Види безробіття. Я кий вид безробіття є превалюючим в даний час в Україні?

Динаміка  і структура безробіття в Україні

    Сучасна ситуація на ринку праці України  істотно відрізняється від тієї, що була ще 4 роки назад. За ці роки чисельність зайнятого населення скоротилася на 9%. В даний час більш 6,5 млн. чоловік не мають заняття, але активно його шукають і майже 2,7 млн. чоловік зареєстровані в органах служби зайнятості в якості безробітних.

    У зв'язку зі зміною галузевої структури  зайнятості (зменшенням числа працюючих  у галузях обробної промисловості, особливо в машинобудуванні і  легкій промисловості) загострилися регіональні  проблеми зайнятості.

    Регіональна диференціація гостроти безробіття з перших же місяців реєстрації виявилася дуже значною. Уже до кінця 2006 р. найвищий і найнижчий регіональний рівні безробіття відрізнялися більш ніж у 10 разів, але за минулий період зазначене розходження зросло ще майже в 5 разів.

    Цікава  також диференціація регіонів країни по складу безробітних. Спочатку основну масу безробітних на Україні складали жінки, обличчя з вищою і середньою фаховою освітою, обличчя передпенсійного віку. Але потім у тих регіонах, де рівень безробіття був вище за середнє, стала рости частка чоловіків, частка осіб з низьким рівнем освіти, частка молоді.

    Таким чином, по складу безробітних можна  судити про просунення того чи іншого регіону по гостроті безробіття. У  тих регіонах, де переважають ”високоосвічені  жінки передпенсійного віку”, можна говорити лише про початкову стадію безробіття. Рівень безробіття і напруженість на ринку праці в таких регіонах як правило невеликі, хоча рости вони можуть високими темпами. У тих регіонах, де серед безробітних переважає молодь, чоловіки, обличчя з низьким рівнем утворення, проблема безробіття дуже гостра, але чисельність безробітних найчастіше росте повільніше, ніж у середньому по країні

    У загальному випадку всі області  України по гостроті зареєстрованого  безробіття можна розділити на кілька груп.

    Перша група - регіони з дуже високим безробіттям. Ці регіони відрізняються високим рівнем безробіття, високими темпами його росту (у 2 рази вище середньо українських), великою напруженістю на ринку праці.

    Друга група - регіони з високим рівнем безробіття і великою напруженістю на ринку праці (показники перевищують середньо українські). Але темпи росту безробіття тут середні або нижче середніх. В основному це регіони північної половини європейської частини країни. Багато хто з цих регіонів відрізняються підвищеною змушеною неповною зайнятістю.

    Третя група - рівень безробіття і напруженість на ринку праці нижче середньо українських, але темпи росту рівня безробіття вище середньо українських. Фактично по гостроті безробіття ця група середня.

    Четверта  група - регіони з найменш гострим безробіттям у країні. У них рівень безробіття нижче середнього, низка напруженість на ринку праці, темпи росту безробіття нижче середньо українських. У даній групі багато північних регіонів з видобувною промисловістю.

    Отже, на Україні гостре безробіття мається в регіонах двох типів.

    По-перше, це райони з високим природним  приростом населення. Тут на ринок  праці постійно виходить велика кількість  молоді, тоді як кількість робочих  місць в умовах економічної кризи  не тільки не збільшується, але і скорочується. У регіонах даного типу безробіття існувало й у минулому у виді аграрного перенаселення.

    По-друге, депресивні регіони, тобто з перевагою  найбільш кризових галузей.

    Отже, розвиток безробіття в Україні на сучасному етапі істотно відрізняється від загальносвітових закономірностей. При різкому скороченні обсягів виробництва (більш ніж у 2 рази) рівень безробіття з обліком незареєстрованних безробітних не перевищує 10% . При цьому рівень безробіття в сільській місцевості вище, ніж у міських поселеннях. У причинах безробіття існує значна регіональна диференціація. Істотними виявилися і соціальні причини (високий природний приріст, значний міграційний відтік), і економічні (різкий спад виробництва в одних галузях, незначний - в інші).

    За  низьким показником офіційно реєструємого безробіття не видно, наприклад, сховане  безробіття (змушений достроковий відхід на пенсію, збереження робочого місця без реального відпрацьовування і т.д.), що ставить необхідність підрахунку макроекономічних витрат росту безробіття. Така ціна росту безробіття повинна визначатися в більшій мірі не ростом компенсаційних виплат і фінансуванням програм зайнятості, а у формі втрат можливого, але не зробленого ВНП унаслідок незайнятості частини робочої сили.

