Грошово-кредитна політика

21

Вступ

Перехід України до ринкових відносин диктує необхідність створення
ефективної банківської системи і проведення Національним банком дієвої
грошово-кредитної політики, яка б краще стимулювала розвиток нових економічних процесів. Така грошово-кредитна політика, її завдання та умови
реалізації визначаються рівнем розвитку економіки держави, політичними
процесами, станом банківської системи і грошово-кредитного ринку в цілому.
Відповідно до Закону України "Про Національний банк України" функції вироблення й реалізації грошово-кредитної політики покладено на Національний банк України, який формулює загальні засади, визначає методи і конкретні інструменти її реалізації, розробляє відповідні нормативні та
інструктивні документи, а також здійснює контроль за виконанням цих інструкцій уповноваженими банками.

Грошово-кредитна політика є найважливішою складовою.загальної економічної політики держави. Формування засад і принципів грошово-кредитної політики держави відбувається з часу створення Національного банку України. Стосовно змін в економічній політиці та банківській системі
України суттєво змінилися не тільки методи, а й інструменти реалізації
грошово-кредитної політики, вдосконалюються при цьому грошово-кредитний, відкритий, міжбанківський ринки, умови використання відповідних інструментів тощо. Однак у зв'язку з динамічними змінами в економіці, у фінансово-кредитній сфері й банківській системі існує настійна
потреба вдосконалення методів та інструментів реалізації грошово-кредитної політики, оперативного розв'язання проблем збалансування грошового
ринку, налагодження належного контролю за дотриманням комерційними
банками регулюючих нормативів, рефінансування банків, здійснення наглядових функцій тощо.

Застосування того чи іншого інструмента регулювання грошово-кредитного ринку (проведення грошово-кредитної політики) залежить від

історичних традицій використання фінансових інструментів у державі, розвинутості ринкових відносин, наявності банківсько-фінансових установ, загальнодержавного стану економіки, врегульованості питань фіскальної політики і т. ін.

1. Особливості грошово-кредитної
політики НБУ

Основні засади грошово-кредитної політики на 2004 р. передбачають комплекс змінних індикаторів фінансової сфери, на яких базуватиметься діяльність Національного банку України з регулювання грошового обігу та кредитування економіки, спрямованих на забезпечення стабільності національної валюти, підвищення ефективності функціонування банківської системи, створення монетарних передумов для економічного зростання, підвищення рівня зайнятості населення.

При проведенні грошово-кредитної політики у 2004 р. передбачається зберегти основні принципи й механізми її здійснення, закладені в попередні роки, та спрямувати їх на закріплення досягнутих результатів стабілізації внутрішніх цін і забезпечення необхідного рівня стабільності грошово-кредитного ринку та банківської системи в цілому. Основні засади грошово-кредитної політики узгоджуються з прогнозом економічного та соціального розвитку України, розробленим Кабінетом Міністрів України, і орієнтуються на прогнозні макроекономічні показники, використані ним при розробленні Державного бюджету на 2004 р.

Національний банк України повинен здійснювати монетарну політику шляхом регулювання грошово-кредитного ринку через відповідні інструменти, які сприятимуть утриманню досягнутої економічної та
фінансової стабільності, підвищенню рівня соціального розвитку і не провокуватимуть через розкручення інфляційної спіралі падіння реального рівня життя, а саме:

— здійснення контролю за обсягами грошової маси, встановлення межі зростання "широких грошей", що відповідає реальній зміні внутрішнього валового продукту і має забезпечити помірний темп інфляції;

—збільшення валютних резервів для підтримки купівельної спроможності національної валюти до рівня, який би давав змогу збалансовувати інтереси суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі державні;

— підвищення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні;

— впровадження комплексу заходів, спрямованих на проведення процесу дедоларизації вітчизняної економіки шляхом підвищення
привабливості гривневих активів порівняно із вкладеннями в іноземній валюті;

—сприяння ефективному функціонуванню національного грошового ринку завдяки збалансованості платіжного балансу шляхом гармонізації інтересів експортерів та імпортерів;

