Бюджет Європейського союзу та рахункова палата

У функціонуванні ЄС сьогодні окреслились певні проблеми, які впливатимуть на розвиток бюджетної  політики Євросоюзу й у майбутньому.

     По-перше, це певний конкурентний  характер взаємозв'язків членів  Союзу щодо розподілу видатків  та сплати внесків. Кожна держава намагається вплинути на розподіл коштів з користю для себе. Тому досить часто процес прийняття рішень щодо формування бюджетної політики ЄС можна охарактеризувати як "перетягування канату".

   По-друге, однією з проблем, що визначають характер видаткової частини бюджету ЄС, є високі адміністративні витрати з бюджету на утримання бюрократичного апарату (причому ця стаття видатків з кожним роком динамічно зростає).

   По-третє, відповідно до діючого механізму  розподілу видатків на програми підтримки села, країни, у яких більша кількість фермерів і більше бідних регіонів, одержують непропорційно більше ресурсів з бюджету ЄС. Держави, у яких практично немає регіонів з низьким рівнем розвитку і малий сільськогосподарський сектор (Велика Британія, Німеччина, Голландія і Швеція), сплачують більше в бюджет ЄС, ніж отримують ресурсів з нього. Тому зберігаються передумови для загострення суперечностей між нетто-платниками й нетто-реципієнтами бюджету ЄС як з приводу розмірів бюджету, так і стосовно того, на які заходи, у яких розмірах має здійснюватись фінансування. Саме цим пояснюється те, що упродовж багатьох років розмір бюджету ЄС був значно меншим від погодженого максимального ліміту в 1,24 % створюваного у ЄС ВНД [3].

   Країни  ЄС, що є найбільшими донорами, які фінансують бюджет Євросоюзу, Великобританія, Франція, Німеччина, Фінляндія та Нідерланди наполягають на «заморожування» бюджету Євросоюзу. На думку влади країн-донорів, бюджет повинен зберігатися без змін, щонайменше, до 2020 року. У листі, адресованому голові Єврокомісії Жозе Мануелю Баррозу, глави згаданих держав наполягають на тому, що спільний бюджет не має зростати швидше, ніж темпи інфляції, які закладаються в довгостроковий бюджет блоку на 2014-2020 роки.

   Переговори  за проектом довгострокового бюджету на 2014-2020 рр.. 27 країн ЄС почнуть у середині 2011 року. А 15 грудня 2010 Європейський парламент схвалив бюджет блоку на майбутній рік. З перевагою в 367 голосів було схвалено збільшення бюджету на 2,9% в порівнянні з рівнем поточного року. «За» висловилися 508 парламентаріїв, "проти" – 141[5].

   Багато  країн, які відчувають внутрішні  проблеми з бюджетом, активно виступали  проти більш сильного збільшення - на 6%. Таким чином, бюджет ЄС на 2011 рік складе 126, 5 млрд євро.

   Мова  йде про більше, ніж просто питання про зростання витрат ЄС на 2011 рік - по суті, суперечка обертається навколо того, чим, власне, є бюджет ЄС і чим для цього бюджету є Єврокомісія. З точки зору Ради ЄС, євробюджет - це набір спільних проектів країн ЄС, саме тому його дохідна частина формується з національних податків. Єврокомісія, в свою чергу, наполягає на тому, що в перспективі бюджет ЄС у дусі Лісабонського договору буде чимось на зразок бюджету конфедеративної держави. У цьому випадку Європарламент де-факто стає парламентом конфедерації, а Єврокомісія - урядом "європейської конфедерації".

   Втім, цілком зрозуміло і небажання "меншини" ЄС, в першу чергу Великобританії та скандинавських країн, які початково  реалізують на національному рівні  більш жорстку бюджетну політику, дозволяти ЄС розширюватися на рівень "конфедерації": у самій ЄС зараз набагато більш серйозні проблеми, ніж € 123 млрд або навіть € 130 млрд "союзного бюджету". Президент Євросоюзу Херман ван Ромпей заявив про те, що загроза розпаду ЄС через проблеми єврозони є реальною як ніколи. "Зараз дуже небезпечний момент, в єврозоні можливий ефект доміно. А якщо не виживе вона, то не виживе і весь Євросоюз", - попередив він учасників міжнародної конференції брюссельського аналітичного інституту "Європейський політичний центр". Зміцнювати ЄС через передачу Єврокомісії більших повноважень за бюджетними видатками для значної частини ЄС - позиція неприйнятна. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Рольта  функції рахункової палати у бюджетному процесі ЄС

   Рахункова палата (Суд аудиторів) - орган Європейського Союзу, створений з метою проведення аудиторської перевірки бюджету ЄС і його інститутів [4].

