Підходи в прийнятті рішень різними школами управління

     Міністерство  освіти та науки України

       Одеський державний економічний університет 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Доповідь 

з дисципліни „Методи  та моделі прийняття  рішень

в аналізі та аудиті”

  на тему:„Підходи в прийнятті рішень різними школами управління”. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Виконала: студентка

     групи ОЕФ-54

     Прокоф’єва  Ганна

     Викладач: Мозгова Н.В. 
 

Одеса 2010

 

  „Усвідомивши необхідність, оцінивши чужий досвід, осмисливши посібники, побудувавши модель і передбачивши ризик, ти нагородив себе правильним рішенням”.

Санта Суксес 

    Прийняття рішень, як і обмін інформацією, –  складова частина будь-якої управлінської  функції. Необхідність прийняття рішення пронизує все, що робить керівник, формулюючи цілі та домагаючись їх досягнення. Тому розуміння природи прийняття рішень надзвичайно важливо для будь-кого, хто хоче досягти успіху у мистецтві управління.

    Управлінське  рішення – це вибір однієї з можливих аьтернатив впливу на керовану систему, тобто це модель, в якій із певного числа варіантів вибирається кращий.

    Розглянемо  різні підходи в прийнятті рішень.

    Американська  школа прийняття  управлінських рішень передбачає наступну технологію (рис. 1).

Рис. 1. Американська технологія прийняття рішень 

      У процесі раціонального рішення проблеми американські керівники думають не стільки про саме рішення, скільки про все, що пов'язано з ним і виходить з нього. При цьому кількість етапів у процесі прийняття рішення визначається самою проблемою.

    Діагноз проблеми. Це перший етап на шляху рішення, на якому встановлюють причини (симптоми) утруднень чи наявність можливостей. Встановлення симптомів допомагає визначити проблему в загальному вигляді. Для виявлення причин виникнення проблеми збирається та аналізується інформація (внутрішня та зовнішня). Для оптимізації робіт і засобів на цьому етапі керівники намагаються не допускати надлишку інформації і збирають лише релевантну (яка відповідає стану проблеми).

    Формування  обмежень і критеріїв прийняття рішень. На цьому етапі визначають діапазон, інтервал, у межах якого в подальшому приймають управлінське рішення. Обмеження, пов'язані з наявністю ресурсів, конкуренцією та інші, варіюють альтернативи в залежності від ситуації та конкретних менеджерів. В додаток до ідентифікації обмежень визначають стандарти, що дозволяють оцінити альтернативні варіанти вибору (критеріїв).

    Визначення альтернатив. Відбираються найкращі альтернативи вирішення проблеми.

    Оцінка альтернатив. Визначаються переваги, недоліки і ймовірність реалізації кожної альтернативи.

    Вибір альтернатив. Проводиться вибір раціональної.

    Практика  американських менеджерів показує, що прийняти оптимальне рішення при дефіциті часу досить важко. Тому керівник обмежується задовільним рішенням, а не « максимізуючим ».

     Німецька  школа прийняття  управлінських рішень розглядає процес прийняття рішень як складову частину процесів планування і контролю і включає наступні етапи (рис. 2). 

    Рис. 2. Німецька технологія прийняття рішень 

    Постановка  проблеми (ідентифікація) передбачає:

• вивчення та формування проблеми;
• визначення негативних симптомів;
• вивчення справ і цілей та конкретизацію наступних;
• формування критеріїв рішення, встановлення умовних границь і обмежень;
• організацію процесу прийняття управлінських рішень.

    Пошук інформації. Визначаються можливості вирішення проблеми, співставляються ймовірні дії, здійснюється попередній вибір.

    Оцінка  (оцінка можливостей впливів на ціль). Визначаються передумови для реалізації рішення, прогнозуються та класифікуються результати, аналізується ризик.

    Прийняття рішення (встановлюється альтернатива дії, яку потрібно реалізувати). Визначається кращий варіант і розглядається в аспекті його реалізації; виконується операційний аналіз плану (встановлення термінів, фінансування тощо).

     Японська  школа прийняття управлінських рішень передбачає три етапи в прийнятті управлінських рішень (рис. 3).

    Рис. 3. Японська технологія прийняття рішень 

    Японці  відійшли від існуючої теорії прийняття рішень, але при цьому їх рішення на практиці є ефективними, що пояснюється самою культурою суспільства.

    Постановка  задачі. В постановці задачі задіяні різні групи спеціалістів, які вивчають задачу і дають рекомендацїі. Лише після досягнення консенсусу починається стадія реалізації.

    Розробка  альтернативних рішень та відбір кращого. На цьому етапі проводиться розробка різноманітних можливостей вирі шення задач та вибір крашої. В роботі беруть участь різні спеціалісти.

    Затвердження. На основі вибору готовиться різностороння доповідь, що виноситься на суд вищого менеджменту. На цьому рівні рішення з допомогою залучених експертів вивчається і затверджується.

    Реалізація. Реалізують рішення дуже швидко, бо, як правило, кожен аспект детально проробляється при підготовці. Поскільки рішення прийняте одноголосно, всі зацікавлені в його реалізації. На противагу класичній теорїї менеджменту, яка формулює принцип єдиноначальності, згідно з яким кожен працівник в організації повинен отримувати доручення тільки від старшого адміністратора і відповідати за роботу лише перед ним, японська система передбачає відповідальність за прийняття рішень не особи, а групи. Передбачається, що ні одна людина не має права особисто приймати рішення.

    Особливості японської системи  прийняття рішень.

    Перший етап – підготовка документів.

    Другий – ознайомлення з ним усіх зацікавлених осіб, які мають право вносити свої зауваження та корективи.

    Третій – затвердження керівником з врахуванням зауважень.

     Українська  школа прийняття  управлінських рішень передбачає, що після виявлення чи постановки проблеми та встановлення умов і факторів, що мають вплив на неї, розробляються рішення, з яких вибирається краще (рис. 4).

    Рис. 4. Українська технологія прийняття рішень 

    Рішення має велике значення в управлінській  діяльності. Прийняття ефективного рішення для підприємства є передумовою забезпечення конкурентоспроможності продукції та фірми на ринку, формування раціональних організаційних структур, проведення правильної кадрової політики та ефективного використання виробничих потужностей, регулювання соціально-психологічних відносин на підприємтсві, створення позитивного іміджу та ін. 
 

 

    

    Перелік використаної літератури

1. Гевко І.Б. Методи прийняття управлінських рішень: Підручник. – К.: Кондор,2009. –187с.

 

    

то управляет прошлым, тот управляет будущим; кто управляет настоящим, тот управляет прошлым. Джордж Оруэлл (Эрик Блэр)-англ. Писатель публицист