Міжнародна підприємницька діяльність

     Міжнародна  підприємницька діяльність

     Поняття і форми міжнародного бізнесу. Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується інтенсивним розширенням міжнародної підприємницької діяльності, тобто діяльності, що здійснюється через науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу взаємокорисну співпрацю суб'єктів господарювання двох чи більше країн (міжнародних партнерів). Основним спонукальним мотивом активізації і розширення участі партнерів у міжнародному бізнесі є можливість збільшення масштабів та ефективності підприємництва за рахунок інтернаціоналізації певних сегментів ринку, використання нових додаткових джерел необхідних матеріальних (інвестиційних) ресурсів, диверсифікації виробничо-господарської діяльності.

     Суб'єктами міжнародної підприємницької діяльності є її учасники, які спроможні ефективно працювати задля реалізації власних бізнесових інтересів. Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єктами такої діяльності визнаються:

     1) фізичні особи — громадяни  України, іноземні громадяни та  особи без громадянства, що мають  діє- і правоздатність;

     2) юридичні особи, що зареєстровані  в Україні та постійно перебувають  на її території;

     3) структурні одиниці суб'єктів  господарської діяльності іноземних  держав (дочірні фірми, філії,  відділення, представництва);

     4) спільні підприємства, що мають постійне місцезнаходження в Україні. Теорія і практика міжнародного бізнесу передбачають певні рівні та форми інтернаціоналізації різних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (рис. 2.3).

     Таблиця 2.3

     ТИПОВА  СХЕМА ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНОГО ОБГРУНТУВАННЯ  СТВОРЕННЯ МСП

     1

     • Назва МСП 

     • Назва фірми-партнера

     Коротка характеристика: іноземного партнера, досвіду співпраці з ним, основних фірм-конкурентів  

     2

     Номенклатура  продукції;

     • кількість 

     • вартість

     Кількісна та якісна характеристика продукції, кон'юнктура на ринку, очікувані ціни, прогноз обсягу продажу  

     3

     Технологія:

     • тип 

     • сутність

     Оцінка  існуючих у світі технологій виготовлення аналогічних товарів, вибраної технології для продукції МСП  

     4

     • Устаткування

     • Організація виробництва 

     Вибір і розрахунки вартості необхідного устаткування, вибір форм і методів організації виробництва  

     5

     Матеріально-технічне забезпечення

     Обгрунтування вибору форм матеріально-технічного забезпечення, постачальників ресурсів, транспортних засобів  

     6

     Персонал:

     • кількість 

     • оплата праці 

     Необхідна кількість місцевих та іноземних  працівників, форми й розмір оплати праці, преміювання, соціальні виплати  

     7

     Статутний фонд:

     • загальна величина

     • частка партнерів

     Загальний розмір статутного фонду, частки учасників у ньому, частки власних і позичених коштів  

     8

     Реклама:

     • види

     • витрати 

     • канали поширення

     Аналоги реклами на дану продукцію, вибрані  види й фінансові можливості здійснення реклами МСП  

     9

     Система збуту продукції 

     Практика  збуту аналогічної продукції  іншими фірмами, вид і способи  доставки, обсяг збуту всередині  країни та за рубежем  

     10

     Очікувані виручка та прибуток

     Динаміка  рівня цін за стадіями життєвого циклу продукту, очікувані виручка і прибуток, розподіл прибутку між партнерами  

     11

     Формування  фондів МСП 

     Зарубіжний  досвід формування фондів МСП, розрахунки вибраних фондів (технічного й соціального розвитку, резервного)  

     12

     Ефективність  створення і функціонування

     Розрахунки  та оцінка економічної ефективності створення і функціонування МСП  за відповідною методикою  

     До  першої і найнижчої за рівнем інтернаціоналізації форми підприємницької діяльності належить виконання окремих зовніш­ньоекономічних операцій — експортно-імпортних, лізингових, посередницьких, а також консультаційних і маркетингових послуг.

     Друга форма підприємницької діяльності міжнародного характеру охоплює різноманітну промислову кооперацію — науково-технічну (науково-дослідні, проектно-конструкторські й випробувальні роботи), виробничу, збутову, сервісну (післяпродажне технічне об­слуговування і ремонт виробів тривалого користування). Вона також характеризується порівняно невисоким рівнем інтернаціоналізації підприємств та організацій.

     Відносно  високий рівень інтернаціоналізації суб'єктів господарювання репрезентує спільне підприємництво, що здійснюється через створення і функціонування спільних підприємств, ліцензування та управління за контрактом.

     Четвертою формою міжнародної підприємницької діяльності з найвищим рівнем інтернаціоналізації суб'єктів господарювання є комплекси територіально-виробничих і багатосторонніх економічних зв'язків (прикордонна та прибережна торгівля, формування кон­сорціумів, реалізація концесійних договорів тощо).

     Практична реалізація окремих форм міжнародної  підприємницької діяльності досягається двома способами: перший — без створення нової юридичної особи — тільки на підставі економічної угоди (контракту); другий — із заснуванням нового спільного підприємства чи зарубіжної філії (представництва) як суб'єкта міжнародного бізнесу. 

