Рейдерство в Україні – загроза національній безпеці

ЗМІСТ 
 

1. Поняття рейдерства

2. Рейдери

3. Структура рейдерства

4. Основні способи захоплення підприємства

5. Шляхи боротьби з рейдерством

6. Список літератури 

Рейдерство  в Україні –  загроза національній безпеці 

Вступ 

У всьому світі рейдерство розцінюють як фактор недосконалості політичних, правових структур влади в державі, її чинного законодавства, відсутності належних умов для захисту бізнесу, прав власників і рівноправної конкуренції. І те, що в Україні є таке явище, як рейдерство, ще раз підкреслює глибину системних проблем нашої держави. 
 

     Першочерговою причиною попиту на рейдерські послуги  вважається початок переходу України  до ринкових відносин та активне здійснення «глобального» перерозподілу власності. Останніми роками цей попит стає більш свідомим, організованим та масовим, що зумовлено кількома факторами: 

- недосконалістю  чинного законодавства, корумпованістю виконавчої та судової влади; 

- нестабільністю  політичної ситуації та перерозподілом  власності між фінансово-промисловими групами; 

- імпортом  рейдерських технологій, команд  та капіталів, щонайперше з Російської Федерації, які вже не можуть знайти там свого призначення у зв'язку з удосконаленням чинного законодавства. 

     За  оцінками експертів, сьогодні в Україні  діє від 35 до 50 професіональних рейдерських  груп. Спираючись на цілий комплекс засобів – психологічний натиск, шантаж, підробка документів, підкуп силових структур, – вони створюють умови для рейдерських атак, захоплення і перерозподілу власності за рамками закону. Під рейдерські атаки загалом в Україні вже потрапили 3,7 тисячі суб'єктів господарювання. Річний обсяг рейдерського перерозподілу власності сягає в середньому від 2 до 3 млрд. доларів США.  
 
 
 

1. Поняття рейдерства 

     Випадки рейдерства в його різноманітних проявах можна спостерігати в різні часи і майже в усіх країнах з ринковою економікою. 

     Зародилося  рейдерство у Великобританії тоді, коли британські військові кораблі  в одиночку виконували бойові завдання із захоплення торгових кораблів інших  держав.  

     Рейдерство  в сучасному розумінні, тобто  знищення компанії і перерозподіл її власності та корпоративних прав, з'явилося у США в 60–70-х роках  ХХ століття. Найпершим рейдером, за оцінками спеціалістів, став Джон Рокфеллер, засновник Standart Oil, який різними способами скуповував акції своїх конкурентів для зміцнення і процвітання власного бізнесу ще наприкінці ХIХ століття. 

     Ще  кілька років тому рейдерство активно  процвітало в Російській Федерації, вкрай негативно впливаючи на всі параметри розвитку російської економіки. Та сьогодні, завдяки чітко визначеному чинному законодавству, рівень рейдерства в державі істотно скорочено. Між іншим, саме у зв'язку з цим дуже багато структур, які спеціалізуються на рейдерстві, «перепрофілювались» звідти в Україну. За оцінками експертів, до 50 відсотків рейдерського ринку країни вже захоплено російськими рейдерами. 

Історію українського рейдерства умовно можна поділити на два періоди. Перший – це початок 90-х років до 2000 року (підприємства захоплювали відверто кримінальним шляхом, досить часто із застосуванням фізичного насильства).  

Другий  період, започаткований 2000 року, триває донині і характеризується напівзаконним  загарбанням підприємств, більш легальними методами боротьби та активним протистоянням рейдерству. 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Хто такі «рейдери»? 

Рейдери – це команда висококваліфікованих спеціалістів із захоплення фірми або із перехоплення управління за допомогою навмисне розіграного бізнес- конфлікту. 

     Основна мета рейдерства – приборкання великого бізнесу, великих фірм, підприємств, захоплення значних площ, земельних ділянок, обладнання і нерухомості. 

     Рейдерство  слід поділяти на наймані структури, що працюють під егідою великої бізнес-структури, та на «вільних авантюристів» – незалежні команди. 

     У сьогоднішніх умовах спеціалісти поділяють  рейдерів на білих і чорних. 

     Білі  рейдери діють методом корпоративного шантажу в рамках чинного законодавства. В нашій країні вони трапляються доволі рідко і є більш характерними для країн із розвиненою економікою та високою бізнес-культурою. Таке рейдерство прямо чи безпосередньо із процедурою банкрутства усуває від керівництва неефективний менеджмент, підвищує результативність бізнес-процесів, сприяє працевлаштуванню висококваліфікованих фахівців тощо.  

     Початок атаки – скуповування акцій за порівняно високими цінами. Зазвичай рейдерам достатньо скупити 10-15 відсотків акцій, щоб ініціювати проведення зборів акціонерів з необхідним порядком денним, наприклад, зміною керівництва підприємства. Найчастіше керівники не йдуть на переговори, після чого рейдери переходять до чорних дій. 

     Чорні рейдери для отримання результату використовують кримінальні методи (захоплення, підробка документів, реєстрація компаній на підставних осіб, підкуп силових  структур, чиновників, суддів і судових  виконавців, фізичне усунення невигідних осіб). Результати діяльності чорних рейдерів украй негативні. Вони безпосередньо зазіхають і на власність особи, і на інші її основні права, гарантовані Конституцією України (право на життя, здоров'я, честь, гідність тощо). 

     Під час захоплень чорні рейдери  використовують методи скуповування акцій  і боргових зобов'язань, ініціюють  процедури банкрутства, протиправний доступ до реєстру акціонерів, значне заниження вартості підприємства тощо. Особливий інтерес становлять державні та приватні підприємства, що володіють нерухомістю. 

