Проблеми інтеграції України у світові товарні ринки

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ 
імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА» 

Кафедра міжнародної економіки 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

з дисципліни: “Міжнародна економіка ” 

Тема:

“Проблеми інтеграції України у світові товарні ринки” 
 
 
 
 
 
 

Виконала: студентка

1-ої групи, 3-го курсу,

cпеціальності 6503

Наумова Ольга Сергіївна 

Перевірив:

Мачок Євгеній Вікторович 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2010

   Проблеми інтеграції України у світові товарні ринки

   Розвиток  зовнішніх економічних зв'язків тісно пов'язаний з проблемою конкурентоспроможності української продукції на світовому ринку, а також з реконструкцією та технічним переозброєнням основних галузей економіки України. Тут важливими є ситуація з капітальними вкладеннями і те, що пов'язано з інвестиційним кліматом у країні. Структура можливих інвестицій така, що в нинішній період скоріше можна розраховувати на них ззовні, ніж на самоінвестиційні процеси.

   У структурі українсько-російського  товарообороту на торгівлю послугами  та роботами припадає 22,6%. Причому в експорті послуги становлять 47,5%, в імпорті -3,2%. В структурі українського експорту понад 90% займає продукція глибокого і досить глибокого ступеня переробки: послуги - 47,5%, продукція металургійної промисловості - 12,9%, машинобудування - 12,5%, продовольча продукція - 11,6%, хімічної промисловості - 8,5%. Імпорт з РФ на 68,9% складався з енергоносіїв, а враховуючи машинобудівну, хімічну, металургійну та продукцію гірничорудної промисловості, а також деревину і продукцію деревообробки, питома вага продукції, що належить до виробничо-промислового імпорту і направляється на задоволення потреб вітчизняного виробництва, становить майже 90%.

   Серед основних товарних позицій зменшилася частка продукції хімічної та пов'язаних з нею галузей, транспортних засобів, харчової промисловості.Найважливішим торговельним партнером України та найбільшим ринком збуту товарів традиційного українського експорту, як і раніше, залишається Російська Федерація.

   Українські  підприємства, які традиційно були орієнтованими в основному на російського споживача, перебувають на даний момент в особливо складному становищі через недосконалість цінової політики в нашій країні. Яскравим прикладом цього є сучасний кризовий стан таких вітчизняних промислових підприємств, як Львівський автобусний завод, Миколаївський глиноземний завод, Кременчуцький автомобільний завод. Через високі ціни неконкурентоспроможною є й продукція агропромислового комплексу України.

   Водночас  високі тарифи на транспортні послуги  в Україні зумовили зміну траєкторії основних потоків російських вантажів у західному напрямі через порти і транспортні магістралі Бєларусі та країн Балтії. Регіональні особливості цієї проблеми полягають у тому, що обласні адміністрації України вводять на місцях численні місцеві тарифи та збори за транзит російських вантажів. Таким чином, недосконалість законодавства України, зокрема з питань зовнішньоекономічної діяльності, є одним з істотних негативних факторів, що може й далі певною мірою уповільнювати зростання обсягів експорту вітчизняної продукції як на світовий ринок, так і на ринок Росії.

   Україна має значний експортний потенціал.   Експортний потенціал країни -  це здатність суспільного  виробництва даної  країни виробляти  необхідну кількість  конкурентоспроможних товарів і послуг для зовнішнього ринку.

   В експортному потенціалі України  виділяють дешеву робочу силу, відносно розвинуту промисловість, значну сировинну  базу, можливості АПК і ВПК, наявність  високих технологій і науку. Але  кожний з цих елементів має суттєві недоліки з точки зору світових масштабів.

   Робоча  сила в Україні не така вже й  дешева, ціна її лише на 1/3 менша, ніж  у США, але і ця різниця поглинається низькою якістю праці і значними втратами на виробництві. Якісні характеристики трудових ресурсів низькі: низький рівень кваліфікації, дисципліни, ставлення до праці, організації і управління виробництвом. Крім того, застосування в промислово розвинутих країнах електронних, інформаційних технологій викликає сумнів щодо конкурентних переваг коштом дешевої робочої сили.

