Фiнансове планування i прогнозування

     Тема. Фiнансове планування i прогнозування

Мета  вивчення: ознайомитись з об`єктивною необхiднiстю i сутнiстю фiнансового планування i прогнозування;  уяснити логiку планування та прогнозування,  уяснити принципи фiнансового планування i прогнозування; знати методи фiнансового планування; ознайомитися iз системою i видами фiнансових планiв держави та розумiти їх взаємозв`язок.

              План  теми:

1. Сутнiсть та значення фiнансового планування i прогнозування
2. Методологiя фiнансового планування i прогнозування
3. Методи фiнансового планування i прогнозування
4. Види i форми фiнансового планування i прогнозування та взаємозв`язок мiж ними.

     Ключовi слова: фiнансове планування i прогнозування; фiнансовi ресурси; фонди грошових коштiв; методи фiнансового планування i прогнозування; види фiнансового планування; фiнансове прогнозування; система фiнансових планiв; фiнансовий план; баланс доходiв та витрат; кошторис; бюджет; бюджетування; бiзнес-план; платiжний календар.

1. Сутнiсть та значення фiнансового планування i прогнозування

     Планування є одним з iнструментiв управлiння фiнансами. Незважаючи на те, що iснують рiзнi визначення поняття «планування», необхiдно видiлити наступнi специфiчнi ознаки, що характеризують цю дiяльнiсть:

• регламентованiсть;
• зв`язок з обробкою певної iнформацiї;
• направленiсть на досягнення певних цiлей;
• тимчасовий характер.

      Фiнансове планування являє заключний етап у системi народногосподарського планування.

      Фiнансове  планування – це складова частина  планування економiчного та соцiального  розвитку. Одночас фiнансове планування та прогнозування є елементом фiнансового механiзму. Фiнансовий механiзм значною мiрою визначає функцiонування економiчної системи в цiлому. За допомогою фiнансового механiзму здiйснюється розподiл i перерозподiл створюваного в державi валового внутрiшнього продукту вiдповiдно до основних положень фiнансової полiтики. Призначення фiнансового механiзму зводиться до фiнансового забезпечення та фiнансового регулювання економiчних i соцiальних процесiв у державi. Кiлькiсна та якiсна характеристики фiнансового механiзму визначаються тим, яка величина фiнансових ресурсiв зосереджується й витрачається на вiдповiдних  рiвнях  управлiння та якою є технологiя їх зосередження i витрачання. Так, фiнансове забезпечення здiйснюється за допомогою фiнансового планування i прогнозування.

      Фiнансове  планування – це науково обґрунтований  процес визначення джерел формування та напрямкiв  використання фiнансових ресурсiв шляхом розроблення i затвердження фiнансових планiв.

      Фiнансове  планування – суб`єктивна дiяльнiсть  людей. Тому для досягнення позитивних результатiв вона повинна базуватись, перш за все, на пiзнаннi об`єктивних економiчних законiв, вивченнi наявного економiчного середовища.

     3) Саме на стадії фінансового  планування і прогнозування визначаються  фінансові можливості держави щодо фінансового забезпечення розвитку економіки та соціальної сфери. Прогнозні розрахунки фінансових показників є основою для приведення в дію відповідних фінансових інструментів. Фінансове планування здійснюється за допомогою грошової, вартісної оцінки явищ і процесів в економіці. Це дає змогу визначити найефективніші варіанти фінансового забезпечення планових показників, завдань та прогнозуємих заходів.

     Фінансове планування й прогнозування здійснюється на рівні окремих суб’єктів господарювання, галузевих структур, територіальна адміністративних одиниць та країни в цілому.

     Фінансовий  план того чи іншого суб’єкту відображає процес формування доходів і здійснення витрат. Склад і структура доходів  і витрат, їх збалансованість визначаються завданнями, напрямами і методами реалізації фінансової політики. Фінансова політика не може бути успішно реалізованою без її обґрунтування у фінансових планах, які в свою чергу, повинні забезпечувати реалізацію відповідних цілей і завдань фінансової політики. Тому фінансовий план є як відображенням певної політики, так і її обґрунтуванням.

