Комерційний кредит і перспективи його розвитку в Україні

     Порівняно недавно в світовій практиці виникли такі нові специфічні види комерційного кредиту, як міжфірмові грошові кредити, що надаються під комерційні папери і прості векселі. У порівнянні з комерційним кредитом, заснованому на виписці фінансових, дружніх і фіктивних векселів, міжфірмовий грошовий кредит носить більш цивілізований характер. Для нього характерно рух позичкових грошей від кредитора до позичальника. Як правило, взаємні грошові позики надаються транснаціональними корпораціями (ТНК) і найбільш солідними фірмами. Комерційні папери емітуються найбільшими корпораціями, що мають першокласний рейтинг платіжної  та кредитоспроможності, що знижує ризик фінансових порушень. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ ІІ. Комерційний кредит у фінансовому плануванні фірми

     Торговельний  кредит передбачає дотримання певних умов кредитоспроможності. Фірми, що надають  торговельний кредит, звичайно знають своїх контрагентів як надійних платників. Проте завжди існує можливість невиконання зобов’язань. Тому контрагента старанно вивчають, використовуючи його фінансову звітність, а також інформацію спеціальних агентств, асоціацій та інституцій. Ці установи досліджують показники боржника, галузі промисловості, у яких він веде свою діяльність, банки, з якими пов’язаний. Важливими показниками при цьому є коефіцієнти боргу, покриття процентів прибутком, ліквідності, прибутковості. Інформаційні агентства визначають класи ризику і коефіцієнти втрат.

     Під час укладання договору про комерційне кредитування визначаються основні  умови: 1) період, на який дається кредит; 2) дисконтна знижка; 3) дисконтний період.

     Визначення  дисконтної знижки — одна з умов кредитної політики корпорації. Дисконтна знижка встановлюється у вигляді певного процента суми рахунка (наприклад 2 %). Дисконтний період установлюється на термін дії дисконтної знижки (наприклад 10 днів). У договорі про комерційний кредит визначаються умови продажу, приміром: «2/10 нетто 30». Це означає надання 2-процентної знижки на 10 днів за умови встановлення повного терміну кредиту на 30 днів.

     У визначенні умов кредиту з дисконтною знижкою і дисконтним періодом зацікавлений як продавець продукції — корпорація, так і покупець. Продавець має на меті прискорення одержання коштів за продані товари, скорочення статті «дебітори»; прискорення оборотності дебіторської заборгованості, що відповідає загальній фінансовій стратегії корпорації економії часу, адже час — це гроші. У покупця інша мотивація: знизити суму платежів за покупки; скоротити термін кредиту і його ціну. За умови «2/10 нетто 30» покупцю дається вибір: 1) оплатити повну суму рахунка, наприклад 100 дол. на 30-й день (нетто 30) і одержати кредит на суму 98 дол. терміном на 30 днів:

     100 (1 – 0,02) = 98 дол.;

     2) платити за рахунком з дисконтом протягом 10 днів. Термін кредиту скорочується до 20 днів (30 – 10 = 20), оскільки кредит надається на термін, що обчислюється після дисконтного періоду до дати нетто;

     3) одержати на термін дисконтного періоду безпроцентний кредит.

     Важливим  питанням у визначенні дисконтної політики є ціна кредиту, тобто процентна  ставка, що сплачується дебітором (покупцем) кредитору (постачальнику). Якщо дебітор  відмовляється від умов «2/10 нетто 30», він може одержати кредит після терміну закінчення дисконтного періоду, тобто на 20 днів на суму 98 дол. за ціною 2 дол. (2 % суми рахунка 100 дол.). У такому випадку ціна кредиту в річному обчисленні значно підвищується. 

     Рис. 11.2. Умови комерційного кредиту

     Визначимо ціну комерційного кредиту за умови, що дебітор відмовляється від  дисконтної знижки, за формулою:

     Ціна  кредиту без знижки становить 36,72 %. Отже, комерційний кредит без знижки — дуже дороге джерело. Дебітор у разі відмови від знижки зазнає таких втрат:

      .

     Як  бачимо, дебітор втрачає виторг і  дні, протягом яких він міг би ним  користуватися. Корпорація-платник  може віднайти кредит на суму 98 дол. на 20 днів за ціною, нижчою за 2 дол. Наприклад, банк дає кредит за ставкою 10 %, тоді ціна кредиту в доларах становитиме 54 центи (20/360 · 10 % · 98 дол. = 54) проти 2 дол. за дисконтного варіанта. На ціну комерційного кредиту впливає термін його надання. Так, за умови «2/10 нетто 90» ціна комерційного кредиту значно знижується і становить:

      .

