Податкове навантаження підприємства

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

 

Київський Національний університет технологій та дизайну

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кафедра: „Економіки, обліку та аудиту”

 

 

Реферат на тему: „Податкове навантаження підприємства”

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент групиБІЕ 1-08 Рудий Євген Анатолійович

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2011

Податкове навантаження підприємства

 

Однією з найважливіших  проблем у діяльності підприємства є проблема податкового навантаження та її вплив на його підприємницьку активність. Оптимальний розмір податкового тягаря – центральна макроекономічна проблема будь-якої держави.

Податкове навантаження - це комплексна характеристика, яка  включає: кількість податків і інших  обов'язкових платежів; структуру  податків; механізм стягнення податків; показник податкового навантаження на підприємство. Доволі розповсюдженою є думка про зв'язок податкового тягаря та розвитку економіки: чим нижче рівень податкового тягаря, тим стрімкіше і динамічніше розвивається економіка держави, чим менше податки, тим міцніше економіка. На мікрорівні рівень податкового тягаря є індикатором доцільності ведення бізнесу взагалі і ведення його в легальному полі зокрема. В економіці будь-якої країни підприємство не зможе існувати, якщо йому доводиться віддавати у вигляді податків більше половини своїх доходів. З іншого боку, дуже мала частка доходів, сплачена у вигляді податків, не дає підприємству відчуття причетності до формування макроекономічного добробуту країні. Тому можливість знати і контролювати свій рівень податкового тягаря для будь-якого підприємства є важливою в процесі ухвалення фінансових рішень.

При побудові механізмів податкової оптимізації підприємствами практично завжди ігнорується факт причетності податків до інституційних трансакційних витрат. Більш того, податки є одним з найбільших структурних елементів трансакційних витрат і зміна податків завжди викликає структурні зрушення в загальній сумі трансакційних витрат. Прагнення підприємства понизити податковий пресс може призводити до різкого зростання витрат на забезпечення альтернативної діяльності або діяльності в тіньовому секторі, через що загальна сума трансакційних витрат може суттєво зрости і, отже, погіршити загальний фінансовий результат. Саме тому показник податкового тягаря повинен бути методично прив'язаний до величин трансакційних витрат в розрізі «ціни підпорядкування закону» і «ціни позалегальності» та включений до методик обчислення інституційного тягаря підприємства.

На макроекономічному  рівні податковий тягар є узагальненим показником, що характеризує роль податків у житті суспільства. Кількісно він визначається як відношення загальної суми податкових зборів до сукупного національного продукту. Податки і збори, що формують сучасну податкову систему України, розрізняються за об'єктами обкладення та джерелами сплати. Тому в мікроекономіці неправомірно, на наш погляд, знеособлене застосування поняття "податкове навантаження" без співвідношення суми податку з об'єктом обкладення податком або джерелом його сплати. Показник "податкове навантаження" є відносним, оскільки відображає співвідношення податкових сум з певним фінансовим показником. Саме таке співвідношення дає можливість провести порівняльний аналіз податкових вилучень за окремі періоди часу, у окремих підприємств або у підприємств різних галузей. Іншими словами, податковий тягар відображає ту частину виробленого суспільством продукту, яка перерозподіляється за допомогою бюджетних механізмів.

Для характеристики податкового  навантаження має значення не лише величина, але й структура сплачуваних податків. Найбільш "важкими" є податкові платежі, що обчислюються незалежно від отриманого доходу і лише частково перекладаються на кінцевого споживача, - податки, сплачувані як відрахування від обігу і майнові податки.

Зараз обґрунтовано декілька способів регулювання податкового тягаря підприємства. Одним зі способів державного регулювання податкового тягаря платників-підприємств є так зване правило червоної межі, відповідно до якого загальна сума податкових і аналогічних ним вилучень у промислових підприємств повинна бути обмежена певним відсотком від їх обігу. Іншим поширеним способом розрахунку податкового тягаря є показник ефективної податкової ставки, яка є часткою податку в сумарному оподатковуваному доході платника податків. Для того, щоб визначити ефективну податкову ставку, необхідно спочатку обчислити частку, що вилучається податком з кожної окремої частини доходу, а потім їхню суму зіставити із загальною сумою доходів. Відомі методики розрахунку податкового тягаря за ефективною ставкою (відношення загальної суми податків до доданої вартості, створеної підприємством) розроблено фахівцями Центрального економіко-математичного інституту РАН. Ефективна ставка характеризує загальний податковий тягар з погляду доцільності інвестицій.

