Проблеми інтеграції України у світові товарні ринки

   Пріоритетним завданням для України є забезпечення взаємовигідних і стабільних торговельних зв’язків з країнами Балтії, в перспективі в режимі вільної торгівлі.

   У напрямі розвитку зовнішньої торгівлі з окремими регіонами світу, велике значення мають зв’язки з Європейським Союзом в цілому та особливо з такими країнами, як Німеччина, Італія, Великобританія.

   Необхідне збільшення товарообороту між Україною і країнами Центральної та Східної  Європи, особливо з угрупованням Центрально-європейської зони вільної торгівлі (СЕFТА).

   З країнами Центральної Європи зовнішньоекономічна  політика має спрямовуватися, насамперед, на відновлення ефективних традиційних  зв’язків, міжнародної спеціалізації  і кооперування, зокрема в металургії, транспортному і сільськогосподарському машинобудуванні, хімічній та легкій промисловості, а також контактів у сфері науки і техніки.

   Для України важливе значення мають  торговельні зв'язки з країнами Чорноморського економічного співробітництва, перш за все,  з  Туреччиною  (забезпечення  диверсифікації джерел надходження нафтопродуктів, а також імпорту сировини для легкої промисловості), Грецією (розвиток судноплавства в   басейні Середземного моря), Болгарією та Румунією (розвиток торгівлі в Придунайському регіоні).

   Необхідно розвивати позитивну тенденцію до збільшення обсягів торгівлі з країнами Північноамериканської зони вільної торгівлі (NАFТА) і особливо з США та Канадою.

   У розвитку торговельних відносин з країнами Латинської Америки перспективним  є співробітництво з такими країнами, як Бразилія, Аргентина, Чилі. На нову фазу взаємин виходить співробітництво з Панамою та Перу, відновлюються зв’язки з Кубою.

   Зростає роль торговельно-економічних зв’язків з країнами Африки, Азії та Тихоокеанського  регіону.

   Країни  Південно-Західної Азії (Близького  та Середнього Сходу) такі, як Ліван, Кувейт, Туреччина, Сирія, Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати мають велике значення з точки зору забезпечення економіки України джерелами енергоносіїв і споживання інженерно-технічних послуг України у спорудженні промислових та цивільних об’єктів, транспортної і комунальної інфраструктури. За певних умов доцільне співробітництво у розвитку трансконтинентальної системи транспорту та зв’язку. Українські підприємства ВПК можуть одержати в цьому регіоні необхідні для конверсії кошти від торгівлі воєнною технікою, озброєнням та надання ремонтних послуг.

   Китай та Індія є одними з основних партнерів  України у зовнішній торгівлі, в перспективі це ринки для  значного збільшення експорту української  продукції машинобудування і передових технологій, насамперед, для реконструкції об’єктів, збудованих колишнім СРСР.

   Країни  АСЕАН - потенційні партнери України  в XXI столітті. Вони  можуть  стати  значними  ринками  для  вітчизняної  машинотехнічної продукції, інженерно-технічних  послуг, підготовки кадрів. Україна може взяти участь у будівництві великих об’єктів енергетичного та промислового значення. Збільшуватимуться обсяги експорту традиційної продукції української промисловості (металопрокат, вироби важкого машинобудування, верстати, мінеральні добрива та інша хімічна продукція) імпорту порівняно дешевих, але високотехнологічних виробів.

   Для удосконалення регіональних зовнішньотогівельних зв’язків Україні в переспективі необхідна участь в міжнародних  торговельних організаціях, особливо в ГАТТ/СОТ, а також співробітництво з інтеграційними угрупуваннями, перш за все, з ЄС, а також з CEFTA, ЦЕІ, NAFTA.

   Фактор  віддаленості від Середньої Азії та Казахстану значно зменшує ефективність української торгівлі з ними, при  цьому зменшується і транзитна роль Росії, особливо це стосується торгівлі металами, що обумовлено зростанням цін внаслідок високих транспортних тарифів у Росії.

   Організація та здійснення торговельних відносин між країнами СНД передбачає активний обмін необхідною статистичною інформацією і, в першу чергу, співставлення по зовнішній торгівлі. Передбачається обмін статистичними виданнями та публікаціями, методологією, розробками і програмами, а також досвідом проведення статистичних спостережень, узгоджень принципів формування статистики зовнішньої торгівлі.  Це сприятиме створенню спільних інформаційних систем, які дадуть змогу забезпечити відстеження стану ринку товарів та послуг усіх країн СНД, включаючи обсяги виробництва та споживання товарів та послуг та їх порівняльну кон"юнктуру на внутрішньому та світовому ринку.

   Успішному розвитку економічних відносин між  країнами СНД сприятиме остаточне  визначення загальної стратегії  інтеграційного співробітництва. Ця стратегія  має враховувати як геоекономічні  переваги, так і першочергові регіональні та державні інтереси зацікавлених сторін. 
 
 
 

    Найголовнішою причиною, що стримує нині інтеграцію України у світові товарні  ринки як повноправного партнера є дуже низька конкурентоспроможність її продукції на міжнародних ринках. Головними причинами такого стану є: 

    1. Практично всі вітчизняні товари, навіть високої якості, не відповідають міжнародним стандартам. У країнах соціалістичного табору використовувалася своя система стандартизації, яка значно відрізнялася від прийнятої в усьому світі. Перехід до такої системи зараз вимагає чимало часу і коштів. Ось чому одиниці українських товарів сьогодні мають міжнародні сертифікати і допускаються на світовий ринок. Окрім того, характерними рисами української продукції є її низька якість та матеріаломісткість, оскільки обладнання, на якому вона виготовляється, морально застаріло. Ціна вітчизняних товарів вища від закордонних аналогів. 

    2. Переважання в експорті України  сировинних товарів і практично повна відсутність високотехнологічного обладнання, патентів, ліцензій, «ноу-хау», що користуються на ринках величезним попитом. 

    3. Гостра нестача високопрофесійних  кадрів, що можуть працювати на зовнішніх ринках, сприяти збуту продукції. Недосконалою є система управління зовнішньоекономічною діяльністю. Часто навіть прекрасна за своїми якостями продукція не потрапляє на міжнародні ринки через нерозпорядливість чиновників. 

    4. Низька зацікавленість вітчизняних  підприємців у виробництві продукції  на експорт. У провідних країнах  світу держава всіма можливими способами стимулює таке виробництво: надає податкові пільги, вводить обмеження на ввезення імпортних товарів та ін. На Україні, на жаль, цього поки що не зроблено.