Правові засади виборчого процесу

13. Таємниця голосування – не лише право, а й обов'язок, невиконання якого повинне бути покаране шляхом визнання недійсним будь-якого виборчого бюлетеня, зміст якого став відомий іншим. Порушення таємниці голосування повинне призвести до накладання санкцій на члена виборчої комісії в разі його дій чи бездіяльності, що призвела до відхилення від вимог законодавства та міжнародних практик, а також на виборця, дії якого створили передумови для розголошення змісту заповненого бюлетеню.

14. Оскарження рішень, дій та бездіяльності, пов'язаних з виборами. Порядок судового розгляду виборчих спорів повинен визначатись виключно Кодексом адміністративного судочинства України, а не виборчим законодавством. Положення КАС та Закону «Про вибори народних депутатів України» повинні:

а) передбачати поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, пов'язані з виборами; можливість вжиття судами заходів із забезпечення позову;

б) встановлювати такі строки подання та розгляду скарг і позовних заяв, які дозволятимуть ефективно захищати порушені права та належним чином вирішувати виборчі спори з урахуванням швидкого перебігу етапів виборчого процесу;

в) передбачати можливість перегляду всіх судових рішень у виборчих спорах в апеляційному порядку.

15. Зміст виборчого бюлетеню повинен відповідати списку зареєстрованих партій в єдиному багатомандатному виборчому окрузі та переліку кандидатів, зареєстрованих у кожному з одномандатних мажоритарних виборчих округах. Послідовність розташування кандидатів та партій у виборчих бюлетенях визначається жеребкуванням на спеціальному засіданні відповідної виборчої комісії. У разі виявлення неточностей чи помилковому невключені до макету бюлетеню одного з кандидатів або партій, весь наклад необхідно знищити та забезпечити оперативне виготовлення повторного.

16. Протокол про підрахунок голосів на виборчих дільницях повинен враховувати та відтворювати всі процедурні діє її членів. Так, необхідно фіксувати кількість бюлетенів у кожній зі скриньок для голосування, результатів волевиявлення під час голосування поза межами відповідного приміщення (на дому), кількість контрольних талонів, зіпсованих та недійсних бюлетенів тощо. Таким чином можна проаналізувати всі позаштатні ситуації, які трапляються на дільниці, але можуть бути приховані за сумованими даними. Крім того, закон повинен передбачити жорстку вимогу до підписання протоколу членами виборчої комісії. Легітимним є протокол, дані якого засвідчили не менш ніж 2/3 від присутніх членів ДВК, але й не менш ніж половина від її загального складу. Законопроектом потрібно передбачити кримінальну відповідальність не лише за виніс печатки з-поза приміщення для голосування, а й за бездіяльність представників правоохоронних органів та членів окружних виборчих комісій, які відмовляються фіксувати непоодинокі факти переписування протоколів про підрахунок у приміщенні ОВК.

17. Забезпечення інформаційного компоненту виборчого процесу. Принцип вільних виборів передбачає не лише право бути обраним, а й право обирати. Воно реалізується, зокрема, на основі володіння якомога повнішою інформацією про виборчий процес і про кандидатів, хоч би яка виборча модель не застосовувалася. Виборець має право знати, кому він делегує своє право на управління, хто ухвалює законодавчі рішення у державі від його імені. Держава повинна забезпечити доступ до публічно важливої інформації, у тому числі у виборчому процесі. В Україні необхідно підняти на якісно новий рівень інформування про кандидатів. Мінімальний набір відомостей, який дозволить здійснювати усвідомлений вибір, включає в себе біографічні дані, громадянство, відомості про освіту, попередню діяльність (у т.ч. на виборних посадах), місце роботи, місце проживання, декларацію про майновий стан та доходи, передвиборчу програму, відомості про наявність судимості, звіт про використання коштів виборчого фонду. У разі застосування змішаної системи в частині багатомандатного округу передбачити публічне подання партіями інформації щодо повного складу списку кандидатів. Така інформація повинна розміщуватися та оперативно оновлюватися на сайті ЦВК [16].

Висновки

В роботі було визначено поняття виборів як процесу формування представницьких органів та обрання посадових осіб, вивчені засади та стадії виборчого процесу в Україні, правове регулювання виборчого процесу в Україні, а також надані пропозиції щодо удосконалення виборчого процесу в Україні.

Вибори є інсти­тутом галузі права, зміст якого складається з сукупності відповідних норм Конституції України та законів про вибори народних депутатів, депутатів місцевих рад і сільських, се­лищних та місцевих голів, а також Президента України. Конституційно-правовий інститут виборів – це сукупність норм цієї галузі, які регулюють процес обрання кандидатів у представницькі органи і на вибор­ні посади.

Виборчий процес в Україні здійснюється виключно на підставі Конституції України та виборчого законодавства України, а отже, головною його засадою є законність.

