Міжнародна підприємницька діяльність

     • організує реєстрацію міжнародних  спільних підприємств, складання платіжного балансу та раціональне використання державного валютного фонду України.

     Національний  банк України має повноваження:

     1) забезпечувати збереження та  раціональне використання в міжнародній  підприємницькій діяльності золотовалютного резерву України;

     2) репрезентувати інтереси України  у відносинах з центральними банками інших держав та укладати відповідні міжбанківські угоди;

     3) провадити облік і розрахунки кредитних ресурсів, операції з валютними ресурсами, що надаються йому Державним валютним фондом України.

     Міністерство  з економіки України виконує  функції щодо: проведення єдиної зовнішньоекономічної політики в процесі виходу суб'єктів  господарювання на зовнішній ринок, координації їхньої діяльності у  сфері міжнародного бізнесу; контролю виконання всіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності відповідних законів і міжнародних договорів України; нетарифного регулювання діяльності суб'єктів спільного підприємництва.

     Процес  інтернаціоналізації підприємств і країн відбувається за участю різних міжнародних організацій. До основних міжнародних організацій фінансово-економічного спрямування, що здійснюють певну сукупність функцій стосовно регулювання спільної підприємницької діяльності, належать:

     • Банк міжнародних розрахунків —  БМР (сприяння співпраці центральних  банків країн світу і здійснення міжнародних фінансових операцій);

     • Міжнародний банк реконструкції  та розвитку — МЕР? (спеціалізована установа ООН, основною метою діяльності якої є надання позик і кредитів країнам-членам ООН);

     • Міжнародний валютний фонд — МВФ (сприяння розвитку міжнародної торгівлі й валютних операцій, надання коштів у іноземній валюті);

     • Міжнародна фінансова корпорація —  МФК (філія Міжнародного банку реконструкції  і розвитку для інвестування приватного сектора економіки);

     • Рада ООН з промислового розвитку — ЮНІДО (сприяння всебічному розвитку виробничої сфери країн-членів ООН);

     • Європейський банк реконструкції та розвитку— ЄБРР (філія МБРР з обслуговування країн Європи).

     Регулювання міжнародної підприємницької діяльності здійснюється на трьох рівнях: національному, міжнародному і наднаціональному.

     Система регулювання міжнародної підприємницької діяльності на національному рівні охоплює такі складові:

     1) форми іноземних інвестицій (грошові  кошти в іноземній валюті, різноманітні майнові та інтелектуальні цінності, цінні папери, торгові марки тощо);

     2) вимоги до результатів діяльності  іноземного партнера (масштаби діяльності, частка ринку, рівень імпортної технології, професійна підготовка кадрів);

     3) трансферт прибутку іноземного  інвестора (обов'язкове створення  резервного фонду зі зберіганням  його в банку країни, що приймає; фіксація розміру трансфертного капіталу і прибутку відповідно до правил валютного регулювання та угод про валютне співробітництво);

     4) інвестиційні пільги та обмеження (субсидії, пільгові позики, звільнення від податків та їхнє часткове повернення, застосування прискореної амортизації);

     5) гарантії дотримання прав іноземного  партнера (залучення у вітчизняне  правове поле; збереження існуючих  пільг протягом інвестиційного циклу; відмова від заходів конфіскаційного характеру).

     Зазвичай  на міжнародному рівні регулюються:

     1) ідентифікація інвестицій та  інвесторів (визначення не тільки  усталених форм інвестицій, а  й тих, що можуть з'явитися  після укладання угоди або підписання договору; зазначення тих юридичних осіб, які вважаються національними суб'єктами господарювання країни-учасниці відповідної угоди);

     2) умови імпорту й заохочення  іноземного капіталу (політика «відкритих  дверей» держав-партнерів у спільній  підприємницькій діяльності; зобов'язання країни, що приймає, стосовно стимулювання іноземних інвестицій);

     3) переказування коштів (фіксація  країною базування достатніх  гарантій щодо безперешкодного  переказування коштів у встановлені  терміни);

     4) розв'язання суперечок господарського  та фінансового характеру (дрібних — компетентним судовим чи адміністративним органом країни, що приймає; складніших — Міжнародним центром урегулювання інвестиційних суперечок);

     5) норми поведінки іноземних партнерів  (загальні поняття, принципи і  норми, яких мають дотримувати  іноземні підприємці та які сприяють створенню позитивного іміджу зарубіжного партнера).

     На  наднаціональному рівні в рамках інтеграційних утворень регулювання міжнародної підприємницької діяльності здійснюється відповідно до угод (договорів), що фіксують взаємовідносини між багатьма країнами. Таке поточне регулювання відбувається у тім разі, коли забезпечуються вільний рух капіталів і гармонізація економічної політики країн-учасниць.