Правові засади виборчого процесу

До підготовчої стадії виборчого процесу відносяться етапи, пов'язані з підготовкою до дня проведення виборів: призначення дати виборів або оголошення про початок виборчого процесу, утворення виборчих округів, утворення виборчих дільниць, утворення виборчих комісій, складання списків виборців.

На основній стадії виборчого процесу визначається коло осіб, з числа яких обиратимуть майбутнього Президента України, народних депутатів України, депутатів та голів сільських, селищних та місцевих рад, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

На виборах Президента України основна стадія складається з таких етапів: висування претендента на кандидата, реєстрація претендента на кандидата, збирання підписів на підтримку претендента на кандидата в Президенти України, реєстрація кандидата в Президенти України, реєстрація довірених осіб та офіційних спостерігачів кандидатів у Президенти.

На виборах народних депутатів України основна стадія складається з таких етапів: висування кандидатів у народні депутати України, внесення ними грошової застави, реєстрація кандидатів у депутати в одномандатному виборчому окрузі та списків кандидатів у депутати в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, реєстрація представників, уповноважених осіб політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, довірених осіб кандидатів у депутати в одномандатному виборчому окрузі, офіційних спостерігачів від партій (блоків), кандидатів у депутати, офіційних спостерігачів від іноземних держав, міжнародних організацій.

Під час проведення місцевих виборів основна стадія складається з таких етапів: висування кандидатів у депутати та на посади голів сільських, селищних, міських рад, реєстрація кандидатів у депутати та на посади голів сільських, селищних, міських рад, реєстрація довірених осіб кандидатів та уповноважених осіб місцевих осередків політичних партій (блоків), громадських організацій.

Під час проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим до етапів основної стадії виборчого процесу відносяться: висування кандидатів у депутати, реєстрацію кандидатів у депутати, реєстрацію довірених осіб кандидатів у депутати.

Агітаційна стадія виборчого процесу складається з сукупності заходів, що забезпечують ознайомлення виборців з кандидатами, їх передвиборними програмами.

До передвиборної агітації належить політична реклама, яка містить будь-які незаборонені законодавством України друковані, усні, звукові та аудіовізуальні види і форми ідейного впливу на людей, що мають на меті прямо чи опосередковано привернути увагу до суб'єктів виборчого процесу, сформувати в суспільстві та у свідомості громадян позитивне ставлення до них або спрямувати політичну поведінку громадян і соціальних груп на підтримку суб'єктів виборчого процесу під час виборів, зокрема інформаційні повідомлення про заходи, що проводяться або підтримуються з указаною метою [8, с. 213].

Завершальними етапами виборчого процесу є: голосування, підрахунок голосів дільничними виборчими комісіями, встановлення підсумків голосування відповідними виборчими комісіями, встановлення та оголошення результатів виборів, реєстрація обраних кандидатів, а у передбачених законом випадках – проведення повторного голосування, призначення повторних виборів.

2. Правове регулювання виборчого процесу в Україні

Основними законодавчими актами, які забезпечують правові положення виборчого процесу, є:

-         Конституція України;

-         Закон України «Про вибори Президента України»;

-         Закон України «Про вибори народних депутатів України»;

-         Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»;

-         Закон України «Про Центральну виборчу комісію».

Відповідно до ст. 38 Конституції Участь у виборах є політичним     правом [1].

Законодавча регламентація виборів здійснюється або че­рез органічний закон (ч. 20 ст. 92 Конституції України).

Відповідно до ст. 70 Конституції України право голосу на виборах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними [1].

У ст. 71 Конституції України, а також у законах про ви­бори закріплено принципи виборчого права – керівні ідеї, які покладені в основу регламентації цього конституційно-правового інституту [1].

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про вибори Президента України» Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк його повноважень визначається Конституцією України.

Вибори  Президента  України є загальними [2].

Згідно із Законом України «Про вибори народних депутатів України» Народні депутати України обираються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування [3].

Вибори депутатів здійснюються на засадах пропорційної системи з обранням депутатів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків політичних партій [3].

Ст. 12 Закону України «Про вибори народних депутатів України» визначає суб'єктів виборчого процесу є, якими є:

1) виборець;

2) виборча комісія;

3) партія (блок), що висунула кандидатів у депутати;

4) кандидат у депутати;

5) офіційний спостерігач від партії (блоку) - суб'єкта виборчого     процесу [3].

Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» визначає  основні засади, організацію і порядок проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад та  сільських, селищних, міських голів [4].

Відповідно до ст. 15 даного закону чергові, позачергові місцеві вибори призначаються не пізніше ніж за шістдесят днів до дня виборів, а виборчий процес розпочинається за 50 днів до дня чергових, позачергових місцевих виборів.

Повторні місцеві вибори призначаються на останню неділю шістдесятиденного строку з дня прийняття рішення про їх призначення, а виборчий процес розпочинається за 50 днів до дня повторних місцевих виборів [4].

У світі існують три різновиди виборчих систем, які відрізняються порядком визначення результатів голосування:

- мажоритарна виборча система (французька модель, в основі якої лежить принцип абсолютної більшості, – 50% ;

- англійська модель відносної більшості – менш як 50% та кваліфікаційна більшість – 2/3 голосів виборців, поданих за кандидатів (Азербайджан);

- пропорційна система, згідно з якою обраними вважаються представники партії, які подолали так звану вибор­чу квоту (як правило, від 5 до 6%);

- змішана пропорційно-мажоритарна система, відповідно до якої мандати розподіляються за принципом 50 х 50 відносно депутатів, обраних в одномандатних виборчих округах за мажоритарною системою, і депутатів, обраних за списком партії, яка подолала виборчу квоту в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі.