     Якщо  ж термін надання кредиту становить 90 днів (2/10 нетто 90), то фінансовий менеджер може вибрати кращий із двох варіантів. Перший — узяти позичку в банку на 80 днів (90 – 10) під 10 %, при цьому реальна ставка становить 218 центів, тобто 2 дол. 18 центів (80 / 360 · 10 · 98 дол. = 218 центів).

     Другий — скористатися дисконтними умовами. Для прийняття рішення менеджер повинен одержати додаткову інформацію про рух ставок грошового ринку. Якщо очікується їх зростання, доцільніше обрати дисконтний варіант.

     Наведені  розрахунки показують, що комерційний  кредит — досить дороге джерело фінансування, тому перед фірмою завжди стоїть питання, яким способом його зробити дешевшим. Проте торговельний кредит зручний для фірми, оскільки формуються два зустрічні кредитні потоки. Кожна фірма-кредитор одночасно є фірмою-дебітором за своїми рахунками на поставлені товари і послуги, тому фірма може бути нетто-кредитором або нетто-боржником. У кожному випадку політика фірми буде спрямована на зниження її заборгованості. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ  ІІІ. Розвиток комерційного кредиту в Україні

       Без комерційного кредиту неможливий розвиток сучасних господарських зв'язків. У колишньому СРСР комерційний кредит існував поруч із банківським кредитом до кредитної реформи 1930-1932 рр. Із встановленням у радянській економіці директивного планування і жорсткої централізації комерційний кредит був ліквідований. Розрахунки між підприємствами почали здійснюватися тільки через банки у формі безготівкових розрахунків. Перехід до ринкової економіки в Україні викликав нагальну необхідність розвитку комерційного кредиту як невід'ємного атрибуту ринкових децентралізованих відносин. Сьогодні Законом України "Про підприємства в Україні" передбачено, що підприємство може поставляти продукцію, виконувати роботи, надавати послуги в кредит із сплатою покупцями (споживачами) відсотків за користування цим кредитом. Для оформлення таких угод підприємство застосовує векселі. Законодавство України про обіг векселів складається із вже згаданої Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" та Закону України "Про обіг векселів в Україні" (5.04.2001 р.). Постановою Правління НБУ № 258 від 28.05.99 р. було затверджено "Положення про операції банків з векселями".

     Кабінет Міністрів України 1 жовтня 1997 р. затвердив  Порядок випуску, обігу та погашення  векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію  України. Цим положенням в господарську практику вводиться податковий вексель. Податковий вексель — це простий вексель, що видається платником ПДВ на суму податкового зобов'язання при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України.

     Досить  поширеною на регіональному рівні  є практика впровадження вексельного обігу в місцевий господарський оборот (Крим, Луганська, Рівненська, Запорізька, Донецька, Сумська області). Так, у Рівненській області під контролем обласного фінансового управління діяли іменні строкові векселі Рівненської АЕС. Ці векселі випускалися в обіг на суму боргу АЕС до бюджету; в межах області вони були засобом платежу між підприємствами різних форм власності і можуть робити кілька оборотів. Після здійснення господарського обороту векселі поверталися на АЕС, а податкова адміністрація зменшувала на відповідну суму недоїмку в бюджет.

     Варто зазначити, що кредитування комерційних банків під заставу прийнятих від них векселів і шляхом редисконту (переврахування) векселів є одним із важливих механізмів здійснення Національним банком України первинної кредитної емісії, а отже і методом регулювання грошової маси в обігу. З настанням строку повернення кредиту, отриманого під заставу векселів, комерційний банк повинен їх викупити у Національного банку, сплативши при цьому й плату за період його використання. В світовій економічній історії відомий позитивний приклад успішного макроекономічного використання такого виду кредиту в Японії. Японія на початку 50-х років XX ст. перейшла на емісію під комерційні векселі, припинивши масштабну емісію під казначейські боргові зобов'язання; на цій основі японська національна валюта — єна стала більш стабільною грошовою одиницею.

     Загалом можна сказати, що на сучасному етапі проблема комерційного кредиту в Україні набула швидше практичного, ніж теоретичного характеру.  
Необхідною умовою нормального розвитку будь-яких банківських операцій є стабільність, стійкість грошової системи. А несприятлива ситуація, що склалася на сьогоднішній день, характеризується непередбачуваними стрибками інфляції, перманентним дефіцитом державного бюджету і т.п.  
Тому серед основних проблем розвитку комерційного кредиту в Україні – періодичні кризи неплатежів - коли організації стають вимушеними кредиторами внаслідок порушення їх контрагентами платіжної дисципліни. Вимушене кредитування не є чисто українською проблемою. Дослідження розвитку комерційного кредиту у Великобританії, проведене в середині 80-х рр., показало, що хоча боржники були зобов'язані погасити свою заборгованість протягом 30 днів, цю вимогу виконувала лише одна десята частина бржників, а в основному було потрібно два місяці і більше. За іншими оцінками, середня тривалість затримки торгового боргу дебіторами становила у Великобританії близько 72 днів, при звичайному терміні оплати в 30 днів.