Всі дискусії про податкове  навантаження на підприємствазалишаться безпредметними доти, поки не буде досягнуто згоди в питанні розрахунку зведеного показника, що характеризує це навантаження. Існує декілька методик розрахунку податкового навантаження для підприємства.

Згідно з методикою, пропонованою А. Поддєрьогіним [3], податкове навантаження встановлюється як відношення всіх податків, сплачуваних підприємством, до виручки від реалізації, включаючи виручку від іншої реалізації. Даний показник не враховує структуру податків у виручці, тому за його значенням не можна судити про вплив податків на фінансовий стан підприємства.

Співвідношення всіх податків та виручки  від продажу продукції підприємства характеризує лише динаміку податковоємності продукції за різні періоди виробництва. В методиці А. Медведєва [4] з визначення показника податкового навантаження враховується критерій оцінки тяжкості податкового тягаря кожної групи податків залежно від джерела їх сплати.

Показник податкового тягаря розраховується як відношення суми всіх податків до прибутку підприємства. Дана методика дозволяє проаналізувати вплив прямих податків на фінансовий стан підприємства, проте має серйозний недолік – не враховується вплив непрямих податків на фінансовий тан підприємства, а ПДВ та акцизи не розглядаються як податки, що не впливають на величину прибутку підприємства.

М.І. Литвин до складу податків, що сплачуються  підприємством, включив всі податки  без инятку: ПДВ, акцизи, прибутковий податок з фізичних осіб, відрахування до позабюджетних соціальних фондів [5]. Автор пояснив свою позицію тим, що для підприємства не існує нейтральних податків, джерелом сплати податків є дохід підприємства, «сплата всіх податків здійснюється за рахунок поточних грошових надходжень, а ступінь їх перекладання непостійна». Абсолютно нейтральних для підприємства податків просто не існує: вони реально сплачуються за рахунок поточних грошових надходжень, а ступінь їх "перекладання" непостійна і здійснюється не в повному обсязі.

Показник податкового  навантаження М.І. Литвин розрахував як відношення суми податків до суми коштів для сплати. Спільним знаменником для всіх податків автор використав додану вартість, що обчислюється як валовий дохід за мінусом матеріальних витрат на виробництво і реалізацію. Цей показник зіставимо з показником, на основі якого обчислюється макроекономічне податкове навантаження. Застосування даного методу дає цінні відомості: видно, яка частина доданої вартості йде на податки і скільки прибутку витрачається на податки, а також враховується частка матеріальних витрат, амортизації, трудовитрат у доданій вартості конкретного підприємства. Проте в розрахунок податкового навантаження включається прибутковий податок, що є некоректно.

Т. Ф. Юткіна розрізняє  відносне і абсолютне податкове  навантаження: абсолютне податкове навантаження – це податки і страхові внески, що підлягають перерахуванню до бюджету і до позабюджетних фондів [1, с. 134]. У цьому випадку податкове навантаження не спотворюють такі чнники, як матеріаломісткість виробництва, чисельність працівників, сума податків у ціні продукції.

Автор вважає, що непрямі податки  повинні включатися до складу податкових платежів. Проте показник абсолютного податкового навантаження не дозволяє порівняти величину податкових платежів з джерелом їх сплати, не відображає напруженість податкових зобов'язань. Тому автор використала поняття відносного податкового навантаження: відношення його абсолютної величини до знову створеної вартості, тобто показник відносного податкового навантаження є часткою податків і страхових внесків, включаючи недоїмку, у знову створеній вартості [1, с. 135]. Позитивними якостями відносного і абсолютного податкового навантаження є зіставлення податкових платежів лише зі знову створеною вартістю і визначення податкового тягаря за джерелами сплати податків.

Теоретично найточнішим показником податкового навантаження з погляду міжгалузевих порівнянь є відношення податків, що сплачуються підприємством, до умовного прибутку. Умовний прибуток – це розрахунковий показник, що характеризує величину прибутку, яку отримало б підприємство в умовах відсутності податкових платежів. Він визначається як різниця знову створеної вартості та величини оплати праці. По суті, це прибуток до сплати податків і відсотків, тобто та частина чистої доданої вартості, яка підлягає розподілу між підприємством і державою. У нормальній ринковій економіці, в якій сформувалася система оплати праці і високий ступінь захисту інтересів найнятих працівників, саме цей показник може найточніше характеризувати податковий тягар підприємств.