Протягом існування України як незалежної держави дані виборчі системи, були застосовані при формуванні Верховної Ради України. До 1997 р. існувала мажоритарна система виборів народних депутатів.

Згідно з Законом України «Про вибори народних депутатів України» від 24 вересня 1997 р. була запроваджена змішана пропорційно-мажоритарна виборча система. Особливості цього Закону:

- з 450 депутатів, які обиралися до Верховної Ради України, 225 обиралися в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а 225 – за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва;

- участь громадян у виборах була визнана добровільною. При цьому вважалося, що виборці, які не брали участі у голосуванні на виборах, підтримують волевиявлення тих виборців, які взяли участь у голосуванні;

- право висування кандидатів у депутати належала громадянам України і реалізувалася політичними партіями, виборчими блоками партій та безпосередньо громадянами шляхом самовисування (необхідно було зібрати 900 підписів виборців), а також зборами громадян і трудовими колективами;

- одна і та сама особа могла бути включена лише до одного списку кандидатів у депутати від політичної партії, виборного блоку партій та одночасно висунута лише в одному одномандатному виборчому окрузі.

Закон України «Про Центральну виборчу комісію» визначає порядок утворення, правовий статус, основні засади організації діяльності Центральної виборчої комісії як постійно діючого колегіального державного органу, до компетенції якого належить забезпечення організації підготовки та проведення виборів і референдумів в Україні, забезпечення реалізації та захисту конституційних виборчих прав громадян України і прав на участь у референдумах, суверенного права Українського народу на виявлення своєї  волі [5].

Центральна виборча комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, Закону України «Про Центральну виборчу комісію» та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

Відповідно до статті 2 Закону «Про Центральну виборчу комісію» основними принципами діяльності ЦВК є законність, незалежність, компетентність, об’єктивність, професійність, колегіальність розгляду та вирішення питань, обґрунтованість прийнятих рішень, відкритість та    гласність [5].

Центральна Виборча Комісія (ЦВК) очолює систему виборчих комісій та комісій з референдуму, які утворюються для організації підготовки та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, всеукраїнського референдуму. Комісія здійснює контроль за діяльністю та консультативно-методичне забезпечення  виборчих комісій, які утворюються для організації підготовки та проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, та комісій з місцевих референдумів [5].

Центральна Виборча Комісія знаходиться в м. Києві. На будинку, де знаходиться Комісія, вивішується Державний Прапор України. Державний  Герб України та Державний Прапор України є обов'язковими атрибутами залу засідань Комісії.

До складу Центральної Виборчої Комісії входять 15 членів. Комісія працює на постійній основі. Член Комісії є державним службовцем. Строк повноважень члена Комісії складає 7 років [5].

3. Пропозиції щодо удосконалення виборчого процесу в Україні

Сьогодні в Україні здійснюється процес розробки законодавства до парламентських виборів 2012 року. Суспільна довіра до результатів цієї роботи може бути забезпечена виключно за умови залучення до підготовки проекту нової редакції Закону «Про вибори народних депутатів України» не лише представників різних політичних сил, але й незалежних українських та міжнародних експертів, громадських організацій та медіа. Робота над законопроектом повинна ґрунтуватися на принципах відкритості та публічності, що дозволить підтримати та врахувати у виборчому процесі інтереси різних суспільних груп на рівні з політичними акторами.

Жодна з існуючих виборчих систем не позбавлена недоліків та має свої переваги. Водночас, з урахуванням загальноєвропейської практики, потреби у розвитку внутрішньопартійної демократії, необхідності посилення зв'язку всіх обраних депутатів з виборцями доцільнішим в Україні видається перехід до пропорційної системи з голосуванням за так звані «відкриті» списки кандидатів.

Згідно з даними досліджень TNS в Україні, які були проведені у лютому 2011 року, лише 22,5% українських громадян вважає, що наступні парламентські вибори повинні проводитись за пропорційною виборчою системою з голосуванням за закриті списки кандидатів у депутати від партій та блоків. При цьому запровадження змішаної виборчої системи підтримали лише 27,6% опитаних громадян.

Застосування змішаної системи виборів призводить до суттєвих диспропорцій між кількістю поданих за партії голосів та кількістю реально отриманих ними мандатів, що обумовлено значним впливом так званого «адміністративного ресурсу» на результати виборів в одномандатних виборчих округах. Змішана система має і низку інших недоліків, таких як: порушення принципу рівності депутатів, які обираються за партійними списками та окремо в одномандатних мажоритарних виборчих округах, послаблення відповідальності уряду перед парламентом тощо [16].

На етапі перегляду законодавства, яке визначатиме порядок організації та проведення парламентських виборів у 2012 році, необхідно врахувати низку ключових вимог до виборчого процесу та процедури підготовки законодавчих змін. Якщо законодавство про вибори народних депутатів закріпить змішану виборчу систему, до чого існує політична воля (50% депутатів обираються в багатомандатному виборчому окрузі за пропорційною системою, а 50% - в одномандатних мажоритарних виборчих округах), то учасникам робочої групи щодо удосконалення виборчого законодавства та Президенту України як виявнику цієї законодавчої ініціативи необхідно врахувати досвід виборчих кампаній, проведених за аналогічною системою: парламентські 1998, 2002 та місцеві 2010 рр. Останні супроводжувалися системними порушеннями міжнародних норм підготовки та проведення демократичних виборів, що було закладено у відповідному профільному законі. Крім того, змішана пропорційно-мажоритарна система, яка не забезпечує права на самовисування кандидатів в одномандатних мажоритарних виборчих округах, замикає виборчий процес на партійних організаціях, які мають доволі низький рівень довіри.