     В Україні широко поширене вимушене взаємне кредитування підприємств у зв'язку з порушеннями умов оплати за договорами купівлі-продажу. Вимушеним кредитором може бути як продавець, так і покупець. Ціна вимушеного кредиту, як правило, вище. Вона може бути обговорена у вигляді розміру штрафів, пені, неустойок безпосередньо в договорі купівлі-продажу.

     Фінансова криза, що розпочалась 2008 року, загострила проблему вексельного обігу ще більше, адже багато підприємств стало неплатоспроможними і не мали можливості погасити вартість векселя.  
Банки в умовах постійних порушень платіжної дисципліни стали не тільки розрахунковими центрами, які враховують векселі, а й своєрідними арбітрами, які регулююють суперечки щодо їх оплати.

     Вже зараз банківська система України функціонує на повну силу, намагаючись відновити нормальний розвиток вексельного обігу. Тому необхідно прийняти антикризові заходи та постанови, щоб поліпшити і стабілізувати економічну ситуацію в країні, в тому числі здійснити і реалізацію заходів, необхідних для розвитку комерційного кредитування. В активному і гнучкому поєднанні з іншими інструментами ринкової економіки це не може не призвести до позитивних зрушень у загальному економічному розвитку нашої країни і остаточно вивести з кризи.

     ВИСНОВКИ

       Комерційний кредит відіграє важливу роль у розвитку економіки. Виробники (продавці) постійно шукають нові механізми і технології комерційного кредиту, аби забезпечити безперебійну реалізацію своїх товарів (послуг, робіт). Привабливість комерційного кредиту полягає в тому, що продавець (виробник) отримує можливість продавати свій товар, навіть за несприятливої кон'юнктурної ситуації на ринку. Надаючи кредит, продавець (виробник) у межах укладеного договору та згідно з його умовами здійснює торговельні поставки своєму покупцеві. Відсоток за комерційним кредитом, як правило, нижчий, ніж за банківським кредитом. Адже один товаровиробник надає іншому товаровиробникові комерційний кредит не просто для отримання прибутку у вигляді відсотка, а насамперед для того, щоб прискорити реалізацію власної виробленої продукції.

       Проте по мірі історичного розвитку комерційний  кредит розширив свої функції та став зручним інструментом грошової політики та формою інвестиції. Сьогодні комерційний кредит поширений у країнах з високорозвиненою ринковою економікою. Іноді у таких країнах до 2/3 кредитного обороту дійснюється у вигляді комерційного кредиту — надання корпораціями кредиту одна одній з оформленням кредитної операції векселем. Для підприємств торговельні кредити (торговельні борги) є формою інвестицій на ринку, від яких очікується доход.

       На  даному етапі в Україні є певні  труднощі в реалізації механізму комерційного кредиту. Його порушення створюють складні проблеми для господарських суб'єктів, що беруть участь у кредитному процесі. Недотримання термінів повернення кредиту, зміна рівня цін на товари, банкрутства боржників спричиняють серйозні кризові явища в економіці.

     Проте кожен ефективний фінансовий менеджер має усвідомлювати, що, управляючи кредиторською  та дебіторською заборгованністю, підприємства можуть взаємно кредитувати одне одного та цілком обходитись у поточній діяльності без короткострокового банківського кредиту.

     Список  використаної літкратури 

1. Бабичева. Ю.А. «Банковское дело. Справочное пособие». – К.: «Экономика», 2006г. – С.34-37.
2. Березина М.П. «Проблемы организации безналичных расчетов»//Финансы. – 2007, №3. – С. 17-26.
3. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: навч. посіб. - [2-ге вид., перероб. та доп.]. - К.: Кондор, 2003. - 364 с.
4. Крупнов Ю.С. «О некоторых тенденциях развития коммерческого кредита». – К.: Деньги и кредит, 2008г. – С.12-14.
5. Петюх В. М. Рыночная экономика: Настольная книга делового человека — К.: Урожай, 1995.— 427 с.
6. Пещанская И. В. Коммерческий кредит: прямое взаимное финансирование организаций/ http://www.prostobiz.ua/
7. Шеремет А. Д. Сайфулин Р. С. Финансы предприятий. — М.: ИНФРАМ, 1998.—343 с.