     За  своїм змістом фінансове планування – це особлива сфера економічної діяльності з обґрунтування ефективності управлінських рішень із питань фінансово-господарської діяльності в напрямі фінансового забезпечення, оптимізації передбачуваних витрат і одержання високих фінансових результатів.

     Особливе  значення для фiнансового планування має та iнформацiя, яка дає уяву про майбутнi справи. Прогнозування дає можливiсть мати саме таку iнформацiю. Прогноз – це уява про вiрогiдний майбутнiй стан явища чи процесу, що базується на спостереженнi теоретичних узагальнень, припущеннях та обмеженнях.

     Прогнозування – це обробка наявної iнформацiї про фiнансовi вiдносини, закономiрностi їх змiнювання, конкретнi умови на даний час за допомогою особливих методiв та застосуванням спецiального iнстрементарiю, кiлькiсних оцiнок, що дає змогу мати уяву про напрямки їх розвитку i стану у майбутньому.

     В умовах ринкової економiки прогнозування – це науково-аналiтична стадiя планування, дослiдницька основа для пiдготовки планових рiшень та завдань.

     Прогноз дає змогу мати уяву про можливостi, в рамках яких можуть бути поставленi реальнi завдання та цiлi; виявляє проблеми, що повиннi стати об`єктом розробки у планi. У ньому розглядаються рiзнi варiанти активного впливу на об`єктивнi фактори майбутнього розвитку фiнансiв.

     Фiнансовий прогноз – це дослiдження перспективного розвитку, що не обмежено прийнятим конкретним економiчним i полiтичним рiшенням, а тому має попереднiй, варiантний, вiрогiдний характер.

     Розробка  фiнансових прогнозiв та фiнансових планiв – взаємопов`язанi cтадiї планової роботи. Але вони мають свою специфiку.

     Вiдмiннiсть мiж фiнансовими прогнозами i фiнансовими планами полягає у наступному:

• прогноз – пошук вiрогiдного, реалiстичного, економiчно вiрного рiшення.

Прогноз дає можливiсть пошуку рiзних варiантiв розвитку, їх подальшого аналiзу та обґрунтування.

• план – вiдображення i втiлення вже прийнятого господарського рiшення. План повинен бути якiсно однозначним, нацiленним на досягнення вже обраних цiлей.

     Основними функцiями фiнансового прогнозування є:

• науковий аналiз економiчних, соцiальних та науково-технiчних процесiв i тенденцiй, об`єктивних зв`язкiв соцiально-економiчних явищ у конкретних iсторичних умовах;
• оцiнка сучасного стану та виявлення ключових проблем розвитку;
• оцiнка впливу цих тенденцiй у майбутньому та передбачення нових умов i проблем, що потребують свого вирiшення;
• з`ясування можливих альтернатив розвитку в перспективi, накопичення матерiалу для всебiчного обґрунтованого вибору тiєї чи iншої можливостi розвитку та прийняття оптимального планового рiшення, що забезпечує активний вплив на подальший розвиток фiнансових вiдносин.

     Головною  метою фiнансового прогнозування є пошук реального можливого обсягу фiнансових ресурсiв та їх потреби у пронозуємому перiодi. Саме тому фiнансове прогнозування є необхiдним елементом i одночасно етапом розробки фiнансової полiтики. Фiнансовi прогнози дозволяють розробляти рiзнi сценарiї рiшення соцiально-економiчних завдань, що постають перед усiма суб`єктами фiнансової системи.

     Основними функцiями фiнансового планування є наступнi:

• вiдображення головних напрямкiв фiнансової полiтики, що здiйснюється органами законодавчої й виконавчої влади держави;
• встановлення кiлькiсних i якiсних параметрiв суспiльного виробництва на плановий перiод;
• встановлення рацiональних форм мобiлiзацiї фiнансових ресурсiв та визначення їх оптимальної структури;
• вибiр рацiональних шляхiв фiнансового забезпечення передбачуваного рiвня соцiально-економiчного розвитку за допомогою ефективного використання наявних фiнансових ресурсiв;
• здiйснення перерозподiлу наявних фiнансових ресурсiв для ефективного розвитку економiки та пiдвищення суспiльного добробуту.

