Монополістична Конкуренція

2.3. Максімізаця прибутку в умовах монополістичної  конкуренції.   

Тепер звернемося до проблеми максімізації прибутка монополістичною конкуренцією. Цю проблему можливо вирішити двома шляхами, а точніше, двома аналітичними інструментами: 1) методом порівняння валового прибутку (TR) і валових витрат (ТС); 2) методом порівняння граничного прибутку (MR) і граничних витрат (МС).

Валовий прибуток являє собою множину P*Q, тобто  ціна одиниці товару, помножена на кількість одиниць реалізованої продукції. Для продажу кожної додаткової одиниці продукції продавець в умовах монополістичної конкуренції повинен снижувати ціну.  Монополіст знижує ціну, але зато розширює обсяг продажів. Але, починаючи з визначеної одиниці продукту, при знижень ціни, валовий прибуток починає зменшуватися. Тепер програш від низьких цін уже не компенсується виграшем від розширення продажів-валовий прибуток послідовно скорочується. Графічно динаміка валового прибутку виглядає так, як це відбито на мал. А.

Крива валового прибутку фірми при недосконалій конкуренції має «холмообразный» вид. На цьому ж графіку зображена і крива валових витрат (ТС). Максимум спільного прибутку буде при такому обсязі випуску, коли різниця між TR і ТС максимальна. Це очевидно з графіка на мал.А: максимальна відстань між TR і ТС буде відповідати відстані між точками А и В.

Інший спосіб визначення максимуму  прибутку потребує зіставлення граничного прибутку і граничних витрат. Граничний прибуток - це додатковий прибуток від продажу додаткової одиниці товару. Він визначається як різниця між TRn і TRn₁. Якщо фірма досконалий конкурент, то вона буде продавати кожну додаткову одиницю товару по однієї і тієї ж незмінної ціні (в умовах досконалої конкуренції ціна для окремої фірми є величиною постійною і заданою ринком.). Таким чином, можна зробити висновок: в умовах досконалої конкуренції граничний прибуток дорівнює ціні товару, тобто  MR = Р.

Який же буде MR при недосконалій конкуренції? Зобразимо  графічно динаміку граничного прибутку і попиту в умовах монополістичної  конкуренції (на осі ординат - граничний  прибуток і ціна, на осі абсцис -кількість  продукції) (мал.Б).

З графіка очевидно, що лінія MR знижується швидше, чим лінія попиту DD. У умовах недосконалої конкуренції граничний прибуток менше ціни. Адже для того, щоб продати додаткову одиницю продукції, недосконалий конкурент знижує ціну. Це зниження дає йому якийсь виграш: валовий прибуток збільшується, але одночасно принесе і певні втрати. Справа в тому, що, продав, наприклад, 3-ю одиницю за 37 долл. (при стартовой ціні 41дол.), виробник знизив тим самим і ціну кожної з попередніх одиниць продукції (із 41 до 39 і з 39 до 37 долл.). Отже, тепер усі покупці сплачують більш низьку ціну, включаючи і тих, хто купив би товари і за 41, і за 39 долл. Збиток на попередніх одиницях буде дорівнює 4 долл.  Цей збиток і відраховується з ціни в 37 долл. і утворюється граничний прибуток - 33 долл.

Звернемося знову  до витрат фірми. Відомо, що середні  витрати АС мають спочатку, коли кількість одиниць продукції збільшується, тенденцію до зменшення. Проте згодом, коли досягається і перевищується певний обсяг виробництва, середні витрати починають рости. Динаміка средних витрат графічно має вид U-образної кривой.

Зазаначимо, що в умовах досконалої конкуренції  рівновага наступає тоді, коли МС = РхР, тобто  ціна в умовах досконалої конкуренції збігається з граничним прибутком, отже, можна записати: МС = MR = Р. Досягнення фірмою повної рівноваги потребує, як відзначає Дж. Робінсон, виконання двох умов:

1) граничний  прибуток повинний рівнятися граничним витратам;

2) ціна повинна  рівнятися средним витратам. ' А це значить: МС = MR = Р = АС.

Поводження на ринку фірми в умовах монополістичної  конкуренції буде також визначатися  динамікою граничного прибутку (MR) і граничних витрат (МС). Тому що кожна додаткова одиниця продукції добавляє якусь величину до валового прибутку й одночасно - до валових витрат. Ці велічини- граничний прибуток і граничні витрати. Фірма повинна увесь час зіставляти ці два розміри. Поки різниця між MR і МС позитивна, фірма розширює своє виробництво. Коли ж MR == МС, наступає спочинок, рівновага фірми. Але яка при цьому установиться ціна в умовах монополістичної конкуренції? Які при цьому будуть середні витрати (АС)?  Чи буде дотримуватися формула МС = MR = Р = АС?

