Виробничі кооперативи

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ 

Кафедра «Комерційного права» 
 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ 

На тему: «Виробничі кооперативи» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав:

Студент 4 курсу

ФЕМП 11 групи

Попчук  Олександр Сергійович

Викладач:

Орленко В.В. 
 
 
 
 
 
 

КИЇВ 2009 

Зміст

1. Історія розвитку виробничих колективів...……………..................................4

2. Поняття і правове положення виробничого кооперативу .............................5

3. Членство у виробничому кооперативі...……………………......……............ 6

4. Правовий режим майна виробничого кооперативу...………..........................7

5. Керування у виробничому кооперативі...…………………………................ 8

Висновок:...............................................................................................................10

Список  використаної літератури........................................................................ 12 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1.1.Історія  розвитку виробничих  кооперативів.

    Кооперативний рух одержав широкий розвиток більш 150 років тому в державах з різними економічними, політичними і соціальними системами, релігійними поглядами й ідеологією таких, як Швеція, Італія, Франція, Канада, Великобританія. В даний час у світі на принципах виробничих кооперативах працюють більш 800 мільйонів чоловік.1 Проте основу кооперативів в усім світі складали і складають, як правило, ідентичні принципи і кооперативні цінності: взаємодопомога, демократія, рівність (особливо принцип: одна людина - один голос при прийнятті рішень загальними зборами), соціальна відповідальність, добровільність, співробітництво між кооперативними організаціями, автономія, незалежність і ін.2

    Родоначальником кооперативної філософії в Європі був Роберт Оуэн

    Відношення  комуністичної ідеології до кооперативу як способові організації господарської діяльності не завжди було однозначним. Так, у другій половині 19 століття в соціал-демократії виникла теорія «кооперативного соціалізму», що розглядає кооперацію як один із засобів мирної і поступової «трансформації» капіталізму в соціалізм. Лівим крилом соціал-демократії, у тому числі російської, ця теорія була оголошена реформаторської і суперечному марксизмові. Після Жовтневих подій 1917 року відношення влади до кооперації, кооперативам перетерпіло глибоку трансформацію: від повного заперечення будь-якої форми кооперації, як приватнокапіталістичну форму виробництва, і до визнання її в якості однієї з основних економічної моделі розвитку радянського суспільства. У 1917-1918 р.м. кооперативна власність, була експропрійована, і кооперативи були ліквідовані.

    У період НЭПа (1922-1927р.м.) були відновлені усі форми кооперації (споживчої, промислової, виробничої, сільськогосподарської  й ін.). Відомо, що керівник В.И. Ленін  в останніх своїх працях у кооперативах бачив одну з форм соціалістичної організації праці, як їм відзначалося, « за умови повного кооперування ми б уже стояли обома ногами на соціалістичному ґрунті».1 Але при цьому, з погляду ідеологічних мотивів, кооперативи розділив на «капіталістичні» і «соціалістичні», визнаючи тільки останніх для соціалістичного суспільства.

    Наприкінці 1990 р. кооперативам у сферах виробництва і послуг був нанесений сильний удар. У Законі України «Про підприємства і підприємницьку діяльність» кооперативи як самостійна організаційно-правова форма юридичних осіб не були передбачені, а тому новим кооперативам відмовляли в реєстрації, а старі примушували до перетворення в акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, що по метах, задачах, принципах діяльності істотно відрізняються від кооперативів. Навіть старательські артілі - типові кооперативи - примушували перетворюватися в акціонерні товариства або товариства. Тому кооперативи припинили своє існування. Багато хто з них перейшли в тіньову економіку. Там же продовжувало виникати безліч самодіяльних підприємницьких структур, що в інших умовах могли стати легальними кооперативами. 
 

    2. Поняття і правове  положення виробничого  кооперативу.

Організаційно-правова  форма виробничого кооперативу  право на існування одержала з вступом у силу частини першої Цивільного кодексу України. Таким чином, поняттям «виробничий» у даному випадку охоплений широкий спектр видів діяльності, а не тільки промислове і ремісниче виробництво, що, до речі сказати, було характерно для розуміння виробничого кооперативу в законодавстві багатьох закордонних країн. У ряді країн і в міжнародних кооперативних організаціях зараз також визнають, що сфера діяльності виробничої кооперації значно ширше її традиційного розуміння. Наприклад, у ряді країн кооперативи створюються в соціальній сфері (дитячі сади, відхід за старими і т.п.).

    Цивільний кодекс України визначив виробничий кооператив як добровільне об'єднання  громадян на основі членства для спільної виробничої й іншої господарської  діяльності, заснованої на їх особистій трудовій і іншій участі й об'єднанні його членами (учасниками) майнових пайових внесків.

    Цивільний кодекс України допустив участь у  діяльності виробничого кооперативу  юридичних осіб, якщо таке передбачено  його установчим документом. Основні ознаки виробничого кооперативу, що утримуються в даному, визначенні (членство, обов'язкова участь у діяльності кооперативу, як правило, особистою працею, внесення майнових пайових внесків для формування майна кооперативу) відповідають сутності виробничого кооперативу.

