Рейдерство в Україні – загроза національній безпеці

Збір інформації → Атака → Піар рейдера → Протистояння підприємства-жертви і рейдера →

→ Легалізація  рейдера → Завершення перехоплення управління → Результати захоплення → Підсумки рейдерської роботи 

     1) Збір інформації (найважливіший підготовчий етап для атаки рейдера). Рейдер збирає інформацію про можливу жертву, оцінює її привабливість і рентабельність операції, окреслює напрями атаки й запускає «пробну кулю» (перевіряє здатність підприємства оборонятися). Тривалість етапу залежить від розмірів атакованого підприємства і намірів рейдера (від одного до шести-семи місяців). 

     2)Атака (розробляється індивідуально для кожного підприємства з передбаченням необхідної корекції). На думку експертів, майже на кожному підприємстві є кілька слабких місць для рейдерських атак. По-перше, якщо контрольний пакет акцій (30 відсотків) не консолідовано, у рейдера є три «зачіпки». Він може скупити акції у працівників, «натиснути» на менеджмент та через номінального акціонера отримати контроль над підприємством. По-друге, це старі та забуті борги підприємства. По-третє, невдоволені дрібні акціонери та звільнені працівники або навіть і керівники. 

     Рейдер  шляхом судових рішень захоплює контроль над підприємством або відчужує активи («засипає» власників позовами від імені акціонерів з приводу  різних порушень, пред'являє до арбітражу  попередньо куплені борги підприємства-жертви, ініціює різні перевірки за «сигналами»  акціонерів та на надуманих підставах  порушує кримінальні справи щодо керівництва). Тривалість етапу – від одного дня до кількох років, залежно від зусиль протидії жертви.  

     3) Піар рейдера. Для досягнення своєї мети рейдери вдаються до тактики інтриг, змов, маніпулювання громадською думкою тощо. Часто рейдери намагаються «розколоти» керівний орган і зіграти на внутрішніх суперечностях. Тут у хід іде шантаж, «пресингування» членів сімей акціонерів, «очорнювання» в засобах масової інформації, створення конфліктної ситуації з органами виконавчої влади тощо. Тобто рейдер використовує всі засоби та можливості, щоб зібрати навколо себе невдоволених дрібних акціонерів, створити умови для приходу до влади штучно створеної опозиції. 

     4) Протистояння між підприємством-жертвою та рейдером. Відчувши загрозу, власники підприємства та його керівники намагаються захиститися. На цьому етапі кожна сторона (керівництво та рейдери) намагається продемонструвати підконтрольну їм кредиторську заборгованість підприємства і отримати в будь-якому підконтрольному суді рішення, що блокує виконання здійснення угод з активами підприємства. На цьому етапі програє підприємство, бо в рейдера більше часу на підготовку та створення перешкод. 

     5) Легалізація рейдера. Для створення формальних передумов захоплення підприємства рейдер організовує паралельний орган управління, який максимально дотримується всіх формальних процедур і вимог чинного законодавства шляхом організації позачергових зборів акціонерів, переобрання на ньому ради директорів та генерального директора. Звісно, власники перешкоджають таким зборам, але якщо вони відбулися, то оскаржують їх легітимність.  

     Контролюючи достатній пакет акцій, рейдер створює  видимість того, що він надіслав до діючого органу управління вимогу про проведення позачергових акціонерних  зборів (надсилає чистий аркуш у  конвертах з повідомленням). У результаті створюється ситуація, коли орган управління ігнорує вимоги акціонерів, а рейдер отримує право провести збори і не допустити на них своїх суперників (з обмеженим доступом акціонерів). Цей процес триває доти, доки на зборах з аналогічним порядком денним не набереться кворум і більшістю голосів переобирається нова рада директорів. 

     Наступний крок – один з акціонерів подає  позов до суду з вимогою визнати  рішення зборів недійсним.  

     Суд, розглянувши справу, виносить відмову. Отже, рейдер отримує цінний документ про визнання судом зборів законними  і правомочними. 

     6) Завершення перехоплення управління. Створений рейдером паралельний орган управління фактично бере контроль над підприємством-жертвою. На цьому етапі, як правило, розпочинається жорстока інформаційна та адміністративна війна. 

     7) Результати захоплення. Якщо атака пройшла успішно, подальші дії рейдера залежать від мети та завдань рейдерської операції. В разі досягнення мети (захоплення активів підприємства для отримання значного доходу) реалізуються угоди із продажу нерухомості, устаткування, транспорту та іншого майна підприємства.

     Якщо  рейдерська операція проводилася для  захоплення бізнесу загалом, то захоплювачі  реалізують низку заходів з його утримання. Придбане підприємство приєднується до холдингу, в результаті чого створюється нова вертикаль управління та відповідна структура безпеки. 

