Аналізу фінансових результатів підприємства та визначення шляхів їх підвищення

 

       За  даними табл. 2.6 можна зробити висновок, що за обома видами продукції відбулося зростання прибутку від реалізації. Зокрема, за хлібом білим круглим валовий прибуток збільшився на 82 грн., а за батоном «Молочним» - на 139 грн.

       Це  стало можливим:

1. «хліб білий круглий»: за рахунок збільшення ціни на 0,18 грн.;
2. батон «Молочний»: за рахунок підвищення ціни на 0,2 грн.

       Разом з цим якість прибутку батону «Молочного»  є вищою, адже за рахунок зміни  собівартості прибуток зменшився на 1748 грн. (у порівнянні з білим хлібом – на 1926 грн.). Це свідчить про перевитрати (або неекономне витрачання ресурсів для виробництва білого хлібу. Разом з цим, зростання прибутку за обома видами продукції свідчить про використання раніше виявлених резервів. 

       Отже, в даному розділі було надано характеристику ВАТ «Криворізький хлібокомбінат №1», здійснено оцінку основних техніко-економічних показників діяльності хлібокомбінату; проведено аналіз динаміки і структури фінансових результатів та аналіз впливу факторів на фінансові результати комбінату. Було з’ясовано, що при зменшенні кількості робітників хлібокомбінату майже у двічі обсяги виробництва зменшилися, але не дивлячись на це чистий прибуток хлібокомбінату у 2006 році збільшився у 4 рази у порівнянні з попереднім 2005 роком. Також було з’ясовано, що зростання чистого прибутку підприємства відбулося за рахунок зменшення собівартості виробництва та застосування хлібокомбінатом механізмів пільгового оподаткування у своїй діяльності.

       У наступному розділі будуть визначені  шляхи підвищення фінансових результатів  ВАТ «Криворізький хлібокомбінат №1», а також розраховано економічний ефект та обґрунтування запропонованих шляхів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ ІІІ 

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

ВАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ №1» 

• Визначення  резервів зростання прибутку та рентабельності

 

       Максимізація  прибутку та мінімізація збитку –  одна з цілей діяльності будь-якого підприємства, тому особлива увага в ході аналізу фінансових результатів приділяється резервам зростання прибутку і, відповідно, зменшення збитку.

       Резервами зростання  прибутку є кількісно  вимірні можливості його збільшення за рахунок зміни факторів, що впливають  на нього, а також недопущення (попередження) збитків від інших видів діяльності.

       Основними джерелами резервів збільшення прибутку є:

       1) Збільшення обсягу реалізації  продукції. для визначення резервів  зростання прибутку за рахунок  зміни обсягу реалізації продукції  необхідно різницю в обсягах  реалізації помножити на фактичний  прибуток за певним видом продукції.  Сума таких резервів за різними видами продукції складе загальний резерв зростання прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації. Джерелами інформації для визначення резерву є результати аналізу випуску та реалізації продукції.

       2) Зниження собівартості продукції  (робіт, послуг). Важливим напрямом пошуку резервів зростання прибутку є зниження витрат на  виробництво та реалізацію продукції (наприклад, економія палива, сировини, трудових витрат через удосконалення технології тощо). На підставі порівняння нормативі витрат, використання виробничих потужностей з фактичними витратами визначається резерв їх зниження, а отже, й зростання прибутку.

       3) підвищення ціни реалізації при  підвищенні якості продукції,  продажу на більш вигідних  ринках збуту.

       Підприємство  ВАТ «Криворізький хлібокомбінат №1» має також можливість збільшити прибуток за рахунок розширення ринків збуту продукції. У цьому важлива роль належить маркетинговій службі підприємства. моніторинг ринків збуту дає змогу виявити незадоволені потреби споживачів, коригувати цінову політику з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

       Необхідно значну увагу приділяти аналізу  фінансових результатів від надзвичайних подій, тобто чітко розрізняти де було справжнє стихійне лихо (пожежа, аварія тощо), а де звичайна недбалість, безгосподарність. Збитки від цих подій є резервами зростання прибутку.

       У зв’язку з можливістю резервів зростання  абсолютного показника ефективності діяльності – прибутку – можна  визначити й резерви зростання  відносного показника – рентабельності ці резерви обчислюються на підставі визначених резервів збільшення прибутку та зниження собівартості реалізованої продукції. При цьому визначається можливий рівень показника рентабельності. Його порівняння з фактичним дає змогу визначити резерви зростання рентабельності.

       Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати із неї, а частину дебіторської спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, з відстрочкою платежу, по факту відвантаження продукції). Доцільним є надання відстрочки платежу споживачам, бо за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, тобто прибуток (для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції), але можливе виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості.

       Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення  з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела – прибуток та амортизаційні відрахування.

       Так, для удосконалення діяльності треба здійснити наступне:

       1. Прискорити оборотність оборотних  коштів через активізацію системи  постачання.

       2. Знизити витрати електроенергії  через проведення ревізії обладнання, блокування деяких машин та  впровадження блочного, місцевого  включення світла та інших заходів.

