Экспортный потенциал предприятия

Проблема функціонування зовнішнього ринку зумовлена  перманентним витоком під тиском конкуренції певної частини потенціалу його розвитку, який може бути відновлений і підвищений лише на підставі залучення ззовні потоку ресурсів, характеристики яких є симетричними потенціалу розвитку зовнішнього ринку.

Входження підприємства у зовнішній ринок в інституційно-регу-льованому конкурентному просторі здійснюється за умови наявності в економічному потенціалі підприємства позитивно-релевантних активів, із властивостями адекватними властивостям потенціалу розвитку зовнішнього ринку. Категоріальний зміст активів підприємства, що використовуються для реалізації цілей його зовнішньоекономічної діяльності, виражає наукове поняття «експортний потенціал підприємства».

Маючи системну сутність, експортний потенціал підприємства уособлює в собі симетричні властивості потенціалів підприємства і зовнішнього ринку  і віддзеркалює глибину і масштаби їх взаємодії та рівень міжнародної конкурентоспроможності підприємства. Це дозволяє визначити експортний потенціал підприємства як інтегровану сукупність активів підприємства, які використовуються для здійснення міжнародної економічної діяльності і забезпечують конкурентоспроможність підприємства на зовнішньому ринку. Експортний потенціал підприємства є іманентним атрибутом діючого продуцента зовнішнього ринку та сутнісно-необхідною передумовою забезпечення його життєздатності як суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності [5].

Трактування сутності експортного  потенціалу підприємства через категорію активів, що залучаються у сферу міжнародного бізнесу, є більш доречним з позицій їх функціональної визначеності та результатоорієнтованості. Згідно з теорією функціональних систем роль результату в системі є вирішальною і саме він «вибирає», «стягує» і «фокусує на себе» ті частини (елементи) економічного потенціалу підприємства, які безпосередньо працюють на реалізацію цільових орієнтирів експортної діяльності підприємства. Поняття «актив» у цьому контексті можна розглядати як функціонально та результатоорієнтований ресурс розвитку зовнішньоекономічної діяльності , що позбавлений надлишкового ступеню свободи, і у сукупності й взаємодії з іншими активами формує якісно нову системну агрегацію – експортний потенціал підприємства.

Загальне теоретичне положення, за яким експортний потенціал підприємства є не простою сукупністю його зовнішньоекономічних активів, сумнівів  не викликає. Проте існують істотні розбіжності думок вчених в обґрунтуванні структури та субординації елементів експортного потенціалу підприємства. Так, одні автори «базою» (ядром) економічного потенціалу будь-якого підприємства вважають виробничий потенціал, другі – управлінський потенціал, треті – інтелектуальний потенціал , четверті –  інформаційний потенціал. Відповідно до цих уявлень визначаються різні структурні характеристики та пропонуються управлінські моделі розвитку експортного потенціалу підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. СУМАРНА СКЛАДНІСТЬ  ЕЛЕМЕНТІВ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ  ПІДПРИЄМСТВА

 

Експортний потенціал  підприємства визначається багатьма складовими, що характеризуюсь різні аспекти  його функціонування. Загалом діяльність підприємства у зовнішньоекономічній сфері складається з взаємопов’язаних процесів, кожен з яких при визначенні експортного потенціалу підприємства розглядається окремо. У свою чергу, результати перебігу процесів залежать від їх взаємодії -  між собою  та ланками зовнішнього середовища.

Експортний потенціал  підприємства характеризується кількісним, якісним та структурним станом наявних  у суб’єкта ресурсів, їхнім взаємозв’язком і взаємоузгодженням; можливістю у  визначений часовий термін мобілізувати резерви для досягнення поставлених  цілей; можливістю збільшення й удосконалення  всіх складових експортного потенціалу та їхніх сполучних ланок.

Таким чином, структура експортного  потенціалу підприємства – це сукупність елементів та їх зв’язків, які визначаюсь його внутрішню будову та організацію  як цілісного комплексу, що дозволяє найбільш ефективно досягати визначеної мети. Кожен зі структуро утворювальних  елементів має певні властивості  у контексті дійсності та можливості, що є детермінантами експортоорієнтованної  спроможності підприємства. Експортний потенціал господарюючої ланки  необхідно розглядати як складну  систему взаємодіючих та взаємопов’язаних елементів, які підпорядковані реалізації єдиної мети – входження підприємства до мережі міжнародних економічних  відносин [1].