    Міжнародна організація праці (МОП) провела дослідження, що показало, що рівень безробітних на Україні значно вище офіційно визнаного. За даними МОП безробіття на Україні в 2005 р. склало 19,5% (11,72 млн. чіл.). Причина такої розбіжності даних у тім, що людям не вигідно реєструватися в якості безробітних (з відходом з номінальної роботи людина позбавляється пільг), а підприємства намагаються тримати “мертві душі” щоб скоротити податки.

    Таким чином, в обговорюваних сьогодні програмах виходу економіки України  з кризи безробіття розуміється як результат і наслідок економічної політики, і, отже, боротьбі з безробіттям не приділяється стратегічної ролі в системі мір державного регулювання. Тим часом, безробіття уже вийшло на рівень, у значній мірі визначаючий його прийдешню динаміку.

ВИСНОВОК

    Завданням сучасного етапу в сфері регулювання  зайнятості є перехід до активної політики на ринку праці, яка, на жаль, не здійснюється зараз. В основу має  бути покладена модель управління, центральними елементами якої є основні  регулятори ринкової організації праці: заробітна плата як ціна послуг праці, конкуренція на ринку праці, трудова мобільність, рівень безробіття. Саме за цими параметрами здійснюється, з одного боку, саморегулювання на ринку праці, а з іншого – відбувається втручання держави, яка реалізує координуючу, стимулюючу чи обмежуючу роль у процесі управління.

    Пріоритетними напрямками реформування українського ринку праці є вдосконалення  системи оплати праці, розширення можливостей  отримання населенням офіційних  основних і додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп,  підвищення якості та конкурентно спроможності робочої сили; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатного населення; запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення і перерозподілу, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняного виробництва.

    Безробіття  є реактивом,  який пришвидшує процеси  дестабілізації. Тому вихід країни на шлях збалансованого зростання потребує спеціальних дій по скороченню армії безробітних.

     Завдання 2.  ВВП за рік збільшився на 5%, а населення за цей же період збільшилося на 0,8%. Через скільки років при збереженні таких співвідношень темпів відбудеться подвоєння виробництво ВВП на душу населення? 

     Правило "величини 70" говорить: період подвоєння  будь-якого показника дорівнює 70/темп зростання. За допомогою цього показника  можна розрахувати період будь-якого  показника, наприклад, подвоєння внесків  у банку, подвоєння ВВП, інфляції тощо. У нашому випадку розділивши число 70 на щорічний темп приросту ВВП ми знайдемо кількість років, протягом яких подвоїться ВВП на душу населення.

     Іншими словами, І ВВП / N = 1,05        In= 1,008

     І ВВП / N = І ВВП / In = І ВВП / N * In = 1,05/1,008= 1,042.

     Таким чином, ВВП щорічно зростав на 4,2%.

     Звідси 70/4,2% = 16,7 років.

     ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 

1. Закон України  „Про зайнятість”.
2. Базилевич В. Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка:Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 368 с.
3. Небава М.І.Теорія макроекономіки.Навчальний посібник-Київ: Видавничий Дім ‘’Слово’’, 2003-536с.
4. Базілінська О.Я. Макроекономіка: Навч. Посібник-к.: Центр навчальної літератури, 2005.-442с.
5. Аналітична економія: Макроекономіка і мікроекономіка: Навч. Посібник: за ред.І.П.Островерха.-к.:Знання, 2006-723с.
6. Кулішов В.В.Макроекономіка-Львів:’’Магнолія 2006’’ 2007-256с.
7. Савченко А.Г. Пухтаєвич Г.О.,Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник.- К:Либідь,199-288с.
8. Статистичний щорічник Україна за 2007 рік.К.,”Консультант”,2007,с.370
9. www.uk.wikipedia.org
10. Данильченко  О. П. Макроекономіка: К.: 1995. -  96 с.
11. Еренберг Р. Дж., Смит Р. С. Современная экономика труда: Теория и государственная политика / Под ред. Р. П. Колосовой и др. М., 1996. С. 634.
12. Ивашковский С.Н. Макроэкономика: Учебник. – 2-е изд., испр., доп. – М.: Дело,  2002. – 472 с.
13. Курс общей экономической теории / Под ред. А. И. Добрынина, Л. С. Тарасевича. СПб., 1996. С. 316-317.