Податкове навантаження підприємства

податкове навантаження на підприємство виходячи лише з тих  податків, які сплачує підприємство як платник (податки, за якими підприємство є податковим агентом, в розрахунок не береться).

Як знаменник при  розрахунках податкового навантаження на підприємство в різних методиках використовується весь спектр найважливіших вартісних показників діяльності підприємства – від

виручки від реалізації продукції до прибутку. Це відбувається тому, що джерелом сплати може бути лише дохід підприємства в його різних формах: виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) – для

ПДВ і акцизів; собівартості продукції з подальшим покриттям  витрат з виручки від реалізації (для комунального і соціальних податків і зборів); прибутку підприємства у процесі його формування (для різновидів податку на майно); прибутку підприємства у процесі його розподілу (для податку на

прибуток); чистого прибутку підприємства ( для економічних санкцій, що вносяться до бюджету, деяких місцевих податків і ліцензійних зборів).

Використання того або  іншого методу розрахунку показників податкового тягаря підприємства може зумовити суттєві відмінності в результатах розрахунків.

Для поглибленішого розуміння  відношень податків, зокрема і  трансакційних витрат в цілому з сумою обороту підприємства слід ввести поняття інституційного тягаря підприємства, яке не є принципово новим: це, по суті, інтегральний коефіцієнт трансакційності [6, с. 248]. Ступінь інституційного тягаря характеризує вартість відносин підприємства із зовнішнім середовищем. По аналогії з коефіцієнтами податкового навантаження на підприємство можна розрахувати коефіцієнти інституційного тягаря – в чисельник поставити суму трансакційних витрат за період.

Автор висуває припущення, що зменшення податків у сумі трансакційних  витрат не веде до адекватного зменшення всіх трансакційних витрат. Існує певний ступінь чутливості. Якщо інтегральний коефіцієнт трансакційності вважати мірилом інституційної стабільності підприємства і до нього прив'язуватися в ухваленні фінансових і податкових рішень, то слід пам'ятати про оберненопропорційну залежність між зменшенням податків та збільшенням решти трансакційних витрат, пов'язаних з переходом в тіньовий сектор економіки. Це витікає з гіпотези про альтернативність «ціни підпорядкування закону» і «ціни поза легальності»: зменшення першої неминуче веде до збільшення другої. Не варто поспішати і розглядати зменшення податків як вірний спосіб поліпшення кінцевого фінансового результату. Цілком можлива і зворотна ситуація.

Світовий досвід оподаткування  показує, що вилучення у платника податків до 30-40% доходу є тією межею, за якою починається процес скорочення заощаджень і, відповідно, інвестицій в економіку. Якщо ж податкове навантаження досягає рівня 40-50%, то повністю ліквідуються стимули до підприємницької ініціативи і розширення виробництва. Проте завжди слід враховувати взаємозв'язок між різними видами трансакційних витрат, який має вигляд структурних зрушень в «ціні підпорядкування закону» і «ціні поза легальності». Ступінь цього взаємозв'язку є індивідуальним для кожного підприємства. Важливість визначення того, наскільки зміни в «ціні підпорядкування закону» зумовлюють зміни в «ціні поза легальності», полягає в тому, що за допомогою цього зв’язку можна абсолютно по новому побудувати головний критерій податкової оптимізації

підприємства – мінімізація  трансакційних витрат в цілому, а  не лише податків. При такому підході  є кількісна мінімальна межа, до якої прагне мінімізація податків - такий рівень «ціни підпорядкування закону», при якому у підприємства немає економічних причин для переходу в зону поза легальності. Серед критеріїв податкової оптимізації одним з головних слід вважати збалансованість складу трансакційних витрат та мінімізацію загальної їх суми, а не лише податкової складової. Тому поєднання ідеологій та практичних методик обчислення податкового та інституційного тягаря підприємства значно підвищить ефективність податкового менеджменту на підприємстві за рахунок появи релевантної інформації щодо структурних залежностей між податками, трансакційними витратами в цілому тадоходами підприємства.