 

Структура  складної  системи  відображає її побудову у площині складу та взаємозв’язків найбільш важливих компонентів, які забезпечують існування системи та її основних властивостей. При цьому одна система може бути представлена різними структурами у залежності від аспекту аналізу або мети створення. Ці теоретичні положення набувають особливої ваги  в  аналізі  експортного потенціалу підприємства  і  дозволяють з’ясувати специфіку його структурної побудови у площині системних імперативів і закономірностей його формування та розвитку.

По-перше, експортний потенціал  підприємства є складною й відкритою системою, структуру якої утворюють дві групи активів, що забезпечують реалізацію внутрішніх та зовнішніх імперативів функціонування та розвитку економічних систем. Внутрішні імперативи (ефективності, продуктивності, доходності) пов’язані із самими основами економічної діяльності і у площині співвідношення витрат і результатів відображають критично важливі параметри функціонування виробничих систем.

Реалізація внутрішніх імперативів  в експортній діяльності підприємства забезпечується використанням першої групи активів, які уможливлюють саме експортоорієнтоване виробництво та пропозицію товарів і послуг на світових ринках. До цієї групи відносяться активи пропозиції, що, згідно з сучасною теорією факторів виробництва, формують ресурсну основу будь-якого виду економічної діяльності підприємства – його природно ресурсний; трудовий; виробничий; технологічний та управлінський потенціали.

Зовнішні імперативи функціонування та розвитку експортоорієнтованого підприємства генеруються надсистемою (світовим ринком), а їх  реалізацію  забезпечують  активи  другої  групи,  що формуються під впливом зворотних зв’язків у системі «підприємство – зовнішній ринок». В цій системі саме зовнішній  ринок  виконує  функцію  упорядкування  структури      експортного потенціалу підприємства та його адаптації до властивостей потенціалу розвитку зовнішнього ринку. До цієї групи відносяться активи попиту, які структурно виокремлюються в маркетинговий, інфраструктурний та інформаційний потенціали підприємства, що формують ресурсно-аналітичне підґрунтя усталеного розвитку його  експортної діяльності.

По-друге, сучасною тенденцією є підвищення системно-структурної складності експортного потенціал підприємства, що визначається формулою 3І (інтелектуалізація, інформатизація, інституціоналізація) і знаходить відображенняу зростанні ролі нематеріальної частини активів підприємства. Так, за даними консалтингової компанії «Interbrand», за останні тридцять п’ять років частка матеріальних активів у структурі загальних активів підприємства знизилась із 70% до 30%, а нематеріальні активи сьогодні генерують дохід, який капіталізується у 90% вартості підприємства.

Нарощування  інтелектуальної,  інформативної  та інституційної  компонент  експортного потенціалу  підприємства  забезпечує  не  тільки   підвищення  доходності  актуалізованої  частини  його  активів, а  й  підтримку працездатності  та  оперативне  «включення»  у  разі необхідності неактулізованої частини активів. Формування резерву або запасу розвитку експортного потенціалу підприємства забезпечує зростання його адаптивних властивостей і ефективне реагування на зміни середовища міжнародного бізнесу.

По-третє, експортному потенціалу підприємства як системному ресурсу, притаманна властивість факторної доходності, що визначається крізь такі агреговані показники як експортна вартість активів та експортний дохід підприємства. Інтерпретація факторної доходності експортного потенціалу підприємства у площині цих показників корелюється з підходами зарубіжних дослідників, і зокрема, експертів Світового банку та Міжнародного торговельного центру ООН до аналізу та оцінки порівняльних конкурентних переваг експортного сектору. Згідно із цими підходами рівень складності експорту визначається за показниками продуктивності (доходності) його активів, які відображають рівень абсорбції знань і передових технологій в продуктах і процесах експортоорієнтованого підприємства. Так, результати обстежень, що наведені у Звіті експертів Світового банку, засвідчують тенденцію зниження складності експорту підприємств машинобудівного сектору України, що пов’язане із низьким рівнем його технологічного оновлення, «агресивним» регуляторним середовищем та слабким інфраструктурним забезпечення експортної діяльності українських підприємств [5].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Дослідження сутності, структурних характеристик і закономірностей формування та розвитку експортного потенціалу підприємства дозволяє сформулювати такі висновки.

