Оцінка потенціалу розвитку

              Якщо виходити з того, що ресурси та їх потенціал не одне й те саме, то до останнього найбільш підходить термін "здібності", оскільки "можливості" — це все ж таки є зовнішнім обмеженням цих здібностей. Але "здібності" характеризують одну особу, для групи більш підходить загальний термін "властивості", прийнятий нами для визначення сутності будь-якого потенціалу, у тому числі й потенціалу трудових ресурсів.

              2. Як кадровий так і трудовий потенціал за існуючими підходами розглядається у першу чергу як ресурс [66, 69, 172, 174], до якого додаються компетенції, або він визначається як сукупність здібностей і можливостей [105, 131]. За вказаними підходами "Трудовий потенціал організації становить деяку безліч (сукупність) працездатних працівників, які можуть трудитися в організації при наявності необхідних організаційно-технічних умов" [86], "Трудовий потенціал — це існуючі сьогодні та передбачувані трудові можливості, які визначаються чисельністю, віковою структурою, професійними, кваліфікаційними та іншими характеристиками персоналу підприємства" [174, с. 197], або він розглядається "Як складне структурне соціально-економічне утворення" [ 131,174,175]. Таким чином, трудовий та кадровий потенціал або визначається однаково, або кадровий приймається як складова трудового потенціалу, причому їх сутність розглядається як ресурси, сукупність працівників, можливості, здатності, компетенції та інше.

За нашою загальною концепцією потенціалу, кадровий та трудовий потенціали є різновидами потенціалу трудових ресурсів підприємства, які відображують властивості цих ресурсів у різних аспектах.

              Кадровий потенціал відображує якісну сторону властивості даного ресурсу забезпечити виконання технологічного процесу створення матеріальних або нематеріальних цінностей з характеристиками, які відповідають вимогам ринку.

              Трудовий потенціал характеризує властивість даного ресурсу забезпечити виготовлення потрібного ринку обсягу продукції заданої якості для отримання прибутку у оптимальному для даного етапу розвитку підприємства розмірі.

              3. Більшість проаналізованих джерел розглядають відмінність категорій "трудовий потенціал", "робоча сила" і "трудові ресурси" з точки зору рівня персоніфікації робочої сили, яка виникає або в результаті реалізації трудового потенціалу, або шляхом закріплення трудових ресурсів за конкретними робочими місцями.

              З нашої точки зору, вони різняться принципово — як носій (трудові ресурси), що є матеріальним об'єктом, та його потенціал (трудовий або кадровий), які являють собою властивість, тобто об'єкт нематеріальний. Термін "робоча сила" — це термін іншої науки — політичної економії, але може використовуватись, якщо мова йде про оцінку вартості витрат труда або оцінку вартості товару — "робоча сила". Нагадуємо, що у якості товару тут виступає не сам робітник, а право розпорядження та використання його праці за часом, інтенсивністю, умовами труда.

              4. Існує думка, що із трудових ресурсів, які "поєднують всіх працівників, що володіють "загальною" здатністю до праці, до кадрів відноситься тільки та їхня частина, що має професійну здатність до праці, тобто має спеціальну підготовку. Таким чином, величина чисельності трудових ресурсів підприємства більше "кадрів" на частину, що становлять некваліфіковані й малокваліфіковані робітники".

              На наш погляд, некваліфікованих й малокваліфікованих робітників не можна виключати з кадрового складу, оскільки труд, кваліфікований чи ні, є невід'ємною складовою потенціалу трудових ресурсів. Якщо за технологічним процесом необхідно виконання важкої та некваліфікованої праці, дана частина трудового ресурсу буде мати місце, не враховувати її неможна Будь-яка класифікація кадрового складу вміщує усі категорії, від професіоналів та учнів, до некваліфікованих працівників. В розвинутих країнах, де непрестижна важка ручна робота все ж потребує відповідних трудових ресурсів, вартість даної категорії труда невідворотно зростає, оскільки попит все більш випереджає пропозицію. Таким чином, виключення даної категорії робітників з кадрового складу може привести до невірної оцінки кадрового потенціалу з відповідною помилкою при визначенні вартості підприємства, для якого наявність усіх необхідних категорій робітників для забезпечення виконання операцій технологічного процесу є важливим компонентом конкурентоспроможності.

              5. Якщо розглядати не частковий елемент носія (трудові ресурси), а функціональний (систему забезпечення підприємства трудовими ресурсами), то його властивість забезпечити підприємство виконавцями потрібної кількості нормо-годин праці певної складності та важкості і є функціональним потенціалом вказаної системи.

5. Оцінка вартості бізнесу

              Огляд законодавства з питань оцінки переконує, що оцінювання бізнесу в умовах України — це зовсім не така проста справа, як це може здаватися. Бізнес — (від англ. business — справа, підприємництво) — ініціативна економічна діяльність, яка реалізується за рахунок власних або позикових коштів на власний ризик та під свою відповідальність, головна ціль якого отримання прибутку та розвиток власної справи.

              Закон "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 47, ст. 251 із останніми змінами, внесеними згідно Закону № 1992-1V (1992-15) від 09.09.2004, ВВР, 2005, № 1, ст. 14) встановлює, що майном, яке може оцінюватися, вважаються:

— "об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо;

— паї, цінні папери;

— нематеріальні активи, в т. ч. об'єкти права інтелектуальної власності;

— цілісні майнові комплекси всіх форм власності" [5].

              Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" вже інакше виділяє об'єкти оцінки:

— "об'єкти оцінки у матеріальній формі — нерухоме майно (нерухомість) та рухоме майно; нерухоме майно (нерухомість) — земельна ділянка без поліпшень;

— або земельна ділянка з поліпшеннями, які з нею нерозривно пов'язані, будівлі, споруди, їх частини, а також інше майно, що згідно із законодавством належить до нерухомого майна; рухоме майно — матеріальні об'єкти, які можуть бути переміщеними без заподіяння їм шкоди. До рухомого майна належить майно у матеріальній формі, яке не є нерухомістю;

— об'єкти оцінки у нематеріальній формі — об'єкти оцінки, які не існують у матеріальній формі, але дають змогу отримувати певну економічну вигоду. До об'єктів у нематеріальній формі належать фінансові інтереси (частки (паї, акції), опціони, інші цінні папери та їх похідні, векселі, дебіторська і кредиторська заборгованість тощо), а також інші майнові права;

— об'єкти оцінки у формі цілісного майнового комплексу (ЦМК) — об'єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність.               Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності;

— бізнес — певна господарська діяльність, яка провадиться або планується для провадження з використанням активів цілісного майнового комплексу" [ 19]. Таким чином, серед об'єктів оцінки Стандарт № 1 бізнесу теж не передбачає навіть у складі об'єктів оцінки у нематеріальній формі, хоча й вказує, що бізнес — це не цілісний майновий комплекс і не підприємство, а діяльність. ЦМК (підприємство, а також його структурні підрозділи) — це об'єкти оцінки, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність, тобто бізнес.

6. Оцінка потенціалу розвитку

              Рівень оцінки та діагностики потенціалу — то окреме питання визначення об'єкту оцінки. Прикладні аспекти оцінки та діагностики потенціалу можна виділити:

1.      За напрямками використання даного інструменту: поточне та перспективне планування діяльності та розвитку; оперативне та стратегічне управління діяльністю та розвитком; виконання оцінки бізнесу, підприємства, окремого майна для продажу (у тому числі — приватизації) або виділення певної частки цілісного об'єкту.

2.      За рівнем об'єктів: бізнес, підприємство, цілісний майновий комплекс, функціональні системи носія, часткові елементи та їх системи.

              Найчастіше розглядають діагностику потенціалу для моніторингу поточних можливостей підприємства та оцінки окремих аспектів діяльності та результатів реалізації бізнесу. За вказаним підходом моніторинг визначається як "система постійного спостереження за реалізацією внутрішніх бізнес процесів і компетенцій з метою виявлення відповідності результатів, що досягаються, результатам що очікувались (планувались)" [5,105]. Згідно даному підходу моніторинг вміщує наступні етапи:

1.      Аналіз ситуації в цілому та відповідність стратегії бізнесу умовам зовнішнього середовища;

2.      Визначення цілей заходів по оптимізації бізнес процесів та проміжних завдань по їх досягненню;

3.      Виявлення слабких та сильних позицій бізнесу та вузьких місць виробництва;

4.      Визначення пріоритетності виконання заходів щодо кожного елементу бізнес-процесу залежно від їх впливу на кінцевий результат;

5.      Розробка конкретних заходів, вибір найкращої альтернативи, призначення виконавців та розробка графіку робіт за трудомісткістю, кількістю виконавців, послідовністю та взаємозв'язком робіт;

6.      Встановлення джерел інформації, розробка графіку з урахуванням рівня складності формування бази даних;

7.      Моделювання бізнес-процесів та потрібних коригуючих заходів впливу координованих у часі та просторі.

Висновки

              Отже, в практичній діяльності на цей час ніякі суб'єкти оцінки не ідентифікують свої дії, як визначення потенціалу об'єкту за якоюсь певною методикою. Взагалі у оціночної діяльності офіційно така оцінка, як оцінка потенціалу, не виконується, є просто оцінка вартості об'єктів, але окремі елементи такого підходу реалізуються за експертною оцінкою (наприклад, оцінка результатів майбутньої діяльності об'єкту згідно принципу найкращого використання).

              Очевидно, що власникові підприємства в умовах конкуренції важливо знати не тільки — за скільки можна продати об'єкт, але й чи взагалі варто його продавати. Цілком можливо, що необхідно повніше використати існуючий потенціал або вкласти гроші в реалізацію потенціалу розвитку об'єкта, й тим самим забезпечити більш високий результат, ніж від продажу. Виробникові продукції або послуг слід враховувати потенціал свого конкурента, щоб побудувати власну конкурентну стратегію — зробити ривок у розвитку, а може вчасно згорнути або перепрофілювати виробництво. Держава повинна враховувати податковий потенціал платника податків, інакше бюджет недоодержить необхідні кошти. Це може бути як у випадку занадто низьких, так і занадто високих ставок податків. Із сказаного випливає, що хоча оцінка потенціалу об'єкта ще не одержала належного поширення, і немає не тільки єдиної методики, але й однозначного підходу до сутності потенціалу, кожен суб'єкт оцінки так чи інакше вимушений враховувати майбутнє становище об'єкту та розглядати його у потрібному лише йому аспекті, тобто якраз виконувати у якийсь мірі оцінку чи діагностику потенціалу.

Список використаної літератури:

1.      Балацкая Л. Я. Оценка экономического потенциала в зарубежных исследованиях // Научно-техническая конференция преподавателей, сотрудников, аспирантов и студентов факультета экономики и менеджмента. — Сумы: Изд-во СумГУ, 2004. — С. 43.

2.      Бачевский Б. Е., Витюк Е. В. Оценка производственного потенциала предприятия. Економіка: проблеми теорії та практики. 36. наук, праць Дніпропетровського національного університет}'. Вип. 196. Т. IV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 926-932.

3.      Воронцева А. Е. та ін. Підтримка конкурентоспроможного потенціалу підприємства / А. Е. Воронкова, В . П. Пономарьов, Г. І. Дібніс. - К.: Техніка, 2000. - 152 с.

4.      Григорьев В. В., Островкин И. М. Оценка стоимости предприятий. Имущественный поход: Учеб. — практ. пособие. — М.: Дело, 1998. — 224 с.

5.      Огаджанян А. Общие принципы оценки физического износа машин и оборудования // Вісник оцінки, 2002. - № 1. - С. 28-29.

6.      Риполь-Сарагоси Ф. Б. Основы оценочной деятельности: Учебное пособие. — М.: Книга-сервис, 2002. - 240 с.

7.      Сосненко Л. С. Анализ экономического потенциала действующего предприятия. — М.: Издательский Дом "Экономическая литература", 2003.- 208 с.

8.      Сычева Г. И., Колбачев Е. Б., Сычев А. А. Оценка стоимости предприятия ( бизнеса). — Ростов Н/Д.: "Феникс", 2003. - 378 с.

9.      Федонін О. С., Рєпіна І. М., Олесюк О. І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. Посібник. - К.: КНЕУ, 2004. - 316 с.