Депозитна політика

План

Вступ

1.Сутність депозитної політики банку

2. Чинники формування депозитної політики комерційними банками

Висновок

Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

      В Україні особливого значення набуває  підвищення ефективності функціонування ринкової інфраструктури, що вимагає кардинальних якісних перетворень у банківській сфері, а відповідно, реалізації адекватної політики комерційними банками. Перехід від адміністративно-командних методів управління банківською системою до економічних посилює роль конкуренції та зумовлює  необхідність врахування потреб клієнтів грошово-кредитного ринку, розробки і реалізації ефективної депозитної і кредитної політики. Особливої актуальності питання формування депозитної політики набувають в умовах сучасної  фінансової кризи.

     Необхідними умовами для створення ефективної банківської системи в Україні  є можливість та практичне здійснення переливу фінансових коштів між суб'єктами господарювання, надання споживачам свободи вибору між різними об'єктами розміщення тимчасово вільних грошових коштів, а також надання рівних прав усім, хто пред'являє попит на кредитні ресурси.

     Розвиток  банківської системи спричинив  загострення конкуренції між  комерційними банками за ресурси  та ефективні напрямки їх розміщення. Це призвело до поступового зниження прибутковості банківської діяльності. Тепер для успішного функціонування та розширення діяльності банківської установи недостатньо залучати кошти за нижчою ціною, а розміщувати за вищою, для цього необхідно створювати ефективну систему менеджменту банку. Для підтримки своєї конкурентоспроможності банки вимушені пропонувати своїм клієнтам все нові послуги, застосовувати різноманітні фінансові інструменти та розширювати свою діяльність. 
 
 
 
 

1.Сутність депозитної політики банку 

       Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій у процесі яких використовують різні види банківських рахунків.

       Вклад (депозит) – це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у  валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

       Вклади (депозити) на вимогу – це грошові кошти або банківські метали, що розміщені вкладниками в банках на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу вкладника або здійснення платежів за розпорядженням власника рахунку.

       Вклади (депозити) строкові – це грошові  кошти або банківські метали, розміщені вкладниками в банку на визначений договором строк.

       Вкладна (депозитна) операція – операція банку  із залучення грошових коштів або  банківських металів від вкладників на їх рахунки в банку на договірних засадах або депонування грошових коштів вкладниками з оформленням їх ощадними (депозитними) сертифікатами.

         Суб’єкти вкладних (депозитних) операцій  – банки і власники грошових  коштів або банківських металів.  Об’єктами депозитних операцій  є кошти, що передані банку  на умовах, визначених двосторонньою угодою.

       Важливим  чинником успішності депозитної політики банку вважають процентну політику.

       Об’єктами процентної політики у сфері депозитної діяльності є: розміри процентних ставок; умови нарахування і сплати процентів; мінімальна сума відкриття депозитного рахунка; можливості встановлення індивідуальних процентних ставок для окремих категорій клієнтів.

       На  підставі банківської ліцензії приймання  вкладів (депозитів) від юридичних  і фізичних осіб є основною з банківських  операцій.

       Вкладник  – юридична чи фізична особа, яка  здійснила розміщення готівкових/безготівкових  грошових коштів або банківських  металів на рахунок у банку  чи придбала ощадний (депозитний) сертифікат банку на договірних умовах.

       Ощадний (депозитний) сертифікат – це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника сертифіката або його правонаступника на одержання після закінчення встановленого строку суми вкладу (депозиту) та процентів, установлених сертифікатом, у банку, який його видав.

       Вклади (депозити) поділяються на: вклади (депозити) на вимогу; строкові вклади (депозити); іменні депозити та депозити на пред’явника.

       Практично усі клієнтські рахунки називають  депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту у банку рахунок на якому зберігаються його грошові кошти.

       Депозит до запитання – це кошти, що знаходяться  на поточних бюджетних рахунках, на кореспондентських рахунках комерційних  банків і використовуються власниками залежно від потреби в цих  коштах. Умови сплати відсотків за залишками коштів за цими рахунками визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків.

       Договором банківського вкладу (депозиту) може бути передбачено внесення грошових коштів або банківських металів на інших  умовах їх повернення. Такі вклади (депозити) є умовними. Умови за вкладом не можуть суперечити законодавству України. Якщо строки зберігання умовних вкладів (депозитів) визначено договором, то такі вклади (депозити) обліковуються як строкові. Якщо строки зберігання умовних вкладів (депозитів) договором не визначено, то вони обліковуються як вклади (депозити) на вимогу.

       Сума, строки та умови приймання вкладів (депозитів) визначаються між банком та вкладником на договірних засадах.

       Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

       Строкові  депозити – це кошти, що розміщенні у банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення цього  терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період (не менше 1 міс.). Вилучення строкових  вкладів відбувається шляхом переказу грошей на поточний рахунок або готівкою із каси банку. Строкові вклади є для банків кращім видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні у банківському плануванні. За ними сплачується високий депозитний %, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальні динаміки ставок грошового ринку та інших умов.

       Строковими  депозитами є також кошти, що отримані від інших КБ як депозит на конкретний строк. Сума, строки та умови приймання  строкових депозитів визначаються банком – позичальником відповідно до його фінансових можливостей за погодженням з вкладником.

       Строкові  вклади є джерелом одержання прибутків  їх власниками. Вони оформлюються угодою між вкладником і банком. Банки  самостійно розробляють форму депозитної угоди, яка укладається у письмовій формі. Депозитний договір засвідчує право КБ управляти заліченими від юридичних і фізичних  осіб коштами та право вкладників отримати в чітко визначений строк суму депозитного внеску і «%» за його користування.

       Основними реквізитами та умовами депозитного  договору повинні бути: назва та адреса банку, який приймає депозит; назва та адреса власника коштів; дата внесення депозиту; дата вимоги вкладником своїх коштів; % ставка за користування депозитом; зобов’язання банку повернути суму, яка внесена на депозит; підписи сторін: керівника виконавчого органу банку або уповноваженої на це особи та вкладників.

       Угода укладається у 2-ох примірниках, один із яких зберігається в клієнта, а  інший у банку. Деякі банки встановлюють мінімальний розмір строкового вкладу, величина якого залежить від орієнтації банку на відповідного вкладника (дрібного, середнього, значного).

       У свою чергу банк бере на себе зобов’язання своєчасно виконувати усі умови  угоди і відповідати за їхнє порушення, що відображається у встановленні пені або штрафів за невчасну видачу коштів власнику депозитного рахунка або виплату відсотків. Суперечності, що виникають між банком і вкладником вирішується у суровому порядку. Строкові вклади не використовуються для здійснення поточних платежів.

       Якщо  вкладник бажає змінити суму внеску – зменшити або збільшити, то він  може розірвати депозитну угоду  і переоформити свій строковий вклад  на нових умовах. При достроковому вилученні коштів з строкового депозиту власник, як правило, позбавляється передбачених угодою %. У цьому випадку % знижуються до рівня, передбаченого по вкладах до запитання.

       Однією  із форм строкових вкладів є сертифікати. Ощадний (депозитний) сертифікат –  це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, яке засвідчує право вкладника або його правонаступника на отримання після закінчення встановленого строку суми депозиту (вкладу) та % за ним. Сертифікат є ЦП. Депозитні сертифікати надаються юридичним, а ощадні – фізичним особам. Сертифікати можна класифікувати за такими ознаками:

       –    спосіб випуску: одноразово, серіями;

       –    спосіб оформлення: іменні, на пред’явника;

       –    термін обертання: термінові, до запитання;

       –    умови сплати відсотків: регулярна  сплата % по закінченню визначеного розрахункового періоду, виплата % у день погашення сертифіката.

       Строк дії сертифікату встановлюється від дати видачі сертифіката до дати, коли власник сертифіката отримує  право вимоги депозиту за сертифікатом. 

     2.Чинники формування депозитної політики та її роль у фінансовій діяльності комерційних банків 

     Під час вирішення завдань депозитної політики банки мають враховувати  безліч факторів. Серед них можна  виділити зовнішні — макроекономічні  фактори, тобто ті, які впливають  на всі банки, та внутрішні — мікроекономічні, які впливають на роботу конкретного банку.

     Фактори впливу на депозитну політику комерційного банку можна розглядати як корисну  інформацію для процесу прийняття  управлінських рішень. Таким чином, ми маємо справу з класичним прикладом теорії інформації, тому і поняття "ентропії" має завжди бути у полі нашого зору. Під "ентропією" за К. Шенноном, розуміємо величину, яка характеризує ступінь невизначеності системи. Тому кожний з наведених на рис. 1 факторів зменшує ентропію, тобто інформаційну невизначеність у сфері депозитної політики.

     Банківська  політика в цілому та депозитна політика комерційного банку зокрема на сучасному  етапі становлення ринкових відносин залежить від двох груп факторів. У  першій групі варто виділити зовнішні фактори (стан ринку, на якому функціонує банк, ризики, рівень інфляції, конкуренція, попит на банківські операції та послуги тощо). Найважливішими серед них, безумовно, є такі фактори:

• загальний стан економіки країни, рівень інфляції, темпи зростання ВВП, дефіцит бюджету тощо;
• вплив грошово-кредитної політики НБУ та Мінфіну України;
• рівень доходів населення;
• регіональна специфіка функціонування банку;
• рівень конкуренції;
• ризики;
• рівень цін на банківські продукти та послуги;
• стан соціального середовища.