1. Аналіз існуючих теоретичних підходів свідчить, що проблема з’ясування сутності та особливостей формування експортного потенціалу підприємства залишається недостатньо вирішеною, що істотно гальмує розробка методичних засад його комплексного оцінювання та управлінських механізмів підвищення міжнародної конкурентоспроможності підприємства.
2. Проблема категоріальної визначеності експортного потенціалу підприємства має методологічні витоки, а її вирішення потребує застосування аналітичного інструментарію теорії систем. За системним підходом взаємодія підприємства і зовнішнього ринку в інституційно-регульованому просторі здійснюється за умови наявності в економічному потенціалі підприємства активів, властивості яких є симетричними властивостям потенціалу розвитку зовнішнього ринку. Категоріальний зміст активів підприємства, що забезпечують його зчеплення та взаємодію із зовнішнім ринком, виражає наукове поняття «експортний потенціал підприємства».
3. Структуру економічного потенціалу підприємства утворюють активи пропозиції та активи попиту, що забезпечують реалізацію , відповідно, внутрішніх і зовнішніх імперативів його функціонування та розвитку. Активи пропозиції формують ресурсну основу експортної діяльності – природно-ресурсний, трудовий, виробничий, технологічний та управлінський потенціал, а активи попиту – її маркетинговий, інфраструктурний та інформаційний потенціал, що забезпечують підвищення усталеності та адаптивності розвитку експортного потенціалу підприємства.
4. Підприємству необхідно здійснювати пошук і формувати   свій шлях розвитку в умовах швидкозмінного міжнародного середовища і кон’юнктури зарубіжних ринків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Управління експортним потенціалом України: монографія /[ А. А. Мазаракі, В. В. Юхименко, О. П. Гребельник та ін.]. За заг. ред. А. А. Мазаракі. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2007. – 210 с.
2. Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку: монографія: у 2т. За заг. ред. Д. Г. Лук’яненка, А. М. Поручника. – Т. І. –К. : КНЕУ, 2006. – 816 с.
3. Отенко И. П. Стратегическое управление потенциалом предприятия : монографія / И. П. Отенко. – Х. : ХНЭУ, 2006. – 256 с.
4. Мухин В. И. Исследование систем управления: учебник для вузов / В. И. Мухин. – М.: Издательство «Экзамен», 2003. – 384 с.
5. Піддубна Л.І., Шестакова О. А. – Експортний потенціал підприємства: сутність і системні імперативи формування і розвитку: стаття/Л.І. Піддубна. – Х. : ХНЕУ
6. Рєпіна І. М. Активи підприємства: категоріальний аналіз та системологія / І. М. Рєпіна // Формування ринкової економіки : зб. наук. праць. Економіка підприємства: теорія і практика. – К.: 2008. – С. 548–553.
7. Cолодковський Ю. М. Моделі розвитку конкурентоспроможності експорту у сучасній системі світової торгівлі / Ю. М. Cолодковський // Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку : монографія у 2 т. – К.: КНЕУ, 2006. Т І – С. 163–196.
8. Калетнік Г.М., Заболотний Г.М., Коздовський С.В. Інноваційні моделі управління стратегічним економічним потенціалом сучасних економічних систем /Актуальні проблеми економіки. – 2011. - №4 (118). – С. 3-11
9. Лукичева Л. И.  Внутрифирменное управление интеллектуальными активами / Л. И. Лукичева, Д. Н. Егоричев // Московский гос. ин-т электронной техники. Институт экономики и управления – М.: Омега-Л, 2004. – 185 с.
10. Системный анализ и принятие решений: Словарь-справочник / Под ред. В. Н. Волковой, В. Н. Козлова. – М.: Высшая школа, 2004. – 616 с.