Механізм реалізації стратегії регіонального розвитку України та напрями його удосконалення

 

 

3.Шляхи удосконалення  стратегії регіонального розвитку

 

Сучасний стан стратегії  регіонального розвитку в Україні  нараховує чи мало проблем. Найважливішим  завданням є саме  визначення способів і шляхів подолання цих  проблем.  Доцільним є приклад  реалізації  стратегії регіонального  розвитку в Німеччині.

Головним інструментом реалізації стратегії регіонального розвитку в

Німеччині є спільне завдання Федерації та земель: "Вдосконалення  регіональ-

ної економічної структури". Це Закон від 6 жовтня 1969 р. Згідно із Законом Федерації та землі, встановлюють умови для здійснення регіональної економічної політики та реалізації Європейського законодавства нанаціональному рівні. На основі спільного завдання, відповідно до Федерації та землі щорічно розробляють та затверджують рамковий план регіонального розвитку. За цим планом визначаються регіони яким буде надано допомогу, правила надання та обсяги фінансування, а також розроблено регіональні програми розвитку. Відповідно до цього Закону, допомога повинна надаватись депресивним регіонам або регіонам із слабкою економічною структурою, а також може надаватись тим регіонам, які вагомо впливають на розвиток структурно відсталих територій. Головна мета цієї допомоги – створення умов у слабких регіонах для їх саморозвитку через пришвидшення інвестиційної діяльності тастворення висококонкурентних підприємств. Необхідно наголосити, що заходи сприяння реалізовуються через фінансову підтримку, яка формується з коштів Федерації та коштів земель в однакових частинах. Це робить відповідальними як Федерацію, так і землі за ефективне використання державних таземельних коштів. Ці кошти скеровують на інвестиційний розвиток визначених регіонів, тобто створення умов для їх економічного зростання, а не на тимчасове збільшення споживання. Головну відповідальність за економічний розвиток регіонів несуть землі. Тому їм надається право визначати яким підприємствам надавати допомогу і в якому обсязі, виділяти галузеві та територіальні пріоритети, розподіляти кошти та контролювати їх використання.

Для втілення стратегічних напрямів регіонального розвитку розроблено координаційні рамки зі сприяння розвитку регіональних економік. Вони передбачають:

● оцінювання та визначення регіонів, яким необхідна допомога;

● величина цієї фінансової допомоги та форми її надання;

● конкретні проекти та заходи, яким буде надаватись сприяння;

● вирішення умов використання коштів та їх повернення;

● оцінювання, звітність  та аналіз ефективності використання коштів та зміна показників економічного розвитку регіону.

Для розроблення та втілення рішень про спільні координаційні рамки створюється координаційний комітет. У цьому комітеті представлені як Федеральний уряд, так і уряди земель. Характерним є те, що для збалансування інтересів Федерації та земель кількість голосів від них, які представлені в комітеті, є однаковими.

Головними нормативно-правовими  актами, на основі яких здійснюється стимулювання та регулювання регіонального розвитку в Україні, є:

● Закон України "Про  стимулювання розвитку регіонів" №2850-ІV від 08.09.2005 р.;

● Постанова Кабінету Міністрів  України №1001 від 21 липня 2006 р. "Про  затвердження державної стратегії  регіонального розвитку на період до 2015 р.";

● Постанова Кабінету Міністрів  України від 27 травня 2007 р., № 751 "Про затвердження Порядку підготовки, укладання та виконання угоди щодо регіонального розвитку і відповідної типової угоди".

Державне регулювання  розвитку регіонів, відповідно до Закону повинно здійснюватись на основі державної регіональної політики, державних програм регіонального розвитку та Законів про державний бюджет України.

Згідно зі Законом України, метою стимулювання розвитку регіонів є:

● забезпечення їх динамічного  та сталого розвитку, подолання бідності, покращення рівня життя населення;

● ефективне використання ресурсів регіону для досягнення оптимальної спеціалізації регіонів у виробництві ВРП;

● створення однакових  можливостей та умов для розвитку економік регіонів;

● ліквідація депресивного стану окремих територій та регіонів.

Згідно зі Стратегією, політика регіонального розвитку в Україні  повин-

на бути окреслена такими напрямами:

● програмування та розвиток регіонів на основі взаємопов'язаних регіональної

та національної стратегії;

● концентрація ресурсів на відповідних територіях та порядок  їх використання;

● синхронне проведення реформ у регіонах та узгодженість дій центральних та

місцевих влад;

● формування опорних регіонів, які є локомотивами економічного зростання.

