Концепції Торстена Веблена

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Апреля 2012 в 21:52, реферат

Краткое описание

На початку ХХ століття у США виник інституціоналізм, найвизначнішими представниками якої виступили Торстейн Веблен, який очолив соціально-психологічний (технократичний) варіант інституційних досліджень, Джон Коммонс – соціально-правовий (юридичний), Уеслі Мітчелл – кон'юнктурно-статистичний (емпірику-прогностичний ).

Содержимое работы - 1 файл

Веблен.doc

— 62.00 Кб (Скачать файл)

     Інституціоналізм  увібрав в себе кращі теоретико-методологічні  досягнення попередніх шкіл економічної  теорії і, перш за все, засновані на математиці і математичній статистиці принципи економічного аналізу неокласиків.

     Інституціоналісти сильні в описі реальних економічних структур та виявленні специфіки їх інституційних форм у тій чи іншій країні, у розгляді еволюції інституційної системи, у фіксуванні нових явищ і процесів. Їхні роботи – незамінний джерело матеріалу, необхідного для розуміння природи сучасного капіталізму, особливо для аналізу його різних форм і типів, для вивчення окремих інститутів і ланок інституційних структур, ролі інститутів (в т.ч. політики держави) у стимулюванні або утриманні розвитку економіки. На базі емпіричних інституційних досліджень було зроблено чимало висновків широкого теоретичного характеру, що збагатили політекономію. Це відноситься до різних областей і проблем, таким, як теорія споживчого попиту (ідеї Веблена про ефект "демонстрації", не насититься "статусних" потребах, ролі управління попитом), теорія монополії (монополістична природа великих компаній, роль олігополістичних структур, "керовані ціни"), область" індустріальних відносин "(відносин праці і капіталу), ринку робочої сили, соціально-економічна теорія добробуту, теорія економічного циклу, інфляції і т.д.

     Отже, погляди Веблена, що були розглянуті, належать до раннього, або як його називають «чистого інституціоналізму», розквіт якого припадає на 20-30-ті роки XX ст. Економічна криза 1929–1933 pp. родила кризу неокласицизму, а інституціоналісти виступили в ролі опозиції цьому напряму. Проекти реформ, що їх пропонували інституціоналісти, позначились на економічній політиці “Нового курсу” Ф. Рузвельта. 
 
 

     Список  використаних джерел: 

    1. Ядгаров Я.С. Історія економічних вчень. М: Економіка, 1996.
    2. Негіші Т. Історія економічних вчень. М.: Аспект Пресс, 1995.
    3. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. М.: «Дело Лтд», 1994.
    4. Веблен Т. Теория праздного класса. М.: Прогресс, 1984. Леонтьев В.В. Экономические эссе. Теории, исследования, факты и политика. М.: Политиздат, 1990.

Информация о работе Концепції Торстена Веблена