Теорія суспільного добробуту національної економіки

• спочатку від величини валового національного продукту віднімались валові інвестиції (амортизація та чисті інвестиції);
• одержаний результат зменшувався на суму державних витрат на підтримку суспільно-політичної системи (превентивні витрати), які не збільшують добробут;

В результаті визначався показник валового національного продукту, який характеризує добробут, до нього додавалась вартість:

• послуг споживчого капіталу (фондів споживчих товарів довгостроко-

вого користування);

• вільного часу;
• праці домогосподарок.

Ці три  компоненти є чинниками добробуту, але в статистиці не розраховуються. Тому їх вартість визначалась умовно. Одержаний результат зменшувався на величину збитків від забруднення навколишнього середовища, урбанізації тощо.

У 1971 р. в  Японії також почались дослідження  щодо розрахунку показника ЧЕД. Японський  показник ЧЕД включає дев'ять  компонентів: 
1. державне споживання;

2. особисте споживання;

3. послуги державного капіталу;

4. послуги споживчого капіталу;

5.  вільний час;

6. неринкова діяльність — праця домогосподарок;

7. природоохоронні  витрати;

8. збитки від забруднення середовища;

9. збитки  від урбанізації.

Перший, другий і четвертий компоненти мають  статистичну оцінку. Компоненти третій—дев'ятий у СИР не розраховуються і тому мають умовну грошову оцінку. Зазначимо, що компоненти 7, 8, 9 характеризують від'ємний добробут, або вартісну оцінку соціальних збитків. Економічний зміст і методи розрахунку складових ЧЕД наступні.

 Державне споживання охоплює тільки витрати на освіту, охорону здоров'я, соціальне забезпечення, тобто ті, що безпосередньо впливають на добробут.

Особисте  споживання — головний компонент  ЧЕД — визначається відніманням від особистого споживання у складі ВВП витрат на споживчі товари довгострокового споживання і на транспортні поїздки в межах міста.

До послуг державного капіталу належать послуги, які надають навчальні, лікувальні, культурно-побутові державні установи, а також державні житлові фонди. Для визначення величини цих послуг здійснюється інвентарна оцінка основних фондів, визначається строк їх використання та річна сума амортизації.

Послуги споживчого капіталу включають витрати на придбання  товарів довгострокового користування, які є в статистиці національного  доходу.

Значення  вільного часу зростає з підвищенням  рівня доходів. Його умовна оцінка можлива  через середню заробітну плату  і визначається як добуток ціни одиниці  вільного часу на душу населення на середню кількість вільного часу за рік і на кількість працездатного населення.

 Неринкова діяльність (праця домогосподарок) є продуктивною і впливає на добробут. Умовна вартісна оцінка цієї діяльності здійснюється через середню заробітну плату жінок.

Природоохоронні витрати оцінюються умовно виходячи з вартості фондів державного і приватного секторів, призначених для охорони  навколишнього середовища (наприклад, водопровідна мережа, очисне устаткування, утилізація відходів тощо), строку їх служби та норм амортизації. Ці витрати включаються до ЧЕД з від'ємним знаком.

Збитки  від забруднення навколишнього  середовища виникають, тому що природоохоронні  заходи не завжди ефективні. Вартісна умовна оцінка збитків здійснюється через річні витрати на те, щоб  утримати забруднення довкілля на рівні  припустимих санітарних норм. Ці витрати, як і попередні, включаються до ЧЕД з від'ємним знаком.

Збитки  від урбанізації враховують збитки від дорожньо-транспортних пригод і  погіршення умов поїздок на роботу і назад. Збитки від дорожньо-транспортних пригод умовно оцінюються як добуток  грошової компенсації по страхуванню  на кількість постраждалих. Збитки від погіршення умов поїздок на роботу і назад підраховуються як добуток середньогодинної заробітної плати на кількість часу, що перевищує 30 хвилин і витрачається на поїздки. Ці збитки також включаються до ЧЕД з від'ємним знаком.

Співвідношення  в темпах зміни показників ВВП  і ЧЕД може бути різним. Наприклад, темпи динаміки ВВП можуть уповільнитися, а темпи зміни ЧЕД — зрости. Це відбувається, коли:

а) зниження темпів зростання ВВП супроводжується певний час зростанням реального споживання;

б) збільшується вільний час;

в) зростає неринкова діяльність;

г) покращується стан довкілля, тобто зменшується  забруднення середовища. 
Перша ситуація потребує окремих пояснень. Якщо за умов зниження темпів ВВП частка чистих інвестицій скоротилась більше, ніж частка споживання, то це означає, що прибутки підприємств теж скоротились більше, ніж заробітна плата. Тому падіння темпів зростання ВВП певний час супроводжується зростанням споживання. Але таке економічне явище підриває майбутнє зростання того ж споживання, не може зберігатися тривалий час. І навпаки, якщо частка чистих інвестицій зростає, динаміка споживання відстає від темпів зростання ВВП і ЧЕД відстає в темпах зростання від ВВП.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Теорія добробуту пов'язана з вивченням таких методів організації господарства, які забезпечують суспільству максимізацію багатства або, як говорить сучасна наука, економічного добробуту. Предмет цього розділу економічної науки можна визначити і як порівняння різних станів економіки. Оскільки економіка добробуту, здебільшого, складається з оціночних суджень, істинність яких не можна перевірити емпіричними методами, її прийнято відносити до нормативної області економічної науки.

