Міжнародні фінансові організації: МВФ, СБ, центральні банки

    Отже, Банк міжнародних розрахунків активно сприяє міжнародному регулюванню валютно-кредитних відносин. Банк виконує такі операції:

    *   купівлю-продаж і зберігання золота;

    *   депозитно-позичкові операції з центральними банками;

    *   прийом урядових вкладів за особливими угодами;

    *  з валютою і цінними паперами (окрім акцій);

    *   на світових ринках (валют, позик, цінних паперів, золота) як агент або кореспондент центральних банків;

    *   підписання угод з центральними банками з метою сприяння взаємним міжнародним розрахункам.

    Головне джерело засобів БМР -- короткострокові вклади (до трьох місяців) центральних банків у іноземній валюті або золоті.

    Найвищим органом БМР є загальні збори, які скликаються щорічно з представників центральних банків країн -- акціонерів Банку, голоси яких розподіляються пропорційно кількості їхніх акцій. Поточними справами керує Рада директорів.

    (Депозит (вклад) -- певна сума засобів, зарахованих або переданих для зарахування на рахунок фізичної чи юридичної особи, якими банк може розпоряджатися на свій розсуд певний час залежно від типу депозитного сертифіката, одержаного клієнтом. Останній може бути “строковим”, коли одержання вкладеної суми і розмір процента обумовлюється певним терміном часу, і "до запитання", коли клієнт банку в будь-який час може вилучити всю суму чи певну її частку при пред'явленні депозитного сертифіката).

    Цікавою специфікою Банку є, з одного боку, сувора конфіденційність його діяльності, з іншого -- той незаперечний факт, що за роки свого існування він перетворився у провідний інформаційно-дослідний центр аналізу найважливіших сучасних проблем розвитку міжнародних валютно-фінансових відносин. Його річні звіти -- одне з найавторитетніших видань у фінансовому світі. Наприклад, під егідою БМР була проведена робота так званого Комітету Кука (представник Банку Англії), який опублікував досить оригінальні рекомендації щодо розрахунків коефіцієнта платоспроможності міжнародних банків. Цей коефіцієнт, розрахований як мінімальне співвідношення між власними коштами банку і його балансовими та позабалансовими активами, був прийнятий провідними країнами світу на рівні 8 %. Часто рекомендації БМР, підготовлені на базі консенсусу, у валютно-фінансовій сфері мають більше значення, ніж деякі міждержавні або наднаціональні рішення.

    БМР відіграв велику роль в організації міжнародного валютного співробітництва, беручи участь у роботі органів Міжнародного валютного фонду та інших міжнародних та регіональних органів з питань функціонування світової валютної системи.

    Банк міжнародних розрахунків -- велика світова валютно-кредитна організація як за кількістю учасників, так і за характером діяльності. Адже БМР -- міжнародний банк центральних банків, агент і розпорядник у різних міжнародних валютно-розрахункових та фінансових операціях, центр економічних досліджень і форумів міжнародного валютно-кредитного співробітництва.

    3. Регіональні фінансово-кредитні установи

    Регіональні фінансово-кредитні організації в межах Західної Європи, Латинської Америки, Африки, Південно-Східної Азії та в регіоні колишнього СРСР (нині СНД) створюються поступово, відповідно до певних етапів розвитку світогосподарських зв'язків та інтенсивності інтеграційних процесів.

    Вище (п. 8.3) вже йшлося про заснований 1958 р. Європейський інвестиційний банк (Є/Б). Він функціонує як фінансово автономна і юридично самостійна організація в рамках ЄС. Його створено з метою:

    *  сприяння збалансованому і стабільному розвиткові спільного ринку в інтересах Співтовариства;

    *   надання позик і гарантій на некомерційній основі для поліпшення фінансування в усіх секторах економіки:

    --  проектів розвитку найменш розвинутих регіонів;

    --  проектів модернізації і конверсії підприємств або підтримки нових видів діяльності, зумовлених прогресом у розвитку спільного ринку;

    -- проектів, які викликають спільний інтерес декількох країн -- членів ЄС за рахунок різних джерел, що наявні у держав.

