Основні шляхи зростання прибутків діяльності ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод»

     ЗМІСТ

 
 

 

     Вступ 

    Катастрофічна фінансова ситуація, що склалася на протязі останнього часу в Україні, здійснює безпосередній вплив на всі без винятку сфери економіки  та бізнесу.

    На  багатьох підприємствах водночас навалилося й різке зниження платоспроможного попиту та гострий дефіцит оборотних засобів і труднощі в банківських розрахунках.

    Розвиток  ринкової економіки в Україні  дає можливість підприємствам, які  бажають працювати в нових  умовах, одержувати від своєї праці  позитивні результати. Водночас інші підприємства, які не можуть працювати  за новими правилами, приречені на невдачу.

    За  цих умов необхідна сучасна, адекватна  ринковій економіці, реорганізація  фінансової діяльності кожного підприємства, яка вимагає економіко-правового  аналізу його виробничо-фінансового  стану та можливої зміни при зміні  ринкової кон'юнктури. Аналіз багатоваріантних ситуацій дозволяє науково обґрунтувати економічні показники поточного  і перспективного розвитку з узагальненням  найбільш повного і ефективного  використання закріплених ресурсів і вмілого маневрування капіталом.

    Відсутність комплексного аналізу і контролю за фінансовою діяльністю підприємства - одна з причин некерованості його процесами, в результаті чого виникають  негативні тенденції в розвитку. Тому і слідкувати за виконанням програми, та кінцевими і проміжними результатами фінансового стану необхідно  систематично, для чого й існує  аналіз.

    Необґрунтоване  бажання підприємства збільшити  свій прибуток за рахунок збільшення обсягу продажу із застосуванням  кредиту, з одного боку, та невиконання  клієнтами своїх зобов'язань, з  іншого – призводить до утворення  на підприємстві дебіторської заборгованості.

    Результатом ефективної діяльності будь-якого підприємства в умовах ринкових відносин (невизначеності та ризику) є отримання прибутку. Звісно, кожне підприємство намагається отримати якомога більший прибуток, що залежить від етапу стратегії розвитку підприємства.

    Основною  небезпекою у діяльності сучасного  підприємства,яке працює з клієнтами (покупцями) на основі надання їя товарного (комерційного) кредиту, є ризики несплати клієнтом за поставлену йому продукцію, що в свою чергу, пов'язані із ситуацією виникнення дебіторської заборгованості.

    Об’єктом  нашого дослідження і аналізу  є Закрите акціонерне товариство “Львівський лікероголчаний завод”, який можна віднести до списку підприємств з позитивним фінансовим станом та стабільною ринковою ситуацією.

    В курсовому проекті розглядаються та аналізуються: характеристика підприємства, його виробничо-господарська діяльність, аналіз виконання підприємством планових показників, фінансовий стан, стан і ефективність використання прибутку та шляхи збільшення прибутку. 

 

     Розділ  І. Теоретичні основи аналізу прибутків (збитків) діяльності підприємства

1. Економічний зміст прибутків (збитків) підприємства

 

     Прибуток  підприємства утворюється з надходжень від виробничо-господарської діяльності (від реалізації продукції чи послуг, позареалізаційних операцій та ін.) після покриття матеріальних та прирівняних  до них витрат та втрат на оплату праці. Тому аналіз показників прибутку дає повне уявлення про порядок формування прибутку підприємства.

     На  балансовий прибуток впливають наступні фактори:

• прибуток від реалізації продукції;
• позареалізаційний прибуток (збитки);
• прибуток від реалізації продукції.

     Прибуток від реалізації товарної продукції – це основна частина балансового прибутку підприємства. Це пов’язано з тим, що виробництво і продаж товарної продукції є головною задачею підприємства і основною його діяльністю.

     Прибуток від іншої реалізації включає в себе результати від реалізації основних фондів, нематеріальних активів і матеріальних цінностей, від здачі окремого майна в оренду і т.д.

     Позареалізаційний прибуток найчастіше є результатом порушень договірних відносин зі сторони пов’язаних з ним підприємств і організацій. Він включає в себе: поступлення списаних безнадійних боргів, проценти банку, отримані штрафні санкції, фінансові результати від ліквідації ОФ, індексація авансів по капітальному будівництву, дивіденди, безкоштовно отримані основні засоби, обладнання, різниця в цінах по придбанню обладнання, оприбутковані безкоштовно отримані матеріальні цінності та основні засоби, т.д.

     Позареалізаційні збитки включають в себе збитки від стихійних лих, списання боргів через скорочення строків закової давності, затрати від спивання боргів і дебіторської заборгованості, від спивання інших безнадійних боргів, збитки від ліквідації не повністю амортизованих ОФ і т.д.

     Наявність різного роду збитків потребує специфічного підходу до їх аналізу.

     На  підприємстві визначається також розрахунковий прибуток (прибуток, який залишається в розпорядження підприємства). Величина розрахункового прибутку встановлюється за формулою:

       ,

     де  К_т – плата по процентах за кредит, грн., П_есо – внески у вищестоячу організацію, грн., П_вб – внески в бюджет, грн.

     Потрібно зазначити, що збільшення величини прибутку не відображає підвищення ефективності виробництва, так як абсолютна його величина і приріст залежать від розміру застосовуваних виробничих засобів (ОФ і оборотних коштів).

     Балансовий прибуток визначається за формулою:

      , (

     де  П_реал – прибуток від реалізації продукції, грн., Пін – прибуток від іншої реалізації, грн., Пп. – позареалізаційний прибуток, грн.

     Прибуток від реалізації товарної продукції можна визначити за формулою:

      ,

     де  Ц – ціна 1000 м³ транспортованого газу, грн., С – собівартість 1000 м³ природного газу, грн., Q – об’єм реалізованого природного газу, грн. (м³).

     Для характеристики економічності та ефективності виробництва важливо враховувати не тільки розмір і приріст прибутку, але й рівень рентабельності, тобто знати скільки прибутку отримано на кожну гривну виробничих фондів.

     Для аналізу прибутку підприємства необхідним є проведення аналізу розподілу його суми. Як правило, кожне підприємство після сплати відрахувань у державний бюджет, процентів за кредит, орендної плати одержує в своє розпорядження певну суму – розрахунковий прибуток. За допомогою розрахункового прибутку можна визначити розрахункову рентабельність:

     

     За  рахунок розрахункового прибутку підприємства створюють стимулюючі фонди: фонд соціального розвитку, фонд матеріального заохочення, фонд розвитку та вдосконалення виробництва. Величина цих фондів визначається згідно з показниками господарської діяльності підприємства, а також нормативних відрахувань в централізовані фонди, які встановлюються вищестоячою організацією.

     Кошти фондів споживання і соціального розвитку використовуються по напрямках та згідно кошторисів, за згодою профспілкових комітетів. Невикористані залишки цих фондів переходять на наступний рік і вилученню не підлягають.

     У відповідності із задачами вдосконалення економічного стимулювання на сучасному етапі розвитку господарського механізму, важливим етапом аналізу ефективності утворення і використання фондів економічного стимулювання на підприємстві є визначення обґрунтованих на підприємстві фондоутворюючих факторів, основних принципів утворення нормативів.

     Суму  прибутку, яка залишилась після відрахування у всі фонди, може використати підприємство для своїх цілей (можлива виплата премій або закупка нових ОФ).

     .

 

1.2. Напрями та інформаційне забезпечення аналізу прибутків (збитків) підприємства 

     Головними завданнями аналізу фінансових результатів підприємства є:

• систематичний контроль за виконанням планів одержання прибутку;
• виявлення факторів формування показників прибутку та розрахунки їхнього впливу;
• вивчення напрямків і тенденцій розподілу прибутку;
• виявлення резервів збільшення прибутку;
• розроблення заходів для використання виявлених резервів.

     Джерелами аналітичної інформації є плани економічного та соціального розвитку (дивись у додатках), фінансовий план (розрахунковий баланс доходів і витрат), бізнес-план форми бухгалтерської звітності № 1 «Баланс підприємства», № 2 «Звіт про фінансові результати» , декларація про прибуток підприємства, матеріали маркетингових досліджень.

     Інформацію для економічного аналізу поділяють на кілька типів, які є суттєвими для розробки технологій. Це: факти, оцінки, прогнози, узагальнені зв’язки, конфіденційна інформація, чутки.

     Розв’язання аналітичних задач потребує фактичної інформації як про внутрішнє, так і про зовнішнє середовище. Ця інформація є основою для аналізу виконання планів, вивчення динаміки економічних показників та прогнозування на майбутнє.

     Аналітичну інформацію можна подати в табличній та графічній формах, у вигляді текстів і динамічних рядів.

     Усю сукупність інформації, яка використовується в економічному аналізі й забезпечує управлінську систему та заінтересованих сторонніх користувачів, можна розподілити (з урахуванням головних джерел) на внутрішню та зовнішню групи, які утворюються з планово-облікових та позаоблікових даних.

     Складність використання зовнішньої інформації в аналітичних розрахунках в Україні полягає в тому, що в нас лише формуються такі фірми.

     Основними споживачами результатів обробки зовнішньої аналітичної інформації є контрольні органи, банківські установи, фондові та товарні біржі, інші ділові партнери підприємства, у тому числі потенційні інвестори, кредитори. 

     У проектуванні інформаційної бази економічного аналізу враховують основні характеристики економічної інформації, які впливають на вибір інформаційних технологій розв’язування задач. Це можна зробити за допомогою її класифікації за певними ознаками (рис. 1.1).

     

     Рис. 1.1. Класифікація економічної інформації