Управлінський облік

     CoolReferat.com

     Міністерство  освіти і науки України

     Державний вищий навчальний заклад

     «Ужгородський національний університет» 

     Економічний факультет

     Кафедра обліку та аудиту 
 
 
 
 
 
 
 

     РЕФЕРАТ

     УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК, ЙОГО СУТЬ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ 

 

      ЗМІСТ 

ВСТУП

1. ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК»

2. СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ

3. ЕТАПИ  РОЗВИТКУ УПРАВЛНСЬКОГО ОБЛІКУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

 

      ВСТУП 

     В процесі розвитку суспільних відносин активно збільшуються потреби людей, а отже вдосконалюються способи задоволення цих потреб. З того моменту як людина перейшла від привласнювального способу ведення господарства до відтворюючого, вона почала шукати шляхи оптималізації та вдосконалення своєї діяльності.

     Розрахункові  операції беруть свій початок у сивій давнині де весь облік зводився до вирахування кількості худоби чи зібраного врожаю, а в даний момент являє собою цілу систему наук, понять, методів та принципів розрахунку.

     Важливим фактором , який веде до успіху, а значить прибутку, є вміле та кваліфіковане керівництво, особливо у фінансовому плані.

     Управлінський облік як самостійна частина фінансового  обліку виник на певному етапі  господарювання- тоді, коли поступове  ускладнення, що посилювало нестабільність середовища, обумовило еволюцію облікових систем.

     Ця  галузь обліку є надзвичайно важливою і актуальною в даний час, оскільки практика доводить, що успішна діяльність підприємства можлива за умови чіткого обліку розрахунків і коштів. Сучасні ж ринкові умови посилюють ці вимоги, оскільки будь-які упущення можуть звести нанівець позитивні результати виробничої діяльності підприємства.

     Значний вклад у розвиток управлінського обліку зробили Нікольсон, Друрі, Хорнгрен, Тостер, Стоун, Тейлор-Гант, Жебрак, Пушкар та інші.

     Метою даного реферату є висвітлення поняття «управлінський облік» та та етапів його формування.

     Завдання  роботи- з′ясувати суть та необхідність управлінського обліку.

     управлінський облік розрахункова операція

 

      1. ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК» 

     Вивчення  наукових праць з теорії виробничого і управлінського обліку Друрі, Хорнгрена, Тостера, Стоуна показують, що деякі з них називають предмет “виробничий облік”, інші застосовують термін “управлінський облік”. Система виробничого обліку займається підготовкою інформації про витрати виробництва, визначення собівартості виготовленої продукції та собівартості незавершеного виробництва для визначення прибутку підприємства. Система управлінського обліку займається підготовкою інформації про витрати, доходи та фінансові результати за центрами відповідальності для прийняття рішень, планування, контролю і регулювання.

     Управлінський облік (Managerial Accounting) – це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки і контролю всередині організації та забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів. Управлінський облік є складником процесу управління та надає інформацію, важливу для:

     ·визначення стратегії та планування майбутніх операцій підприємства;

     ·контролювання її поточної діяльності;

       оптимізації використання ресурсів;

     ·оцінки ефективності діяльності;

     ·зниження рівня суб'єктивності в процесі прийняття рішень.^[3]

     Кінцевою  метою управлінського обліку є допомога керівництву в досягненні стратегічної мети підприємства.

     Головним  критерієм організації управлінського обліку є корисність одержуваної  інформації для оцінки, контролю й  прийняття управлінських рішень. Підприємства та організації організовують управлінський облік , виходячи з особливостей діяльності, структури і розмірів підприємств, потребуправління.

