Экспортный потенциал предприятия

 

ВСТУП

Експортний потенціал  підприємства як економічна категорія та об’єкт аналізу набув підвищеної уваги вчених і практиків у галузі міжнародного бізнесу. Його домінантна роль у формуванні міжнародних конкурентних переваг доведена у багатьох працях вітчизняних і зарубіжних вчених. Однак питання сутності та закономірностей формування експортного потенціалу підприємства дотепер залишаються дискусійними, що спричинює появу «проблемних зон» і «вузьких місць» в управлінні міжнародною конкурентоспроможністю вітчизняних підприємств.

Метою курсової роботи є є дослідження сутнісних характеристик експортного потенціалу, розгляд його системно-структурних елементів та особливості формування .

Теоретичні і прикладні  аспекти аналізу й оцінки експортного потенціалу підприємства висвітлюються в багатьох працях вітчизняних і зарубіжних вчених. В них пропонуються різні теоретичні моделі й підходи до з’ясування сутності, структурних характеристик та  особливостей формування експортного потенціалу підприємства. Широкий плюралізм думок у цій сфері зумовлений складним системним механізмом формування та розвитку експортного потенціалу підприємства, що відображає сучасну практику експортної діяльності та еволюцію механізмів міжнародної конкуренції.

Експортний потенціал  підприємства – це складна економічна категорія, яка має власну компонентно  – функціональну структуру.  З  одного боку, експортний потенціал  має здебільшого внутрішню базову систему суб’єкта господарювання, а з іншого акцентування уваги  припадає на обмежувальну дію факторів зовнішнього середовища, які безпосередньо  впливають на здатність підприємства – суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності реалізовувати свої промислово-виробничі  сили у міжнародно-економічному просторі.

Ознакою експортного потенціалу є наявність такого специфічного аспекту як акумулювання майбутнього, можливого функціонування і розвитку на основі дійсних, вже існуючих взаємодіючих елементів.

Експортний потенціал  господарюючого суб’єкта концентрує у собі як наявні економічні, промислово-виробничі сили суб’єкта, так і тенденції його розвитку. Це є визначальною концептуальною засадою щодо визначення та оцінки показника експортного потенціалу підприємства - суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. СУТНІСТЬ ЕКСПОРТНОГО  ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО  ТРАКТУВАННЯ СУТНОСТІ ЕКСПОРТНОГО  ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

 

Для сучасного етапу економічних  відносин властиве посилення ролі міжнародних  зв’язків, які здійснюють суттєвий вплив як на економіку України  в цілому, так і на можливості розвитку кожного підприємства зокрема. Ключовим напрямком розвитку вітчизняних підприємств в таких умовах стає орієнтація на зовнішні ринки збуту. При цьому слід враховувати, що головною особливістю міжнародної торгівлі сьогодні є перевага нових технологій та інноваційної продукції в загальному товарообігу світового ринку, тобто успіх міжнародної діяльності залежить від ефективного використання інформаційної складової в управлінні підприємством. Підвищення частки інтелектуальної складової в продукті прискорює процеси виробництва і реалізації продукту, а це в свою чергу вимагає від підприємства перегляду підходів до організації експортної діяльності, розширення експортних можливостей та пошук джерел розвитку експортного потенціалу.

Проблема розширення експортних можливостей та розвитку експортного  потенціалу підприємства є складною і різновекторною. Її вирішення вимагає  системного підходу до вдосконалення управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства  і здійснення комплексу організаційно-економічних, управлінських і техніко-технологічних заходів, що сприятимуть посиленню конкурентних переваг підприємства на внутрішньому і зовнішньому ринках. Головним аспектом зазначеної проблеми є визначення джерел оновлення експортного потенціалу, пошук важелів для стимулювання його розвитку, адже саме від рівня експортного потенціалу в більшій мірі залежить якість присутності вітчизняного підприємства на зовнішньому ринку.