Проте в сучасній економіці застосування цього показника на практиці ускладнене тим, що рівень оплати праці та її частка в чистій доданій вартості різко диференціюється не тільки за регіонами, галузями та секторами економіки, але й в межах одного виду діяльності на одній території. Тому в

сучасних умовах найвідповіднішим показником для порівняння податкового  навантаження підприємств є коефіцієнт податкового навантаження за чистою доданою вартістю.

Складнішу і цікавішу методику визначення податкового навантаження підприємства з урахуванням галузевих особливостей запропонувала Г. Девлікамова. Ця методика дозволяє не лише визначити ступінь податкового тиску на підприємство і виявити необхідність і глибину застосування методів податкового планування, але й враховувати виробничі особливості, які б дозволили проводити порівняльний аналіз впливу змін у податковому і господарському законодавстві на підприємство. Аналіз податкового навантаження підприємства включає декілька етапів.

На першому етапі надається  характеристика абсолютного податкового навантаження на підприємство, хоча його величина не дає повного, завершеного уявлення про ступінь впливу сукупності податків і зборів на результати діяльності підприємства: визначення динаміки сум податків і зборів за досліджуваний період часу; розрахунок ланцюгових та базисних темпів зростання платежів за кожною позицією; виявлення тих податків, в динаміці яких відбулися найзначущі зміни, визначення причин, що викликали їх; визначення структури сум податків і зборів за кожен рік досліджуваного періоду; виявлення платежів, що мають найбільшу питому вагу в загальній сукупності податків; характеристика змін, подій за період у співвідношеннях питомої ваги податків; встановлення причин динаміки

податкової структури; виявлення чинників, під впливом  яких відбулися найбільш значущі зміни в динаміці і структурі податків і зборів.

На другому етапі  розраховуються коефіцієнти, які характеризують ступінь тиску податкового преса на основні фінансово-економічних показників підприємства - виручки від реалізації продукції, балансового і чистого прибутку, витрати виробництва і обігу. Коефіцієнти поділено на групи: група А -коефіцієнти податкового навантаження на виручку від реалізації, вони характеризують ступінь впливу  а виручку, відповідно, непрямого оподаткування, прямого оподаткування, оподаткування на прибуток і майнового обкладення; група Б - коефіцієнти, що характеризують рівень впливу обкладення податком на прибуток підприємства та його майнового обкладення; група В - коефіцієнти, що характеризують податкове навантаження на величину витрат виробництва і обігу; вони розраховуються як співвідношення сум податків і зборів, що включаються у собівартість продукції, та величин собівартості.

За значенням коефіцієнтів є  можливість виявити стійкі кількісні  характеристики, динаміка яких дозволяє зробити висновки про тенденції, що склалися в системі оподаткування підприємства, та інтенсивність її впливу на об'єкт дослідження за даний період.

Пропоновані Г. Девлікамовою характеристики абсолютного і відносного податкового навантаження на підприємство достатньо повно відображають рівень впливу системи оподаткування на кінцеві результати діяльності підприємства, а її методика дозволяє зіставляти ступені податкового навантаження у підприємств суміжних галузей за виробничим ланцюжком. Проте слід зазначити, що у методиці не враховується постійна змінюваність податкового законодавства, через що можуть відбуватися суттєві структурні зміни в діяльності самого підприємства. Тому сукупність чинників впливу, які потрібно враховувати при використанні методики, вельми обширна і містить показники економічного і технологічного характеру, які не завжди зіставні по роках. Проведення факторного аналізу вимагає від аналітика пізнань у суміжних галузях: у податковому і господарському праві, у виробничій технології. Вказані моменти суттєво ускладнюють використання розглянутої методики [5].

Розглянуті методики визначення показника податкового  навантаження на підприємство зводяться в основному до співвідношення суми податків, що сплачуються підприємством, до суми доходів. Відмінності між цими методиками полягає лише в тому, які податки включаються в чисельник

показника і які форми  доходів використовуються в знаменнику. Одні дослідники виходять з того, що при визначенні податкового навантаження на підприємство не повинні враховуватися непрямі податки (ПДВ, акциз та ін.) унаслідок їх перекладання на споживача. Інші – навпаки, включають у чисельник всі податки, що сплачуються підприємством як за своїми зобов'язаннями, так і за зобов'язаннями працівників (податки і платежі, що стягуються з сум на оплату праці). Треті дослідники визначають