    Членами ЄІБ є 14 держав Європи -- членів ЄС, за винятком Франції. Банк надає кредити як державним, так і приватним структурам у секторах комунікацій, економічної й енергетичної інфраструктур, промисловості, послуг і сільського господарства.

    ЄІБ фінансує тільки частину вартості проектів, доповнюючи власні кошти позичальника та інші джерела фінансування. Його позики, як правило, не перевищують 50 % загальної суми вкладених у проект коштів.

    Фінансування інвестиційних програм здійснюється у поєднанні з операціями структурних фондів ЄС, до яких належать діючі під керівництвом Європейської комісії Європейський фонд розвитку, Європейський соціальний фонд та Європейський фонд сільськогосподарської орієнтації і гарантій, а також з іншими подібними фінансовими інститутами.

    Позики Європейського інвестиційного банку можуть бути реалізовані у поєднанні з безкомпенсаційною допомогою з боку ЄС чи окремих держав, які входять до Союзу. Великомасштабні проекти фінансуються за рахунок окремих позик, угоди про які укладаються безпосередньо з організаторами проекту або через їх фінансових посередників. Так було, наприклад, при здійсненні фінансування проекту спорудження тунелю під Ла-Маншем.

    Банк надає довгострокові позики, строк яких залежить від типу об'єктів і коливається від 7 до 12 років для промислових об'єктів та до 20 і більше років для проектів з розвитку інфраструктури.

    Позики, як правило, сплачуються згідно з паритетом або в одній валюті, або в декількох різних валютах. Це валюти держав -- членів Банку, євро та деякі вільно конвертовані валюти.

    ЄІБ може фінансувати проекти за межами ЄС:

    *  у державах, які підписали Ямайську конвенцію;

    *   у країнах, які підписали угоду про співробітництво або створили асоціації з ЄС (Середземноморський регіон, Центральна і Східна Європа, Азія і Латинська Америка);

    *   у країнах -- членах Європейської асоціації вільної торгівлі. У цьому разі кредити надаються:

    *  для фінансування певних типів проектів, які мають особливе значення для ЄС, наприклад у сфері телекомунікацій та енергопостачання;

    *  як граничні суми кредиту для фінансування проектів у одній чи групі країн згідно з угодами, конвенціями і рішеннями про фінансове співробітництво.

    У 1991 р. розпочав свою діяльність новий регіональний міжнародний банк -- Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), засновниками якого стали 40 країн світу. Місцеперебування його -- Лондон. Банк створений спеціально для сприяння економічним реформам у країнах Східної Європи та державах -- колишніх республіках СРСР. Нині він активно допомагає постсоціалістичним країнам у реформуванні економіки та створенні конкурентоспроможної промисловості, розвитку взаємовигідних зв'язків між західно-та східноєвропейськими країнами, фірмами.

    Сьогодні членами ЄБРР є 57 держав світу.

    Основними функціями банку є підтримка проведення країнами-членами структурних і галузевих економічних реформ, включаючи демонополізацію, децентралізацію і приватизацію, з метою більш повної інтеграції їхніх господарських структур у світову економіку шляхом сприяння:

    *  організації, модернізації та розширенню виробничої, конкурентоспроможної і приватновласницької діяльності, перш за все малих і середніх підприємств;

    *   мобілізації національного й іноземного капіталу і впровадженню ефективного управління;

    *   інвестиціям у виробництво з метою створення конкурентного середовища, підвищення продуктивності праці, якості життя та поліпшення умов праці;

    *   наданню технічної допомоги в підготовці, фінансуванні й реалізації проектів;

    *   стимулюванню і розвитку ринків капіталу;

    *  реалізації значних і економічно обґрунтованих проектів, у яких задіяно більше однієї країни;

    *  екологічно стабільному розвиткові.

    Статутний капітал ЄБРР розподіляється так: 50 % капіталу належить країнам Європейського Союзу; 13,7 -- країнам Східної та Центральної Європи; 11,3 -- іншим європейським країнам; 10 -- США; 8,5 -- Японії; 6,5 % -- іншим країнам світу.

