Регіональні особливості розвитку і розміщення внутрішньої торгівлі АР Крим

       Провідними  галузями харчової промисловості в  економіці регіону, що використовують різноманітні ресурси півострова, є виноробна, плодоовочеконсервна, тютюнова, м'ясна, маслосироробна і молочна, комбікормова.

       Виноробна галузь включає первинну обробку  винограду на переробних заводах та подальший розлив, зберігання вина в пляшках і бочках для наступної реалізації (ординарні вина), тривалого зберігання (марочні та колекційні вина), виготовлення ви-номатеріалів для шампанського і коньяків. Заводи розміщені у Севастополі, Євпаторії, Сімферополі, Массандрі, Гурзуфі, Алушті, Сонячній Долині, Судаку, Новому Світі, Бахчисараї та інших містах і селах. Вина Криму — мускати, портвейни, столові сорти, шампанське Нового Світу — та коньяки одержали багато нагород на міжнародних конкурсах, користуються попитом в Україні та за її межами. Розвивається лікеро-горілчана промисловість, представлена заводом "Союз "Віктан" у м. Сімферополі. [13, с.625]

       Плодоовочеконсервна промисловість перероблює сировину садів і виноградників, яка не споживається у свіжому вигляді. Заводи її, як правило, розташовані біля плангацій фруктів та ягід, що швидко псуються, в так званій зоні консервного заводу, куди можна доставити сировину за дві-три години, а також у Керчі, Севастополі, Бахчисараї, Джанкої, Нижньогірському. Нині поновив випуск соків та пюре, що споживаються дітьми у віці до року, унікальний за обладнанням та готовою продукцією Сімферопольський консервний завод дитячого харчування.

       Тютюнова  промисловість півострова займається ферментацією тютюну та виробництвом сигарет у Феодосії.

       М'ясна, маслосироробна і молочна промисловості  розміщуються рівномірно на території регіону у великих містах та селах: Керчі, Феодосії, Алуніті, Ялті, Севастополі, Сімферополі, Євпаторії, Красноперекопську, Роздольному, Первомайському, Красногвардійському й інших. Темпи виробництва за минуле десятиліття значно знизились через економічну кризу, але в останні два роки помітні зміни на краще: підприємства почали самостійно заготовляти молоко і м'ясні туші з домашніх господарств населення за власний кошт та власним транспортом, що нині вигідно, оскільки знижуються втрати сировини, прискорюється її доставка і переробка.

       Комбікормова  промисловість виготовляє корми  із зернових культур (пшениця, кукурудза), зернових відходів та продуктів переробки морських ресурсів (особливо рибного борошна) на підприємствах Джанкоя та Керчі.

       Динаміка  виробництва основних продуктів  харчування характеризується даними табл. 6.

       Таблиця 6.

Динаміка виробництва  основних продуктів  харчування у Кримському регіоні[13, с.626]

       В агропромисловому комплексі під  впливом різноманітних природних та соціально-економічних умов функціонують такі спеціалізовані підкомплекси: виноградарськопромисловий, плодоовочепромисловий, ефіроолійний, тютюновопромисловий, зернопромисловий, м'ясо- та молокопромисловий.

       Сільське  господарство і харчова промисловість  в регіоні є настільки важливими для його економіки та України, що тут створена мережа спеціалізованих наукових закладів, які вивчають особливості Криму.

       Можна зробити висновок, що АР Крим має потужний комплекс х виробництва товарів продовольчого та непродовольчого спрямування, якими забезпечує свої внутрішні потреби та частково відправляє в інші регіони та країни. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

5. Проблеми та завдання розвитку і розміщення внутрішньої торгівлі АР Крим 

       Важливу роль у вирішенні проблем та визначенні завдань розвитку внутрішньої торгівлі будь-якого регіону, в тому числі  АР Крим  відіграє держава.

   Основні завдання державного регулювання у сфері внутрішньої торгівлі передбачають:

• підвищення ефективності функцій, які виконуються торгівлею як щодо виробничих, так і до роздрібних торгових підприємств;
• формування конкурентного середовища та в запобіганні монополізації товарних ринків шляхом створення умов для розвитку різноманітних оптових структур та добросовісної конкуренції між суб'єктами ринку;
• стимулювання розвитку інтеграційних процесів в оптовій торгівлі, прогресивних інституціональних перетворень відповідно до перетворень у сфері виробництва та роздрібної торгівлі;
• визначення пріоритетних типів підприємств, корпоративних об'єднань та сприянні їх розвитку прискореними темпами;
• захист внутрішнього ринку на основі підтримки вітчизняного товаровиробника та у формуванні розвинутої системи товароруху, що сприяє створенню більш широких можливостей для збуту продукції вітчизняними товаровиробниками і досягненню в оптовому товарообороті оптимального співвідношення вітчизняних та імпортних товарів;
• забезпечення прав споживачів на безпеку та якість товарів, їх реалізацію за обґрунтовано встановленими цінами;
• здійснення своєчасного контролю за насиченістю споживчого ринку товарами та його стратегічною безпекою;
• зміцнення інфраструктури  ринку, зокрема за рахунок стимулювання інвестицій у цю сферу збоку вітчизняного й іноземного промислового та фінансового капіталу, роздрібних та транспортних організацій;
• раціоналізацію процесу товароруху з використанням методів логістики, у зменшенні його ланковості та в зниженні сукупних витрат на доведення товарів від виробників до споживачів;
• стимулювання розвитку матеріально-технічної бази, впровадженні сучасної технології складських робіт та стандартів обслуговування партнерів по бізнесу;
• створення національної та регіональних інформаційних систем щодо функціонування та розвитку оптового ринку;
• забезпечення "прозорості" діяльності суб'єктів оптового ринку, повної легалізації товарних і фінансових потоків.[5, с.51]

