінанси  як вирішальний фактор впливу апарату  управління на економічний стан підприємства. Завдяки такому аспекту суті фінансового  механізму необхідно чітко визначити  його складові, його структуру.

Незважаючи на існування  двох основних підходів до суті фінансового  механізму, в науковій літературі до цього часу чіткого визначення поняття  “фінансовий механізм” не існує.

У дослідженнях провідних  західних вчених фінансовий механізм не виділяють як відокремлений об'єкт  вивчення, але всебічно і ґрунтовно  досліджують фінансові методи впливу на підприємство, державу і суспільство.

В економічній літературі країн СНД превалює перший підхід до визначення фінансового механізму  як способу організації фінансових відносин (Л.А. Дробозіна, В.М. Родіонова), який складається з елементів  та інструментів впливу. Проте, російський економіст В.К. Сенчагов, проводячи  чітку структуризацію фінансового  механізму, вважає, що фінансово-кредитний  механізм включає три підсистеми:

фінансово-кредитне планування;

фінансово-кредитні важелі;

організаційні структури  і правовий режим фінансово-кредитної  системи.

Структура фінансового  механізму, розроблена В.К. Сенчаговим, досить чітко відображає домінанти  адміністративного управління економікою. І розробити на такій основі систему  фінансового механізму підприємства практично неможливо.

Українські вчені  В.М. Федосов, В.М. Опарін, С.Я. Огородник  вважають, що фінансово-кредитний механізм включає дві підсистеми: фінансово-кредитне забезпечення, фінансово-кредитне регулювання, а також організаційні структури  і важелі впливу.

Вітчизняний вчений В.М. Опарін визначає фінансово-кредитний  механізм як сукупність фінансових методів  і форм, інструментів і важелів  впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Структура фінансового  механізму, розроблена українськими вченими, в цілому логічна. Проте потребує певних уточнень щодо побудови та застосування в умовах конкретного підприємства.

Так, С.В. Льовочкін  пропонує замість терміну “фінансово-кредитний  механізм” використовувати “фінансовий  механізм”, тому що кредит визначається як складова фінансів, кредитна система  – як частина фінансового ринку, який відноситься до фінансової системи, а дії фінансів і кредиту мають  єдиний механізм впливу. Окрім того, на підприємстві, враховуючи принципи організації фінансів, більш доцільне використання саме терміну “фінансовий  механізм”.

Враховуючи, що фінансовий механізм дає уявлення, за допомогою  чого можна здійснити фінансовий вплив і повинен показувати, як це зробити, то у складі фінансового  механізму доцільно виділяти фінансові  інструменти, за допомогою яких реалізуються прийняті рішення та фінансові індикатори, що достовірно відображають стан суб’єкта фінансових відносин.

Узагальнюючи думки  вчених, можна навести наступне визначення фінансового механізму. Фінансовий механізм – це сукупність методів  реалізації економічних інтересів  шляхом фінансового впливу на соціально-економічний  розвиток підприємства. Складовими фінансового  механізму є:

фінансове забезпечення;

фінансове регулювання;

система фінансових індикаторів і фінансових інструментів, які дають змогу оцінити цей  вплив.

Виходячи із зазначеного, фінансовий механізм має певну загальну модель (див. рис. 1)

Слід зазначити, що серед українських вчених існує  чітка позиція щодо визначення фінансового  механізму підприємства та його складових, якщо поза увагою лишити центральну складову механізму – економічний інтерес  учасників фінансових відносин та її присутність у кожній складовій  механізму (крім фінансових індикаторів). З цього приводу необхідно  враховувати, що фінансовий механізм має  забезпечувати таке поєднання факторів виробництва, його регуляторів, яке  реалізує приватновласницькі та суспільні  інтереси всіх учасників шляхом еквівалентного розподілу кінцевого продукту.

Розглянемо складові фінансового механізму підприємства.

