Державне регулювання інвестиційної діяльності

В управлінському аспекті  столичного регіону проблемним є  питання системного підходу до звітності  про підсумки інвестиційної діяльності на рівні районів та міст. Відзначимо, що відсутність єдиної форми звіту  ускладнює процес узгодження інформації, яка надходить з райдержадміністрацій та міськвиконкомів та процес розробки чітких та ефективних програм залучення інвестицій. Це свідчить про необхідність підвищення кваліфікації працівників адміністрацій усіх рівнів.

При обґрунтуванні необхідних заходів регіональної інвестиційної політики на рік слід використовувати прогнозні дані обсягів інвестиційної діяльності. Фактичний аналіз прогнозних даних дає можливість скоригувати тактичні заходи та (або) віднайти нові інструменти державного впливу на економічне середовище області для підвищення її інвестиційної привабливості та усунення існуючих проблем та перепон на  шляху інвестиційно-інноваційного розвитку.

Проте, досить важливим фактором підвищення надходжень стратегічних капіталовкладень та сприяння інвестиційного розвитку регіону виступає механізм ефективної реалізації державного регулювання фінансово-економічних реформ. Досить важливо при цьому враховувати практичний досвід розвинених країн світу, а також теоретико-методологічні напрацювання та рекомендації науковців і фахівців в напрямку підвищення результативності адміністративних функцій в процесі регулювання інвестиційної діяльності.

Створення ефективного  механізму залучення та використання інвестицій дозволить узгоджувати інтереси інвесторів з інтересами і ресурсним потенціалом території. При цьому, провідна роль у створенні механізму залучення, прийняття та ефективного використання інвестицій належить місцевій владі. На сьогодні створення органами місцевої влади ефективного механізму залучення та використання інвестицій має на меті вирішення наступних завдань: послаблення податкового навантаження на суб’єктів економічної діяльності до оптимальних розмірів; стимулювання підприємницької ініціативи, спрямованої на зростання обсягу виробництва та реальних прибутків, капіталізацію коштів та інвестиційну діяльність; сприяння розвитку АПК, досягнення раціональної спеціалізації регіону щодо виробництва конкурентоспроможних видів сільськогосподарської сировини та продукції її переробки; інтенсивне оновлення основних фондів шляхом удосконалення амортизаційної політики та за рахунок прибутку підприємств; зменшення витратного навантаження на економіку з боку незадіяних виробництв, виведення з експлуатації фізично зношених основних фондів, впровадження нових енергозберігаючих та енергоощадливих технологій, розвиток наукомістких виробництв; запровадження ефективної системи страхування інвестиційних ризиків шляхом створення державних та недержавних страхових компаній за участю іноземних інвесторів; узгодження грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики із завданнями інвестиційної стратегії; передача об’єктів соціально-культурної сфери з балансу підприємств на баланс місцевих органів виконавчої влади; широке залучення іноземних інвестицій; охорона навколишнього середовища, розвиток рекреаційного та курортно-санаторного господарства, сфери послуг.

Отже, визначаючи основу сучасної політики державного регулювання інвестиційної діяльності, на мій погляд, слід насамперед застосовувати інструменти опосередкованого та регулятивного впливу на суб’єкти інвестиційної діяльності. Основною загальною засадою формування інвестиційної політики нині має стати забезпечення повного виконання програм і комплексів заходів із залучення інвестицій, стабілізація законодавства і забезпечення впевненості інвесторів у дієвості державної діяльності у сфері сприяння інвестиціям.

 

 

ВИСНОВОК

 

Отже, розкривши сутність інвестиційної діяльності,  можна  сказати, що на сучасному етапі розвитку економічних відносин в Україні виникає потреба в залученні нових інвестицій як для рішення поточних завдань, пов'язаних з необхідністю підтримувати економічний розвиток за схемою розширеного відтворення, так і нових завдань, що виникають внаслідок необхідності ліквідації світових кризових явищ. Створення нормативно-правової бази щодо залучення та регулювання інвестиційної діяльності є одним із головних чинників формування привабливого інвестиційного клімату, що сприяє підвищенню міжнародної інвестиційної привабливості України, значному збільшенню обсягів інвестицій, забезпеченню захисту інвестора від інвестиційних ризиків.