 

 

3.2

Оптимальний рівень податкового  навантаження є важливим чинником для  забезпечення відповідної динаміки ділової активності, розвитку виробництва та економіки в цілому, а також соціально-політичної стабільності країни. Загострення економічної конкуренції в Європі, що пов'язане з розширенням ЄС, поставило більшість європейських країн перед необхідністю реформування своїх податкових систем, яке відбувалося саме у напрямку зниження податкового навантаження, передусім на підприємства.

Для отримання конкурентних переваг України в умовах інтеграції у світовий економічний простір, важливо порівняти податкові системи зарубіжних країн, зокрема країн ЄС, які є одними з головних її конкурентів на світових ринках товарів і капіталів, та, ґрунтуючись на цьому, виявити можливі напрямки реформування української податкової системи.

За даними останніх досліджень Світового банку і Міжнародної фінансової корпорації за рівнем оподаткування Україна посідає 177 місце серед 178 країн. Гірший результат лише у Білорусі. Українським компаніям треба сплатити 99 податків, що займає в них 2085 годин (серед країн ЄС немає країни, виконання податкових зобов’язань в якій вимагали б від підприємства такої кількості часу), та витратити на це близько 60% свого прибутку, при тому, що середній світовий показник складає 40%. За оцінками авторів дослідження, загальна сума податків в Росії складає 51,4% прибутку. Близько 33% представлених у таблиці європейських країн мають загальну ставку оподаткування, що перевищує 50%. В Італії він сягає 76,2% (крім того, тут і найвищий показник середнього податку на прибуток підприємства – 30,8% ), Франції – 66,3%, Іспанії – 62% [3] . Формальні, тобто ті, що закріплені в законодавстві, ставки податку на доходи корпорацій у країнах Західної Європи коливаються від найнижчих 10%-12,5% на Кіпрі та в Ірландії, 15%-20% в Болгарії, Латвії, Литві, Румунії, до найвищих 30%-49 % у Великобританії, Франції, Бельгії, Іспанії, на Мальті, в Італії та Німеччині (38,64%). Але тут важливим є той момент, що в країнах ЄС значно менший рівень тінізації економіки (приблизно 10%), ніж, наприклад, в Україні (за різними оцінками в середньому 50-60%), за рахунок чого в цих країнах можливі недоотримані податкові надходження майже несуттєві. Не будемо забувати й про те, що частина податкового тягаря в Україні повернута у вигляді пільг. Для платників податків, які не мають пільг і виконують свої платіжні зобов’язання, податковий тиск є удвічі більшим від проголошеного. Якщо у першому випадку сукупні податкові зобов’язання підприємств падають до 0-5%, то у другому – сягають 60-70% створеної додаткової вартості. Через це податкові зобов’язання нерівномірно розподіляються між галузями економіки і підприємствами. Тому, певною мірою, проблема нерівномірного розподілу податкового тягаря в Україні є значно гострішою, ніж проблема його загального рівня. В країнах ЄС натомість поширені інші форми державної підтримки: звільнення деяких підприємств від необхідності ведення звітності про результати господарської діяльності та запровадження спрощеної системи бухобліку і звітності; використання податків на оціночний дохід і мінімальних податків; податкові кредити (відрахування із суми нарахованого податку). Наприклад, інвестиційний податковий кредит (застосовується в Бельгії, Великобританії, Данії, Італії, Іспанії, Люксембурзі, Нідерландах, Португалії, Франції та інших) являє собою відрахування із суми нарахованого податку частини (відсотка) або всієї суми інвестицій, здійснених (нинішнього року) у капіталомісткі сектори економіки або виробництво з низькою нормою прибутку. У Франції і ФРН, законодавство передбачає від 10 і більше видів податкових кредитів.

Податкові зобов’язання в Україні та ЄС відрізняються  також правилами розрахунків . Так, у європейських країнах використовується єдина методологія бухгалтерських і податкових обліків діяльності підприємств і визначення їх фінансових результатів. Відмінності ж між бухгалтерськими і податковими методами обліку, що мають місце в Україні, призводить до чисельних викривлень податкової звітності й приховувань прибутків, які підлягають оподаткуванню.

