Тарифна ставка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи. Ставка 1-го розряду від економічного стану підприємства, це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі, тобто вона відбиває законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, кваліфіковану працю, нижче від якого не може здійснюватись оплата праці за виконану працівником місячну або годинну норму праці.

       Ставку 1-го розряду підприємства встановлює самостійно, але не нижче мінімальної, в залежності від фінансового  становища. Тарифні ставки наступних  розрядів розраховують множенням тарифної ставки 1-го розряду на відповідний  тарифний коефіцієнт:

       Т_п=Т₁•К_п;   (7)

       Де  Т₁ – тарифна ставка 1-го розряду;

       К_п – тарифний коефіцієнт даного розряду.

       Тарифні ставки на підприємстві диференціюються  за складністю праці, кваліфікацією  робітників. Вища ставка робітників вищих  розрядів. На деяких підприємствах  ще існує попередня практика диференціації залежно від форм заробітної плати, мотивуючи це тим, що праця робітників – відрядників інтенсивніша ніж почасовиків (діапазон 7%).

       Тарифні ставки робітників можуть бути годинні, денні та місячні (оклади). Годинні тарифні ставки застосовуються в більшості галузей виробництва, де завдання робітнику установлюються у вигляді норм часу на одиницю виробу або операцію. Денні тарифні ставки установлюються в тих галузях, в яких розраховуються змінні норми виробітку. Місячні тарифні ставки використовуються для певних категорій допоміжних робітників, а також робітників, зайнятих експлуатацією електроенергетичних установок.

       Середня тарифна ставка робітників визначається, як середня арифметична величина із тарифних ставок, зважена на кількість робітників, котрі мають однакові тарифні ставки:

       де  - загальна численність робітників;

         - загальна сума тарифних ставок  для всіх робітників, робіт;

         - загальна трудомісткість робіт, нормо-годин.

       Знаючи середній тарифний коефіцієнт або середній тарифний розряд можна визначити середню  тарифну ставку:

       

  (9)

       де Т₁ – тарифна ставка 1-го розряду;

       К_с – середній тарифний коефіцієнт даного розряду;

Т_б, Т_м – тарифні ставки, які відповідають більшому та меншому із двох суміжних розрядів тарифної ставки, між якими знаходяться відомий середній розряд;

Р_с – середній тарифний розряд робітників4

Р_м – менший із двох суміжних розрядів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний розряд;

         Оплата праці керівників, спеціалістів і службовців здійснюється за допомогою посадових окладів, основою яких є мінімальна тарифна ставка.

         Мінімальні оклади щодо посади встановлюють тим працівникам, які починають діяльність в тій чи іншій сфері, виконують відносно вузьке коло завдань у межах регламентованого загального завдання під безпосереднім керівництвом старшого спеціаліста, або керівника, а також працівникам, які відповідають посаді, яку обіймають, однак їм необхідно поліпшити роботу.

      Максимальні оклади встановлюються працівникам, які володіють необхідною для них, для даної посади, кваліфікацією, досвідом роботи, самостійністю у виконанні робіт у межах даної функції, ініціативних і з творчим ставленням до роботи.

           Посадові оклади службовцям установлює власник або  уповноважений ним орган, відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестацій власник  має право змінювати посадові оклади службовців у межах затверджених мінімальних та максимальних розмірів окладів на відповідній посаді.

     2. Призначення тарифної  системи

     Тарифна система використовується для диференціації  розмірів заробітної плати працівників  залежно від їхньої кваліфікації, відповідальності, умов праці (тобто  її шкідливості, важкості, інтенсивності, привабливості тощо), її кількості та результатів. З допомогою тарифної системи установлюються співвідношення між низько і високооплачуваними категоріями трудящих.

     Тарифна система є основою для установлення правильного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати працівників. З її допомогою визначається необхідна кількість працівників відповідної кваліфікації чи спеціальності, а також співвідношення заробітної плати різних категорій працівників.

     У зв'язку з тим, що норми затрат праці  установлюються нормуванням, тарифна  система є сполучною ланкою між  нормуванням та системами заробітної плати.

     Основними елементами тарифної системи є тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців, тарифні сітки та ставки і схеми посадових окладів, або єдина тарифна сітка.

     У сучасних економічних умовах кожне  підприємство може самостійно розробляти тарифну систему, дотримуючись державних гарантій і вимог генеральної, галузевої, регіональної тарифних угод згідно з чинним законодавством.

Список  використаної літератури: 

1. Економіка підприємств: Посібник / За ред. П. С. Харіва. – Тернопіль: Економічна думка, 2000. – 500 с.
2. Економіка підприємства / За ред. І. М. Бойчик. – Львів: Сполом, 1998. – 289 с.
3. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2001. – 158 с.
4. Кузьмін О. Є., Мельник О. Г. – Основи менеджменту. – К.: Академвидав, 2003. – 414 с.