План Маршала – допомога після другої світової війни

У якості пріоритетних для  вкладення капталу розглядалися галузі, розвиток яких зменшував економічну залежність Європи від США. Виділялися галузі “долларосберігаючі” і “доллароприбуткові”, тобто імпортозаміщуючі й експортні. У міру скорочення американської допомоги доводилося шукати інші джерела задоволення потреб.

Одне з напрямків  пошуку – можливість імпорту по більш низьким цінах, в тому числі  із Північної Америки. Зниженню доларових  витрат Європи сприяло й стимулювання її сільського господарства.

 

3.2. Організація й характер постачання.

Свою знамениту промову  Маршалл виголосив 5 червня 1947 року, а вже 12 червня у Парижі зібралися  представники 16 країн Західної Європи. Вони обговорили розміри конкретної допомоги, необхідної для кожної з них. У відповідь на готовність прийняти її від США, був створений Урядовий комітет з вивчення стану економіки країни і її можливостей прийняти таку допомогу. Було визнано необхідним встановити пріоритети й обмеження на кількість експортованих з США дефіцитних ресурсів.

Важливим аспектом реалізації “плана Маршалла” стало питання  про джерела фінансування окремих  елементів програми. Його розв’язання  погоджувалося з характером і  видом поставок.

Поставки першого виду охоплювали предмети найважливішої життєвої необхідності - ті, що були потрібні для запобігання голоду. Щовесни виділялися асигнування на продукти харчування, паливо, одяг. Рік у рік по мірі росту власних ресурсів європейських країн ці асигнування скорочувалися. Оскільки допомога такого роду не самооплачується, а більшість країн Західної Європи була не в змозі оплатити в доларах відповідні поставки, основна частина останніх ішла у вигляді дотацій, а не позик.

Місцева валюта, виручена від продажу цих продуктів, повинна була бути використана урядом європейської країни для зменшення дефіциту державного бюджету, а отже, і темпів інфляції; для нарощування таких дефіцитних ресурсів як сталь, цемент, вугілля, шахтне устаткування, нафтопродукти, енергетичне устаткування, транспортні засоби. Тим самим велася протидія інфляції витрат у конкретному секторі економіки.

Другий вид поставок – промислове устаткування. Тут  у фінансуванні переважали позики Міжнародного банку. Третій вид поставок – сировина, сільськогосподарські машини, промислові товари, запасні частини та ін. Ці поставки фінансувалися під гарантії американського уряду через Експортно-імпортний Банк США, що створив для цих цілей спеціальне відділення.

 

3.3. Успіхи економічної політики.

Про зміну ситуації в Західній Європі в ході реалізації “плана Маршалла” свідчить те, що щорічна допомога в 4-5 млрд.$ дозволила за 3 року збільшити випуск продукції на 20 млрд.$. Висока результативність цього плану багато в чому пояснюється тим, що він був орієнтований на збільшення постачання західноєвропейського виробництва, на виборчий імпорт сировини й матеріалів.

Заходи щодо перебудови господарських відносин, у тому числі  зовнішньоекономічних, по фінансовій стабілізації поєдналися із зусиллями  по збереженню європейського економічного потенціалу, підвищенню ефективності його використання. Тільки цей потенціал міг служити джерелом самозабезпечування Європи ресурсами для створення альтернативних каналів постачання європейської промисловості сировиною, для розвитку імпортозаміщуючих і експортних виробництв. Тим самим розширилися можливості для імпорту із США вже не стільки сировини, скільки нових технологій.

За такої політики виборчого імпорту, активізації  використання найбільш ефективних з  наявних виробничих потужностей потребує насьгодні і Східна Європа. Зміцнення виробництва, що стримує імпорт споживчих і сировинних продуктів може послужити засобом вивільнення ресурсів для заміни вкрай зношених і застарілих фондів.

 

 ВИСНОВОК

У стратегії підйому  західноєвропейської економіки не останнє місце приділялося відновленню основних виробничих фондів. Була намічена досить інтенсивна програма розвитку основного капіталу. На 1948-1951 рр. планувалося витратити від 2 до 3 млрд.$ на відновлення й розвиток заводів з виробництва заліза й стали, 3-5 млрд.$ - на машини й устаткування для шахт, 3-4 млрд. $ - на сільськогосподарські машини.

Початі наприкінці 40- х – початку 50- х рр. інвестиції суттєво підвищили конкурентоспроможність європейського експорту не зовнішніх  ринках. Істотним фактором економічних досягнень Західної Європи став ефективний розподіл зусиль між розвитком традиційних і новітніх технологій.

Завдяки Плану було досягнуто  наступне:

- ВВП у Європі підвищився  на 32.5%, від 119 мільярдів в 1947 році  до 159 мільярдів в 1951 році. - Промислове виробництво зросло на 40% у порівнянні з довоєнним рівнем; обсяг сільськогосподарської продукції - на 11%. - До 1953 року обсяг європейської торгівлі підвищився на 40%.

План Маршалла досягся  своєї мети підвищити продуктивність, стимулювати економічний ріст і сприяти розвитку торгівлі. Він підвищив рівень життя й зміцнив економічні, соціальні й політичні структури країн-учасниць. Він зміцнив політичну стабільність у регіоні й зробив великий внесок в обмеження поширення комунізму

Допомога за планом Маршалла офіційно припинилася 31 грудня 1951 року. Однак план Маршалла і його принципи самодопомоги заклали основи для продовження допомоги іноземним державам, що є ключовим елементом зовнішньої політики США. План Маршалла створив нову атмосферу співробітництва, взаємодопомоги й підтримки у відносинах між Західною Європою й Сполученими Штатами. Він дозволив створити сильний і міцний союз НАТО. Завдяки цим результатам він вважається найуспышнышою ініціативою зовнішньої політики в історії США.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 

Ø Економічна енциклопедія (том 2, стор.262-264) за ред. Мочерного С.В., К., Академія, 2001 р.

Ø Всесвітня історія (с.156-157), Ладіченко Т.В., К.,А.С.К., 2002 р.

Ø Новейшая история ХХ ст. (с.194-203), О.С. Сороко-Цюпа, М., Просвещение, 2002 р.

http://ru.wikipedia.org