Законодавство країн-членів ЄС закріплює різні підходи до оподаткування прибутку юридичних осіб, проте усю їх розмаїтість можна звести до декількох основних схем. Так у Бельгії, Голландії, Люксембургу та Швеції передбачене повне оподаткування прибутку , тобто прибуток компанії оподатковується корпоративним податком, а згодом, одержавши частину прибутку, акціонери сплачують з нього особистий прибутковий податок. В інших європейських державах з метою уникнення подвійного оподаткування , воно зменшується на рівні акціонерів. Ця схема реалізується двома способами. Наприклад, у Великобританії, Ірландії та Франції суми податку, сплаченого корпорацією, частково зараховуються при визначенні сукупного оподатковуваного особистого доходу, частиною якого є дивіденди, отримані акціонером цієї корпорації, а у Австрії та Данії (незалежно від сплати корпоративного податку компанією) від податку частково звільняються дивіденди, отримані акціонером.

У Фінляндії, ФРН, Іспанії  та Португалії закон передбачає можливість зменшення оподаткування на рівні  компанії. За такої схеми прибуток компанії поділяється на той, що розподіляється, і той, що не розподіляється. Для прибутку, що розподіляється у формі дивідендів, встановлюються або більш низькі ставки податку (ФРН, Португалія), або часткове звільнення від податку (Фінляндія, Іспанія). У деяких країнах прибуток, що розподіляється, цілком звільняється від податку на рівні компанії (Греція), або на рівні акціонерів (Італія). При цьому слід мати на увазі, що національне законодавство може сполучати способи розрахунку корпоративного податку і передбачати можливість застосування різних схем – залежно від конкретних цілей податкової політики [2].

Як можна зробити  висновок з вищенаведеного порівняльного  аналізу, податкова система України  має суттєві вади і є набагато обтяжливішою для ведення бізнесу порівняно з податковими системами країн ЄС. Вона має бути реформована у частині зниження податкового навантаження на підприємства (зблизити податковий і бухгалтерський облік, що полегшило б процедуру визначення платниками своїх податкових зобов’язань та знизило податковий тягар тієї його частини, що пов’язана з технікою та витратами на стягнення податків; замість численних законодавчих актів з оподаткування прийняти спрощений Податковий кодекс), зміни структури податкових вимог, забезпечення рівності у податковому навантажені (замість надання численних податкових пільг поступово знизити ставку оподаткування підприємств, що крім усього іншого, створить рівні умови для їх функціонування), враховуючи досвід країн-членів ЄС. Зокрема, в 2008 році Кабінетом Міністрів України розроблено нову «Стратегію реформування податкової системи України». За умови ефективного реформування податкової системи в частині зниження реального податкового навантаження на підприємства, Україна матиме шанси стати серйозним суб’єктом податкової конкуренції на європейському просторі.

Література:

1. Гавриленко Н.В. Вплив  податкового навантаження підприємницької  сфери на національну економіку// Науковий вісник. – О., 2007. – №3(40).

2. Пробей-Голова В., Сіроштан  В. Україна - ЄС: адаптація податкового законодавства// Кримський діалог. - 2005. - № 28.

3. http://rate1.com.ua/uk/archive/228/ –  сайт Першої рейтингової системи. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Кудріна О.Ю. Оцінювання податкового навантаження на підприємство з позицій оцінки трансакційних витрат :[Стаття]  Кудріна О.Ю. /[Електр. Ресурс http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VSUNU/2011_10_1/Kudrina.pdf]
2. Кизилова Л.О., Стецишин М.І. Особливості визначення податкового навантаження підприємств : [Стаття] Кизилова Л.О., Стецишин М.І. /[Електр. Ресурс http://www.library.tane.edu.ua/images/nauk_vydannya/a7JOtV.pdf]
3. Я. Дропа, І. Чабан Податкове навантаження та його вплив на економіку України : [Стаття]  Я. Дропа, І. Чабан/ [Електр. Ресурс http://www.lnu.edu.ua/faculty/ekonom/Form_Rynk_Econ/2009_19/32_дропа,%20чабан.pdf]