Теоретико-методологічні  та практичні аспекти аналізу, формування та використання експортного потенціалу розглядались в працях провідних зарубіжних та вітчизняних вчених, а саме Андріанова В.Д., Сейфуллаєвої М.Е., Бахрамова Ю.М., Діденко Н.І., Зав`ялова Н.І., Савицького П.І., Шагалова Г.А., Мазаракі А.А., Кириченка О.О., Крушницької Г.Б., Ломаченко Т.І., Маштабея В.Я., Кутідзе Л.С., Афанасьєва К.М. та інших. Традиційно в економічній літературі досліджуються питання визначення сутності експортного потенціалу в розрізі національної та регіональної економіки, визначаються фактори зовнішнього впливу на розвиток експортного потенціалу відповідного рівня, аналізуються критерії ефективності використання експортного потенціалу. 

Аналіз сучасних наукових праць дозволяє виділити три основні  підходи до тлумачення сутності експортного потенціалу підприємства – структурно-функціональний, ресурсний  і результативний.

Структурно-функціональний підхід спирається на методологічну схему «загальне – особливе – окреме» та понятійний ряд «потенціал – економічний потенціал – експортний потенціал», за якими експортний потенціал підприємства визначається як складова економічного потенціалу підприємства, що забезпечує формування його міжнародних конкурентних переваг, або як складова системи зовнішньоторговельних зв’язків підприємства.

Згідно з ресурсним  підходом, який є домінуючим в сучасних дослідженнях, експортний потенціал підприємства визначається як здатність або можливості підприємства виробляти конкурентоспроможні товари і послуги, що можуть бути реалізовані на світових ринках. Ці можливості визначаються ресурсною базою експортної діяльності, що має бути адаптована до конкурентного профілю зовнішнього ринку та факторної моделі конкурентоспроможності підприємства. Ресурсний підхід інтегрований в сучасні концепції стратегічного потенціалу підприємства, що акцентують увагу на такі його характеристики як цінність для клієнтів, специфічність, складність імітації та складність заміщення, які забезпечують усталеність конкурентних переваг підприємства на зовнішніх ринках.

Результативний підхід базується на тлумаченні експортного потенціалу підприємства крізь призму його цільової орієнтації – як механізм або засіб досягнення певної мети, а конкретніше – максимального обсягу товарів і послуг, що можуть бути вироблені і реалізовані на світових ринках. Відповідно до логічної конструкції «засіб – мета» визначаються характеристики експортного потенціалу, що уособлюють модель конкурентоспроможності підприємства. Так, експерти ЮНКТАД, не надаючи визначення поняття «експортний потенціал», використовують такі показники його конкурентоспроможності як: частка підприємства у світовому експорті; диверсифікація «експортного кошика» підприємства; зростання темпів експортування; рівень технології та кваліфікації кадрів в експортній сфері; частка доданої вартості; рівень реальної заробітної плати та ефект масштабу в експорті.

Аналіз існуючих теоретичних  підходів свідчить, що проблема з’ясування сутності та особливостей формування експортного потенціалу підприємства залишається недостатньо вирішеною, що істотно гальмує розробка методичних засад його комплексного оцінювання та управлінських механізмів підвищення міжнародної конкурентоспроможності підприємства.

Експортний потенціал  визначається як готовність, спроможність підприємства здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, зокрема експортну діяльність, яка полягає у виході на цільові зовнішні ринки збуту. Експортний потенціал є основою для розробки стратегії виходу підприємства на зовнішній ринок. Отже, фактори, які впливають на розвиток експортного потенціалу також опосередковано впливають і визначають процедуру формування стратегії виходу підприємства на зовнішній ринок  та рівень репрезентативності підприємства на зовнішньому ринку.

До найбільш значимих факторів розвитку експортного потенціалу доцільно віднести наступні:

1.      Організація управління підприємством

2.      Інформаційне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності

3.      Планування експортного виробництва

4.      Облік та аналіз експортних поставок

5.      Кадровий менеджмент

Логіка взаємозв’язку  факторів розвитку експортного потенціалу та результатів діяльності промислового підприємства на зовнішньому ринку подана на рис. 1.

Всі зазначені фактори  є системоутворюючими, тобто вони формують експортний потенціал промислового підприємства,  і взаємозалежними, тобто вони об’єднані єдиною метою – забезпечити розвиток зовнішньоекономічної діяльності промислового підприємства [3].

 

Рис.1. Взаємозв’язок розвитку експортного потенціалу та результатів  діяльності промислового підприємства на зовнішньому ринку.