Розглянути сутність регулювання інвестиційної діяльності, можна зробити висновки, що усі методи державного регулювання інвестиційної діяльності є взаємозв'язаними, а тому застосування їх не може бути довільним. Кожна модель державної інвестиційної політики є певним поєднанням заходів та відповідних державних інститутів, що розробляють та реалізують ці заходи. Відповідність організаційних форм і методів державного регулювання інвестиційної діяльності залежить від стану розвитку ринкових відносин, структури економіки та конкретної економічної ситуації. Недостатнє врахування взаємовпливу різних заходів інвестиційної політики може суттєво обмежити їхню ефективність.

Стосовно державної інвестиційної політики, можна сказати, що головним питанням її є визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування, які мають відповідати як довготривалим національним інтересам держави, так і тим невідкладним завданням, які випливають із сучасного стану та структури економіки України.

Основною загальною засадою формування інвестиційної політики нині має стати забезпечення повного виконання програм і комплексів заходів із залучення інвестицій, стабілізація законодавства і забезпечення впевненості інвесторів у дієвості державної діяльності у сфері сприяння інвестиціям.

Встановлення умов здійснення інвестиційної діяльності полягає  у визначенні правовими нормами  правил здійснення інвестиційної діяльності та окремих інвестиційних операцій, правового становища суб’єктів інвестиційної діяльності, правового режиму інвестицій як майнових цінностей, порядку укладання та виконання інвестиційних договорів, відповідальності за порушення правил здійснення інвестиційної діяльності. Контроль у господарсько-правовій літературі традиційно визначається як встановлення компетентними органами ступеня відповідності фактичних напрямів і результатів діяльності суб’єктів господарського життя встановленим державою правилам, нормам і нормативам, а також виявлення порушень в діяльності цих суб’єктів, вжиття заходів щодо їх усунення, в тому числі застосування господарсько-правових санкцій.

Україна потенційно може бути однією з провідних країн по залученню інвестицій. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікованаі водночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявність інфраструктури, хоч і не надто розвиненої.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» №1560-ХІІ від 18.09.91. – ВВР (зі змінами та доповненнями станом №2367-VI (2367-17) від 29.06.2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua

2. Закон України «Про режим іноземного інвестування» ВВР. – 1996. – №19, ст. 80 з доп. – Ш533-УІ (1533-17) від 23.06.2009, ВВР, 2009, №52, ст.763 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua

3. Закон України «Про інноваційну діяльність» // ВВР України, 2002. – № 36. – Ст. 226. Зі змінами та доповненнями №2314-VI (2314-17) від 03.06.2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua

4. Бевза В. І. Нормативно-правове забезпечення державної регуляторної політики у сфері інвестиційної діяльності в Україні // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: Зб. тез наук. доп. за матеріалами IV Міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених, м. Луцьк, 14–15 березня 2008 р. / Уклад. М. Л. Марченко, Н. М. Гончаров, І. О. Коритнюк, О. О. Мартищук, В. В. Мачуха, І. Є. Смага, Д. С. Чернета. — Луцьк: ПП. Іванюк В. П., 2008. — 360 с.

5. Білецька Г. М., Ковтунович Н. Л. Інвестиційний клімат Марцин В. С. Удосконалення державного регулювання інвестиційної діяльності в економіці України // Актуальні пробл. екон. — 2007. — № 5 (71). — С. 47–59.

6. Важинський Ф.А. Механізм регулювання інвестиційної діяльності в регіоні / Ф.А. Важинський, А.В. Колодійчук, А.Ю. Яремко // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.7. – с.138-143.

7. Вінник О. М. Інвестиційне право: Навчальний посібник / О. М. Вінник. – К.: Правова єдність, 2009. – 616 с.

8. Воронов М. П. Досвід залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект / М. П. Воронов // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – №11. – С. 17–19.

9. Гаращук В. М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні / В. М. Гаращук. – Автореф. дис... док. юрид. наук (12.00.07). – Х., 2003.

10. Господарське право: практикум / В. С. Щербина, Г. В. Пронська, О. М. Вінник та ін.; За заг. ред. В. С. Щербини. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 320 с.

11. Зельдина Е. Р. Специальный режим хозяйствования: теоретические вопросы и направления модернизации. Монография / Е. Р. Зельдина / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. – Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2007. – 247 с.

12. Касприк А. Формування державного механізму управління інвестиційним процесом / А. Касприк // Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. – Вип. 19. – с.262-269.

13. Конкурентні переваги територій у боротьбі за інвестиції / [Дачишин М, Дацків Р. та ін.] / Бібліотека державного службовця / Інститут реформ. – К., 2008. – Вип. 4. – 445 с.

14. Пономаренко В. С. Конкурентоспроможність і проблеми науки та практики : [моногр.] / Пономаренко В. С. – Харків : «ІНЖЕК», 2008. – 232 с.