— вдосконалення структури внутрішнього валютного ринку з урахуванням міжнародної практики та запровадження нових видів розрахунків;

— сприяння погашенню урядом платежів за зовнішніми зобов'язаннями;

          — сприяння у відновленні розвитку ринку державних цінних паперів як одного з найважливіших інструментів національного ринку позичкових капіталів і регулювання грошово-кредитних відносин;

— створення сприятливих умов для вкладення коштів резидентами й нерезидентами України в національну економіку;

— стимулювання процесів (через економічні інтереси) збільшення обсягів вкладів населення в банківську систему на основі забезпечення
гарантій повернення їх, введення гарантованих механізмів страхування депозитів та орієнтації комерційних банків на встановлення відсоткових ставок за депозитами на реально позитивному рівні щодо інфляції;

— стимулювання інвестиційного спрямування діяльності комерційних банків, зокрема, збільшення обсягів довгострокового кредитування завдяки забезпеченню фінансової стабілізації і на цьому ґрунті збільшення депозитних вкладів, залучених на довгостроковій основі;

— підвищення кредитної підтримки вітчизняних суб'єктів економіки шляхом інтенсифікації кредитної активності комерційних банків;

— забезпечення позитивного рівня облікової ставки Національного банку України щодо рівня інфляції шляхом її оперативного регулювання
залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку і на цій основі зниження відсоткових ставок за кредитами комерційних банків;

— повне і вчасне забезпечення потреб економіки в готівці та ефективне її використання в економічних процесах;

— сприяння прискоренню процесу впровадження національної системи масових електронних платежів за допомогою пластикових карток.

Основні завдання грошово-кредитної політики. спрямовані на забезпечення більш надійної стабільності грошової одиниці, подальше зниження рівня інфляції, поліпшення структури грошової маси, розширення сфери застосування безготівкової форми розрахунків, зростання обсягів валютних резервів Національного банку України, забезпечення економічно об-
ґрунтованого рівня обмінного курсу гривні, підвищення ефективності грошово-кредитної політики.

Національний банк поступово створюватиме умови, необхідні для переходу в перспективі до визначення інфляції пріоритетним цільовим
орієнтиром грошово-кредитної політики, тобто до прямого таргетування інфляції; а також до політики, спрямованої на підтримання стабіль-
ності реального ефективного обмінного курсу, який враховуватиме динаміку співвідношення купівельної спроможності національної грошової одиниці з купівельною спроможністю валют основних торговельних партнерів.

          Важливим напрямком грошово-кредитної політики є здійснення заходів щодо підвищення стабільності ресурсної бази банків. На 1 вересня 2002р. частка довгострокових зобов'язань банків у сукупних кредитних вкладеннях становила 18 %. Це свідчить про обмежені можливості банків з надання довгострокових кредитів реальному сектору економіки та стримує якісне економічне зростання за інноваційною моделлю.

З метою підвищення ефективності перерозподілу тимчасово вільних коштів та їх пріоритетного спрямування на фінансування реального сектору економіки удосконалюються механізми короткострокового та середньострокового рефінансування комерційних банків, що розширює їхні можливості маневрування своєю ресурсною базою при здійсненні активних операцій. Цьому сприяє і процентна політика. спрямована на зниження ціни кредитних ресурсів. Створення умов для здешевлення кредитів і суттєвого збільшення обсягів довгострокового кредитування Національний банк розглядає як одне з найбільш пріоритетних завдань.

Національний банк проводить роботу з активізації ринку державних облігацій, що дає змогу уряду вдаватися до використання неемісійних джерел покриття дефіциту бюджету або тимчасових касових розривів при виконанні бюджету. Ринок державних цінних паперів використовується і як ефективний інструмент регулювання грошово-кредитного ринку.

2.Методи регулювання грошово-кредитною політикою

За характером впливу на реальну економіку та механізмом дії грошово-кредитна політика найбільше узгоджується з кон'юнктурною політикою, основною метою якої є забезпечення рівномірного розвитку економіки шляхом
згладжування коливань у кон'юнктурних процесах для досягнення загальноекономічної рівноваги. Згладжування таких коливань може здійснюватись методами як грошово-кредитної, так і фіскальної політики або обома одночасно.

