Ринок капіталу і його розвиток в Україні

Ліквідність фінансового ринку в лютому знаходилася на достатньому рівні, тому об'єм нових кредитів, наданих регулювальником банкам був незначним (1,6млрд.грн.). При цьому велика частина наданих раніше позик банківським установам була пролонгована. У вказаному періоді значним залишався об'єм мобілізації вільної ліквідності шляхом розміщення депозитних сертифікатів.

З метою підтримки реального сектора Нацбанк прийняв 47 Постанову «Про рефінансування і надання Національним банком України кредитів банкам України з метою стимулювання кредитування економіки на період її виходу на докризові параметри» [1]. Отримати рефінансування згідно з прописаними в Постанові вимогами, що стосуються як банківської установи, так і наданого ним забезпечення, досить складно. Частенько питання рефінансування обмовляються індивідуально. Якщо розглядати можливість здобуття стабілізаційних кредитів, то на сьогоднішній день у більшості банків немає гострої необхідності здобуття таких ресурсів, і фінансові установи не часто звертатимуться до регулювальника для їх здобуття із-за досить складної процедури. Кредити для стимулювання економіки досить цікаві, але не варто чекати масових кредитних проектів з боку комерційних банків, оскільки більшість банківських установ не планують активно збільшувати кредитування корпоративних клієнтів. Також з метою стимулювання кредитування економіки Національний банк в березні прийняв 115 Постанову, де передбачені преференції для банків-кредиторів товаровиробників. Це повинно позитивно відбитися на переговорному процесі між заємщиками - товаровиробниками  і банками-кредиторами.

Таблиця 2.4

Показники діяльності банківської системи [3]

У лютому збереглася тенденція поступового повернення в банки раніше вилучених засобів населення. За попередніми даними Національного банку приплив відбувався в національній валюті, що, перш за все, обумовлено вищими процентними ставками по гривневих депозитах. Враховуючи дії регулювальника, направлені на зниження привабливості валютних ресурсів, агентство не виключає зниження процентних ставок по валютних засобах клієнтів вже в найближчому майбутньому, що може привести до зменшення питомої ваги валютних засобів в пасивах банківської системи.

Як і місяцем раніше, кредитна активність банківського сегменту залишалася слабкою, а основні зусилля банків були направлені на підтримку якості раніше виданих кредитів, включаючи їх пролонгацію і реструктуризацію. Останніми місяцями найбільший об'єм із загальної маси нових кредитів видано підприємствам торгівлі. Друга сфера економічної діяльності, що найбільш кредитується, - промисловість. Не дивлячись на статистичні дані, торгівля, на наш погляд, не є пріоритетним напрямом вкладення засобів банківських установ. Великі об'єми виданих кредитів швидше обумовлені реструктуризацією існуючої заборгованості. Активне проведення реструктуризації також пояснює невеликий приріст простроченої заборгованості в лютому (на 0,3 пп.) (9,6% за станом на 01.03.2010 р.).

За результатами 2 місяців поточного року загальний збиток банківської системи склав 1,3 млрд. грн., з яких перевищення витрат над доходами банківської системи в лютому склало 861 млн. грн. Збиткова діяльність банківської системи багато в чому обумовлена зростанням відрахувань в резерви під активні операції банків.

ВАЛЮТНИЙ РИНОК

В лютому поточного року валютні інтервенції НБУ на валютному ринку (-0,6 млрд. USD) дозволили в значній мірі задовольнити попит на валюту з боку як імпортерів, так і внутрішніх гравців. У вказаному періоді спостерігалося збереження сальдо експортно-імпортних товарних операцій на тлі зменшення відтоку валюти по фінансовому рахунку, що також робило певний позитивний вплив на валютний ринок. У березні офіційний курс гривни зміцнився по відношенню до долара США на 0,14% – до 7,99 Uah/usd і впритул наблизився до ринкового. Реалізація Національним банком України валюти для забезпечення потреб суб'єктів валютного ринку привела до зменшення золотовалютних резервів на 1,1 млрд. USD до 24,1 млрд. USD.

