Роль держави в регулюванні діяльності у сфері інтелектуальної власності

     Так, наприклад Закон України «Про авторські та суміжні права» Закон  складається з шести розділів. Розділ І «Загальні положення» розкриває  основні поняття, використані в  Законі, склад українського законодавства  про авторське право і суміжні  права, визначає сферу дії Закону, повноваження установи у сфері охорони  авторського права та суміжних прав, застосування правил міжнародного договору, а також права іноземних осіб та осіб без громадянства. 

     На  розвиток законодавства України  про авторське право та суміжні  права, виконання міжнародних зобов'язань  України щодо захисту інтересів  осіб, які мають ці права, захист прав та інтересів осіб, які займаються розповсюдженням примірників об'єктів  авторського права і суміжних прав, та споживачів спрямований Закон  України від 23 березня 2000 р. «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» - у редакції від 10 липня 2003 р.  
Окремі норми, що стосуються інтелектуальної власності, містяться також в:

1. Відомчих нормативно-правові акти

1. Наказ Державного патентного відомства України про встановлення розміру плати за атестацію кандидатів у представники у справах інтелектуальної власності (патентних повірених) 

2. Наказ "Про затвердження нормативних документів, необхідних для застосування Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених)" 
3. Наказ "Про запровадження у вищих навчальних закладах навчальної дисципліни "Інтелектуальна власність" 
4. Наказ "Про створення підрозділів з питань інтелектуальної власності" 
5. Про затвердження Положення про порядок створення та головні функції тендерних комітетів щодо організації та здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти
6. Положення "Про державний реєстр представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених)"
7. Наказ "Про затвердження Положення про Атестаційну комісію Державного департаменту інтелектуальної власності" 
8. Положення про Атестаційну комісію Державного департаменту інтелектуальної власності 
9. Порядок складання кваліфікаційних екзаменів кандидатами у представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені) 
10. Положення про апеляційну комісію Державного департаменту інтелектуальної власності. 

2. Указах Президента України: 

1. Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні 
2. Про Тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні. 

     3.  Постановах та розпорядженнях Кабінету Міністрів України: 

     a. Про затвердження Положення про Державний департамент інтелектуальної власності; 

     b. Про затвердження Концепції розвитку  національної системи правової  охорони інтелектуальної власності; 

     c. Про затвердження Концепції легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням; 

     d. Про утворення Державної патентної бібліотеки; 

     e. Про затвердження Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених); 

     f. Про затвердження Порядку використання  комп'ютерних програм в органах  виконавчої влади; 

     g. Про внесення змін до Положення  про державного інспектора з  питань інтелектуальної власності; 

     h. Про внесення змін до Порядку  сплати зборів за дії, пов'язані  з охороною прав на об'єкти  інтелектуальної власності; 

     i. Про затвердження Національного стандарту N 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності"; 

     У випадку, коли необхідно врегулювати  спори щодо прав на об'єкти інтелектуальної  власності між фізичними або  юридичними особами України та іноземних  держав, верховенство перед національними  законами мають міжнародні договори, до яких приєдналася Україна. На сьогодні Україна с учасницею 18 багатосторонніх  міжнародних договорів у цій  сфері.  
За здійснення політики у сфері інтелектуальної власності в Україні відповідає Міністерство освіти і науки України, при якому створений Державний Департамент інтелектуальної власності, який є урядовим органом державного управління, що уповноважений представляти, реєструвати і підтримувати на території України права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, географічні зазначення, топографії інтегральних мікросхем, а також здійснювати реєстрацію об'єктів авторського права: творів літератури і мистецтва, комп'ютерних програм, баз даних та інших об’єктів авторського права. 

     Державний департамент, згідно положення про  департамент інтелектуальної власності  проводить єдину державну політику у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності; удосконалює  законодавчу і нормативну бази, міжнародне співробітництво у сфері інтелектуальної  власності, забезпечує умови для введення інтелектуальної власності до господарського обороту, підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності, взаємодії з громадськими організаціями тощо. 

     Захист  права інтелектуальної власності  в Україні відбувається на підставі таких нормативних документів як цивільний кодекс, кримінальний кодекс та законів України щодо захисту  окремих видів права інтелектуальної  власності. 

     4.1.Завдання , мета Департаменту.

     Основними завданнями Департаменту інтелектуальної  власності Положення визначає:

• участь у межах своєї компетенції у забезпеченні реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності;
• прогнозування і визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері інтелектуальної власності;
• організаційне забезпечення охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності.

     Відповідно  до визначених Положенням завдань Департамент:

• реалізує у межах своїх повноважень єдину економічну, фінансову, науково-технічну, інвестиційну, соціальну політику у сфері інтелектуальної власності та розробок на основі результатів аналізу діяльності державної системи охорони інтелектуальної власності, пропозиції щодо її вдосконалення;
• здійснює у межах, визначених Міністерством освіти і науки України, управління майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства;
• забезпечує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією;
• розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань, що належать до його компетенції, вносить їх на розгляд Міністра освіти і науки України;
• забезпечує функціонування системи експертизи заявок на об'єкти інтелектуальної власності;
• бере участь у роботі з удосконалення системи обліку, звітності і державної статистики у сфері інтелектуальної власності;
• визначає порядок державної сертифікації діяльності у сфері інтелектуальної власності;
• здійснює державну реєстрацію та ведення державних реєстрів щодо об'єктів інтелектуальної власності;
• видає в установленому порядку охоронні документи на об'єкти інтелектуальної власності;
• здійснює реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти інтелектуальної власності, що охороняються на території України, та ліцензійних договорів;
• координує діяльність щодо передачі прав на об'єкти інтелектуальної власності, в тому числі створені повністю або частково за рахунок державного бюджету;
• організовує розгляд заяв і скарг щодо видачі охоронних документів на об'єкти інтелектуальної власності, а також інших звернень фізичних та юридичних осіб з питань інтелектуальної власності;
• координує роботу з інформаційного забезпечення діяльності у сфері інтелектуальної власності, здійснює нормативно-методичне керівництво у цій сфері, забезпечує комплектування національного фонду патентної документації;
• вносить в установленому порядку до Міністерства освіти і науки України пропозиції щодо участі України в роботі міжнародних організацій з питань інтелектуальної власності, здійснює міжнародне співробітництво, бере участь у підготовці та укладенні міжнародних угод з питань інтелектуальної власності;
• організовує роботу з підготовки та перепідготовки спеціалістів з питань інтелектуальної власності;

     — здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

     Положенням  визначено коло прав Департаменту. Він має право залучати спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженнями з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції. Департамент  здійснює контроль, проводить перевірки  та інспекції з питань, що належать до його компетенції. Як і будь-яка  фізична чи юридична особа, Департамент  має право одержувати інформацію, необхідну йому для виконання  покладених на нього завдань. Департамент  проводить в установленому порядку  конференції, семінари, наради з питань, що належать до його компетенції. Департамент  здійснює й інші повноваження, що визначаються законодавством України.

     ВИСНОВОК

     Поряд з людською творчістю і винахідливістю інтелектуальна власність всюди  навколо нас. Кожний продукт або  послуга, які ми вживаємо або отримуємо  у повсякденному житті, — це результат  довгого ланцюга великих і  малих інновацій, наприклад зміни  дизайну або удосконалення, що роблять  зовнішній вигляд чи функції виробу такими, якими вони є сьогодні. Очевидно, для забезпечення дієвості такого ринку  необхідно насамперед створити сприятливі умови кожному із його учасників  для одержання ними вигоди при  максимальній прозорості здійснення операцій щодо об'єктів інтелектуальної власності, за умови дотримання чинного законодавства, правил чесної конкуренції та обмеженої  участі державних органів управління та контролю. Сьогодні все більше зростає  розуміння того, що трансформація  науково-технічних розробок в інноваційний продукт, придатний для виробництва  і ринку, чи не найважчий етап у  ланцюзі, який пов'язує розробника зі споживачем. Складний він тому, що розробники, науковці погано розуміють пріоритети ринку  та потреби споживача, у них не вистачає досвіду підприємництва у  цій сфері діяльності. Розробники, науковці — здебільшого некомпетентні  комерсанти. На жаль, більшість керівників підприємств, організацій, установ  також мають слабке уявлення про  комерціалізацію об'єктів інтелектуальної  власності. Вони займаються впровадженням  і намагаються продовжувати цю роботу в нових економічних умовах, але  просування інтелектуальної продукції  на ринку вимагає спеціальних  економічних знань, способів і методів  маркетингу. А отже, щоб задовольнити попит на комерційну реалізацію інтелектуальної  власності, необхідно створювати структури, які б стали безпосередніми учасниками цього процесу і всіляко йому сприяли. Безумовно, створення таких  структур не виключає необхідності інформаційного забезпечення щодо інтелектуальної  власності, доступного будь-якому споживачеві, зокрема шляхом широкого висвітлення  у засобах масової інформації, публікацій у спеціальних виданнях, журналах, надання консультацій тощо. Досвід багатьох країн, зокрема Німеччини, Франції, Данії, Фінляндії, свідчить про те, що такі організаційні структури можуть бути як регіональними, так і загальнодержавними; деякі з них можуть користуватися фінансовою підтримкою держави, а інші — повністю діяти на основі самофінансування. В Україні такою організаційною структурою стала створена минулого року у філії "Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг" державного підприємства "Український інститут промислової власності" Інтернет-біржа промислової власності (ІБПВ). Це стало можливим завдяки усвідомленню Держдепартаментом важливої ролі своєї участі у розбудові в Україні цивілізованого ринку інтелектуальної власності шляхом активного сприяння комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності. Ми розуміємо, що кожний крок у цьому напрямі буде в цілому сприяти подальшому розвитку всієї системи інтелектуальної власності в Україні.

     Таким чином, можна вважати, що систему  основних джерел законодавства України  утворюють Конституція України, кодекси, закони та міжнародні договори України. 

     Крім  того, слід зауважити, що в Україні  діють близько 100 підзаконних актів, затверджених постановами Кабінету міністрів України або наказами відповідних центральних органів  державної виконавчої влади, в яких переважно зазначено механізми  реалізації законодавчих норм.

     ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Головкова О.М. Генезис правової охорони інтелектуальної  власності. // «Форум права (електронне наукове фахове видання)». – Харківський  національний університет внутрішніх справ, 2008. - № 1. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-1.htm
2. Захист прав інтелектуальної власності в Україні//науково-практичний журнал «Інтелектуальна власність» 2005р. 
3. Гура Максим. Система правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності. – «ЮрГазета», № 7 (19), 8.04.2004.
4. Кожарська І.Ю. Право промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки. – К: ЗАТ «Інститут інтелектуальної власності і права», 2006.
5. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 червня 2002 р. № 321-р «Про затвердження Концепції розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності».
6. Сиденко Володимир. Охорона інтелектуальної власності в Україні: проблеми й розв’язання. – «Дзеркало тижня», № 43 (367), 3-9.11.2001.

Додаток А

     Державна  система правової охорони інтелектуальної  власності України (виконавча гілка)