Фірма, звичайно, намагається встановити високі ціни на одиницю продукції. Проте, якщо вона установить більш високу ціну, то продасть лише, приміром, одиницю товару. Наслідуючи кривої попиту, фірма, знижуючи ціну, може збільшити обсяг продажів. І хоча при цьому буде зменшуватись прибуток на одиницю товару, загальний розмір прибутку буде зростати. До якої ж межі недосконалий конкурент буде снижувати ціну, намагаючись збільшити свій прибуток? До того моменту, коли граничний прибуток (MR) буде дорівнювати граничним витратам (МС). Саме при цьому обсяг прибутку буде максимальним.

У умовах недосконалої конкуренції рівновага фірми (тобто рівність граничних витрат і граничного прибутку, або МС = MR) досягається при такому обсязі виробництва, коли средние витрати не досягають свого мінімуму. Ціна при цьому вище середніх витрат. При досконалій конкуренції дотримується рівність МС = MR = Р = АС. При недосконалій конкуренції (МС = MR)< AC< Р.

Отже, максимум прибутку можно визначити, порівнюючи TR і ТС при різноманітних обсягах випуску продукції. Той же висновок утвориться, якщо порівнювати MR і МС. Іншими словами, максимум розходження між TR і ТС (максимум прибутку) буде спостерігатися при рівності MR і МС. Обидва методи визначення максимуму прибутку рівноцінні і дають однаковий результат.

На мал.А очевидно, що становище рівноваги фірми визначається точкою Е (точкою перетинання МС і MR), від якого проводимо вертикаль до кривої попиту DD. Таким чином, дізнаємося ціну, що забезпечує найбільший прибуток. Ця ціна установиться на рівні Е₁. Заштрихований прямокутник показує те, що називається монопольним прибутком.

У умовах досконалої конкуренції фірма розширює своє виробництво без зниження продажної  ціни. Виробництво збільшується аж до моменту, коли МС дорівноє MR. Недосконалий конкурент керується тим же правилом - він зіставляє додаткові витрати і додатковий прибуток, приймаючи вирішення про розширення, припинення або скорочення виробництва, тобто  порівнює свої МС і MR. І він розширює виробництво аж до моменту рівності МС і MR. Але обсяг виробництва при цьому буде меньшим, чим він був би при досконалій конкуренції, тобто Q1<Q2. При досконалій конкуренції саме в точці Е₂ відбувається збіг граничних витрат (МС), мінімального значення средних витрат (АС) і рівня продажної ціни (Р). Якби ціна (P₁) встановилась на рівні точки Е₂, то не було б і монопольного прибутку. Іншими словами, монопольний прибуток перевищує нормальний рівень прибутку в умовах досконалої  конкуренції.

Встановлення  фірмою ціни на рівні точки Е₂ було б, очевидно, альтруїзмом. У цій точці МС = АС = Р. Але при цьому MR<МС. Раціонально діюча фірма аж ніяк не вважає нормальним таке становище, коли розширення виробництва  буде супроводжуватися для її більшими додатковими витратами, чим додатковим прибутком.

Суспільство зацікавлене  в більшому обсязі виробництва і  менших витрат на одиницю продукції. При збільшенні випуску з Q₁ до Q₂ середні витрати зменшилися б, але тоді для збуту додаткової продукції прийшлося б або знизити ціну, або збільшити витрати по стимулюванню продажів (а це пов'язано з ростом витрат збуту). Цей шлях не підходить недосконалому конкуренту - він не бажає «зіпсувати» свій ринок зниженням цін. Для максимізації прибутків фірма створює визначений дефіцит, що і обумовлює ціну, яка перевищує граничні витрати. У даному випадку дефіцит означає обмеження (менший обсяг пропозиції) в умовах недосконалої конкуренції в порівнянні з тим його обсягом, що був би в умовах досконалої  конкуренції. Це очевидно з графіка на малюнку А.

Монопольний прибуток у моделі недосконалої конкуренції  трактується як надлишок над нормальним прибутком в умовах досконалої  конкуренції. Монопольний прибуток виявляється як порушення досконалої  конкуренції, як прояв монопольного чинника на ринку. Важливе питання: а наскільки стійко це перевищення над нормальним прибутком? Очевидно, це буде залежати від можливостей притоку в галузь нових фірм. При досконалій конкуренції додатковий прибуток (вище нормальної) порівняно швидко зникає під впливом напливу нових фірм. Якщо ж бар'єри для входження в галузь достатньо високий, то монопольний прибуток одержує стійкий характер. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 3. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ МОНОПОЛІСТИЧНОЇ  КОНКУРЕНЦІЇ.