    Стратегія ЄБРР щодо України, яка стала членом Банку в 1992 p., випливає з його загальних завдань з урахуванням специфіки економічного розвитку нашої країни в сучасних умовах. Так, відразу після того, як Україна стала членом ЄБРР, відповідно до умов, викладених у постанові Ради керуючих Європейського банку реконструкції та розвитку від 28 березня 1992 p., нашій країні було відкрито кредитну лінію ЄС обсягом 130 млн ЕКЮ для закупівлі медикаментів і продовольства, яку в наступному році було вичерпано.

    Пріоритетними проектами фінансування для України виступають: конверсія, розвиток сільського господарства, приватизація, транспорт, телекомунікації, охорона навколишнього середовища.

    Важливу кредитну угоду було укладено між державною адміністрацією Бориспільського аеропорту, урядом України та керівництвом Європейського банку реконструкції та розвитку 24 грудня 1993 р. на суму 5,1 млн дол. США для реконструкції найбільшого в Україні міжнародного аеропорту “Бориспіль”. За рахунок цього кредиту реконструйований аеропорт значно збільшив свою пропускну спроможність, побудовано нові пасажирські термінали, їх забезпечено високими сервісними умовами обслуговування пасажирів, створено конвеєрні стрічки та каруселі для доставки багажу, впроваджено комп'ютерну систему реєстрації на терміналах та світлових табло для оголошення рейсів. У грудні 1994 р. Україна підписала з ЄБРР угоду про надання кредиту загальним обсягом 100 млн ЕКЮ (близько 120 млн дол. США), які мали бути надані чотирма траншами (10, 20, 20 і 50 млн ЕКЮ) протягом чотирьох років. Цими коштами змогли скористатися малі та середні підприємства, проекти яких відповідали вимогам ЄБРР. Ці вимоги такі:

    *   підприємства мають належати до недержавного сектору економіки, а кількість працівників на них не повинна перевищувати 500 осіб;

    *  ці підприємства повинні дотримуватись відсоткового співвідношення між залученими і власними коштами у пропорції 70 : ЗО;

    *  фонди підприємства перед запровадженням проекту мають становити не більше 2,5 млн дол. США;

    *  бізнес-план, складений згідно з вимогами, передбаченими ЄБРР, має переконливо свідчити про можливість повернення кредитів.

    В Україні ухвалено цілий ряд інших проектів, які фінансуються й інвестуються Європейським банком реконструкції та розвитку:

    --  надання четвертого траншу кредитної лінії для малого та середнього бізнесу;

    --  проект розвитку українського приватного фінансового сектору шляхом купівлі пакетів акцій трьох українських комерційних банків та їх кредитування;

    --  включення Приватбанку та Першого українського міжнародного банку в члени Кредитної лінії зі сприяння зовнішній торгівлі;

    --  проект з надання кредиту Київському пивзаводу “Оболонь”;

    --  проект модернізації Дарницької ТЕЦ (м. Київ);

    --  кредит та підтримка на частину акцій кондитерської фабрики "Світоч** (м. Львів);

    --  участь у статутному капіталі компанії “Українська хвиля” з метою створення безшнурового телефонного зв'язку в м. Львові та Львівській області;

    --  надання кредиту на модернізацію теплової електростанції у м. Старобешеві Донецької області;

    --  кредит для впровадження газових лічильників у Дніпропетровській області та ін.

    Країни, що розвиваються, також здійснюють інтенсивний пошук нових форм регіональних валютно-фінансових відносин, які б враховували їхні інтереси та сприяли розвиткові національних економік. У зв'язку з цим виник новий тип міжнародних регіональних установ -- регіональні міжнародні банки розвитку.

    Найвідоміший з них -- Міжамериканський банк розвитку (МаБР). Місцеперебування його -- Вашингтон. Це кредитний інститут, створений у 1959 р. з ініціативи США для фінансування програм розвитку в країнах Латинської Америки. Операції почав здійснювати з 1961 р. Членами МаБР є 28 країн американського регіону та 18 нерегіональних країн.