Економічний зміст та організація фінансів підприємств

     3.Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а за допомогою цілеспрямованої їх організації.

     Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругообігом для досягнення економічних цілей згідно з чинним законодавством.

     В основу організації фінансів підприємств  покладено комерційний розрахунок, який базується на принципах саморегулювання, самоокупності та самофінансування.

     Принципи організації фінансів підприємств:

• плановості - забезпечує відповідність обсягів продажу та витрат, інвестицій вимогам ринку, стану кон'юнктури та платоспроможного попиту, тобто можливість здійснення своєчасних розрахунків; даний принцип у найбільшому обсязі реалізується при впровадженні сучасних методів внутрішнього фінансового планування (бюджетування) та контролю
• фінансового співвідношення термінів (строків) — забезпечує мінімальний розрив у часі між отриманням та використанням коштів, що досить важливо в умовах нестійкого податкового режиму та в умовах інфляції; при цьому під використанням коштів розуміють і можливості їх збереження при розміщенні в активи, що легко реалізуються (цінні папери, депозити тощо);
• взаємозалежності фінансових показників - забезпечує врахування змін в діючому законодавстві, регулює підприємницьку діяльність, оподаткування, обліковий процес, обов'язкову фінансову звітність тощо;
• гнучкість (маневреність) - забезпечує можливість маневру у випадку недосяжності планових обсягів продаж, перевищення планових витрат за поточною та інвестиційною діяльністю;
• мінімізація фінансових витрат — забезпечує те, що будь-які інвестиції та інші витрати повинні бути найбільш "дешевими";
• раціональності - забезпечує вкладення капіталу в найбільш ефективні інвестиції та мінімізує фінансові ризики;
• фінансової стійкості - забезпечує фінансову незалежність від інших джерел фінансування, тобто сприяє дотриманню критичної точки питомої ваги власного капіталу в загальній його величині та платоспроможності підприємства (його здатності до термінового погашення короткострокових зобов'язань).

     Але в період розвитку ринкової економіки  в сучасних умовах в Україні ці принципи доповнюються іншими принципами перехідного періоду, а саме:

• зацікавленості в результатах діяльності підприємства, що означає, що форми, системи та розмір оплати праці, стимулюючі та компенсаційні виплати та інші види доходів самостійно встановлюються господарюючим суб'єктом; в останній час в умовах різкого підвищення рівня безробіття цей принцип дещо втратив свою значимість щодо найманих працівників;
• матеріальної відповідальності, означає, що за порушення договірних, кредитних, податкових зобов'язань підприємство несе матеріальну відповідальність у вигляді штрафів, пені, неустойки; застосування цього принципу залежить від правового поля, в якому функціонують підприємства, яке в сучасних умовах в Україні незбалансоване за всіма нормативними та законодавчими актами та є досить недосконалим;
• здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю, що передбачає розвиток внутрішнього та зовнішнього вартісного контролю; але в Україні достатнього розвитку набув зовнішній контроль за виконанням податкових зобов'язань та використанням державних коштів, а інші види фінансового контролю потребують розвитку та удосконалення;
• створення достатніх фінансових резервів, що забезпечує захищеність підприємства в умовах недосконалого ринку, інфляції, нерозвинутого правового поля, фінансових та інших страхових ризиків; з розвитком держави, підприємництва та ринкових відносин, системи фінансового менеджменту та покращання економічного стану в країні значення цього принципу буде поступово знижуватись.

     На  організацію фінансів підприємств впливає сфера діяльності (матеріальне виробництво, невиробнича сфера), галузева підпорядкованість (промисловість, транспорт, будівництво, сільське господарство, торгівля тощо), види (напрямки) діяльності (експорт, імпорт), організаційно-правова форма підприємницької діяльності (проявляється у процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілу прибутку, утворення грошових фондів, внутрішньовідомчого розподілу засобів, у взаємовідносинах із бюджетом тощо). 

     4. Для найефективнішого використання у виробництві виробничих факторів, а також грошових коштів і фінансових ресурсів запроваджується управління ними. Управління виробництвом є доцільною, цілеспрямованою діяльністю людей щодо поліпшення використання відповідних його факторів і зміцнення економіки підприємства загалом. Оскільки фінанси є кровоносною системою економіки, то вони також потребують управління.

     Управління  фінансами підприємств  — це управління у сфері грошових відносин щодо формування, розподілу і використання грошових доходів, нагромаджень і фінансових ресурсів з метою найефективнішого їх використання і підвищення платоспроможності підприємства.

     Крім  того, до управління фінансами підприємств  належить визначення потреби в оборотних  активах в обсягах, що забезпечують мінімальні розміри виробничих запасів, незавершеного виробництва, залишків готової продукції для виконання виробничої програми й ефективного їх використання.

     Управління  фінансами включає також визначення обсягів капіталовкладень і джерел їх фінансування, виявлення резервів підвищення платоспроможності й ефективності виробництва.