До суб'єктів виборчого процесу належать виборці, ви­борчі комісії, кандидати у депутати, зареєстровані у поряд­ку, встановленому законом, партії (блоки), які висунули кан­дидатів у депутати, органи державної влади та органи місцевого самоврядування у випадках, передбачених зако­ном, та офіційні спостерігачі від партій, від кандидатів у депутати, зареєстрова­них в одномандатних округах, від іноземних держав і міжна­родних організацій.

Виборчий процес в Україні складається з чотирьох стадій: підготовчої, основної, агітаційної та заключної. Кожна з цих стадій охоплює певну кількість етапів, які у свою чергу, складаються з елементарних дій учасників виборчого процесу. Кількість етапів на кожній стадії залежить від виду виборчого процесу.

Основним завданням створення виборчих законів і є регламентація процедури виборів. В роботі були розглянуті такі Закони України, які визначають правові аспекти проведення виборів, як: Закон України «Про вибори Президента України», Закон України «Про вибори народних депутатів України», Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», Закон України «Про Центральну виборчу комісію».

В окремому розділі роботи були надані пропозиції щодо удосконалення виборчого процесу в Україні за такими пунктами, як:

1. Строки виборчої кампанії, які повинні встановлюватися з урахуванням організаційних потреб та конституційних вимог до виборчого процесу.

2. Участь блоків у виборчій кампанії, яка повинна бути врегульована профільним законом з урахуванням низького рівня корпорації всередині «блокових» фракцій у післявиборчий період.

3. Територіальна організація виборів, яка повинна визначатись з урахуванням типу виборчої системи, яка застосовуватиметься.

4. Формування окружних та дільничних виборчих комісій, яке повинне здійснюватися за принципом рівного представництва для парламентських та позапарламентських партій на заповнення 50 % місць за квотою кандидатів в єдиному багатомандатному виборчому окрузі та аналогічно - в одномандатних.

5. Розподіл керівних посад (голова, заступник, секретар) у виборчих комісіях різних рівнів, який повинен здійснюватися методом жеребкування між кандидатами, які мали попередній досвід аналогічної роботи.

6. Необхідність врахування практики українських виборів та логіки процесу для того, щоб визначити найприйнятніший кворум для засідань виборчих комісій окружного та дільничного рівня.

7. Спостереження українських громадських організацій, яке покликано забезпечити незаангажовану оцінку виборчого процесу, зафіксувати порушення процедур та сприяти їх усуненню.

8. Реєстрація кандидатів.

9. Фінансування виборчих кампаній, яке повинне здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виборчих фондів суб'єктів виборчого процесу.

10. Складання та уточнення списків виборців.

11. Передвиборна агітація.

12. Контроль за друком та транспортуванням бюлетенів.

13. Таємниця голосування, яка є не лише правом, а й обов’язком, невиконання якого повинне бути покаране шляхом визнання недійсним будь-якого виборчого бюлетеня, зміст якого став відомий іншим.

14. Оскарження рішень, дій та бездіяльності, пов'язаних з виборами.

15. Зміст виборчого бюлетеню, який повинен відповідати списку зареєстрованих партій в єдиному багатомандатному виборчому окрузі та переліку кандидатів, зареєстрованих у кожному з одномандатних мажоритарних виборчих округах.

16. Протокол про підрахунок голосів на виборчих дільницях, який повинен враховувати та відтворювати всі процедурні діє її членів.

17. Забезпечення інформаційного компоненту виборчого процесу.

Список використаних джерел

1.      Конституція України від 28.06.96 р.

2.      Закон України «Про вибори Президента України» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 14, ст. 81, зі змінами від 01.01.2011 р.

3.      Закон України «Про вибори народних депутатів України» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 27-28, ст. 366, зі змінами від 07.05.2011 р.

4.      Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 35-36, ст. 491, зі змінами від 01.01.2011 р.

5.      Закон України «Про Центральну виборчу комісію» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 36, ст. 448. зі змінами від 31.07.2010 р.

6.      Балакірєва Р.С. Конституційне право України: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 210 с.

7.      Годованець В.Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій. – 2-ге вид., стереотип. – К.: МАУП, 2001. – 216 с.

8.      Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – Вид. 3-тє, виправл. та доповн. – К.: Атіка, 2004. – 512 с.

9.      Костюченко О.А. Конституційне право України: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2001. – 116 с.

10. Основи конституційного ладу України / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков, В.В. Медведчук. – К.: Либідь, 2002. – 206 с.

11. Основи правознавства / За ред. І.Б. Усенка. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 416 с.

12. Федоренко В. Конституційне права України: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Хрінком Інтер, 2006. – 512 с.

13. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К: Юрінком Інтер, 2002. – 536 с.

14. Юрій М.Ф. Політологія: Підручник. – К.: Дакор, КНТ, 2006. – 416 с.

15. Ковальчук О.Б. Питання обрання виборчої системи в Україні // Вісник прокуратури. – 2002. – № 1. – С. 48-52.

16. Сайт комітету виборців України: www.cvu.org.ua

5