15. Поєдинок В. В. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 288 с.

16. Савелльев В.В. Модель зміни поведінки споживачів як основа маркетингової антикризової стратегії / В. В. Савелльев // Економіка, фінанси, право. – 2009. – №4. – С. 3–6.

17. Стратегічні виклики XXI століття суспільству та економіці України : т. 3.

Конкурентоспроможність  української економіки / [за ред. В. М. Гейця]. – К. : Фенікс, 2007. – 556 с.

18. Стефанишин Г.С. Інвестиційна діяльність в період кризи. / Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.9. – с.245-250.

19. Соціально-економічний розвиток України за 2010 рік – К. : Вид-во Держкомстат України. – 2010. – 29 с.

20. Шатило О. Інституційні особливості державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності: порівняльний аналіз України і США. / О. Шатило // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації: Матеріали підсумкової науково-практичної конференції за міжнародною участю. 30 жовтня 2009 року. У 2-х томах. – Т. 2. – Одеса: ОРІДУ НАДУ. – 2009. – с.151-157.

21. Щербина В. С. Державний нагляд (контроль) у сфері господарювання / В.С. Щербина // Юридична Україна. – 2009. – № 11. – С.84–87.

22. Щербина В. С. Господарське право: Підруч. / 4-те вид., перероб. і допов. — К.: Юрінком Інтер, 2009. — 640 с.

23. Шкодіна І.В. Динаміка розвитку фондового ринку України / І.В. Шкодіна // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 5. – С. 214–221.

24. Офіційний веб-сайт Державної служби статистики України. [Електронний ресурс]. - http://www.ukrstat.gov.ua.

25. Офіційний сайт розрахункової організації Clearstream [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.clearstream.com/ci/dispatch/en/listcontent/ci_ nav/news/30 _P ress/4 6_2010/Content_Files/2010/press_100115.htm

 

 

 

 

 

¹ Закон України "Про режим іноземного інвестування" Верховна Рада України" від 19.03.1996 р., № 93/96-ВР / Законодавство України. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.zakon.rada.gov.ua.

² Бевза В. І. Нормативно-правове забезпечення державної регуляторної політики у сфері інвестиційної діяльності в Україні // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: Зб. тез наук. доп. за матеріалами IV Міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених, м. Луцьк, 14–15 березня 2008 р. / Уклад. М. Л. Марченко, Н. М. Гончаров, І. О. Коритнюк, О. О. Мартищук, В. В. Мачуха, І. Є. Смага, Д. С. Чернета. — Луцьк: ПП. Іванюк В. П., 2008. — 360 с.

³ Іваноньків О. О. Політика держави щодо інвестиційної діяльності в Україні та перспективного прямого іноземного інвестування // Актуальні пробл. екон. — 2007. — № 11(77). — С. 12–17

⁴ Закон України "Про режим іноземного інвестування" Верховна Рада України" від 19.03.1996 р., № 93/96-ВР / Законодавство України. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.zakon.rada.gov.ua.

⁵ Закон України «Про інвестиційну діяльність» №1560-ХІІ від 18.09.91. – ВВР (зі змінами та доповненнями станом №2367-VI (2367-17) від 29.06.2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua

⁶ Вінник О. М. Інвестиційне право: Навчальний посібник / О. М. Вінник. – К.: Правова єдність, 2009. – 616 с.

⁷ Інвестиційний клімат в Україні (станом на 01.01.2012)- www.me.gov.ua/file/link/.../file/invest_klimat%2006_03_2012.doc

⁸ Статистика залучених прямих іноземних інвестицій ведеться Держстатом України.

⁹ Офіційний веб-сайт Державної служби статистики України. [Електронний ресурс]. - http://www.ukrstat.gov.ua.

¹⁰ Офіційний веб-сайт Державної служби статистики України. [Електронний ресурс]. - http://www.ukrstat.gov.ua.

¹¹ Офіційний веб-сайт Державної служби статистики України. [Електронний ресурс]. - http://www.ukrstat.gov.ua.

¹² Офіційний веб-сайт Державної служби статистики України. [Електронний ресурс]. - http://www.ukrstat.gov.ua.

¹³¹³ Поєдинок В. В. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 288 с.

¹⁴ . Конкурентні переваги територій у боротьбі за інвестиції / [Дачишин М, Дацків Р. та ін.] / Бібліотека державного службовця / Інститут реформ. – К., 2008. – Вип. 4. – 445 с.