Показники валютного ринку, млн. дол. США

Рис. 2.3 [3]

На мою думку, курс гривни знаходиться більшою мірою залежно від політичних рішень. На даний момент ми не бачимо об'єктивних економічних передумов для істотного зміцнення гривни. Ревальвація, якщо така і станеться – з одного боку дозволить понизити боргове навантаження по зовнішніх зобов'язаннях, але з іншою обмежить цінову конкурентоспроможність продукції вітчизняних підприємств на міжнародних товарних ринках, тому зацікавленість властей і бізнесу в істотному зміцненні національної валюти виглядає сумнівною. В той же час, аналізуючи останні кроки регулювальника (включаючи викуп валюти на міжбанківському ринку) можна передбачити, що подальші його дії в короткостроковій перспективі будуть направлені на підтримку валютного курсу на поточному рівні.

ІНФЛЯЦІЙНІ ПРОЦЕСИ

Протягом двох місяців з початку року Індекс цін виробників (ІЦВ) продукції виріс на 3,8% (приріст за лютий – 1,9 пп.)  Найбільше зростання цін промислової продукції сталося по таких видах економічної діяльності як виробництво коксу і видобуток вугілля (14% і 9% відповідно). Зростання цін на сировині, дефіцит коксу на світових ринках на тлі його збільшеного вжитку (у зв'язку із заміною споживаного газу на дешевший кокс при виробництві сталі), були основними чинниками, обумовлює зростання цін по даних видах економічної діяльності.

Індекси ІЦВ та ІСЦ

Рис. 2.4 [3]

З початку року Індекс споживчих цін (ІСЦ) виріс на 3,7% (приріст за лютий – 1,9пп). Основним чинником зростання цін на споживчому ринку в лютому стало збільшення цін на соціально значимі групи продуктів харчування, переважно на сирі продукти - овочі і цукор (17% і 18% відповідно). Зростання цін на овочі обумовлене як традиційно сезонним чинником, так і спекулятивною складовою. Збільшення цін на цукор спровоковане зростанням світових цін на тростинний цукор на тлі дефіциту цукру із-за низького урожаю цукрового буряка в Україні. На тлі зростання цін, що сталося, на газ, ціни за житло, воду, електроенергію, газ в споживчій корзині фізичних осіб в лютому практично не змінилися – приріст всього 0,2%, що говорить про політичне рішення даного питання. На тлі відсутності коректування цін за житлово-комунальні послуги, це повинно привести або до зростання збитків житлово-комунальних господарств, або до зростання витрат Консолідованого бюджету на покриття різниці в тарифах.

Ключовими чинниками заборони інфляційного зростання залишається низька активність реального сектора економіки, зростання заборгованості по виплаті заробітної плати (у січні приріст склав 15%), низька кредитна активність банківського сектора, а також активні дії Національного банку по вилученню грошей з банківської системи (протягом лютого 2010 року приріст грошової маси склав всього 0,4%).

ФОНДОВИЙ РИНОК

В лютому об'єм торгів виріс в порівнянні з січнем цього року, що пояснюється не стільки активізацією ринку, скільки низькою порівняльною базою січня 2010 року із-за традиційно сезонної невисокої активності. Структура торгів залишається колишньою: найбільша питома вага операцій відбувалася на ринку державних коштовних паперів. Більшість біржових операцій по ОВГЗ здійснювалися на ПФТС. У цей час спостерігається переміщення торгівлі на інші біржові майданчики. З початку року по 22 лютого 2010 року на ПФТС об'єм укладених біржових операцій по всіх боргових інструментах склав не більше 62% від загального об'єму операцій з коштовними паперами.

З початку року на аукціонах по розміщенню ОВГЗ Міністерство фінансів залучало ресурси, забезпечуючи потреби в рефінансуванні раніше випущених облігацій і наповнення витратної частини бюджету. У лютому на первинному ринку було розміщено ОВГЗ об'ємом 3,9млрд.грн. по досить високих ставках як для держпаперів, що робило їх досить привабливим інструментом інвестування як для іноземних, так і вітчизняних інвесторів (у ряді випадків середневагомий рівень прибутковості доходив до 25,9%). Надалі ставки залучення знижувалися. Так по декількох аукціонах в березні розміщено 2,9 млрд. грн. з прибутковістю 11% (викупляли державні банки), метою якого, на нашу думку, було рефінансування раніше випущених зобов'язань.