   Заснований 1977 р.; включає по одному представнику від кожної держави-члена, яких призначає  на шість років Рада ЄС, порадившись  з Європейським Парламентом. З огляду на суттєве зростання кількості членів СА після розширення (27), для підготовки певних звітів і позицій Суд, згідно з Ніццьким договором, отримав право створювати «палати» з кількох членів. Розташований у Люксембурзі, персонал нараховує близько 550 працівників.

   Європейський  суд аудиторів перевіряє законність і правильність прибутків і видатків Європейського Союзу згідно з  бюджетом, а також оцінює управління фінансами. Всі інституції ЄС, і будь-які  установи, які оперують коштами від імені ЄС, а також державні ревізійні органи чи урядові відомства мусять надавати документи на запит Суду аудиторів (СА). За потреби Суд аудиторів може вивчати документи: «на місці в інших інституціях… та державах-членах» або «в приміщенні будь-якого органу, що управляє коштами від імені Спільноти та будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка отримувала гроші з бюджету» (стаття 248.3 Договору про заснування Європейської Спільноти).

   Результати  своїх досліджень оприлюднює у вигляді  звітів — регулярних річних та спеціальних тематичних. Крім того, за законом, перш ніж ухвалювати фінансові й антишахрайські законодавчі акти, Рада запитує думку Суду аудиторів. 
 
 
 
 

   ВИСНОВКИ 

   Єдиний  бюджет є важливим економічним важелем ЄС, через який забезпечується контроль за станом розвитку цілого інтеграційного утворення. Як і бюджет будь-якої країни спільний бюджет ЄС будується на принципах: обгрунтованості величини витрат; чіткого цільового використання коштів; обліку виконання запланованих в бюджеті заходів; контролю за ефективним використанням коштів. Проте має він і деякі особливості. Зокрема, бюджет співтовариства не може мати дифіциту, а отже керівні органи ЄС не можуть використовувати цей дифіцит як макроекономічний регулятор та інструмент пожвавлення сукупного попиту й інвестицій, зменшення безробіття.

   Політика  бюджетних видатків у ЄС підпорядкована таким ідеям: бюджетне фінансування має сприяти вирівнюванню економічного становища країн-членів та подоланню  соціальних диспропорцій; оптимально представляти як інтереси найбідніших держав, так і право розвинутих країн на частку фінансових ресурсів бюджету ЄС; у сфері використання коштів має дотримуватись бюджетна дисципліна та забезпечуватись економічна ефективність і публічність. З огляду на це, бюджет покликаний, перш за все, сприяти реалізації політики й стратегії розвитку ЄС у таких ключових напрямах:

— забезпечення високих темпів економічного зростання;

— вирівнювання рівнів соціального й культурного розвитку різних регіонів;

— підтримка  валютної стабільності;

• стимулювання розробки та впровадження нових технологій.

   Зважаючи  на значний розмір бюджетних коштів та велике різномаїття шляхів їх використання, цілком очевидно, що бюджетний процес криє у собі численні непорозуміння  та спори, адже кожна країна намагається  лобіювати власні інтереси. У функціонуванні ЄС вже сьогодні окреслились певні проблеми, які впливатимуть на розвиток його бюджетної політики й у майбутньому. Зберігаються передумови для загострення суперечностей між нетто-платниками й нетто-реципієнтами бюджету ЄС як з приводу розмірів бюджету, так і стосовно того, на які заходи, у яких розмірах має здійснюватись фінансування. Саме цим пояснюється те, що упродовж багатьох років розмір бюджету ЄС був значно меншим від погодженого максимального ліміту в 1,24 % створюваного у ЄС ВНД.

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Бюджет  Європейського Союза [Електронний ресурс]. – Режим доступу - http://www.ruseu.org/view.php?id=22

2. Бюджет-2011: ЕС поддержит рост экономики и молодежь [Електронний ресурс]. – Режим доступу - http://rus.delfi.lv/news/daily/europe/byudzhet-2011-es-podderzhit-rost-ekonomiki-i-molodezh.d?id=31514675

3. Кучер  Г. Бюджетний процес у країнах  ЄС / Г. Кучер // Вісник КНТЕУ.  – 2008. - № 3. – С. 24 – 31.

3. Саморуков  М. Чью экономику стимулирует новый бюджет ЕС? [Електронний ресурс]. – Режим доступу - http://slon.ru/blogs/samorukov/post/483352/

4. Юрій  С.І. Фінанси [Електронний ресурс] : підручник / С.І. Юрій, В.М. Федосов. – (перша українська електроння бібліотека підручників). – Режим доступу - http://pidruchniki.com.ua/19991130/finansi/finansi

5. The current year: EU budget 2011. [Електронний ресурс]. – Режим доступу - http://ec.europa.eu/budget/budget_detail/current_year_en.htm