1.2. РЕСУРСНА ОСНОВА ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

 

В мовах ринку, що характеризується нестабільністю макро- і мікро- економічних  факторів, одним з першочергових  завдань керівництва стає формування та оцінка поточних перспективних можливостей  підприємства, тобто його потенціалу; збалансування можливостей підприємства з потенціалом зовнішнього середовища для досягнення запланованих задач  та з метою виживання в умовах конкуренції сьогодні та в перспективі.

На сучасному етапі  конкурентоспроможність фірми забезпечується переважно нарощуванням наявних  ресурсів, впровадження нових технологій, інноваційних трансформацій. Ринкове  середовище висуває жорсткі вимоги до підвищення ефективності наявних  ресурсів та напрямів розбудови і  зміцнення ресурсного потенціалу, зниження затрат на виробництво, підвищення якості товарів.

Вивчення різноманітних  аспектів економічного, виробничого  і ресурсного потенціалу знайшло  своє відображення в роботах багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів: В. Г. Андрійчука, О. А. Богуцького, М. В. Гладія, В. К. Гаркавого, І. В. Мегедіна, Г. М. Підліснецького, П. Т. Каблука,О. С. Федодіна [2].

Основу поняття категорії  ресурсна основа експортного потенціалу, становить загальна категорія ресурси. Термін “ресурс” -  означає запас, джерело. До ресурсів зараховуються запаси та джерела сировини, матеріалів, майно та грошові кошти, праця.

Ресурси - це сукупність матеріальних і нематеріальних елементів, які прямо чи опосередковано беруть участь у виробничому процесі.

Особливістю категорії ресурси є їхня відтворюваність, яка здійснюється як у формі споживчої вартості, так і у формі вартості. Процес функціонування підприємств постійно вимагає залучення нових ресурсів.

Ресурсна основа експортного потенціалу підприємства - не тільки сукупність ресурсів, що є в розпорядженні підприємства, а також спроможність працівників і менеджерів використовувати ресурси з метою виробництва товарів (послуг) та отримання максимального прибутку. Він характеризує не весь запас конкретного ресурсу, а ту його частину, яка залучена у виробництво з урахуванням економічної доцільності та досягнень науково-технічного прогресу і включає в себе не тільки сформовану систему ресурсів, а й нові альтернативні ресурси та їхні джерела.

Ресурсна основа з точки зору підприємства як господарюючого суб'єкта є важливим чинником, який впливає на ефективність фінансово-господарської діяльності, підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Ресурсний потенціал підприємства характеризують такі показники:

- реальні можливості підприємств  у тій чи іншій сфері економічної  діяльності;

- обсяги ресурсів і резервів як залучених, так і не залучених у виробництво;

- спроможність менеджерів  до використання ресурсів для створення продукції, товарів і послуг з метою отримання максимального прибутку;

- форма підприємництва  і відповідна організаційно-правова  структура.

Елементами ресурсної основи експортного потенціалу підприємства є такі види ресурсів:

•  трудові;

•  фінансові;

•  матеріальні, що складаються з основних фондів (засобів) і оборотних активів;

•   нематеріальні;

•   інформаційні.

Трудові ресурси чи персонал підприємства - це сукупність фізичних осіб, які перебувають з підприємством як з юридичною особою у відносинах, що регулюються актами законодавства про трудову діяльність, і утворюють трудовий колектив працівників з визначеною структурою відповідно до структури виробництва, форми власності її організаційного устрою конкретного підприємства [8].

Трудовий потенціал підприємства характеризують такі поняття, як кадри, робоча сила, трудові ресурси, людські ресурси, персонал. Вони взаємозалежні, використовуються як синоніми і необхідні для виділення специфічних особливостей трудового потенціалу колективу. Наприклад, робоча сила - це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які використовуються нею для виробництва матеріальних блат і послуг. Трудові ресурси, як правило, характеризують потенційну робочу силу підприємства як частину трудових ресурсів країни. Кадри - це основний (штатний, постійний), як правило, кваліфікований склад працівників підприємства. Поняття людські ресурси ширше ніж поняття трудові ресурси і робоча сича, оскільки вони є головним ресурсом будь-якого підприємства, від кваліфікації і продуктивності праці яких за результати його господарської діяльності.