Основні проблеми розвитку і розміщення внутрішньої  торгівлі:

- розлад економічної і політичної системи із здобуттям Україною незалежності, що  відіграли проблеми «талонної» і дефіцитної форм торгівлі;

- інвестиційна  криза;

- незахищеність вітчизняного товаровиробника;

- відсутність сталих ринків сировини та продукції;

- процес накопичення взаємного «невдоволення» між суб'єктами, які здійснюють торгову діяльність, і державними органами;

- неспроможність податкової адміністрації знайти реальних засобів для забезпечення податкової дисципліни, оскільки багато продавців взагалі не сплачують податків або сплачують не в повному обсязі, приховуючи дійсний товарообіг;

- вимога щодо підвищення рівня освіти продавців, яка, безумовно, мала б сприяти підвищенню загальної культури в сфері торгівлі, підвищенню якості обслуговування, що має позитивно впливати на результати торгової діяльності продавців та інтереси покупців;

- необхідність обґрунтування та визначення загальних напрямів кодифікації законодавства, що регулює правовідносини в сфері торгівлі;

- створення законопроектів здійснюється тільки науковцями, без участі провідних фахівців, які на практиці стикаються з проблемами внутрішньої торгівлі.

       Основні напрями удосконалення інформаційного забезпечення процесу управління внутрішньою торгівлею АР Крим полягають:

       1. У розробці, удосконаленні чинної законодавчої, нормативно-правової та методичної бази. Першочерговою повинна стати розробка таких регламентуючих документів: Індикативного плану розвитку та розміщення оптових підприємств міжрегіонального рівня, Положення про поставку товарів споживчого призначення та Особливих умов поставки деяких товарів, Інструкції про приймання товарів за кількістю та якістю, Порядку патентування та Положення про сертифікацію послуг оптової торгівлі, Стандартів комерційної діяльності, Порядку створення й використання резервних (інтервенційних) фондів соціально значущих товарів та проведення стабілізаційних операцій, Заходів щодо впорядкування оптової торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, спрямованих на захист оптових підприємств від недобросовісної конкуренції збоку фірм, які ухиляються від сплати податків, використовують для зберігання та реалізації продукції приміщення, що не пристосовані для цього та не відповідають санітарним вимогам.

       2. У налагодженні електронної системи обміну даними між партнерами по бізнесу та впровадженні ефективного контролю за товарними запасами. В розвинутих країнах він здійснюється за допомогою таких методів: швидкого реагування, завдяки якому роздрібний торговець скорочує 
розмір запасів за рахунок більш частих замовлень меншої кількості 
товару; електронного обміну даними, який в широкому плані може бути визначений як обмін інформацією між діловими партнерами з використанням стандартизованих інформаційних технологій; спільного планування, прогнозування і поповнення запасів. Створення комп'ютеризованої інформаційної системи потребує поетапного вирішення проблем, у тому числі пов'язаних з поширенням штрихового кодування товарів (у перспективі впровадженням радіочастотної ідентифікації товарів), підготовкою персоналу, розробкою та вибором інформаційних систем, прийнятних для конкретних умов функціонування, зокрема всі складські інформаційні системи поділяють на два класи;

       3. У постійному проведенні маркетингових досліджень споживчого ринку, вивчення мотивів, поведінки та попиту споживачів.

5. У створенні галузевих, міжгалузевих науково-дослідних інститутів та науково-дослідних підрозділів при вузах, які б займалися розробкою:

• методології та конкретних методик маркетингових досліджень оптового ринку, оцінки кон'юнктури та визначення його ємності, визначення потреби в складах та місць їх розміщення;

• стандартів обслуговування оптових покупців;
• уніфікації термінів та понять.

[5, с.67]

       З метою здійснення докорінних перетворень у народному господарстві республіки, раціонального використання природно-кліматичного і ресурсного потенціалу, особливостей і спеціалізації регіону, його місця в суспільному поділі праці й нових підходів до реструктуризації господарського комплексу розроблена комплексна довгострокова програма  соціально-економічного розвитку і структурної перебудови економіки на період до 2010 року. Цією програмою визначені такі довгострокові пріоритети:

• розвиток курортно-рекреаційного комплексу,  формування його як основної галузі народного господарств;
• розвиток паливно-енергетичного і водогосподарського комплексів до рівня, який дозволить стабільно забезпечити потреби населення і весь народногосподарський комплекс;
• реформування і розвиток агропромислового комплексу з метою задоволення потреб населення, тих, хто приїздить на відпочинок і лікування, продуктами харчування, а переробної галузі промисловості — сировиною,  яка забезпечить збільшення експорту традиційних для Криму видів продукції; подальший розвиток усіх видів транспорту, в тому числі порти, розширення транспортно-розподільчих функцій;
• створення високотехнологічного конкурентоспроможного промислового комплексу, адаптованого до ринкових умов, здатного задовольняти потреби регіону,  а також брати участь у господарських зв'язках України та інших країн;
• прийом і влаштування депортованих народів, які повертаються до Криму на постійне проживання.