     8) Підсумки рейдерської роботи. Самі рейдери стверджують, що основною статтею витрат у бюджеті захоплення є підкуп правоохоронних органів та суддів. За оцінками експертів, загальна собівартість рейдерської операції із захоплення підприємства становить від 100 тисяч до 1 мільйона доларів США. 

     У Російській Федерації провели анонімне опитування рейдерів (Зеркалов Д. В. Рейдери: Посібник. – К., 2007). У такий спосіб було визначено ціну на різні рейдерські послуги в країні (див. табл.). 

     У 2006–2007 роках за підсумками рейдерських атак МВС РФ порушено 871 кримінальну справу, а експертна оцінка вартості конфліктних активів досягла 7 млрд. дол. США. 
 
 

5. Шляхи боротьби з рейдерством 

     Древні  римляни говорили: «Хто попереджений – той у безпеці». Однак реально  захоплення дуже важко розпізнати, і це є основною причиною невчасної  реакції власника. 

     Універсального  способу захисту підприємства від рейдерства немає. Утім, шанси рейдера на успішну атаку значно знижуються, якщо власник вчасно вибудує кілька ліній оборони, ретельно структурує систему власності, розробить способи прийняття рішень. 

     Практика  показує, що найефективнішим від захоплення підприємства рейдерами є захист превентивного характеру. Його стратегічна мета – максимальне підвищення вартості захоплення підприємства для того, щоб зробити атаку рейдерів нерентабельною, а отже – недоцільною. Відповідно власникові необхідно здійснити заходи, щоб перевести інтерес потенційного рейдера із площини корпоративного захоплення на цивілізований механізм об'єднання та поглинання. Для цього слід провести системну реструктуризацію бізнесу, що дасть змогу створити таку систему володіння і управління найбільш привабливих активів, яка зробить захоплення рейдерами підприємства нерентабельним бізнесом. 

Найпростішими методами протистояння рейдерству є: 

- концентрація  акціонерного капіталу або викуп  частки в учасників, які не  беруть участі в діяльності  підприємства; постійний моніторинг змін у складі акціонерів; реструктуризація підрозділів зі зміною їх організаційно-правового статусу; контрольне скуповування акцій і додаткова емісія; 

- визначення  правового статусу власності, здійснення переоцінки майна. В умовах значного ризику буде корисною структуризація власності з використання дочірніх структур, створення штучної заборгованості підприємства і передача нерухомості та інших активів у позичку під кредитування; 

- недопущення  виникнення та прострочення кредиторської  заборгованості; 

- удосконалення  роботи менеджменту та персоналу  (недопущення конфліктних ситуацій, протиправного звільнення працівників  тощо); 

- підвищення культури суб'єктів господарювання (прозорі конкурентні відносини, підтримання ділової репутації тощо);  

- використання  в службі економічної безпеки  способів і методів конкурентної розвідки; 

- залучення  громадськості й засобів масової  інформації до боротьби з рейдерством. 

На  сьогодні в Україні  створена й діє  система органів  з протидії рейдерству:  

Громадська  організація «Антирейдерський Союз підприємців України» →  

→ Український  Національний комітет міжнародної торгової палати → 

→ Міжвідомча комісія з питань протидії протиправному  поглинанню та захопленню підприємств при Кабінеті Міністрів України (Склад: представники МВС, СБУ, міністерств юстиції, економіки, фінансів, Держагентства з інвестицій і інновацій, Союзу промисловців і підприємців та Торгово-промислової палати, Держпідприємництва, Генпрокуратури, Фонду держмайна України) →

→ Бюро протидії комерційним злочинам та рейдерству (використання рекомендацій міжнародних  організацій у боротьбі з рейдерством) →  

→ Робочі групи з питань протидії протиправному  поглинанню та захопленню підприємств при облдержадміністраціях 

Слід  наголосити, що боротьба з рейдерством  буде ефективною й матиме комплексний  характер тільки в разі передбачення кримінальної відповідальності за замовлення, організацію та вчинення неправомірних  дій, які мають ознаки рейдерства. Тож законодавцю є над чим попрацювати. 

Список  використаної літератури 

1. Азоев  Г. Л. Конкуренция: анализ, стратегия,  практика. М.: Банки и биржи, 2002.

2. Грузинов В. П. Экономика предприятия и предпринимательства. - М.: СОФИТ, 2002

3. Горфинкель В. Я. Экономика предприятия - М.: ЮНИТИ, 2002

4. Как управлять финансами предприятия в условиях рынка. - М.: Экотранс, 2004

5. Предпринимательство. Учебник для вузов/ Под ред. проф. В. Я. Горфинкеля. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2002

6. Экономика предприятия: Учебник./ Под ред. В. М. Семенов. - М.: Центр экономики и маркетинга, 2002