Питома вага операцій з облігаціями продовжує залишатися низькою (5% з початку року по 22 лютого 2010 року), оскільки активність учасників фондового ринку на ринку публічних запозичень скоротилася із-за зменшення об'ємів вільних ресурсів, які могли бути інвестовані в ті або інші боргові інструменти, а також підвищення риски вкладення засобів в такі боргові інструменти. Об'єм операцій з акціями не перевищує 32% і є другим найбільш активним сегментом після операцій з ОВГЗ. При цьому на ПФТС було поміщено не більше 18% операцій по акціях. Ми зберігаємо наші чекання, що активність зберігатиметься, перш за все, на ринку державних коштовних паперів, крім того, поступове поліпшення ситуації в економіці України повинне робити позитивний вплив на інвестиційну привабливість операцій з акціями вітчизняних компаній.

3.1 Постановка проблеми

Ринок фінансових послуг є ринком, на якому відбувається обмін фінансовими ресурсами, надання кредиту та мобілізація капіталу. Об'єктивною підставою функціонування фінансового ринку є неспівпадіння потреби в фінансових ресурсах з наявністю джерел задоволення цієї потреби. Ринок фінансових послуг є одним з механізмів забезпечення конкурентоспроможності економіки країни, оскільки розподіл фінансових ресурсів на цьому ринку відбувається на конкурентній основі, що дозволяє спрямувати інвестиційні потоки у найбільш привабливі сегменти економіки і тим самим сприяти економічному зростанню.

Саме тому формування фінансового ринку здатного до ефективної мобілізації внутрішніх фінансових ресурсів та спроможного утримувати конкурентні позиції на глобальному ринку капіталів є надзвичайно важливим для будь-якої держави.

Розглянемо, хто є на сьогодні учасниками ринку фінансових послуг в Україні, та наскільки ефективно вони виконують поставлене перед ними завдання.

До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів. Треба зазначити, що функціонування цих ринків є взаємопов'язаним, недостатній рівень розвитку одного з них позначається на розвитку усіх інших. Особливо це стосується фондового ринку.

Фондовий ринок, що є стратегічно важливою галуззю економіки України, сьогодні не повною мірою виконує головне призначення - створення фінансового механізму для запуску інвестицій у промисловість, мобілізацію інвестицій і забезпечення трансформації нагромаджень у доступні для виробництва фінансові ресурси. Фондовий ринок України є слабким. Його нерозвиненість ускладнює міжгалузевий перетік капіталу.

У той же час, фондові ринки розвинених країн є надзвичайно ефективними структурами з розвиненою інфраструктурою, що дозволяє їм привертати значні потоки капіталу в економіку країни.

В сьогоднішній ситуації, коли темп зростання світової економіки, а зокрема, економіки розвинених країн уповільнюється, інвестиції в країни з перехідною економікою, зважаючи на значний потенціал росту такої економіки, є досить привабливими.

Східноєвропейські країни та країни СНД прагнуть розвивати свої фондові ринки, оскільки це є запорукою залучення інвестицій в економіку. Таке ж завдання стоїть і перед Україною, ефективність фондового ринку якої досить низька навіть у порівнянні з Росією. Зокрема, з липня минулого року відбувається значне падіння українських фондових індексів, у той час як російські фондові індекси зростають.

Таким чином, необхідною передумовою подальшого розвитку економіки України є становлення незалежного від втручання держави фондового ринку, здатного до саморегулювання.

3.2 Аналіз проблеми

Проблема українського ринку фінансових послуг полягає у відсутності в нього фінансових ресурсів для забезпечення інвестиційного попиту з боку реального сектору економіки. Відповідно вирішення цієї проблеми передбачає створення умов, які б дозволили додатково залучити внутрішні фінансові ресурси, зокрема, заощадження населення та "тіньовий капітал", до інвестиційної діяльності, а також створити привабливі умови для іноземних інвесторів.

Отже, основною проблемою є проблема мобілізації ресурсів.

Хто може здійснювати мобілізацію фінансових ресурсів, і що цьому перешкоджає?

По-перше, це банки. Однак банків в Україні занадто багато (близько 180), тому фінансові ресурси є досить розпорошеними. Крім того значна частина коштів сьогодні перебуває в безготівковій формі, обслуговуючи "тіньовий" капітал (близько $40 млрд.) та у формі заощаджень населення поза банками (за різними оцінками $10-15 млрд.). І це при тому, що загальні активи банківської системи України становлять всього лише $5 млрд. Для порівняння, в Польщі працює близько 80 банків, а їх сумарні активи складають $70 млрд.