   В Україні відносно розвинута промисловість, але її продукція може конкурувати  головним чином на ринках СНД і  країн, що розвиваються, де відзначається  низька якість товарів. На світові ринки  Україна має виходити з конкурентоспроможною продукцією, а не шукати невибагливих клієнтів.

   Україна має значну сировинну  базу, багаті родовища корисних копалин, але  надмірний експорт  мінеральної сировини за дешевими цінами не приносить їй належних прибутків.

   Агропромисловий комплекс також має потужну базу розвитку і можливість  швидкої  експортної  спеціалізації,   але  низька продуктивність сільського господарства, стан АПК стримують вихід України на світовий ринок. Крім того, Заходу сільськогосподарська продукція не потрібна. Росія та інші країни СНД також не купуватимуть сільськогосподарську продукцію в Україні за світовими цінами, оскільки за такими цінами вони знайдуть кращу продукцію на Заході. Іншими словами - товари АПК неконкурентоспроможні і ще довго продаватимуться за низькими цінами.

   В Україні потужний технологічний потенціал ВПК, його сфера НДДКР, але технології потребують конверсії, а "високі технології" в експорті посідають незначне місце.

   Україна володіє розвинутим науковим потенціалом, але коштів на його подальший ефективний розвиток немає.

   Зовнішньоторговельну  діяльність України не можна назвати  успішною, що обумовлено негативними передумовами її розвитку. Економіка України і до сьогодні має ізольований характер і функціонує з відривом від світового ринку, що призводить до консервації економічного, технічного і наукового відставання.

   За  економічним потенціалом Україна  входить до першої п’ятірки країн Європи, а за ефективністю його використання - замикає першу сотню країн світу. Неабиякою мірою це пояснюється низькою   конкурентоспроможністю   експортного   виробництва, обумовленою важким періодом депресії в економіці, пов’язаної із структурними перетвореннями і переходом на ринкові відносини.

   Але, незважаючи на депресивні процеси, експортний потенціал лише промислової продукції  і послуг України в цілому оцінюється приблизно в 12 млрд. дол. США, причому переважає продукція металургії (5 млрд. дол.), машин і обладнання (3-4 млрд. дол.), хімічна продукція (близько 700 млн. дол.), послуги (1,5 млрд. дол.).

   На  сучасному етапі у структурі  економіки України переважають видобувні галузі та аграрний комплекс. Підсилюється розрив внутрішніх зв'язків України з іншими країнами СНД і на території самої України, що негативно впливає на її зовнішньоекономічну діяльність. Але зовнішня торгівля України поступово набирає темпи розвитку.

   В експорті України на товари в матеріальній формі припадає 76% (11 096  млн.дол), а  на товари в нематеріальній формі - послуги - 24% (3 504 млн.дол ).

   Найбільш  вагомий обмінний ресурс - це продукція  чорної металургії - 30% експортних постачань країни. Україна експортує усі види металургійної продукції - від сировини і напівфабрикатів до кінцевих виробів. Значну питому вагу в структурі металургійного експорту України має залізна руда, яка експортується у країни Східної Європи та СНД головним чином, з Криворізького басейну. Експортується невелика кількість кольорових металів - алюміній (1%), мідь, нікель, свинець, цинк В експорті продукції чорної металургії виділяються Дніпропетровська, Донецька, Запорізька та Луганська області.

   Темпи розвитку чорної металургії в Україні  мають тенденцію до зниження, що свідчить про поступове звуження можливостей нарощування експорту продукції даної галузі Але й  на світовому ринку попит на них  знижується внаслідок успішного  використання замінників   конструкційних   матеріалів   (пластмас, кераміки, композитних матеріалів), підвищуються вимоги до якості металів. Внаслідок цього обсяги експорту продукції чорної металургії прямо залежать від рівня споживчих характеристик металопродукції.

   Україна має можливості для збільшення експорту кольорових металів, насамперед, алюмінію і титану.

   Друге місце в експорті України посідає  продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості, в тому числі з виробництвом пластмас і каучуку - 13,5%. Це невисокий показник, крім того в експорті хімічної продукції переважають вироби неорганічної (основної) хімії, головним чином мінеральні добрива, а товари органічної хімії мають невиправдано малу частку. Хімічна промисловість є галуззю експортної спеціалізації в Луганській, Івано-Франківській і Черкаській областях, які забезпечують майже половину всього експорту продукції хімічної промисловості.