       3. Зменшення витрат на обробку  продукції через модернізацію  обладнання та нові технології.

       Ці  всі заходи будуть закладом підвищення виручки , а також прибутку на необхідну  величину, що дозволить підвищити  рентабельність капіталу.

       Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою  цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових коштів в мінімально можливі строки.

       Процес  управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.

       Поряд з власним капіталом підприємство певну частину своїх фінансових ресурсів формує за рахунок позикового капіталу. За питомою вагою у складі залучених джерел фінансування значне місце займають банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числі комерційний і товарний кредити.

       Необхідність кредиту як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних активів. Але ж як джерело фінансування, позиковий капітал теж має свої особливості:

       1. Відносна простота формування  базових показників оцінки вартості.  Це вартість обслуговування боргу в формі процентів за кредит.

       2. Виплати по обслуговуванню боргу  відносяться на собівартість, що  зменшує розмір оподатковуваної  бази підприємства, тобто розмір  вартості позикового капіталу  зменшується на ставку податку на прибуток.

       3. Вартість залучення позикового  капіталу має високу ступінь  зв’язку з рівнем кредитоздатності  підприємства, оціненого кредитором. Чим віще кредитоздатність підприємства  по оцінці  кредитора, тим нижче  вартість залученого позикового капіталу.

       4. Залучення позикового капіталу  пов’язано із  зворотним грошовим  потоком по обслуговуванню боргу  та по погашенню зобов’язань  по основній сумі боргу.

       Вартість  внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це безплатне фінансування підприємства за рахунок цього позикового капіталу. Але неможна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці приведе до виплати штрафів, санкцій та погіршити фінансовий стан .

       Щодо  позикового капіталу, то у підприємства при існуючій структурі коштів і  низькій рентабельності активів у порівнянні з процентними ставками за кредит є дуже незначні можливості по його залученню. Треба в першу чергу вирішувати збутові проблеми і підвищувати кредитоздатність підприємства.

       Оптимізація фінансової структури капіталу є  одним з найбільш важливих та складних завдань фінансового менеджменту. Оптимальна структура  капіталу – це таке співвідношення його власних і залучених джерел, при якому забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, тобто максимізація ринкової вартості підприємства.

       Хоча  залучення кредитів можливо, коли вже  забезпечена висока рентабельність  капіталу іншим способом. Це дозволить  зрівняти суми дебіторської та кредиторської  заборгованості.

       Таким чином, в результаті розглянутих варіантів можна сказати, що політика  оптимізації структури капіталу спрямована на підвищення долі власного капіталу. А саме прибутку, через неможливість  залучення кредитів.

       Але ж якщо взяти за мету підвищення рентабельності власного капіталу, то теоретично найкращий варіант – залучення позик. Але є обмеження по коефіцієнту платоспроможності, який не дозволяє збільшити позиковий капітал без збільшення оборотних активів. Збільшення питомої ваги оборотних активів дозволяє збільшити позиковий капітал та зменшити власний і  зберегти платоспроможність. Рентабельність капіталу тим більша, чим нижче його сума і вище прибуток, а при заміні власного капіталу позиковим вона підвищується. 
 

2. Впровадження  запропонованих заходів на ВАТ «Криворізький хлібокомбінат №1»

 

      На  підставі запропонованих заходів здійснимо  розрахунки та оцінимо ефект від  запропонованих заходів.

       По  балансу за 2006 рік сума грошових активів складає 2239,5 тис. грн., а сума поточних зобов’язань 1003,3 тис. грн. Заплануємо збільшити обсяги виробництва (ВР_ПЛ) на 2% та зменшити собівартість продукції (С_ПЛ) на 1%, отримаємо: 

ВР_ПЛ = 35687,7 + (35687,7 х 2%) = 36401,5 тис. грн.

ПДВ = 36401,5 х 20 / 120 = 6066,9 тис. грн.

С_ПЛ = 21764,5 – (21764,5 х 1%) = 21546,9 тис. грн. 

       Звідси, сума валового прибутку (ВП_ПЛ) складе: 

ВП_ПЛ = ВР_ПЛ – ПДВ – С_ПЛ,

ВП_ПЛ = 36401,5 – 6066,9 – 21546,9 = 8787,7 тис. грн. 

       Сума  чистого прибутку після оподаткування  складе: 

ЧП_ПЛ = 8787,7 – (8787,7 х 25%) = 34204,6 тис. грн. 

       Приймемо, що чистий прибуток акумулюється в  грошових активах на 70%, а у дебіторський заборгованості на 30%, визначимо зміну грошових коштів: 

DГК_ПЛ = 34204,6 х 70% = 23943,2 тис. грн. 

       Тобто грошові активи (ряд. 230, ф.1 «Баланс») ВАТ «Криворізький хлібокомбінат №1» збільшаться на 23943,2 тис. грн.

       Заплануємо скорочення поточних фінансових зобов’язань по наступних статтях: