Оцінка потенціалу розвитку

17

Зміст

Вступ___________________________________________________________________3

1.      Оцінка вартості нерухомості__________________________________________4

2.      Оцінка вартості машин і обладнання___________________________________6

3.      Оцінка вартості нематеріальних активів________________________________9

4.      Оцінка потенціалу трудових ресурсів підприємства______________________10

5. Оцінка вартості бізнесу______________________________________________13

6.      Оцінка потенціалу розвитку_________________________________________15

Висновки______________________________________________________________17

Список використаної літератури___________________________________________18

Вступ

              Ресурсний підхід до визначення сутності потенціалу відповідним чином відображується у поглядах дослідників на методичну базу оцінки потенціалу підприємства. Якщо потенціал — це ресурс, то усі існуючі методи оцінювання окремих ресурсів та підприємства загалом теж є методами оцінки потенціалу. Але ж тоді взагалі не має сенсу будувати окрему методику, наприклад, оцінювання потенціалу підприємства, якщо це процес ідентичний визначенню ціни його продажу загальновідомими та широко визнаними методами.

              Дійсно, потенціал можна оцінити як властивість об'єкту забезпечити отримання прибутку для власника за рахунок його експлуатації або продажу. Але ж ця властивість зберігається за підприємством увесь час його функціонування, то якщо оцінювати прибуток від експлуатації, то можна розрахувати його за весь строк корисного функціонування, можна за рік або період повернення інвестованого капіталу у певній галузі. Таким чином, щоб перейти від потенціалу до ціни, потрібно визначитись з часом, протягом якого ця властивість — приносити прибуток від експлуатації — забезпечить накопичення суми, яка буде відповідати ціні продажу об'єкта. Це не обов'язково буде середній строк окупності капіталовкладень або строк корисного використання об'єкту. Цей параметр потребує додаткового обґрунтування, а на цей час ми схиляємось до показника строку окупності.

1.     Оцінка вартості нерухомості

              Процес формування ринку нерухомості в Україні характеризується нерівномірністю, неоднозначністю та неузгодженістю окремих положень законодавчих актів, нестабільністю реалізації процесів приватизації, великою кількістю змін та поправок, внесених за останні роки до господарчого законодавства в цілому, та законодавства з оціночної діяльності окремо.

              Особливості землі як об'єкту оцінки визначаються її особливим місцем у складі нерухомості. Нерухомість — це земля, як окремий об'єкт оцінки, або земля разом із забудовою, за якою на ділянці розміщуються будинки або споруди. Ми розглядаємо нерухомість, яка є промисловими засобами виробництва, тому у даному розділі розглядаються земля як майбутній майданчик під забудову, а будинки та споруди разом із ділянкою землі лише ті, які мають виробниче призначення або забезпечують інфраструктуру, яка це виробництво обслуговує. Спосіб використання земельних ділянок, будівель та споруд зазначається законодавчо і зміна цього способу потребує погодження з місцевою владою. Оскільки мова йде про нерухомість, як засіб виробництва, ми розглядаємо землю як невід'ємну частину оцінюваного майнового комплексу і, відповідно, її сільськогосподарське використання розглядаємо лише в комплексі інших питань. Сучасні погляди на проблему оцінки відображають об'єктивну властивість землі впливати на результати оцінки нерухомості в цілому залежно від індивідуальних характеристик і вона:

— не є результатом попередньої праці;

— просторово обмежена;

— незамінна іншими засобами виробництва;

— має сталість місця розташування;

— не зношується при правильному використанні;

— територіально різноякісна;

— має специфічну індивідуальну корисність.

— Вартість ділянки залежить:

— від оточення, у тому числі від інфраструктури;

— від дозволених напрямків використання;

— від того, що розташовано на ній;

— від природних умов;

— від надр та складу поверхневого шару (не завжди);

— від політичної стабільності та коливань попиту;

— від стану економіки та рівня розвитку країни, регіону;

— від стану її власних корисних властивостей.

              Слід зазначити, що вказані положення потребують уточнень, які можуть суттєво вплинути на процес оцінки нерухомості. Так, наприклад, земна куля може й не є результатом попередньої праці, але вже навіть виділення окремої ділянки неможливо без витрат труда. Земля потребує охорони територіальної цілісності держави, потрібна ціла система управління земельними ресурсами, що потребує певних витрат. Без попередньої геодезичної розвідки, кадастрової оцінки, бонітування ґрунтів, прив'язки до усіх систем навколишньої інфраструктури в сучасних умовах земля не може бути об'єктом оцінки. Взагалі земля, щоб стати майданчиком під забудову, потребує виконання розчистки, вирубки заростів, рівняння схилів, дренажу заболоченої місцевості, створення під'їздів та інших поліпшень, що потребують капіталовкладень.

2.     Оцінка вартості машин і обладнання

              Класифікація машин та обладнання для цілей оцінки повинна бути повною, точною, та відображати лише ті особливості, які значною мірою впливають на результат оцінки. Треба додати, що мова йде про незалежну ринкову оцінку саме вартості машин та обладнання, оскільки ми вже розглянули класифікації для обліку, оподаткування, індексації основних засобів, і вони для вказаних цілей не підходять. З цієї точки зору, у першу чергу потрібно виділити найбільш вагомі для оцінки вартості ознаки групування машин та обладнання, то звичайно їх класифікують таким чином:

              За видом основних фондів — виробничі та невиробничі машини та обладнання, залежно від їх входження до складу відповідних підрозділів підприємства. Слід зазначити, що для цілей оцінки таке поділення втрачає свою актуальність, оскільки для оцінки вартості немає великого значення — виробляється з використанням даних основних фондів продукція або послуги, виконується за їх допомогою робота, чи вони лише забезпечують потрібні умови, якщо це налає прибуток.

              За стадією життєвого циклу об'єктів оцінки як моделей машин та обладнання — нові та прогресивні, але маловідомі, відомі моделі, що добре зарекомендували себе на ринку, застарілі моделі. Це дійсно важлива ознака, яка крім етапу просування товару на ринку відображує також рівень його морального зносу та потребує врахування у ході оцінки. Не менш важливою є наступна класифікаційна характеристика.

              За етапом життєвого циклу конкретної машини:

— обладнання на складі готової продукції виробника, якому потрібна незалежна ринкова оцінка рухомого майна при розпродажу, під заставу або що;

— обладнання на складі, що підлягає введенню до експлуатації (у тому числі нове обладнання, придбане для об'єктів незавершеного будівництва);

— обладнання, що знаходиться на певному році експлуатації з характерним рівнем зносу, та кількістю виконаних капітальних ремонтів;

— обладнання, що перебуває у капітальному ремонті, модернізується або нещодавно отримало капітальний ремонт та поліпшення, які змінили його вартісні характеристики з точки зору найліпшого використання;

— законсервоване (у тому числі державні мобілізаційні резерви) обладнання, машини дублери особливо важливих операцій, обладнання рідкого використання у виробництві продукції з великим виробничим циклом;

— обладнання, яке виведене з експлуатації за рівнем фізичного та морального зносу або за зміною технологічного процесу, та оцінюється з метою прийняття рішення щодо продажу, безкоштовного передання, відправки на металобрухт,

— обладнання, виведене із експлуатації з причин розукомплектування, що підлягає оцінці з точки зору доцільності комплектування з подальшим продажем або негайної утилізації.

              За способом придбання — об'єкти, придбані на відкритому ринку, з аукціону, безоплатно передані, отримані в результаті приватизації, викуплені за закінченням строку оренди та інше.

              За походженням — вітчизняне нове, з гарантією та після гарантійним обслуговуванням за умовами купівлі; імпортне, придбане новим, з усією необхідною технічною документацією; вітчизняне, що було у експлуатації, не має гарантій, зовнішнього обслуговування та технічних даних виробника; імпортне, що було у використанні, не забезпечено запасними частинами та технічною документацією; виготовлене власними силами як нестандартне або зібране самостійно зі стандартних вузлів та агрегатів.

              За ступенем універсальності — широко універсальне, що поєднує признаки кількох типових груп (багато функціональні обробні центри, на яких можуть виконуватись одночасно фрезерні, токарні, свердлильні операції), універсальне у межах своєї групи (окремі токарні, фрезерні, відрізні верстати); гнучкі лінії, які налаштовуються на кілька типових процесів або виробів; спеціальне (просте спеціальне та спеціалізоване обладнання, роторні лінії високої продуктивності налаштовані на виконання лише однієї операції тощо).

              За типом виробництва, у якому обладнання створено — продукт масового виробництва (стандартизовані та уніфіковані машини та обладнання, забезпечені взаємозамінними ремонтними комплектами, з високою надійністю та гарантією задекларованих вихідних характеристик), серійні машини та обладнання, для якого кожне наступне покоління може слугувати аналогом за внесенням поправок; нестандартне та унікальне обладнання одиничного виробництва, яке практично немає аналогів для порівняння та має вузьке призначення, що обмежує ринок його продажу.

              За функціональним призначенням — відповідно до сегментів ринку, на якому є попит на обладнання та машини спеціального функціонального призначення або на багатофункціональні засоби згідно певної галузевої класифікації (обладнання машинобудування, у тому числі токарне, фрезерне та інше обладнання, добувної промисловості — бурові верстати, вишки, тягачі та інше).

              За правом власності — об'єкти, що знаходяться в державній, комунальній, колективній або приватній формах власності, але у даному випадку розглядаються лише колективна або приватна форма, оцінка якої практично не відрізняється, за виключенням тих випадків, коли потрібно оцінити частку співвласників [3].

3.     Оцінка вартості нематеріальних активів

              Нематеріальні активи, як і будь-які інші об'єкти оцінки, мають властивість проявляти себе відносно зовнішнього середовища, тобто мають потенціал. Вартість матеріального носія у цьому виді активів або може оцінюватись лише умовно (наприклад— "вартість" людини, як носія властивості генерувати ідеї), або практично нічого не значить (як от вартість дискети або паперу), або взагалі відсутня (як у випадку з гудвілом, торговою маркою, де підприємство лише номінальний носій), оскільки існує лише як ідея, суспільна думка. Тому в даному випадку оцінці підлягає саме властивість даного активу (тобто його потенціал) приносити прибуток. Україна втратила значну частину свого потенціалу у сфері матеріального виробництва, техніка та технології в умовах кризи не отримують належного розвитку, який міг би забезпечити належний рівень вітчизняних товарів на світових ринках, але високий загальний рівень технічної освіти населення та творчої активності науковців у не капіталомістких галузях прикладної науки дозволяє виходити на зовнішній ринок інтелектуальної власності. У зв'язку з цим виникає два важливих наслідки:

              Питання оцінки нематеріальних активів стає дуже важливим і має особливе значення для зовнішньоекономічної діяльності.

              Оцінка нематеріальних активів за таких умов потребує зближення Національних та Міжнародних стандартів їх оцінки.

4.     Оцінка потенціалу трудових ресурсів підприємства

              Однією з основних теоретичних проблем визначення та оцінки кадрового та трудового потенціалу підприємства є проблема формування понятійного апарату відносно такого часткового елементу носія, як трудові ресурси. Аналіз останніх публікацій з даного питання показав:

              1. Одна і та сама економічна категорія розглядається як "кадровий потенціал", "трудовий потенціал" як сукупність кадрової, професійної, кваліфікаційної і організаційної складових, як елемент при оцінці виробничого потенціалу, як інтегральна соціально-економічна категорія, що вміщує кадровий, демографічний, мотиваційний та організаційний потенціали, "трудовий та кадровий потенціал" розглядаються як синоніми. Іноді наявність вказаного потенціалу ігнорується взагалі, й "праця" виділяється як виробничий фактор, "кадрові ресурси" — як умова формування інвестиційного потенціалу, а у якості основного джерела зростання підприємницького потенціалу вказано виробничий фактор — "капітал", який у переліку виробничих факторів чомусь навіть не згадується.