     Головними об’єктами управлінського обліку є  витрати і доходи підприємства, фінансові  результати. Але в управлінському обліку витрати перегруповуються за їх цільовим призначенням, тобто за видами продукції, замовленнями, процесами, стадіями виробництва, центрами відповідальності, сферами діяльності тощо. Аналогічно здійснюється групування доходів підприємств і фінансових результатів. В межах управлінського обліку виробничих підприємств здійснюється облік витрат та калькулювання собівартості продукції. При цьому підприємства самостійно обирають метод обліку витрат та калькулювання собівартості продукції. Крім обліку і калькулювання за повними витратами для цілей управління підприємства застосовують облік і калькулювання за змінними та за стандартними витратами.

     Важливими складниками системи управлінського обліку є:

     Класифікація  витрат.

     Поведінка витрат.

     Облік і калькулювання витрат.

     Аналіз  взаємозв'язку "витрати–обсяг–прибуток".

     Аналіз  витрат і вигод.

     Бюджетування.^[3]

     Управлінський облік побудований на наступних  принципах:

     1) безперервність діяльності підприємства;

     2) використання єдиних планово-облікових  одиниць виміру в плануванні  та обліку виробництва;

     3) оцінка результатів діяльності  структурних підрозділів підприємства;

     4) принцип прийнятності та багаторазового  використання інформації;

     5) принцип повноти і аполітичності  інформації;

     6) принцип періодичності; 

     7) принцип бюджетного методу управління. 

 

      2. СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ 

     Система управлінського обліку повинна відповідати  функціональному поділу підприємства і забезпечувати ефективність роботи кожної сфери діяльності.

     Такий підхід до організації обліку допускає визначення наступних складових частин управлінського обліку:

     1. Управлінський облік постачальницько-заготівельної діяльності. Задовольняє інформаційні потреби щодо формування заготівельної вартості ТМЦ, в оптимальних розмірах товарно-виробничих запасах, вибору постачальника,тощо.

     2. Управлінський облік виробничої діяльності (центральна ланка). Складаються кошториси витрат виробничої собівартості, в тому числі кошторис загальновиробничих витрат, проводиться класифікація витрат виробництва, обираються методи розподілу загальновиробничих витрат між виробництвами, центрами відповідальності та видами продукції. Кінцевий продукт – планування, облік та калькулювання виробничої собівартості продукції і контроль виробничих витрат.

     3. Управлінський облік витрат на  робочу силу. Задовольняє інформаційні потреби щодо витрат на робочу силу (професійний і кваліфікаційний склад, форми і системи оплати праці, преміювання).

     4. Управлінський облік інвестиційної діяльності і фінансування. Забезпечення підприємства капіталом (планування і аналіз фінансів).

     5. Управлінський облік фінансово-збутової діяльності. Задовольняє інформаційні потреби про ринки збуту продукції, ціну на продукцію, складається кошторис витрат на збут, проводиться аналіз виконання кошторису, визначається прибутковість виробництва і реалізації, рентабельність реалізованої продукції...(розрахунок варіантів альтернативних дій).

     6. Управлінський облік організаційної  діяльності. Необхідний для задоволення  інформаційних потреб менеджерів  різних рівнів про витрати,  пов’язані з управлінням підприємством в цілому та за центрами відповідальності. Складаються кошториси адміністративних витрат (облік, аналіз, контроль) і частково кошторис загально виробничих витрат. ^[1] 

     3. ЕТАПИ РОЗВИТКУ УПРАВЛНСЬКОГО ОБЛІКУ 

     Перші висловлювання про необхідність формування самостійної інформаційної системи про витрати підприємства і про те, якою вона має бути, з'явились ще на початку XX ст. у книзі Г. Емерсона "Продуктивність праці як основа оперативної роботи і заробітної плати". У цій роботі вперше була здійснена спроба виділити облік витрат виробництва в самостійний напрямок облікової роботи.

     Другою  важливою обставиною, яка сприяла  виділенню управлінського обліку в  самостійну галузь бухгалтерської справи, було створення в США національної асоціації бухгалтерів-виробників, яка виникла в жовтні 1919р. за ініціативою Дж. Лі Нікольсона, - діяча в області фабрично-заводського рахівництва. Ця асоціація відіграла велику роль в розвитку і перекваліфікації бухгалтерів США.