Основними інструментами  реалізації Стратегії є:

1. Угоди щодо регіонального  розвитку.

2. Програми подолання  депресивності окремих територій.

3. Державні цільові програми.

4. Регіональні стратегії  і програми соціально-економічного  та культурного

розвитку.

Механізм фінансування державних  програм підтримки регіонального

розвитку передбачає виділення  коштів з державного бюджету за такими нап-

рямами: бюджетні програми підтримки  регіонального розвитку; субвенції  на

виконання інвестиційних  проектів. Також фінансування повинно  здійснюва-

тись за рахунок коштів місцевих бюджетів та інвесторів.

Згідно зі Законом, реалізацію державної регіональної політики забезпечує: Кабінет Міністрів України, Центральний орган виконавчої влади з питань

економічної політики, інші центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень.

За результатами цього  дослідження можна зробити такі висновки:

1. Регулювання регіонального  розвитку в Україні не виконує  тих функцій,

які є необхідними для  дієвого впливу на економічний розвиток регіонів.

2. Не визначено центрального  органу, який би відповідально  займався

проблемами регіонів та звітував про виконану роботу (до прикладу: у  Німеччині – це Координаційний комітет; у Румунії – Національна Рада з питань регіонального розвитку; у Франції – Делегація з облаштування територій і регіонального розвитку).

3. На регіональному рівні  вирішенням питань регіонального  розвитку переважно займаються  органи місцевої влади та місцевого  самоврядування, чіткі повноваження яких із цих питань Законом не визначено.

4. Не створено центрального  та регіональних фондів, які акумулювали  б кошти для вирішення регіональних проблем.

5. Незрозумілими є пропорції  у фінансуванні регіональних  програм з боку уряду та регіонів (до прикладу: у Німеччині – це 50-50).

6. Не визначено критерії  згідно з якими регіонам повинна  надаватися допомога з державного  бюджету.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Сьогодні, коли після затвердження Державної стратегії регіонального розвитку України на період до 2015 року відбувається процес корегування та доопрацювання регіональних стратегій, важливо, щоб питанням планування території областей, районів міст приділялась належна увага.

Наразі пріоритетним завданням  для України та її регіонів на шляху до збалансованого, ефективного, сталого розвитку залишається досягнення такого стану, коли територіальне планування поступово перейде із площини наукових проектів у площину конкретних і реальних дій на всіх рівнях управління, і стане невід’ємним елементом при формуванні стратегії соціального й економічного розвитку кожного регіону.

Розроблення схем планування території на всіх рівнях організації території є надзвичайно актуальним для України, оскільки сьогодні в 11 областях розробляються схеми планування областей та існує нагальна потреба в удосконаленні та узгодженні методики планування території, розробки та прийняття відповідних нормативно-правових актів, вивчення досвіду країн ЄС у сфері просторового та регіонального планування.

Потребує досліджень проблема просторової природно-господарської впорядкованості та раціональної організації території на рівні окремих регіонів, обґрунтування оптимальних поєднань функціональних типів використання території, їхньої просторової локалізації, проблем територіальної сумісності– несумісності різних видів господарської діяльності та використання території. Потребує подальшої розробки та вдосконалення методологія просторової організації та планування регіонів України на рівні районів та населених пунктів.

Важливим напрямом дослідження  є обґрунтування майбутніх суспільних потреб та визначення переважних напрямів використання території, застосування принципів функціонального зонування території, формування принципів урахування державних, громадських і приватних інтересів під час планування на рівні регіонів та окремих міст, формування відповідної нормативно-правової бази.

 

Список використаної літератури

 

1. Закон України про  державне прогнозування та розроблення  програм економічного і соціального  розвитку України // Відомості  Верховної Ради України. –  2000. – № 25. – С. 195.

2. Стратегічні пріоритети, №4(5), 2008 р.,Стаття: Стратегія регіонального розвитку і планування території.

3. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 року // Голос України. – 2009 – 6 січня - №2 – 38с.

4. Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.15

Стаття: РЕГУЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ ТА ЗА КОРДОНОМ (ДОСВІД НІМЕЧЧИНИ). – с.252-255.

5. Національна економіка: Тексти лекцій/ О.П.Тищенко, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін..: За заг.ред. А.Г. Савченка. – К.: КНЕУ, 2007. – 464с. – с.255 – 258, 278.