Фінансове забезпечення полягає у виділенні певної суми фінансових ресурсів на розв’язання  окремих завдань фінансової політики господарюючого суб’єкта. При цьому  розрізняють забезпечувальну і  регулятивну його дію. Забезпечувальна  дія проявляється у встановленні джерел фінансування, тобто покриття повсякденних потреб і характеризує пасивний вплив фінансового забезпечення. Регулятивна дія здійснює вплив  через виділення достатніх коштів та через конкретну форму фінансового  забезпечення і характеризує активний вплив фінансового забезпечення. В цілому ж дія фінансового  механізму спрямована на реалізацію економічних інтересів учасників  фінансових відносин. 

 

Рис. 1.Загальна модель фінансового механізму

Вона має наступні напрямки свого прояву:

за допомогою фінансових інструментів встановлюються певні  пропорції розподілу доходів, які  впливають на забезпеченість фінансовими  ресурсами;

за допомогою встановлення певних пропорцій розподілу доходів  встановлюється відповідна система  реалізації економічних інтересів.

З другої половини ХХ століття в економічній науці  поширюється думка, що держава може впливати на економіку підприємств  та країни в цілому передусім за допомогою фінансів, а саме: за допомогою  фінансового регулювання.

Взагалі, регулювання  визначають як підпорядкування певному  правилу, як вплив на об’єкт управління з метою досягнення стану його стійкості у разі виникнення відхилень  від завдань, встановлених норм і  нормативів. На сьогодні в економічній  літературі немає єдиного погляду  на зміст фінансового регулювання  економіки підприємства. Але, узагальнюючи погляди вчених, можна зазначити, що стосовно господарюючого суб’єкта фінансове регулювання полягає  в забезпеченні стійкості функціонування системи. Це діяльність, спрямована на зміну кількісних і якісних показників фінансових процесів через механізм надання або вилучення фінансових ресурсів.

Фінансове забезпечення та фінансове регулювання проводиться  за допомогою фінансових інструментів, які, в свою чергу, мають свої важелі впливу. Елементи фінансових інструментів поділяються на:

первинного впливу, що діють у процесі вилучення  частини доходів (податки, внески, відрахування);

вторинного впливу, що діють шляхом збільшення доходів (банківські позички, бюджетні субсидії).

Дія фінансових інструментів здійснюється на основі:

загального підходу, характерного для всіх суб'єктів  фінансових відносин (єдиний рівень оподаткування, кредитування, фінансування);

селективного, диференційованого  підходу.

При здійсненні ефективної фінансової політики підприємства перевага надається селективному підходу.

Важелі впливу на соціально-економічний розвиток підприємства визначають характер дії фінансових інструментів, коригують цю дію та поділяються на:

за напрямом дії  – стимули, санкції;

за видами – норми  й нормативи;

за методологічними  засадами – умови і принципи формування доходів, нагромаджень і фондів; умови  і принципи фінансування і кредитування.

Методологічні засади визначення, класифікації, визнання та оцінки фінансових інструментів на підприємстві встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 13 “Фінансові інструменти”.

В сучасних умовах визнається, що серед складових фінансового  механізму найефективнішими є фінансові  важелі, які приводяться в дію  через відповідні фінансові методи. Окрім того, фінансовий механізм має  відповідне правове, нормативне, інформаційне та організаційне забезпечення.

В теорії фінансів система  фінансових індикаторів включає:

фінансові категорії;

фінансові показники;

фінансові коефіцієнти.

Застосовування фінансових категорій як фінансових індикаторів  не є доцільним, тому що вони відображають лише наукову абстракцію реальних економічних  відносин, тобто чисто теоретичні поняття і не можуть використовуватись  як інформаційна база. Фінансові показники  підприємства характеризують кількісну  сторону фінансових відносин і показують  обсяги фінансових операцій, що дозволяє оцінити масштаби фінансової діяльності. Фінансові коефіцієнти це відносні фінансові показники, які виконують  оцінюючу функцію, тобто дають можливість оцінювати фінансову діяльності. Саме вони можуть виступати у ролі фінансових індикаторів, якщо при їх визначенні виконуються вимоги повноти, достовірності та своєчасності.

Отже, по-перше, фінансовий механізм це складна система, яка  дозволяє управляти фінансовою діяльністю. По-друге, це механізм, який дозволяє розв’язувати практично всі проблеми, але слід враховувати, що роль фінансів у відносинах розподілу вторинна і основне  регулювання здійснюється у сфері  виробництва.