Сутність організації праці та основні її напрямки

У рамках окремих переходів виокремлюють проходи — однакові частини одного переходу, що повторюються. В окремому проході можуть визначити:

— робочий хід — однократне переміщення інструмента щодо заготівлі, що супроводжується зміною її характеристик;

— допоміжний хід — те саме, але не супроводжується такими змінами, що необхідні для поновлення робочого ходу.

Відповідно до процесу праці операції поділяються на такі елементи:

— трудовий рух — однократне переміщення руки, ноги, корпуса, пальців;

— трудова дія — логічно завершений комплекс трудових рухів, що виконуються без перерви й об'єднані єдиною метою;

— трудовий прийом — технологічно завершена частина операції, що складається з комплексу трудових дій за незмінних предметів і засобів праці;

— комплекс трудових прийомів — їх сукупність, об'єднана або за технологічною послідовністю (технологічний комплекс), або за спільністю чинників, що впливають на час їх виконання (розрахунковий комплекс).

Аналіз операцій передбачає визначення необхідності, послідовності, можливості сполучення її елементів, доцільності їх механізації, напрямків оптимізації чинників, що визначають їх тривалість, передумов підвищення змістовності праці.

 

4. Організація та обслуговування робочих місць

 

Організація робочого місця - це система заходів щодо його планування, оснащення засобами i предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування і атестації.

Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, технологічного та організаційного оснащення, а також робітника. Робоче місце має робочу, основну i допоміжну зони.

Оснащення робочих  місць масових професій може здійснюватися  за типовими проектами, в яких ураховані необхідні рекомендації щодо оснащення i планування робочих місць даного виду. Використання типових проектів сприяє впровадженню досягнень науки i передового досвіду в процесі організації робочих місць, знижує трудомісткість роботи, дозволяє підвищити рівень організації трудових процесів.

Залежно від організаційно-технологічних  характеристик вироб-ничих процесів, специфіки поділу та кооперації праці в конкретному виробництві робочі місця класифікують за такими параметрами:

· рівень технічної озброєності праці: для ручної, механізовано-ручної, механізованої, напівавтоматизованої, автоматизованої, роботизованої, програмованої, комп’ютеризованої;

· вид виробництва: основні, допоміжні;

· ступень спеціалізації: універсальні, спеціалізовані та спеціальні;

· тип виробництва: для вироблення одиничної, серійної масової продукції;

· кількість устаткування: одноапаратного (одноверстатного), багатоапаратного (багатоверстатного) обслуговування;

· розміщення у виробничому просторі: стаціонарні, рухомі, маршрутні;

· кількість виконавців: індивідуальні, колективні, бригадні;

· умови праці: з нормальними, важкими та шкідливими, особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці;

· вид обслуговування: з черговим, планово-попереджувальним, стандартним обслуговуванням.

Під системою обслуговування розуміють регламентацію обсягів, термінів і методів виконання допоміжних робіт із забезпечення робочих місць усім необхідним.  
Завдання обслуговування полягає в скороченні або усуненні затрат праці основних робітників, у забезпеченні вільного під’їзду міжопераційного і внутрішньоцехового транспорту безпосередньо до робочого місця для доставки необхідних компонентів. 
Обслуговування робочих місць здійснюється за такими функціями: 
- енергетична — забезпечення робочих місць електроенергією, стисненим повітрям, парою, водою, а також опалення виробничих приміщень; 
- транспортно-складська — доставка предметів праці до робочого місця, вивезення готової продукції і відходів виробництва, зберігання, облік і видача матеріалів, сировини та інших цінностей; 
- підготовчо-технологічна — розподіл робіт за робочими місцями; комплектування технічної документації; підготовка інструменту та допоміжних матеріалів; інструктаж виконавців щодо передових методів праці; 
- інструментальна — зберігання, застосування, комплектування і видача на робочі місця всіх видів інструменту, пристроїв, технологічного оснащення; 
- налагоджувальна — налагодження і регулювання технологічного устаткування; 
- міжремонтна — профілактичне обслуговування; 
- контрольна — контроль якості сировини, напівфабрикатів і готових виробів; 

 

 

Висновок

 

Сутність організації праці  полягає в поєднанні безпосередніх  виробників із засобами виробництва, приведення трудової діяльності людей у певну  систему, яка характеризується сукупністю елементів та їх стійкими взаємозв'язками, змістом функціонування цих елементів, напрямками та динамікою їх розвитку.

Принципи організації праці  поділяються на загальні організаційні  принципи і принципи, що визначають організаційно-технічний аспект системи  організації праці. Загальні задачі організації праці можна поділити на економічні, психофізіологічні та соціальні.

Основні елементи організації праці персоналу – це:

1. Розподіл праці у організації  - це відокремлення окремих часткових  трудових процесів, що здійснюються  з метою скорочення виробничого  циклу за рахунок одночасного виконання різних робіт.

2. Організація робочого місця - це система заходів з його оснащення засобами праці та їх розміщення у певному порядку.

3. Трудовий процес — це сукупність  дій, що здійснюються виконавцем  при створенні якого-небудь виробу  або його частини, або при  виконанні якої-небудь іншої функції  у процесі виробництва. Основними елементами трудового процесу є операція, трудова дія, трудовий рух,

4. Умови праці - це та виробнича обстановка, що оточує працівника на виробництві.

5. Трудова дисципліна відбиває ступінь додержання працівниками встановлених режимів у праці та відпочинку, правил внутрішнього розпорядку.

6. Важливим елементом організації  праці є матеріальне та моральне  стимулювання праці, яке формує  мотив участі працівника у процесі виробництва.

Ці елементи організації праці  і формують вимоги до організації  праці на підприємстві. 

Список використаної літератури

 

1. Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посіб для студ. вузів/ Н.І. Єсінова. — К.: Кондор, 2004. — 432 с. 
2. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. —   300 с. 
3. Калина А. В. Економіка праці: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К.: МАУП, 2004. — 272 с.: іл. 
4. Лукашевич В.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник. — Львів: „Новий світ-2000”, 2008. — 248 с. 
5. Матюха М.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібник для дистанційного навчання. — К.: Університет „Україна”, 2007. — 306 с.