Найзагальніші результати економічних  досліджень певною мірою є негативними, бо у науці не існує в достатній  мірі певних закономірностей подальшого розвитку соціально-економічних процесів. Це стосується й теорії добробуту. Часто  емпіричні дані позитивного аналізу  показують, що попередньо визначені  закономірності не підтверджуються, а  заперечуються. Конкретні результати досліджень свідчать про неспроможність попередніх гіпотез, на які спираються дослідження, хоч й припускаємо, що в соціальних процесах (особливо у періоди нестійкості та біфуркацій) такі висновки самі по собі стають закономірністю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практичне завдання

 

         Розрахувати такі показники ефективності  промислового виробництва:

1) фондовіддачу;

2) фондомісткість;

3) фондоозброєність;

4) продуктивність  праці;

5) матеріаломісткість.

Відомо, що

• ВВП промисловості становить 80 млрд.грн.;
• основні виробничі засоби в промисловості дорівнюють 60 млрд.грн.;
• чисельність працівників у промисловості становить 7 млн. чол.;
• проміжне споживання дорівнює 57% ВВП промисловості.

 

Розв’язання

 

          Фондовіддача – показник ефективного використання основних виробничих засобів, розраховується за формулою:

 

ФВ_прt = ВВП_прt / ОВЗ_прt ,

 

де ФВ_прt – фондовіддача в промисловості в році t; ВВП_прt – валовий внутрішній продукт промисловості в порівняних цінах у році t; ОВЗ_прt – вартість основних виробничих засобів у промисловості в році t.

Звідси отримуємо:

ФВ_прt = = 1,33 ( )

Отже, на кожну  гривню основних засобів виготовлено  продукцію вартістю 1,33 грн..

         Фондомісткість (ФМ_прt) характеризує потребу в основних виробничих засобах для виробництва одиниці продукції промисловості. Визначається як показник, обернений фондовіддачі:

 

ФМ_прt = 1/ ФВ_прt = ОВЗ_прt / ВВП_прt .

ФМ_прt = = 0,75 ( )

Звідси слідує, що на кожну гривню вартості виготовленої продукції припадає 0,75 грн. вартості основних засобів.

Фондоозброєність – це показник оснащеності працюючих у промисловості основними виробничими засобами. Він розраховується за формулою:

                                    ФО _прt = ОВЗ_прt / Ч _прt ,

 

де  ФО _прt – фондоозброєність у промисловості в році t; Ч _прt – чисельність працюючих у промисловості в році t.

                                    ФО _прt = = 8571,4 (

Продуктивність  праці – показник ефективності використання робочої сили, зайнятої в промисловості:

 

                                     ПрП _прt = ВВП_прt / Ч _прt.

 

ПрП _прt =

Матеріаломісткість характеризує величину прямих матеріальних витрат у промисловості (вартість проміжного споживання) на одиницю продукції:

                                     ММ _прt = ПС _прt / ВВП_прt ,

 

де ММ _прt – матеріаломісткість промислової продукції в році t, ПС _прt – проміжне споживання промисловості в році t.

ММ _прt =

Висновок: фондовіддача дорівнює 1,33 ( ), тобто на кожну гривню основних засобів виготовлено продукцію вартістю 1,33 грн.; фондомісткість - 0,75 ( ), тобто на кожну гривню вартості виготовленої продукції припадає  0,75 грн.    вартості      основних    засобів; фондоозброєність – 8571,4  ( , тобто на кожного працюючого припадає 8571,4 грн. вартості основних виробничих фондів; продуктивність праці – ; матеріаломісткість – .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Літературні джерела

 

1. http://pidruchniki.ws/12810419/ekonomika/teoriya_suspilnogo_dobrobutu_sotsialno-rinkova_ekonomika
2. http://www.info-library.com.ua/books-text-1872.html
3. Пухтаєвич Г.О.Аналіз національної економіки:Навч.пос.КНЕУ, 2005.-с.79-81
4. Нестеренко О.П. Історія економічних вчень: Курс Лекцій. – 3-тє вид., стереотип. – К.: МАУП, 2002. – 128 с.
5. www.prosperity.com