     Аналогічну  оцінку можна дати й такому явищу, як «гринмейл» – блокування та перешкоджання  роботі підприємства внаслідок шантажу  з боку власників дрібних пакетів  акцій. 

Серед гравців-агресорів  найпоширенішими  є такі: 

- олігархи  і фінансово-промислові групи,  які поглинають компанії та  їхні активи для розвитку власного  бізнесу чи для диверсифікації  вже наявних власних бізнес-імперій і створення нових галузевих холдингів; 

- інвестиційні  компанії, які здійснюють поглинання  через власний бізнес (у подальшому  компанії, що поглинаються, та їх  активи продаються зацікавленим  особам за максимально високими  цінами або залишаються у власному  бізнесі); 

- інвестиційні  компанії-посередники, що діють в інтересах замовника; 

- інвестиційні  компанії – професійні гринмейлери. 

- Решта  гравців не становлять серйозної  загрози підприємству хоча б тому, що для успішної реалізації проекту їм потрібні значні матеріальні та адміністративні ресурси. 

     Олігархи  та фінансово-промислові групи володіють  значними фінансовими ресурсами, залучають  до своїх дій адміністративні, судові та силові ресурси. 

     Важливим  для них є скасування судового рішення, підкуп судових виконавців і місцевих силових структур. Зрештою, легітимні власники підприємства після успішної силової операції перехоплення управління, яку здійснюють судові виконавці під прикриттям людей у «масках», залишаються за воротами і змушені оскаржувати незаконні дії своїх опонентів. 

     Менш  агресивні та діють менш жорстоко – інвестиційні компанії. Річ у тому, що активи, щодо яких тривають безкінечні судові справи, залишаються проблемними і продати їх за максимально високою ціною практично неможливо. До агресії ці компанії вдаються тільки тоді, коли розпочатий корпоративний конфлікт не може бути врегульований мирним шляхом.

     Можливості  й тактика інвестиційних компаній-посередників переважно визначаються можливостями їх замовників. Зазвичай вони на початковій стадії володіють незначними коштами  і досить рідко спираються на значний адміністративний, судовий чи силовий ресурс, бо ці інструменти є для них доволі дорогими. Проте, якщо замовником виступає велика структура, то можливості посередника серйозно зростають.

     Професійні  гринмейлери найнебезпечніші. Вони виступають як учасники проекту стосовно недружнього поглинання, приховуючи до певного часу головного гравця або реалізують власну стратегію, створюючи передумови для недружнього поглинання. Професійні гринмейлери поводяться досить жорстко, свідомо створюючи собі агресивний імідж, який здебільшого стає своєрідним піарпроектом. 
 
 

3. Структура рейдерства  

     Ринок рейдерських послуг в Україні  складається із безлічі середніх та дрібних юридичних фірм, до структури яких входять: 

- відділ  збору та аналізу інформації; 

- юридичний  відділ; 

- відділ, що безпосередньо працює над реалізацією проектів стосовно недружнього поглинання (рейдери). 

     Завдання  двох перших відділів полягає в тому, щоб зібрати якнайбільше інформації компрометувального змісту. Юристи скрупульозно аналізують отримані документи і розробляють юридичні стратегії дій агресорів щодо компанії-жертви. 

     Відділ, що безпосередньо працює над реалізацією  проектів з поглинання, спираючись на результати діяльності двох вищевказаних відділів, розробляє власну стратегію  дій. Відсутність необхідної інформації і компрометувальних матеріалів становлять серйозну перешкоду і можуть призвести до відмови від намірів. Отже, конфіденційність інформації і знання чинного законодавства серйозно звужують коло потенційних агресорів, забезпечуючи компанії власний захист. 

     Цікаво, що середній вік рейдерів – лише 25 років. Зазвичай рейдер отримує від 20 до 50 відсотків вартості проекту. Діє рейдерська структура на основі проектного менеджменту: команду та варіанти атаки добирають під кожний конкретний проект. 
 
 

4. Основні способи захоплення підприємства: 

-   Закупівля акцій. Реалізується шляхом добровільної купівлі-продажу акцій для отримання блокуючого або контрольного пакета акцій. 

-   Проведення додаткової емісії акцій (аналогічний спосіб поглинання підприємства). 

-   Банкрутство (затратний спосіб поглинання). Для його здійснення потрібне «придбання» кредитної заборгованості у бізнес-партнерів, укладання договорів з банківськими та іншими фінансовими організаціями, формування конкурсної комісії тощо. 

- Реприватизація (юридичний спосіб поглинання). Суть її полягає у скасуванні рішення суду з наступним переглядом приватизації. Позов може бути пред'явлений і акціонерам, і представникам держави (для подальшого перерозподілу власності). 

-   Корпоративний шантаж (гринмейлерство, юридичний терор, послуга, що сприяє поглинанню або рейдерству). Найчастіше це самостійний високоприбутковий вид бізнесу, що не передбачає здійснення контролю над компанією. 

-  Допемісія – головний спосіб перехоплення управління на підприємстві (проводиться для позбавлення небажаного міноритарного акціонера). 

-   Силове захоплення – залучення силових структур (спеціальних підрозділів правоохоронних органів, приватних охоронних структур) та застосування сфальсифікованого судового рішення. 

-   Здійснення контролю над менеджментом (використовується до державних підприємств, господарських товариств, основним акціонером яких є держава, реалізується шляхом підкупу, шантажу або погроз на адресу керівництва компанії). 

-  Фіктивне банкрутство (порушення чинного законодавства про банкрутство, фіктивне створення податкової та кредиторської заборгованості, висунення кандидатури власного керівника). 

-   Корупція (необхідна умова рейдерства). Спосіб особливо актуальний під час здійснення перерозподілу державної власності. 
 
 

Методологія проведення рейдерських  операцій має такий  вигляд: