Види безробіття. Я кий вид безробіття є превалюючим в даний час в Україні?

Міністерство  освіти і науки України 

НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
 

Інститут  ЗДО

Кафедра ІЕ та ЕД 
 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА 

з дисципліни “Макроекономiка” 
 

Варіант № 8 
 
 
 
 

Виконав   студ. гр. Б-ЕП-09

Рубцова О.М.

Перевiрив    доц.ЧеркавськаТ.М. 
 
 
 

Дніпропетровськ

2010 р.

 

Завдання 1.  Види безробіття. Я кий вид безробіття є превалюючим в даний час в Україні? 
 

План:

Вступ

1. Безробіття: основні визначення та вимірювання

2. Види безробіття

3. Безробіття в Україні

Висновок

Використана література 
 

 

Вступ

     Праця і земля – два основні джерела  багатства, два основні фактори  зростання виробництва, бо всі інші фактори – капітал, організація, інформація – це справа рук і  розуму людини. Тому суспільство на всіх етапах розвитку цікавило питання  про ефективність використання робочої сили. Емпіричним шляхом доведено, що 1% зростання безробіття скорочує ВНП на 2%.

     На  жаль явище безробіття не оминуло  України, і ми це добре відчуваємо в сьогоднішні дні, бачачи бідних людей, зростання злочинності та економічний спад в цілому.

     Я намагатимуся в даній курсовій роботі розкрити, що таке безробіття, звідки воно береться, які його види та наслідки, що говорять відомі економісти про  його виникнення та методи запобігання, зробити висновки як уникнути безробіття на основі історичного досвіду.

     На  різних етапах розвитку людського суспільства  ефективність використання робочої  сили була різною. Первісному суспільству  була притаманна повна зайнятість всього працездатного населення общини і одночасне перенаселення окремих  територій; звідси постійна боротьба племен за територію. При рабстві була присутня повна зайнятість рабів усіх рабів і відносне перенаселення вільних громадян, частина яких ставала колоністами або воїнами, а їх основним призначенням було поповнення армії рабів. При феодалізмі існувало абсолютне і відносне аграрне перенаселення, частина людей становила прихований надлишок, деякі з них займалися промислами на “великій дорозі”, інші поповнювали військо, призначенням якого було завоювання нових земель. В умовах частого капіталізму на індустріальному етапі його розвитку, при пануванні ринкових відносин виникло нове соціально-економічне явище - армія безробітних.

     На  даному етапі економісти толкують явище та причини безробіття по-новому, що я і буду розглядати на протязі наступних сторінок. 
1. Безробіття: основні визначення та вимірювання

    Серйозною макроекономічною проблемою є безробіття.

    Безробіття  – це соціально-економічне явище, за якого частина працездатногонаселення не може знайти роботу. Безробіття вперше виникло у Великобританії на початку XIX ст. Проте до кінця століття воно не мало масового характеру, зростало лише в періоди економічних криз. Першу спробу пояснити сутність і причини безробіття зробив Г. Мальтус. Він пояснював його надто швидким зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування, засобом усунення безробіття вважав війна, епідемія та ін.

           Поняття «повна зайнятість» досить складне у плані визначення. На перший погляд, його можна було б трактувати в тому розумінні, що всі 100 % робочої сили мають роботу. Але певний рівень безробіття вважається нормальним і цілком виправданим .

    Зареєстровані безробітні відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" (стаття 2) – це працездатні громадяни  працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і  зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу (відповідно до змін, внесених згідно із Законом України від 23.02.2006р. №3483-IV). 

    Рівень зареєстрованого безробіття визначається як відношення (у відсотках) кількості безробітних,  зареєстрованих у державній службі зайнятості (на кінець звітного періоду),  до  середньорічної кількості населення працездатного віку. З метою здійснення порівнянь з даними вибіркового обстеження населення (домогосподарств) з питань економічної активності проводиться розрахунок середньої за період (за місяць, квартал, півріччя, 9 місяців, рік) чисельності зареєстрованих безробітних. Відповідний показник рівня безробіття визначається по відношенню до економічно активного населення працездатного віку за відповідний період.                                                                                               

    Зареєстрований  рівень безробіття – це відношення кількості офіційно зареєстрованих повністю безробітних до кількості  працездатного населення.

Рб = (Кб : Кn) х 100 , (1.1)

де: Рб – рівень безробіття;

Кб –  кількість безробітних;

Кп –  кількість працездатного населення.

    Недоліком цього показника, з одного боку, є  те, що часткова зайнятість, а також  не включення до нього тих, хто  втратив надію на отримання роботи, знижує фактичний рівень. Це, зокрема, стосується сучасної України, де майже кожен другий робітник працює не повний робочий день, знаходиться у вимушеній відпустці, але офіційно не зареєстрований у службі зайнятості як безробітний. З іншого боку, приховування інформації про зайнятість у тіньовій економіці завищує показник рівня безробіття.

    Безробітні (за методологією Міжнародної Організації  Праці (МОП) – особи (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мали роботи (прибуткового заняття); впродовж останніх чотирьох тижнів активно шукали роботу або намагались організувати власну справу; впродовж найближчих двох тижнів були готові приступити до роботи, тобто почати працювати за  наймом або на власному підприємстві з метою отримання оплати або доходу. До категорії безробітних також відносяться особи, які приступають до роботи протягом найближчих двох тижнів; знайшли роботу, чекають відповіді; зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу; навчаються за направленням служби зайнятості. Рівень безробіття (за методологією МОП) визначається як відношення (у відсотках) кількості безробітних віком 15–70 років до економічно активного населення (робочої сили) зазначеного віку або  відповідної соціально-демографічної ознаки.                                                                                                                       

    У відповідності з міжнародними стандартами, розробленими у 1983 р. Міжнародною організацією праці (МОП), все населення можна поділити на (рис.1.): 
 
1) зайняті – це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать і ті, хто зайнятий неповний робочий день; 
2) безробітні – ті, хто не має роботи, але активно її шукає або чекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи. Конкретніше: людина вважається безробітною, коли вона відповідає трьом критеріям, які мають місце одночасно: «без роботи», «робить активні спроби знайти роботу», «готова відразу ж стати до роботи».

     Зайняті і безробітні становлять робочу силу, або економічно активне населення в даний момент часу.

     Особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення — це перш за все люди у віці до 16 років, а  також ті, хто перебуває в спеціалізованих  установах (наприклад, психіатричних  диспансерах, виправних закладах тощо); до цієї категорії належать і особи, що вибули зі складу робочої сили – дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботу (навчаються, перебувають на пенсії, надто хворі, щоб працювати, або просто не шукають роботу). 
Таким чином: населення = робоча сила + особи поза робочою силою, робоча сила=зайняті+безробітні.

     Рівень  зайнятості визначається як частка від  ділення числа зайнятих до чисельності  населення у віці від 16 років і  старше:  
Рівень зайнятості = Зайняті / Особи у віці від 16 років і старше × 100 % 

2.1.Сутність та причини безробіття

     Щоб пояснити причину безробіття, необхідно  передусім проаналізувати наслідки нагромадження капіталу. Вони, як відомо, однозначно позитивні для підприємців  тому, що передбачається в майбутньому отримання ще більших прибутків; неоднозначні для трудящого населення тому, що нагромадження капіталу суттєво впливає на рівень його зайнятості.

     Нагромадження капіталу завжди супроводжується НТП. А це означає, що в міру розвитку технічного прогресу, відносна потреба в робочій силі зменшується. В умовах НТП додатковий капітал, утворений в процесі нагромадження, притягує все менше і менше робітників порівняно зі своєю величиною. З іншого боку, старий капітал, який періодично відтворюється в новій технічній будові, відштовхує все більше і більше робітників, що раніше були ним зайняті. Це неминуче веде до виникнення надлишку робочої сили, порівняно з капіталом, що застосовується. Цей надлишок і утворює, так звану, промислову резервну армію праці, тобто безробіття.

     Утворення й зростання промислової резервної  армії праці є специфічним  законом народонаселення ринкової економіки, основаної на приватній  власності на засоби виробництва. Суть його полягає в тому, що робітники, створюючи додаткову вартість, створюють тим самим джерело нагромадження капіталу.

     Сутність  безробіття полягає в тому, що це не випадкове, а закономірне явище, породжене процесом нагромадження  капіталу в умовах ринкової економіки, основаної на приватній власності  на засоби виробництва. Ринкова економіка за таких умов неминуче породжує безробіття, одночасно останнє є неодмінною умовою її нормального функціонування.  

1.2 Державне регулювання зайнятості

 

    За  кейнсіанською теорією зайнятості, в умовах ринкової економіки не існує  механізму, що забезпечує і гарантує повну зайнятість.

    Одним із висновків цієї теорії є фундаментальне положення про те, що ринкова система  не може вважатися саморегулюючою і  потребує планомірного і цілеспрямованого державного  регулювання.

 
 

      
 
 
 
 
 
 
 
 

Принципи  соціального захисту 

-Забезпечення системи ефективної зайнятості, підготовки та перекваліфікації кадрів, яка дозволяла б кожній людині знаходити застосування своїм особистим здібностям у відповідній сфері діяльності.

-Організація ефективної системи формування доходів, при якій рівень отримуваної винагороди безпосередньо визначається якістю і результатом роботи людини незалежно від галузі економіки, в якій вона працює.

-Макроекономічне регулювання процесу диференціації в доходах і особистому споживанні, в тому числі податкове планування, забезпечення професійної і соціальної мобільності населення.

-Офіційне  встановлення реального рівня прожиткового мінімуму в натуральній формі та регулярна його індексація у грошовій.

-Захист інтересів споживачів, пов’язаний з переходом від ринку продавців до ринку покупців.

    Ринок робочої сили – специфічний сектор економіки. Він відрізняється від  всіх ринків тим, що на ньому переміщуються  не товари із пластмаси, дерева чи металу, а живі люди. Тому його регулювання має велике соціально-економічне і політичне значення і складає особливу турботу держави. Однак задача держави – не забезпечити кожного бажаючого роботою, тому що це збільшить інфляцію, а здержати безробіття на природному рівні, що і означає досягнення повної зайнятості.

2. Види безробіття

 

    Для суспільства небезпечним є не саме безробіття, а відсутність механізму  його регулювання, надійного захисту  безробітніх. 

    Факторами формування безробіття можуть бути такі: