Зустрічна торгівля та її форми. Поняття зовнішньоекономічної діяльності та її форми. Регулювання ЗЕД

• іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

• інші Іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України,

     Іноземні  інвестиції - всі види майнових та інтелектуальних  цінностей, що вкладаються іноземними суб'єктами господарської діяльності в Україні в результаті чого утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Іноземними суб'єктами господарської діяльності за законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» вважаються суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.

     Іноземні  інвестиції можуть здійснюватися у  вигляді:

• іноземної  валюти, що визнається конвертованою  Національним банком України;

• валюти України - при реінвестиціях в  об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);

• будь-якого  рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

• акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

• грошових вимог та права на вимоги виконання  договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

• інших  цінностей відповідно до законодавства  України.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах:

• часткової  участі у підприємствах, що створюються  спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання  частки діючих підприємств;

• створення  підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

• придбання  не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

• господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;

• в  інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

     Відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні, регулюються вищеназваним Законом, іншими законодавчими актами та міжнародними договорами України. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору.

     Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України.

     Для окремих суб'єктів підприємницької  діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

     Якщо  в подальшому спеціальним законодавством України ' про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних  інвестицій, зазначені в розділі 11 Закону України «Про режим іноземного інвестування», то протягом десяти років  з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в даному Законі.

     До  прав і обов'язків сторін, визначених угодою про розподіл . продукції, протягом строку її дії застосовується законодавство України, чинне на момент її укладення. Зазначені гарантії не поширюються на зміни законодавства, що стосуються питань оборони, національної безпеки, забезпечення громадського порядку, охорони довкілля.

     Основою регулювання діяльності підприємств України на зовнішніх ринках є Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність". Крім того, у відповідних сферах регулюючу роль відіграють й інші Закони України:

     - "Про захист іноземних інвестицій  в Україні" (10.09.91);

     - "Про дію міжнародних договорів на території України" (10.12.91);

     - "Про іноземні інвестиції" (13.03.92);

     - "Про державну програму заохочення  іноземних інвестицій в Україні" (17.12.93);

     - "Про міжнародний комерційний  арбітраж" (24.02.94);

     - "Про режим іноземного інвестування" (19.03.96) тощо.

     Варто враховувати регулюючу роль інших  законів України, якими передбачено  ступінь управління зовнішньоекономічною діяльністю у конкретних її видах  і напрямках. Зокрема, ст. 41 Закону України "Про цінні папери і фондову  біржу" передбачає, що у разі розбіжності положень цього Закону і правил міжнародного договору діє останній. Подібну ст. 22 містить і Закон України "Про інвестиційну діяльність" (18.09.91). Ст. 19 цього Закону містить положення про захист іноземних інвестицій. Крім Законів України, важливе значення в регулюванні ЗЕД відіграють Укази Президента України. Серед них:

     - "Про заходи для попередження  експорту товарів походженням  з України за цінами, що можуть  розглядатися як демпінгові, і  врегулювання торгових суперечок"  від 25.07.94;

     - "Про заходи здійснення єдиної  державної політики регулювання  імпорту" від 21.09.94;

     - "Про використання Міжнародних  правил інтерпретації комерційних  термінів" від 04.10.94 тощо.

     Нарешті, існують нормативні рішення Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України та з питань європейської інтеграції, інших міністерств і відомств, що регулюють окремі питання тарифного і нетарифного характеру.

     Вищим законодавчим органом державного регулювання  ЗЕД є Верховна Рада України. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" Верховна Рада:

     - приймає, скасовує і змінює  закони про ЗЕД;

     - затверджує головні напрямки  зовнішньоекономічної політики  України;

     - укладає міжнародні договори;

     - затверджує митні тарифи і  збори;

     - установлює спеціальні режими ЗЕД;

     - затверджує списки товарів, що  підпадають під ліцензування  при експорті або імпорті.

     Кабінет Міністрів України як орган виконавчої влади здійснює координацію ЗЕД, приймає нормативні акти в межах  своїх повноважень, подає свої пропозиції до Верховної Ради України, складає платіжний баланс і зведений валютний план.

     Національний  банк України регулює валютні  і міжнародні питання ЗЕД. У тому числі: зберігання і використання золотовалютних резервів, взаємовідносини з центральними банками інших країн і міжнародними фінансовими організаціями, підписання міжбанківських угод, регулювання курсу національної валюти та ін.

     Істотну роль у регулюванні ЗЕД відіграє Міністерство економіки України  та з питань європейської інтеграції (до його складу ввійшло колишнє МЗЕЗТорг). У компетенції цього міністерства:

     - проведення єдиної зовнішньоекономічної  політики при здійсненні суб'єктами  ЗЕД виходу на зовнішній ринок,  координація їхньої діяльності;

     - контроль зовнішньоекономічної  діяльності;

     - нетарифне регулювання ЗЕД тощо.

     Державний комітет митного контролю здійснює контроль ЗЕД відповідно до чинного  законодавства. Нарешті, у регулюванні  зовнішньоекономічної діяльності беруть участь органи місцевого управління: законодавчі і розпорядницькі органи; територіальні підрозділи органів державного регулювання ЗЕД.

     Як  економічні інструменти регулювання  ЗЕД виступають:

     - оподатковування суб'єктів ЗЕД;

     - митне регулювання і контроль;

     - ведення розрахунків і кредитування  зовнішньоекономічних операцій;

     - страхування зовнішньоекономічних операцій;

     - ліцензування і квотування зовнішньоекономічних  операцій;

     - заборона окремих видів експорту  й імпорту;

     - проведення антимонопольних заходів  у сфері ЗЕД;

     - розміщення державних замовлень  на виробництво, експорт та  імпорт;

     - облік зовнішньоекономічних операцій, звітність, ревізія й аудит суб'єктів ЗЕД;

     - інформаційне забезпечення ЗЕД.