     Спільні підприємства. Міжнародним спільним підприємством (МСП) вважається організаційно-правова форма поєднання зусиль різнонаціональних партнерів у сферах інвестування, управління, виробництва продукції чи надання послуг, торгівлі, використання доходів, розподілу підприємницьких ризиків тощо. Мотиваційний механізм заснування МСП створюється на макро- та мікрорівні національної системи господарювання. Мотивація формування і функціонування МСП як форми реалізації стратегії виходу на внутрішній та зовнішній ринки обумовлюється: 1) зниженням питомих інвестиційних ресурсів і підприємницького ризику; 2) розвитком підприємницького потенціалу конкретного суб'єкта господарювання; 3) реалізацією переваг меншої вартості основних чинників виробництва і насамперед можливістю активізації маркетингу та започаткування нових каналів збуту товарів, можливістю проникнення на новий територіальний сегмент вітчизняного і світового ринків. Мотивація безпосередніх партнерів базується на узгодженні їхніх виробничо-економічних, маркетингових, екологічних та іміджевих інтересів.

     Попередні переговори щодо створення МСП, як правило, завершуються підписанням партнерами протоколу про наміри, в якому мають бути зазначені:

     а) загальні обсяги виробництва і поставок продукції на внутрішній та зовнішній  ринки;

     б) розмір статутного фонду з виокремленням часток партнерів у ньому; співвідношення між власними й позиченими коштами; можливий банк-кредитор;

     в) наявність місцевої кваліфікованої робочої сили та потреба в залученні  іноземного персоналу;

     г) організація продажу виробів, післяпродажного технічного обслуговування та тривалість останнього;

     д) трансферт (репатріація) прибутку іноземного партнера.

     Домовленість  партнерів про заснування МСП  обов'язково деталізується в процесі  складання техніко-економічного обґрунтування, типову схему якого наведено в  табл. 2.3.

     Основним  установчим документом для створення  МСП служить його статут, що має  визначати: предмет і цілі діяльності, місце­знаходження, склад засновників; розмір статутного фонду і часток партнерів у ньому, порядок його формування; склад і компетенцію органів управління, порядок прийняття рішень; процедуру припинення діяльності (ліквідації).

     Після завершення переговорів і підписання установчих документів здійснюється реєстрація МСП у відповідному органі загаль­нодержавного управління. Для реєстрації МСП подаються такі документи:

     1) письмова заява встановленого  зразка;

     2) згода обласної (міської) держадміністрації  і керівного органу вітчизняного  учасника на створення МСП; 

     3) нотаріально засвідчені копії  установчих документів;

     4) обґрунтування ефективності й  валютної окупності діяльності  нового МСП; 

     5) документи, що підтверджують реєстрацію іноземного партнера як юридичної особи.

     В Україні вже намітилися певні  тенденції щодо розвитку МСП. Основними  з них треба вважати:

     активізацію, що постійно зростає, кількісного розвитку різно-профільних спільних підприємств з частковим чи повним іноземним капіталом;

     переважання партнерів із промислове розвинених країн, що пояснюється передовсім стратегічною орієнтацією таких держав, а також достатністю й мобільністю їхнього капіталу експортного спрямування;

     створення МСП переважно на двосторонній основі та для здійснення промислової діяльності;

     надто обережне ставлення іноземних партнерів  до вкладання великих за обсягом  інвестицій у спільне підприємництво за браком надійних гарантій їхнього правового захисту;

     відносно  активніша участь у заснуванні МСП  малих зарубіжних фірм (компаній), що віддають перевагу швидкій віддачі  невеликих інвестицій або комерційному зиску від разових операцій;

     зосередження  МСП передовсім у науково-технічних  і виробничо-промислових центрах (регіонах) України.

     Регулювання міжнародної підприємницької діяльності. Регулювання міжнародного підприємництва, здійснюване переважно через належну організацію зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання, має таку множинну мету:

     1) стимулювання прогресивних структурних  змін в економіці, зовнішньоекономічних  зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності;

     2) створення сприятливих умов для  інтеграції економіки України  в систему світового поділу праці та її максимально можливе на­ближення до ринкових структур розвинутих країн;

     3) здійснення захисту економічних  інтересів України в цілому  і конкретних суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності зокрема; 

     4) надання однакових можливостей  для ефективного господарювання  всім суб'єктам підприємницької діяльності.

     Окремі  функції регулювання міжнародної  підприємницької діяльності практично здійснюють державні органи законодавчої та виконавчої влади.

     Верховна  Рада України ухвалює закони стосовно зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів  господарювання, затверджує законодавчо-нормативні акти щодо регулювання окремих напрямів зовнішньоекономічної діяльності, ратифікує міжнародні договори України.

     Кабінет Міністрів України:

     • координує зовнішньоекономічну  діяльність відповідних міністерств  і державних комітетів, узгоджує роботу торговельних пред­ставництв України  за кордоном;

     • проводить переговори й підписує міжурядові договори (угоди) з питань зовнішньоекономічної та спільної підприємницької діяльності, забезпечує їхнє виконання;