Підприємство і бізнес культура

У книзі англійських  консультантів з управління М. Вудкока  та Д. Френсіса ("Раскрепощённый менеджер") наводиться такий епізод з роботи однієї англійської компанії: "Атмосфера засідання була складною і напруженою. Присутні на ньому керівники підрозділів були розгублені. Вони сподівалися, що їхня філія принесе хороший прибуток, але натомість зазнали істотних збитків. Виконавчий директор філії сказав: "Наше становище гіршим вже не може бути. Я готовий розірвати винних, але все ж, мабуть, треба проаналізувати проблему. У чому наші помилки?" Присутні довго мовчали, а потім один із них сказав: "Річ у тім, що ми погано організовані, а у взаєминах колег недостатньо щирості та відкритості, порушуються етичні норми". Усі погодилися з тим, що етичними та соціально-психологічними проблемами керівництво філії не займалося. Дійшли висновку: щоб забезпечити стабільні прибутки, усі мають працювати як одне ціле, а не як зібрання окремих особистостей; крім того, всі мають виконувати встановлені етичні правила поведінки на службі". Цей приклад свідчить, що в міру ускладнення виробничих завдань, які доводиться розв'язувати, керівникам дедалі більше уваги треба приділяти дотриманню всіма працівниками, незалежно від посади, загальноприйнятих етичних норм, службового етикету. Звичайно, дотримання етикету не є самоціллю. Він не повинен заважати роботі, виконанню виробничих завдань.

На роботі людина проводить більшу частину свого  життя, а відтак їй приємніше працювати там, де панує взаємоповага й усі дотримуються етичних норм та правил етикету. У службових стосунках доречною формою спілкування є звертання до всіх на "Ви". Вихований співробітник завжди пропустить жінку поперед себе, притримає перед нею двері. Якщо вони в однакових умовах, то чоловік не буде сідати, якщо жінка стоїть. У гардеробі чоловік допоможе жінці одягтися, хоч у службових умовах він цього може й не робити. Жінка на роботі також має дотримуватися певних правил (зокрема, на її столі мають бути лише речі, потрібні для роботи). Чепуритися краще в спеціально встановленому місці, а не в кабінеті, Де знаходяться колеги, а тим більше клієнти.

Інтелігентна  людина, помітивши помилку, якої припустився  інший працівник, вкаже на неї  тактовно та доброзичливо, до того ж наодинці. Краще, коли людина ставитиметься нетерпляче не до чужих, а до власних помилок – у цьому разі буде менше підстав для неприязні співробітників, для виникнення конфліктів.

 

 

 

 

 

 

 

3. Визначальні чинники  підприємницького успіху

 

Підприємництво як тип  підприємницької діяльності найбільш повно розкривається через характеристику його суб'єктів, тобто підприємця. Підприємець, у свою чергу, — це особистий фактор відтворення, здатний на інноваційній та ініціативній основі йти на ризик і раціонально поєднати інші фактори виробництва, так щоб у перспективі одержувати підприємницький дохід.

Провідною ідеєю підприємництва є задоволення людських потреб. З розвитком суспільства ці потреби зростають. Люди працюють заради задоволення своїх життєвих потреб і бажань. Кожна особа має потребу в їжі, одязі, житлі тощо. Якщо потреба не задоволена, то людина відчуває внутрішню напруженість, що й спонукає її працювати.

Як бачимо, суб'єктом  підприємництва може бути лише економічно самостійний господарюючий суб'єкт. А це стає неможливим без права монопольного володіння всім майном, що перебуває в його розпорядженні, тобто права власності. Як зазначають відомі вчені, «...підприємництвом вважається не будь-яка діяльність виробника, банкіра, працівника торгівлі, сфери послуг, а лише діяльність власника, який самостійно розпочинає і здійснює (чи із залученням найманої робочої сили) виробництво, надання послуг, торгівлю тощо».

Підприємництво як форма  ініціативної діяльності з метою  отримання прибутку може здійснюватися в двох основних видах (типах) або їхніх комбінаціях:

•   перший — здійснення будь-якого виду виробничої діяльності (тобто виробництво товару, продукту, послуг);

•   другий — виконання посередницької функції (переміщення товарів від виробника до споживача, торгівля тощо).