    Помилка Цивільного кодексу складається  у віднесенні виробничих кооперативів до комерційних організацій, для  яких головною, основною метою діяльності є витяг прибутку. Тим часом  у кооперативу як співтовариства насамперед людей, а не капіталів (незалежно від їхнього виду: виробничі, споживчі) основна мета зовсім інша. Вона складається в задоволенні матеріальних і інших потреб його членів. Досягається дана мета безумовно за допомогою прибутку.

    У закордонній теорії кооперативного руху кооперативи характеризуються як структурний елемент соціальної економіки. Кооперативи, члени яких керують ними і володіють власністю, а у виробничих кооперативах ще і трудяться в них, - найбільш характерна частина соціальної економіки.

    Необхідно внести зміни в Цивільний кодекс України, виділивши кооперативи з розділів про комерційні і некомерційні організації й об'єднавши них у самостійну групу юридичних осіб - кооперативи, дати єдине поняття кооперативу, закріпити загальні початки і принципи їхньої діяльності, а потім указати на специфічні особливості відповідного різновиду, яких, до речі сказати, повинне бути значно більше, ніж у Цивільному кодексі України.

    Помітимо, що в багатьох країнах Західної Європи уряди дуже серйозно відносяться  до розвитку кооперативного руху, спостерігаючи в ньому ефективний засіб зм'якшення соціальних і економічних проблем у суспільстві, роблять йому істотну фінансову допомогу.

    Велику  підтримку кооперативам роблять  з таких же приводів і органи місцевого  самоврядування. У ряді країн кооперативи включені в механізм державного регулювання економіки, використовуваного, у тому числі, з метою ослаблення економічних і соціальних протиріч.

    Говорячи  про поняття кооперативу як самостійної  організаційно-правової форми, не можна  не сказати про заборону, що утримується в Цивільному кодексі, виробничим кооперативам випускати акції.  

    3. Членство у виробничому кооперативі.

    Кооператив  здійснює свій виробничий, господарський, комерційну й інший види діяльності відповідно до закону і своїм статутом, положення якого розробляються на основі Закону про виробничі кооперативи, інших правових нормативних актів України. Вимоги статуту кооперативу обов'язкові для виконання всіма його органами керування і його членів (учасниками).

    Статут  затверджується загальними зборами членів кооперативу. Відповіждно до ст. 8 Закону „Про кооперацію” у ньому повинні утримуватися наступні зведення:

    найменування  кооперативу, його тип та місцезнаходження;

    мета  створення кооперативу і вичерпний  перелік видів його діяльності;

    склад його засновників;

    умови і порядок вступу до кооперативу  та виходу чи виключення з нього;

    права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу;

    порядок внесення змін до статуту кооперативу;

    порядок встановлення розмірів і сплати внесків  та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати;

    форми участі членів кооперативу в його діяльності;

    порядок формування, склад і компетенція  органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок  прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах;

    порядок формування, використання та розпорядження  майном кооперативу;

    порядок розподілу його доходу та покриття збитків;

    порядок обліку і звітності у кооперативі;

    порядок реорганізації і ліквідації кооперативу  та вирішення пов'язаних з цим  майнових питань;

    порядок скликання загальних зборів;

    умови і порядок повернення паю.

    Статут  може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.

    Кооператив  створюється його засновниками на добровільних засадах.

    Засновниками  кооперативу можуть бути громадяни  України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Рішення установчих зборів оформляється протоколом, який підписують головуючий та секретар зборів. У протоколі зазначаються особи, які брали участь в установчих зборах: для фізичної особи - прізвище, ім'я та по батькові, паспортні дані (для осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, - дані документа, який його замінює); для юридичної особи - прізвище, ім'я та по батькові уповноваженого представника юридичної особи, дані про державну реєстрацію, що підтверджуються свідоцтвом про державну реєстрацію або його нотаріально завіреною копією, документ, що підтверджує його повноваження. Дані про фізичну особу засвідчуються її особистим підписом, а про юридичну особу - підписом її уповноваженого представника.

    Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

    При створенні кооперативу складається  список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.\ 

    4. Правовий режим майна виробничого кооперативу.

    Свою  статутну діяльність кооператив здійснює, використовуючи різне майно, що знаходиться в його власності, або на інших правових підставах, наприклад, на основі договору оренди. Відповідно до Цивільного кодексу України до терміна «майно» відносяться його наступні види: речі, цінні папери, а також інші види майна, у тому числі майнові права. Майно є основним об'єктом права власності кооперативу. Утворення майна кооперативу, у тому числі, за рахунок пайових внесків членів кооперативу не означає, що ця частина майна належить членам кооперативу.

    Таким чином, пай, внесений членом кооперативу, належить кооперативові на праві власності. Якщо ж особа, яка внесла пай, припиняє своє членство в кооперативі, видача паю, виплата вартості паю та інші виплати членові кооперативу, що виходить з нього, здійснюються у порядку, встановленому статутом кооперативу і законом.

    Кооператив  є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від  її реалізації та провадження іншої  передбаченої статутом діяльності, а  також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.