     При створенні системи управління фінансовими  ресурсами підприємства необхідно  рухатися від функцій і створюваних  ними процесів до структури системи. Тобто хід її побудови повинен передбачати такі етапи, а саме:

• створення структурно-елементної моделі проектованої системи управління фінансовими ресурсами підприємства;
• визначення, формулювання та класифікація функцій, уточнення чи всі функції визначені і чітко сформульовані;
• перевірка складу та змісту функцій вимогам критеріїв ефективності ведення управління фінансовими ресурсами підприємств;
• побудова функціональної діаграми та виявлення необхідних та дубльованих функцій;
• складання схеми функціональних зв’язків та виявлення непотрібних і дубльованих;
• уточнення рівня виявлених резервів;
• декомпозиція функцій та складання часткових діаграм для процедур та операцій, складання часткових схем функціональних взаємозалежностей;
• визначення носіїв функцій та витрат на їх здійснення;
• визначення рівня якості виконання функцій;
• визначення ступеня значущості функцій;
• побудова діаграми значущості функцій, витрат на їх здійснення та рівня якості;
• визначення чи відповідає значення функцій витратам та рівню якості;
• побудова функціонально-структурної моделі системи управління;
• реалізація моделі на приктиці.

     Вдосконалення організації управління фінансовими ресурсами підприємств необхідно розглядати, як один з головних факторів підвищення ефективності будь-якої виробничо-господарської діяльності. Від цього залежить покращення позицій підприємства в конкурентній боротьбі, його стабільне функціонування та динамічний розвиток.

     Об’єктами управління у сфері фінансів підприємств  є фінансові відносини, що виникають  між підприємствами і їх засновниками, державою, комерційними структурами, іншими підприємствами і фізичними особами; доходи і нагромадження (прибуток), їх формування, розподіл і використання; фінансові ресурси, джерела їх формування, склад і структура; склад, структура і кругообіг капіталу; грошові фонди, їх формування і використання; грошовий обіг у відтворювальному процесі тощо.

     Суб’єктами  управління фінансами на рівні підприємства є його керівник, планово-фінансова  служба, фінансові менеджери. Основними завданнями фінансової служби є фінансовий аналіз діяльності підприємства; розробка і реалізація фінансових планів; визначення потреби підприємства у фінансових ресурсах в обсягах, необхідних для виконання плану економічного і соціального розвитку; мобілізація фінансових ресурсів у запланованих обсягах; своєчасне й у повному обсязі виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, позабюджетними централізованими фондами, постачальниками, працівниками тощо; виявлення резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення ефективності виробництва і платоспроможності підприємства; здійснення контролю за формуванням і ефективним використанням доходів, прибутку і фінансових результатів.

     В цих умовах необхідна наукова  організація роботи з управління фінансовими ресурсами, що забезпечить високий рівень планування фінансових ресурсів, прийняття оптимальних рішень з врахуванням їх економічного і соціального ефекту. Добре знання основ фінансів, кредиту, планування буде сприяти раціональній організації управління фінансовою діяльністю, посиленню впливу фінансово-кредитного механізму на кінцеві результати роботи і на цій основі підвищенню ефективності виробництва в умовах переходу до ринкової економіки.

     Управління  фінансами виключає також сферу  фінансового забезпечення капітальних  вкладень на технічне переобладнання, реконструкцію та розширення підприємств. У цьому разі фінансисти мусять точно визначити: власні джерела фінансування капітальних вкладень, передовсім амортизаційні відрахування та чистий прибуток; залучені кошти, які можуть надійти від емісії цінних паперів; можливості одержання довгострокових кредитів.

     Безпосереднім завданням управління фінансами  підприємств є забезпечення формування та правильного розподілу виручки  від реалізації продукції для  відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність оборотних активів для своєчасного погашення короткострокової кредиторської заборгованості. Тому своєчасне та повне надходження виручки від реалізації продукції постійно контролюється фінансовими менеджерами.

     Управління  фінансами підприємств включає  також сферу формування, розподілу  та використання прибутку, який залишається  в розпорядженні підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних інтересів учасників процесу відтворення. Так, у результаті фінансово-господарської діяльності підприємств держава одержує свою частку у вигляді податків, підприємство - у вигляді чистого прибутку, а працівники - від розподілу і використання частини прибутку. Від регулювання розподілу чистого доходу залежить мотивація розвитку виробництва, можливість дальшого збільшення прибутку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розрахунково-аналітична частина

     Фінансовий  стан підприємства – це здатність, спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченням фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективність використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

     Аналізом  фінансового стану займаються не тільки керівники і відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для  оцінки умов кредитування і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного одержання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходження коштів у бюджет .Відповідно до цього аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.

     Внутрішній  аналіз - проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану. Його ціль - установити планомірне надходження коштів і розмістити власні і позикові кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, одержання максимуму прибутку і виключення банкрутства.