Грошово-кредитна політика

Важливим елементом грошово-кредитної політики є пропозиція грошей,
обсяг грошової маси, її структура, активність. Протягом 2002 року НБУ здійснював політику, спрямовану на збільшення пропозицій грошей і ремонетизацію економіки. Причому склалася негативна ситуація: збільшення обсягів платіжних засобів не привело до процесу зростання виробництва і не відповідало йому. За 2002 рік в обіг додатково надійшло платіжних засобів на суму 2682 млн. грн. Монетарна база збільшилась на 21,9 % і на початок 2003 року становила 8 604,5 млн. грн. Грошова маса зросла на 25,3 %, а рівень монетизації економіки збільшився до 13,6 %.

Стимулювання розширення і модернізації виробництва має стати першочерговим завданням у сфері грошово-кредитного регулювання економіки в Україні в період її ринкової трансформації. Сприяння з боку НБУ забезпеченню необхідних обсягів кредитування дасть змогу підприємствам не лише технологічно оновлювати виробництво, а й покривати виробничі витрати, що постійно зростають. Позитивно впливатиме на розвиток промисловості також відстрочка платежів за старими кредитними зобов'язаннями.Але дієвою політика відповідної кредитно-грошової експансії буде тільки у разі скорочення інфляції методами цінового контролю. Інакше брак стимулів до інвестування та стрімка інфляція підірвуть плани розширення і модернізації виробництва.

Важливим завданням у сфері грошово-кредитного регулювання є досягнення такого рівня реальних процентних ставок, який сприятиме стабілізації курсу національної валюти, підвищить її купівельну спроможність і зменшить рівень доларизації економіки, у цілому підвищить інвестиційну привабливість країни. З цією метою облікова політика центрального банку має
бути зорієнтована на підтримання позитивного значення реальних процентних ставок, для чого ставка рефінансування повинна бути на рівні, вищому
за темпи інфляції.

У сфері обов'язкового резервування особлива увага має приділятися обгрунтованості та виваженості такого важливого інструменту, як норми обов'язкових резервів. Аналіз ситуації на грошовому ринку й рівня інфляції свідчить про доцільність збереження рівня резервування, що існує. Але з метою посилення зацікавленості банків у наданні довгострокових позик для фінансування інвестиційних проектів доцільною є, на нашу думку, диференціація норм резервування залежно від терміну надання кредитних ресурсів та їх обсягів.

Ефективність цих заходів, як і грошово-кредитної політики в цілому,
прямо пов'язана з рівнем незалежності центрального банку, метою якого є забезпечення стабільності грошово-кредитної сфери та курсу національної валюти. Це дає можливість обмежити адміністративний вплив уряду на його рішення, особливо щодо використання ресурсної бази та фінансування кредитів у рамках державних програм, повернення яких проблематичне. Необхідне
законодавче закріплене розмежування суб'єктів бюджетного і монетарного
управління, посилення незалежності НБУ у сфері визначення та реалізації монетарної політики.

З іншого боку, грошово-кредитне регулювання економічних процесів,
спрямоване на боротьбу з інфляцією, може бути успішним за умов його скоординованості з фінансовою політикою, із ходом структурних змін в економіці України, що створює серйозні обмеження можливостям НБУ. Водночас саме антиінфляційна спрямованість грошово-кредитної політики НБУ, що перешкоджає виникненню гіперінфляції і розвалу грошово-кредитної системи країни, відповідає потребам виведення економіки з кризи. Поглиблення кризи неминуче викликає не лише зниження обсягів виробництва, скорочення заощаджень та інвестицій у національну економіку, а й посилює відплив капіталу і валютних ресурсів із країни. У цих умовах незалежна, виважена і послідовна монетарна політика центрального банку є одним з основних і безумовно необхідних факторів подолання кризових явищ та переходу до економічного зростання.

Висновки

Отже, для покращення грошово-кредитної політики на перспективу необхідно здійснити такі заходи:

1.  У сфері грошово-кредитних відносин за­боронити розрахунки через заліки та бартерні операції.

2.  Відновити функціонування в нормально­му режимі фондового ринку державних цінних паперів, особливо короткотермінових, що дасть можливість ефективно використовувати вже наявну в обігу грошову масу.

3.  Створити умови для розширення фондо­вого ринку за рахунок залучення до нього кор­поративних цінних паперів, чому сприятиме створення Національного депозитарію.

4.   Національному банку необхідно брати участь у роботі фондового ринку лише через операції на відкритому ринку, регулюючи таким чином обсяги грошової маси та вартість національних грошей.

5.  Оформити всі зобов'язання уряду перед Національним банком за кредитами та цінни­ми паперами на конкретні строки погашення. Це дасть можливість розширити грошово-кре­дитний ринок, який підлягає регулюванню.

6.  Уряду необхідно розрахуватися з комер­ційними банками за кредити, які було видано під урядові гарантії в 1995—1998 рр. на загаль­ну суму 1,8 млрд грн. Це дасть можливість відновити кредитні ресурси комерційних банків і започаткувати цивілізовані відносини за уря­довими запозиченнями.

7.  Припинити всілякий розгляд питань на законодавчому та виконавчому рівнях про ви­користання кредитних ресурсів Національного банку України для підтримки тієї чи іншої галузі. Полеміка з цих питань, що виникає періо­дично, негативно впливає на розвиток грошово-кредитного ринку, сприяє посиленню інфляцій­них очікувань.

8. Національному банку необхідно проводи­ти грошово-кредитну політику методами та інструментами, що відповідають соціально-економічній ситуації, до того часу, доки це не буде загрожувати стабільності національної валюти.

Виконання цих пропозицій і рекомендацій дасть можливість створити реальну економічну платформу для подальшого вдосконалення гро­шово-кредитної політики та проведення еконо­мічних реформ.

Зміст

Вступ ..............................................................................................................................3

1.Особливості грошово-кредитної політики НБУ.....................................................5

2.Методи регулювання грошово-кредитної політики...............................................7

3.Проблеми грошово-кредитної політики та шляхи їх вирішення.........................10

Висновки......................................................................................................................12

Список використаних джерел....................................................................................14

Додатки

Список використаних джерел

1.Основні засади грошово- кредитної політики на 2003рік. Схвалено рішенням Ради НБУ від 10.09.2002р.,№13 // Казна.- 2002р.-№11,с.8-11

2.Єпіфанов А.О., Міщенко В.І., Гребенюк Н.І. Грошово- кредитна політика в Україні:тенденції та перспективи //ФУ.- 2002р.- №9, с.11-19

3.Островська Н.С. Грошово-кредитна політика в Україні у контексті світового досвіду // ФУ.-2002р.- №5, с.107-110

4.Циганов С.А. Шляхи підвищення ефективності грошово-кредитного регулювання економіки // ФУ,- 2003р.- №1,с.11-19

5.ЛуцівБ.  Грошово-кредитна політика держави та інвестиційна діяльність банків // ЕУ.- 2001.- №10,с.20-24

6.Величко О. Становлення і розвиток грошово-кредитної системи України // ЕУ.- 2003р.- №5, с.8-13

7.Кот Л. Перспективи розвитку окремих напрямків кредитування в Україні // Банківська справа.- 2003р.- №2, с.71-77

8.Стельмах В.С., Єпіфанов А.О., Гребеник Н.І., Міщенко В.І. . Грошово-кредитна політика в Україні .- К.:Товариство „Знання”,КОО.-2003р.-421с.

21