Економічний зміст та організація фінансів підприємств

     Зовнішній аналіз - здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, що контролюють підприємство, на основі звітності, що публікується. Його ціль - установити можливість вигідного вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик утрати.

     У процесі функціонування підприємства величина активів, їхня структура перетерплюють  постійні зміни. Найбільш загальне уявлення про якісні зміни, що мали місце, у структурі засобів і їхніх джерел , а також динаміці цих змін можна одержати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.

     Вертикальний  аналіз показує структуру засобів підприємства і їхніх джерел. Вертикальний аналіз дозволяє перейти до відносних оцінок і проводити господарські порівняння економічних показників діяльності підприємств, що розрізняються по величині використаних ресурсів, згладжувати вплив інфляційних процесів, що спотворюють абсолютні показники фінансової звітності.

     Горизонтальний  аналіз звітності полягає в побудові однієї чи декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами росту(зниження). Ступінь агрегірованості показників визначається аналітиком. Як правило, беруться базисні темпи росту за ряд років ( суміжних періодів), що дозволяє аналізувати не тільки зміну окремих показників , але й прогнозувати їх значення.

     Трендовий аналіз - горизонтальний аналіз балансу , проведений за декілька періодів.

     Фінансові коефіцієнти використовуються для оцінки діяльності фінансових менеджерів і враховуються ними при прийнятті управлінських рішень. Такі коефіцієнти доступні й акціонерам, що на їхній основі можуть самостійно проаналізувати ефективність діяльності підприємства і його поточне фінансове положення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Основні шляхи зміцнення фінансів підприємства

       У зв'язку з тим, що нині фінанси підприємств знаходяться в кризовому стані, першочерговим завданням для держави і підприємств являється зміцнення фінансів підприємств і на цій основі - стабілізація фінансів держави. Без її втілення в життя інші завдання вирішити неможливо. Основні шляхи зміцнення фінансів підприємств пов'язані з оптимізацією використовуваних ними грошових коштів і ліквідацією їх дефіциту. Найважливіші напрями вдосконалення фінансової роботи на підприємствах наступні:

• системний і постійний фінансовий аналіз їх діяльності;
• організація обігових коштів відповідно до існуючих вимог з метою оптимізації фінансового стану;
• оптимізація витрат підприємства на основі аналізу взаємодії взаємозв'язку "витрати -виручка-прибуток";
• оптимізація розподілу прибутку і вибір найбільш ефективною дивідендною політики;
• оптимізація структури майна і джерел його формування з метою недопущення незадовільної структури балансу;
• розробка і реалізація стратегічної фінансової політики підприємства.

     Основна мета фінансового аналізу - отримання  декількох ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін в структурі активів і пасивів, в розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому аналітика і керівника (менеджера) може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і його найближчі або віддалені перспективи, тобто очікувані параметри фінансового стану.

     Ефективність  використання обігових коштів залежить від багатьох чинників які можна розділити на зовнішні, такі, що роблять вплив незалежно від інтересів підприємства, і внутрішні, на які підприємство може і повинне активно впливати. На сучасному етапі розвитку економіки до основних зовнішніх чинників можна віднести такі, як кризу неплатежів, високий рівень податків, високі ставки банківського кредиту. Криза збуту зробленої продукції і неплатежі призводять до уповільнення обороту обігових коштів. Отже необхідно випускати ту продукцію, яку можна досить швидко і вигідно продати, припиняючи або значно скорочуючи випуск продукції такою, що не користується поточним попитом. В цьому випадку окрім прискорення оборотності запобігає зріст дебіторської заборгованості в активах підприємства.

     Важливою  умовою підвищення ефективності використання обігових коштів являється раціональна організація виробничих запасів. Основні шляхи скорочення виробничих запасів зводяться до їх: раціонального використання; ліквідації наднормативних запасів матеріалів; вдосконалення нормування; поліпшення організації постачання.

     Важлива роль належить поліпшенню організації складського господарства. Скорочення часу перебування обігових коштів в незавершеному виробництві досягається шляхом вдосконалення організації виробництва, поліпшення вживаної техніки і технології, вдосконалення використання основних фондів, передусім їх активної частини, економії по усіх статтях оборотних засобів.

     Перебування обігових коштів у сфері звернення не сприяє створенню нового продукту. Зайве відвернення їх в сферу звернення - негативнее явище. Найважливішими передумовами скорочення вкладень обігових коштів в цю сферу являються: раціональна організація збуту готової продукції; застосування прогресивних форм розрахунків; своєчасне оформлення документації і прискорення її руху; дотримання договірної і платіжної дисциплін.

     Необхідною  умовою отримання прибутку є певна  міра розвитку виробництва, що забезпечує перевищення виручки від реалізації продукції над витратами по її виробництву і збуту. Складові головного факторного ланцюжка що формує прибуток, - "витрати - обсяг виробництва - прибуток" – повинні знаходитися під постійною увагою і контролем. Це завдання наважується на основі організації обліку витрат за системою директ-кастинг, значення якої зростає у зв'язку з переходом до ринкової економіки. Особливостями цієї системи являються: розділення витрат на постійні і змінні; з'єднання виробничого і фінансового обліку; багатостадійність складання звіту про доходи; розробка методики економіко-математичного і графічного представлення і аналізу звітів для прогнозу чистих доходів.

     Механізм  розподілу прибутку має бути побудований  так, щоб всемірно сприяти підвищенню ефективності виробництва, стимулювати розвиток нових форм господарювання. Одній з найважливіших проблем розподілу прибутку як до переходу на ринкові стосунки, так і в умовах їх розвитку являється оптимальне співвідношення долі прибутку, що акумулюється в доходах бюджету і залишається в розпорядженні господарюючих суб'єктів. Економічно обгрунтована система розподілу прибутки в першу чергу повинна гарантувати виконання фінансових зобов'язань перед державою і максимально забезпечити виробничі, матеріальні і соціальні потреби підприємств.

       Після сплати усіх обов'язкових платежів залишається чистий прибуток, частина якого може спрямовуватися на виробничий і соціальний розвиток суспільства, а інша – на виплату відсотків по облігаціях, а також до резервного фонду. Можливі виплати службовцям у вигляді грошових винагород або акцій відповідно до визначеного відсотком, передбаченим статутом. Чистий прибуток, що залишився, спрямовується на виплату дивідендів акціонерам. Рада директорів, виходячи з фінансового стану суспільства, конкурентоспроможності його продукції і перспектив розвитку, приймає рішення про конкретне співвідношення розмірів чистого прибутку розподілюваного по вказаних напрямах. Не виключено, що в окремі періоди прибуток не спрямовуватиметься на виплату дивідендів акціонерам, а в більшому розмірі піде на виробничий і соціальний розвиток трудового колективу і інші цілі.

     Фінансовий  стан підприємства характеризується розміщенням і використанням засобів (активів) і джерелами їх формування (пасивів). Для недопущення незадовільної структури балансу необхідно стежити за зміною структури майна і джерел його формування і проводити заходи спрямовані на поліпшення структури: оптимальне співвідношення власних і позикових коштів підприємства, зниження долі дебіторської і кредиторської заборгованостей, зменшення невиправданих запасів матеріальних ресурсів і т. д.

     В умовах ринкових стосунків виникає  об'єктивна необхідність визначення тенденцій фінансового стану, орієнтації у фінансових можливостях і перспективах, оцінки фінансового стану інших господарюючих суб'єктів. Підприємство потребує вироблення внутрішньої фінансової стратегії. Вона включає різні способи і дії для досягнення головної стратегічної мети, а саме:

• формування фінансових ресурсів і централізоване стратегічне управління ними;
• виявлення вирішальних напрямів і зосередження на їх виконанні зусиль маневреності і використання резервів фінансовим керівництвом підприємства;
• ранжирування і поетапне досягнення цілей;
• відповідність фінансових дій економічному стану і матеріальним можливостям підприємства на кожному відрізку часу;
• створення і підготовка стратегічних резервів;
• облік економічних і фінансових можливостей своїх конкурентів;
• визначення главою загрози з боку конкурентів, мобілізація основних сил на її усунення і умілий вибір напрямів фінансових операцій;
• маневрування і боротьба за ініціативу для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

     Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується при взаємноурівноваженні теорії і практики фінансової стратегії; при відповідності фінансових стратегічних цілей реальним економічним і фінансовим можливостям через жорстку централізацію фінансового стратегічного керівництва і гнучкість його методів у мірі зміни фінансово-економічній ситуації. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, стрибків інфляції і інших форсмажорних обставин. Вона повинна відповідати виробничим завданням і при необхідності коригуватися і змінюватися.

     Контроль  за реалізацією фінансової стратегії  забезпечує перевірку надходження  доходів, економічне і раціональне  їх використання. Добре налагоджений фінансовий контроль допомагає виявляти внутрішні резерви, підвищувати  рентабельність господарства, збільшуючи грошові накопичення. Стратегія досягнення приватних цілей полягає в умілому використанні фінансових операцій, спрямованих на забезпечення реалізації головної стратегічної мети.

     Завданнями  фінансової стратегії є:

• дослідження характеру і закономірностей формування фінансів в ринкових умовах господарювання;
• розробка умов підготовки можливих варіантів формування фінансових ресурсів підприємства;
• визначення фінансових взаємовідносин з постачальниками і покупцями бюджетами усіх рівнів, виявлення резервів і мобілізаціяресурсів підприємства для найбільш раціонального використання виробничих потужностей, основних фондів і обігових коштів;
• забезпечення підприємства фінансовими ресурсами;
• забезпечення ефективного вкладення тимчасово вільних грошових коштів підприємства з метою отримання максимального прибутку;
• визначення способів проведення успішної фінансової стратегії і стратегічного використання фінансових можливостей, усебічної підготовки кадрів підприємства до роботи в ринкових умовах.