     Розгалужена система офіційної-фінансової звітності, до складу якої входять бухгалтерський баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про рух грошових потоків та додатки, була не в змозі забезпечити керівництво підприємств чи банків всією необхідною інформацією для прийняття ефективних управлінських рішень стосовно вироблення стратегічних і оперативних планів діяльності, управління ризиками, підвищення рентабельності та покращення ситуації взагалі. Звичайно, для невеликих підприємств і організацій тих даних, які надає система фінансового обліку, може бути цілком достатньо. Це пов'язано з тим, що у більшості випадків керівники таких підприємств самостійно контролюють усі бізнес-процеси та мають змогу аналізувати фінансові звіти, одночасно порівнюючи їх із власним досвідом та глибоким знанням усіх подробиць поточної ситуації. Проте такий підхід виявляється малоефективним в управлінні великими організаціями.^[7]

     Подолати  ці перешкоди і була покликана  система управлінського обліку, яка  утворилася на перетині двох наукових дисциплін — обліку і менеджменту. Після її появи менеджмент нарешті отримав ту інформацію, якої потребував завжди, і якою його не міг забезпечити фінансовий облік. Управлінський облік не є самодостатньою функцією управління, він є лише інструментом підготовки ефективних управлінських рішень, дозволяючи прогнозувати їх наслідки на основі детального аналізу статистичних показників діяльності підприємств за тривалий період часу.^[6]

     Управлінський облік входить до бухгалтерського  разом з фінансовим обліком. Поділ  обліку на фінансовий і управлінський  відбувався поступово. Спочатку бухгалтерський облік був лише засобом реєстрації господарських операцій методом подвійного запису і складання фінансової звітності. Облік витрат (виробничий облік) як частина бухгалтерського обліку вибірково здійснював узагальнення витрат для калькулювання собівартості продукції. Проте вже на початку XX сторіччя стало зрозумілим, що традиційний облік не повною мірою задовольняє потреби управління в умовах загострення конкуренції, ускладнення технології та організації виробництва. Внаслідок цього на підставі розробки методів нормування праці (система Тейлора, Ганта) була посилена контрольна функція обліку шляхом використання системи калькулювання стандартних витрат і оперативного аналізу відхилень. Цей період вважають першим етапом у розвитку управлінського обліку. Отже, базовий управлінський облік виник в 20-х рр. ХХ ст. в країнах з високо розвинутою промисловістю.

     Другий  етап розвитку управлінського обліку почався в середині 30-х рр. і  був пов’язаний передовсім з розробкою  системи калькулювання змінних витрат, що одержала назву “директ - костинг” та виникненням системи обліку за центрами витрат, яка виникла в США. В той час в СРСР було опубліковано професором М.Х.Жебрак ряд праць з “нормативного обліку”. В 40-50 рр. управлінський облік є обов’язковим в університетах США, Німеччини та інших країн світу. Автори Хорнгрен і Фостер свою працю розпочинають словами “теперішні керівники багатьох компаній, таких як “Дженерал Моторс”, “Пепсі-кола” в минулому були бухгалтерами”. Досвід облікової роботи визначив ключову роль в їх кар’єрі, бо ці люди завдяки обліку, який пронизує всі служби підприємства були тісно пов’язані з оперативним плануванням та контролем”. Підготовка бухгалтерів США орієнтує їх на управлінську діяльність.

     Внаслідок впровадження таких новацій в арсеналі фінансових менеджерів з'явилася окрема підсистема бухгалтерського обліку, яка використовувала не тільки грошові вимірники і була орієнтована не лише на калькулювання собівартості продукції для складання офіційної звітності, а й на прийняття поточних управлінських рішень. Можна вважати, що управлінський облік як самостійна функція менеджменту сформувався в середині 50-х років.