Механізм взаємозв'язку грошово-кредитної та фіскальної політики як елемент формування ринкової кон'юнктури схематично зображено на рис. 1.

Наведена схема дає чітке уявлення про те, що пожвавлення ринкової кон'юнктури завдяки збільшенню сукупного попиту може забезпечуватися зниженням облікової ставки та збільшенням грошової маси в обігу (інструментів грошово-кредитної політики), а також зростанням бюджетних доходів та скороченням видатків (інструментів фіскальної політики). Стримування ринкової кон’юнктури досягається зменшенням сукупного попиту завдяки таким же чотирьом інструментам, але протилежного спрямування.

У зв'язку з тим, що грошово-кредитна політика є основною складовою системи загальнодержавної економічної політики, її роль у розвитку економічних процесів дуже важлива.

Грошово-кредитна політика може проводитися за допомогою адміністративних, ринкових та змішаних методів регулювання.

Адміністративні методи управління грошово-кредитним ринком були притаманні соціалістичній економіці, коли органи державного управління безпосередньо втручалися в економічні процеси (планування, встановлення цін, співвідношення національної валюти й іноземних валют, капітальні вкладення й т. ін.).

Ринкові методи грошово-кредитної політики — це регулювання грошово-кредитного ринку шляхом застосування ринкових механізмів без втручання державних органів управління.

Змішані методи проведення грошово-кредитної політики використовуються в країнах, які стали на шлях економічних перетворень (постсоціалістичні країни). Протягом відповідного періоду в цих країнах у зв'язку з нерозвиненістю ринкових відносин функціонують паралельно адміністративні методи та започатковуються ринкові.

           Аналізуючи характер монетарної політики в Україні протягом 1992—2002рр., можна зробити висновок, що до останнього часу управління грошово-кредитним ринком в Україні здійснювалося змішаним методом. На поверхні були інструменти, нібито притаманні ринкові, але опосередковано на нього діяли й адміністративні методи (наприклад, підтримка макроекономічної стабілізації через сприяння зниженню темпів інфляції і доведення її до керованого рівня), особливо в 1992—1995 рр. та 1998—2002 рр. У міжнародній практиці такий підхід, коли поєднуються ринкові та адміністративні методи, називають селективним.

У науковій і періодичній літературі Національний банк України часто звинувачують у проведенні жорсткої монетарної політики або,
навпаки, у відсутності в Україні монетарної політики взагалі. Однак автори таких звинувачень не враховують тих змін макроекономічних показників, що сформувалися внаслідок послідовного впровадження Національним банком України механізмів регулювання грошової маси в обігу,
підтримки її обсягу на рівні, який би не провокував розкручування інфляційної спіралі та не створював додаткового тиску на валютний сегмент ринку. Робити висновок про жорсткість монетарної політики Національного банку України неможливо, орієнтуючись лише на показники зростання первинної емісії та напрямків її використання.

Пристосовуючись до діючих умов економічної та фіскальної політики. Національний банк України в ході реалізації грошово-кредитної
політики шляхом використання наявних інструментів регулювання забезпечує, незважаючи на явне зростання монетарної бази та грошової маси, утримання макроекономічних показників, які дають тенденції для позитивного розвитку економічних процесів. Це наочно видно з аналізу
даних, що характеризують взаємозв'язок макроекономічних та монетарних показників (табл. 1).

Аналіз наведених даних свідчить, що станом на 1 січня 2002 р. порівняно з 2001 р. реальний ВВП збільшився на 9,1 %, заробітна плата підвищилася на 20,4 %, інфляція становила 6,1 %, тоді як грошова маса зросла аж на 42,0 %.

Якщо проаналізувати динаміку наведених показників, то можна зробити висновок, що до 1995 р. між цими показниками не було практично ніякої узгодженості. Уже з 1996 р. спостерігається чітка тенденція до зближення темпів зміни реального ВВП і заробітної плати, а також темпів
зростання інфляції і грошової маси, про що наочно свідчить графік, наведений на рис.2.

3.Проблеми грошово-кредитної політики та шляхи їх вирішення