За своєю спрямованістю, масштабами розвитку і впливом на ефективність системи господарювання та якість суспільного життя виробнича підприємницька діяльність є провідною. Тому важливо виділити і детальніше охарактеризувати насамперед виробниче підприємництво.

У межах першого типу підприємницької діяльності існує  можливість конкретної спеціалізації виробничої структури. Для усвідомлення такої можливості і необхідності доцільно розглянути класичну схему підприємницької діяльності, що відображає наявне протиріччя між суб'єктами економічних відносин: підприємець — споживач. В такому випадку активна роль зберігається за підприємцем, який по відношенню до споживача може діяти одним із двох можливих способів (рис. 1).

Інтерес споживача, спровокований підприємцем, — це усвідомлений підсумок діяльності підприємця щодо виявленого неусвідомленого інтересу споживача. Він спричинений рішенням підприємця виробляти нові (нетрадиційні) для ринку товари.

Виявлений інтерес споживача  — результат вивчення очевидних, але не задоволених потреб споживача, які можна задовольнити, розвиваючи активність підприємця. Такий підхід можна вважати виправданим за наявності дефіциту виробництва, властивого суспільству з низьким рівнем соціально-економічного розвитку.

На основі цього можна  зробити такий висновок: підприємництво у сфері виробництва може й мусить орієнтуватися на продукування і просування на ринок традиційних і нових (бажано принципово нових) товарів. Цього можна домогтися за умови постійно здійснюваної інноваційної діяльності на фірмі.

Загальний видовий склад  підприємницької діяльності, тобто  її розчленування на окремі структурні елементи, представлена на рис. 2.

Вона свідчить про  те, що підприємництво у сфері безпосереднього виробництва товарів має орієнтуватися насамперед на продукування і поставку на ринок традиційних або інноваційних їх видів.

Суттєві  чинники успіху підприємницької діяльності

1. Висока кваліфікація.

Підприємець або сам  має бути висококваліфікованим спеціалістом, або найняти того, хто має професійні знання і досвід у обраній сфері діяльності.

2. Вдала і  обґрунтована ідея виробництва  конкретного товару або групи.

Концепція повинна бути чітко сформульована в бізнес-плані  та обґрунтована з усіх боків –  фінансового, матеріально-технічного, маркетингу, трудових ресурсів тощо.

3. Широкі особисті  контакти.

Досвід показує, що успіху можна досягти тільки з допомогою  партнерів, які поділяють ідею підприємництва.

4. Достатні  матеріальні і фінансові ресурси.   

Концепція ресурсів –  одне з  головних завдань підприємця. Успішний пошук  і  залучення ресурсів визначають його майбутню ефективність.

5.Наявність  замовлень споживачів.

Необхідно глибоко вивчати  споживачів, свою "ринкову нішу".

 

Література

 

1. Афанасьєв І. Діловий етикет: – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: "Альтерпрес", 2001. – 352 с. – Рос. мовою.

2. Ботавина Р. Н. Этика деловых отношений: Учебное пособие для студентов, обучающихся по экономическим специальностям. – М.: "Финансы и статистика", 2004. – 208 с.

3. Галушко В. П. Діловий протокол та ведення переговорів – Вінниця: НОВА КНИГА, 2002. – 223 с.

4. Гах Й. М. Етика ділового спілкування: Навч. посібник. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 160 с.

5. Гаркавенко С. С. Маркетинг: Підручник. – К.: Лібра, 2002. – 712 с.

6. Бойчук І.М. Економіка підприємства. - К.: Атіка, 2002.

 7. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. - К.: Вища школа, 2002.

 8. Мних Є.В. Економічний аналіз. - К.: ЦНЛ, 2003.

 9. Предборський В.А., Гарін Б.Б., Кухаренко В.Д. Економічна теорія. - К.: Кондор, 2003.

 10. Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства. - К.: ЦНЛ, 2003.