3.1 Ефективність  монополістичної конкуренції

Аналізуючи конкурентний ринок, ми з'ясували, що найвища ефективність використання ресурсів і ефективність виробництва забезпечуються тоді, коли рівновага виробника досягається  при рівності ціни, граничних та мінімальних середніх витрат:

Інакше кажучи, ефективність гарантує споживачам отримання найбільшого обсягу продукції за найнижчими цінами, що взагалі можуть бути при існуючій технології та витратах виробництва. Спробуємо за цим критерієм оцінити ефективність монополістичної конкуренції.

Як бачимо з  аналізу, проведеного при викладенні попереднього питання теми, при монополістичній  конкуренції рівновага виробника ніколи не буде досягнута, якщо ціни дорівнюватимуть граничним витратам. Адже рівновага наступає у точці перетину кривої граничних витрат з кривою граничного доходу, тобто коли МС = = MR. Оскільки ціна завжди більша за граничний доход, то і в точці рівноваги вона буде більшою, ніж граничні витрати. Для рівноваги фірми в умовах монополістичної конкуренції справедлива така нерівність: 

Це означає, що елемент монополізму, який властивий монополістичній конкуренції, завжди спричинює деяке недовикористання ресурсів для виробництва товарів. Якщо ціни на якийсь товар перевищують граничні витрати на його отримання1, це свідчить про те, що суспільство оцінює додаткові одиниці цього товару вище, ніж альтернативні товари, які можна було б виробити за тих самих витрат. Отже, монополістична конкуренція не забезпечує оптимального розподілу та використання ресурсів. Навпаки, є багато прикладів недовикористання виробничих потужностей фірмами, орієнтованими на монополістичну конкуренцію. Скажімо, багато хто з пересічних громадян дивується, коли неподалік від однієї бензоколонки відкривається нова, хоча й на першій небагато клієнтів. Саме перевищення ціни над граничними витратами дає змогу обом виробникам отримувати економічний прибуток за умови недовантаження потужностей.

Монополістична  конкуренція не здатна забезпечити найвищу ефективність виробництва, коли ціни дорівнюють мінімальним середнім витратам. Адже перетин кривих граничних і середніх витрат припадає на точку мінімуму середніх витрат. Для досягнення максимальної ефективності виробництва необхідно, щоб через цю точку одночасно пройшли криві попиту та граничного доходу. Оскільки вони не збігаються, то досягти найвищої ефективності для монополістичної конкуренції принципово неможливо. Навпаки, як у короткотерміновому, так і У довготерміновому періоді ціна вища за мінімальні середні витрати:

Отже, споживачі  завжди змушені платити на ринку монополістичної конкуренції за одиницю продукції більше, ніж це могло б бути на конкурентному ринку.

Таким чином, недовантажені  потужності підприємств та завищені ціни — ось плата суспільства за монополістичну конкуренцію. Однак навіть це критичне зауваження не дає достатньо підстав для однозначно негативної оцінки монополістичної конкуренції. Справа в тому, що орієнтація на монополістичну конкуренцію постійно націлює фірму на пошук варіантів виділення свого продукту серед аналогічних товарів галузі, найповніше враховуючи при цьому різноманітність потреб споживачів. Отже, аналіз ринку монополістичної конкуренції буде не повним без розгляду нецінової конкуренції, яка спонукає фірму до пошуку нових варіантів задоволення потреб споживачів

3.2. Надлишкова виробнича потужність монополістичної конкуренції.

Економічна ефективність потребує потрійної рівності - ціни, граничних витрат і середніх витрат. Рівність ціни і граничних витрат необхідна для досягнення ефективного використання ресурсів. Рівність ціни з мінімальними середніми валовими витратами припускає високу виробничу ефективність, використання найбільше ефективної (або - найменьш витратної) технології. Дана рівність означають, чго споживачі одержать найбільший обсяг продукції по найнижчій  ціні, яку будуть припускати існуючі витрати.

Ринки з абсолютною конкуренцією бажані, оскільки вони економічно ефективні — поки не існує побічних негативних наслідків (наприклад, екологічних), і нічого не перешкоджає нормальній діяльності ринку, сумарний надлишок споживачів та виробників максимальний. Монополістична конкуренція в дечому подібна до конкуренції, проте чи є вона ефективною ринковою структурою? Щоб відповісти на це запитання, порівняймо тривалу рівновагу в монополістичне конкурентній галузі з тривалою рівновагою в абсолютно конкурентній галузі.