     Головна мета фiнансового планування полягає у найточнiшому визначеннi майбутнiх витрат i доходiв для забезпечення ефективної дiяльностi держави i суб`єктiв господарювання шляхом оптимального розподiлу та використання валового внутрiшнього продукту i нацiонального доходу i на цiй пiдставi пiдвищення ефективностi суспiльного виробництва.

     Специфiчнiсть фiнансового планування полягає у тому, що:

• об`єктом фiнансового планування завжди є фiнансова дiяльнiсть держави, господарських структур i окремих громадян;
• предметом фiнансового планування є фiнансовi ресурси, їхнiй рух при здiйсненнi вiдтворювальних процесiв в економiцi;
• cуб`єктами фiнансового планування є мiнiстерства, вiдомства, державнi комiтети, фiнансовi органи, органи державного управлiння на мiсцевому рiвнi, окремi пiдприємства тощо.

     Завдання  фiнансового планування визначаються структурою фiнансового плану та завданнями фiнансової полiтики.

     Головнi завдання фiнансового планування:

• визначення обсягiв i джерел фiнансових ресурсiв за всiма фондами грошових коштiв, їх розподiл мiж виробничою та невиробничою сферами;
• концентрацiя фiнансових ресурсiв на найбiльш важливих напрямках економiчного та соцiального розвитку;
• взаємоузгодженiсть основних параметрiв системи фiнансових планiв з iншими показниками планiв економiчного i соцiального розвитку;
• визначення фiнансових взаємовiдносин пiдприємств, установ, органiзацiй мiж собою та iншими ланками фiнансової системи;
• визначення i забезпечення виконання заходiв iз фiнансового оздоровлення країни тощо.

     Найскладнiшим завданням фiнансового планування є збалансування доходiв i видаткiв. Оскiльки фiнансовий план i за формою, i за змiстом є балансом доходiв та видаткiв, вiн же може бути незбалансованим. Це завдання може мiстити безлiч варiантiв його досягнення за допомогою особливих типiв фiнансової полiтики, яка має рiзнi засади, ознаки i можливi наслiдки. Тому процес збалансування фiнансового плану – це постiйний вибiр рiзних варiантiв з визначенням усiх можливих наслiдкiв. У пiдсумку вибiр оптимального варiанту забезпечує передумови для реалiзацiї фiнансової полiтики i робить фiнансову дiяльнiсть усiх суб`єктiв фiнансової системи чiтко скоординованою. 

2. Методологiя фiнансового планування i прогнозування

     За  умовах ринкової економiки перед кожним аспектом фiнансового планування постають новi вимоги. У ринковiй економiцi вартiснi й натуральнi пропорцiї визначає ринок. З огляду на це держава здiйснює пошук форм i методiв впливу на економiчнi процеси й локалiзацiю соцiально-економiчних наслiдкiв стихiйних сил ринку шляхом їх регулювання за допомогою фiнансового прогнозування i планування.

     Фiнансове прогнозування i планування стає важливим елементом державного регулювання економiчних i соцiальних процесiв. Саме за допомогою фiнансового прогнозування i планування активiзуються фiнансовi важелi та стимули, забезпечується ефективна мобiлiзацiя фiнансових ресурсiв i їхнє рацiональне спрямування на загальнодержавнi потреби.

     У країнах з розвинутою ринковою економiкою фiнансове планування i прогнозування має фундаментальне наукове пiдґрунтя та високий рiвень органiзацiї. Вiдповiднi органи фiнансового планування використовують сучасну методологiю, прогресивнi методи планування i прогнозування, розробляють загальнодержавнi фiнансовi плани та баланси, що забезпечують фiнансовими ресурсами виконання розроблених загальнодержавних програм економiчного i соцiльного розвитку, а також певнi програми iнвестування, прискоренного розвитку деяких виробництв, охорони довкiлля та iншi загальнодержавнi програми.

     У ринкових умовах важливе значення має  наукова методологiя фiнансового планування i прогнозування.

     Наукова методологiя фiнансового планування i прогнозування включає сукупнiсть:

• загальних принципiв фiнансового планування;
• методiв фiнансового планування i прогнозування;
• систему фiнансових планiв, що використовується для вiдображення фiнансового аспекту суспiльного виробництва на основi врахування вимог конкретних умов розвитку економiки.