   На  світовому ринку зростає попит  на якісні пакувальні матеріали, пластмаси, фармацевтичні товари, товари побутової  хімії, що є економічним стимулом для структурних якісних змін у національному хімічному виробництві, в розвитку його експортного потенціалу.

   В експорті України важливе значення мають вироби харчової промисловості - 9,8% та продукти рослинного (6,1%) і тваринного (3,8%) походження, що відбиває агропромислову експортну спеціалізацію України. Україна експортує цукор, алкогольні напої, м’ясо-молочні продукти, тютюн, кондвироби, рослинну олію, сіль, продукти переробки плодів і овочів. Значно зросли експортні поставки  насіння   і   плодів,  зернових  культур,   продуктів борошномельного виробництва. Враховуючи ту обставину, що на світовому ринку сільськогосподарська сировина коштує набагато дешевше, ніж продукти її переробки, в Україні необхідно створювати систему експортних галузей харчової промисловості на основі застосування сучасних технологій. Це дасть можливість Україні вийти на насичений світовий ринок продовольства. У той самий час на світовому ринку окремі види сільськогосподарської сировини - волокно льону і конопель, вовна, соняшник тощо ціняться досить високо (500-900 дол. за тонну), тому Україна є потенційним експортером цієї продукції. Необхідно здійснювати експортну спрямованість розвитку сільського господарства. Важливо створити і агропромислові зони виробництва екологічно чистих продтоварів, які займають особливу нішу на світовому ринку.

   Україна має потужну мінерально-сировинну  і паливну базу, тому в її експорті важливе місце належить паливу і  мінеральним продуктам - 8,8%. Експортуються  сіль, сірка, штукатурні матеріали, цемент, мінеральне паливо, перш за все, нафта, яка значною мірою реекспортується, та продукти її переробки.

   Україна багата на уран, але не має підприємств  з виготовлення кінцевого ядерного пального для АЕС. Тому Україна не експортер, а імпортер ядерного пального: п’ять АЕС на 1,5 року роботи (цикл) потребують ядерного пального на 2 млрд. дол., а на спорудження підприємства для переробки урану в ядерне пальне необхідно 1 мрд. дол.

   Щодо  товарів мінерального походження, то Україна також експортує вироби з каміння, гіпсу, цементу, скла, азбесту, а також керамічні вироби, скло і вироби з нього.

   Дуже  обмеженим є сучасний експортний потенціал України у виробництві  непродовольчих товарів, частка яких в  експорті складає всього 4% - це текстиль, взуття, трикотажне полотно, килими, головні убори, одяг, шкіряна та хутряна сировина.

   Високоефективними експортними товарами на світовому  ринку є наукомісткі високотехнологічні товари тривалого користування, що задовольняють культурні, побутові, споживчі, туристичні потреби ведення. В Україні необхідно створити експортну спеціалізацію виробництва цих товарів.

   В експорті України  переважає сировина та матеріали, але  проблема полягає  не в цьому, а в  тому що мало експортується  промислових товарів  і технологій. США  і Канада також найкрупніші постачальники сировини на світовий ринок, але вони є і найкрупнішими експортерами готової промислової продукції і послуг.

   Значну  частину в експорті послуг посідають  транспортні послуги - 86%. У структурі  ж експорту транспортних послуг 70% належить трубопровідному транспорту, тобто транзиту нафти та газу.

   В експорті виділяються комунікаційні  послуги (3%), а також послуги з  монтажу та ремонту і в галузі досліджень та розробок (по 2%).

   Україна має значні рекреаційно-туристичні ресурси, які при підготовці відповідної інфраструктури обслуговування можуть забезпечити розвиток у країні міжнародного туризму, значно збільшити експорт туристичних послуг.

   Останнім  часом більш динамічно розвивається експорт технологій - торгівля патентами  і ноу-хау, послугами лізингу, інжинірингу, консалтингу. Україна має певний потенціал для розвитку послуг у космічній галузі. Відомо, що космічний щит СРСР створювався і в Дніпропетровському квадраті. Зараз Україна створює інфраструктуру для виконання космічних програм.